Постанова

від 20.10.2022 по справі 500/2322/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2322/22 пров. № А/857/12566/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Мандзій О.П.,

час ухвалення рішення 11:05:33,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення 08 серпня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області від 05 січня 2022 року № 3616944/43426878 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 01 грудня 2021 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 62 від 01 грудня 2021 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з рішенням комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області від 05 січня 2022 року № 3616944/43426878 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 01 грудня 2021 року, вважає його протиправним. Крім того, просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити пропущений строк, посилаючись на те, що з моменту введення на території України воєнного стану 24 лютого 2022 року, з метою захисту прав платників та вжиття заходів щодо інформаційної безпеки, Державна податкова служба України обмежила надання (у тому числі зупинила деякі) електронних сервісів (в тому числі електронний сервіс СЕА ПДВ) та доступ до електронного кабінету, який відновив роботу лише з 01 червня 2022 року на підставі Закону України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та ЄСВ під час дії воєнного, надзвичайного стану». Вказує, що було позбавлене можливості перевірити актуальний стан реєстрації спірної податкової накладної та захищати свої права.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Залишено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - без розгляду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що датою вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» рішення за результатами розгляду скарги на спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є 14 січня 2022 року, однак з позовом позивач звернувся до суду 08 червня 2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України. Сама по собі та обставина, що на території України введено воєнний стан не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Будь-яких інших причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б можна було визнати поважними, позивач не вказав, а суд не встановив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що з моменту введення на території України воєнного стану 24 лютого 2022 року, з метою захисту прав платників та вжиття заходів щодо інформаційної безпеки, Державна податкова служба України обмежила надання (у тому числі зупинила деякі) електронних сервісів (в тому числі електронний сервіс СЕА ПДВ) та доступ до електронного кабінету, який відновив роботу лише з 01 червня 2022 року на підставі Закону України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та ЄСВ під час дії воєнного, надзвичайного стану». Вказує, що весь цей час було позбавлене можливості перевірити актуальний стан реєстрації спірної податкової накладної та захищати свої права.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області від 05 січня 2022 року № 3616944/43426878 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 62 від 01 грудня 2021 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал».

Позивач скористався правом оскарження в досудовому порядку вирішення спору шляхом подання скарги на вказане рішення.

Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2033/43426878/2 від 14 січня 2022 року залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в реєстрі без змін.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки її подано до суду поза межами встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення без зазначення поважних причин його пропуску.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України).

Частинами 3 та 4 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 ПК України. Її зміст свідчить, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

У вказаній постанові Верховний Суд за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма п. 56.19 ст.56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Із позовної заяви слідує, що предметом оскарження у даній справі є, рішення комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області від 05 січня 2022 року № 3616944/43426878 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 01 грудня 2021 року.

Позивач скористався правом оскарження в досудовому порядку вирішення спору шляхом подання скарги на вказане рішення.

Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2033/43426878/2 від 14 січня 2022 року залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в реєстрі без змін.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем здійснено досудове врегулювання спору шляхом звернення до контролюючого органу центрального рівня з відповідною скаргою на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, то строк звернення до суду згідно з ч. 4 ст.122 КАС України становить три місяці з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 22 жовтня 1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27 лютого 1980 року).

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, за змістом зазначених норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Суд апеляційної інстанції вказує, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, згідно з п. 14 якого за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, надсилає платнику податку відповідне рішення (додаток 3).

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачу надіслано рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2033/43426878/2 від 14 січня 2022 року в електронний кабінет 14 січня 2022 року о 16:25:15.

Стосовно покликань скаржника на те, що з моменту введення на території України воєнного стану 24 лютого 2022 року Державна податкова служба України обмежила надання електронних сервісів та доступ до електронного кабінету, який відновив роботу лише з 01 червня 2022 року, колегія суддів зазначає, що в силу вимог п. 42.4 ст. 42 ПК України документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Також, п. 42.4 ст. 42 ПК України визначено, що датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, датою вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» рішення за результатами розгляду скарги на спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних вважається 14 січня 2022 року, однак з позовом позивач звернувся до суду 08 червня 2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі та обставина, що на території України введено воєнний стан не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Щодо доводів скаржника про те, що що він був позбавлений можливості перевірити актуальний стан реєстрації спірної податкової накладної та захищати свої права, колегія суддів зазначає, що з 14 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року позивач мав реальну можливість перевірити актуальний стан реєстрації спірної податкової накладної, однак не скористався нею.

Стосовно посилання скаржника на п. 102.9 статті 102 ПК України, згідно з якою на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні,зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, суд апеляційної інстанції вказує, що у даному випадку позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України, норми якої на час виникнення спірних правовідносин, змін не зазнавали.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 здійснив аналіз статті 102 ПК України і дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Отже, строки давності, передбачені статтею 102 цього Кодексу, та відповідно зупинення їх перебігу, не розповсюджуються на строки звернення Товариства до суду із позовом по цій справі, які встановлені статтею 122 КАС України.

Будь-яких інших причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б можна було визнати поважними, позивач не вказав, а суд не встановив.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» подано позовну заяву до суду поза межами встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення без зазначення поважних причин пропуску цього строку, тому вказану позовну заяву слід залишити без розгляду.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-Гал» залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/2322/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 20 жовтня 2022 року