Ухвала

від 20.10.2022 по справі 9901/304/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №9901/304/21

адміністративне провадження №П/9901/304/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М.,

вирішуючи у порядку письмового провадження питання витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи: Кабінет Міністрів України та Рада національної безпеки і оборони України, про скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 в частині,

ВСТАНОВИВ

До Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (надалі також - Відповідач, Президент України Зеленський В.О.) про скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині пункту 567 Додатку № 1.

Ухвалами Верховного Суду від 23 вересня 2021 року та від 4 листопада 2021 року у Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України витребувано докази, на підставі яких ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був включений до списку осіб, щодо яких застосовано персональні спеціальні економічні санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони України та введені в дію Указом Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021.

Міністерство внутрішніх справ повідомило, що не є розпорядником відповідної інформації, натомість Національна поліція вказала, що відповідна інформація є інформацією з обмеженим доступом, на яку поширюється положення Закону України «Про державну таємницю» та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Ознайомившись із вищевикладеними аргументами колегія суддів вважає, що такі не зумовлюють наявності поважних причин для неподання витребуваних Верховним Судом доказів і невиконання ухвали цього Суду щодо витребування доказів.

Так, спеціальним актом законодавства, яким визначено юрисдикцію та повноваження адміністративних судів і встановлено порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, є Кодекс адміністративного судочинства України.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою, абзацами першим, другим частини другої, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За змістом частини першої - третьої, шостої - восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Окрім цього, як вбачається з положень статті 294, 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду першої інстанції (у даному випадку Верховного Суду як суду першої інстанції) про витребування доказів за клопотанням учасника справи не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду й набирає законної сили негайно після її проголошення.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Таким положенням Основного Закону України кореспондують норми статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вимога щодо обов`язковості судових рішень закріплена й у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до норм якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Аналіз вищевикладених норм процесуального права дає підстави стверджувати, що адміністративні суди, у разі неможливості самостійного надання доказів учасником справи, наділені повноваженнями щодо їх витребування на підставі обґрунтованого клопотання такого учасника.

Це повноваження адміністративних судів реалізуються у межах адміністративного процесу з метою забезпечення офіційного, повного і всебічного з`ясування всіх обставин у справі як однієї з основних засад (принципів) адміністративного судочинства і не може бути делеговано іншому органу чи посадовій особі, обмежене або припинене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 124 Конституції України, статті 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Вимога суду про витребування доказів за клопотанням учасника справи оформлюється шляхом постановлення ухвали окремим документом і таке судове рішення є обов`язковим до виконання, а будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

За неподання доказів без поважних причин до відповідної особи можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, а за невиконання постановленої судом ухвали з цього питання, яка набрала законної сили, настає передбачена законом відповідальність.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання Національної поліції України на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про державну таємницю» та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, оскільки ці акти за умови дотримання вимог законодавства України про державну таємницю не встановлюють і не можуть встановлювати заборони щодо надання на вимогу суду доказів, зокрема, й тих, які містять відомості, що становлять державну таємницю, а також не можуть обмежувати повноваження адміністративних судів, пов`язані з розглядом адміністративних справ, зокрема, на витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

У Верховному Суді, зокрема, у Касаційному адміністративному суді, забезпечено суворе дотримання і виконання усіх вимог законодавства України про державну таємницю, а тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів визнає необґрунтованими вказані Національною поліцією України причини неподання доказів та вважає за необхідне повторно витребувати ці докази у Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України з метою повного та всебічного офіційного з`ясування всіх обставин у справі, яка розглядається.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, судом можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, визначені главою 9 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 79, 80 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Витребувати у Національної поліції України та Міністерства внутрішніх справ України:

- копії документів, що підтверджують існування фактичних даних та обставини, що стали підставою для внесення пропозиції про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 ;

- копії документів, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною першою статті 3 Закону України «Про санкції»;

- копії документів, що містять пропозиції про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 .

Документи надати безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до 15 листопада 2022 року.

У разі неможливості виконання вимог ухвали у встановлений строк письмово повідомити Суд про причини її невиконання.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення та не оскаржується.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

О.О. Шишов

М.М. Яковенко