Постанова

від 17.10.2022 по справі 910/3520/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2022 р. Справа№ 910/3520/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пономаренка Є.Ю.

без виклику представників сторін

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року

у справі № 910/3520/22 (суддя - Спичака О.М)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт»

про стягнення 96 733,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» про стягнення 96733,57 грн, з яких 88517,04 грн основного боргу, 960,35 грн 3% річних та 7256,22 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111 540,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 88 517,04 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 960,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 256,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» суму основного боргу у розмірі 88 517,04 грн., 3% річних у розмірі 960,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 256,22 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не отримував ухвалу суду, тому не мав змогу ані оскаржити, ані подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, ані взяти участь у захисті своїх прав та законних інтересів, також апелянт мотивує свою скаргу тим, що справа має значення для сторін, оскільки торкається господарських відносин та фінансового стану в сучасних кризових умовах, отже не могла бути розглянута без виклику сторін.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 960,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 256,22 грн., посилаючись на настання форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оскільки на період воєнного стану забороняється застосування штрафних санкцій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3520/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Пономаренко Є. Ю.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі № 910/3520/22 у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників (без проведення судового засідання), своєю ухвалою від 12.08.2022 року.

24.08.2022 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, зокрема, зазначив, що в матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу поштового відправлення 0315126702982.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «Нова Лайт» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №03/01/2019 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити товари, визначені в замовленні.

Загальна сума договору складається з суми вартості товару, переданого продавцем протягом строку дії даного договору та вказаного в рахунках-фактурах на такий товар на підставі замовлень покупця (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість товару визначається сторонами на договірній основі та вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару покупцем згідно з виставленим продавцем рахунком-фактурою.

Згідно із п. 5.2 договору датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцю або його перевізникові (дата накладної).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.4. договору зазначено, що договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік, якщо жодна сторона не повідомить про його припинення в письмовому вигляді не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного терміну дії договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 111 540, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 10.09.2020, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець сплачує вартість товару на умовах повної передоплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Таким чином, відповідача повинен був оплати товар за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111 540, 00 грн до дати поставки товару, до 10.09.2020.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №3 від 10.09.2020 на суму 111 540, 00 грн.

Однак, доказів виконання обов`язку з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111 540, 00 грн, відповідачем суду не надано.

Водночас, позивачем долучено до позовної заяви копію листа відповідача щодо перенесення платежу на інший рахунок.

У вказаному листі відповідач просив позивача сплачені грошові кошти за платіжним дорученням №4916 від 28.01.2021 у сумі 23022,96 грн (згідно з рахунком №100 від 16.12.2020) перенести в оплату рахунку №3 від 10.09.2022 у сумі 23 022, 96 грн.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем було зараховано сплачені відповідачем грошові кошти у сумі 23 022, 96 грн в рахунок оплати товару за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 111 540,00 грн, а відповідачем сплачено грошові кошти у сумі 23 022,96 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 88517,04 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 88 517,04 грн відповідачем суду не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 88 517, 04 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 960, 35 грн за період з 10.02.2021 по 20.04.2022 та інфляційні втрати у розмір 7 256, 22 грн за період з грудня 2021 року по березень 2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а отже забороняється застосовувати штрафні санкції у зв`язку із настанням форс-мажорної обставини.

Колегія суддів не погоджується із вказаними доводами апелянта враховуючи наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов`язань є неможливим.

При цьому слід зазначити, що ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.07.2018у справі № 905/1722/17, від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції колегія суддів дійшла висновків щодо їх обґрунтованості, а отже суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 960, 35 грн. та втрат від інфляції у розмірі 7 256, 22 грн.

Щодо тверджень апелянта, що його не було належним чином повідомлено розгляд справи в суді першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої статті 42 наведеного Кодексу учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржник зазначає, що за адресою: 02660, м. Київ, пр. Визволителів, 6, кв. 1 розташовані дві квартири.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» за адресою: 02660, м. Київ, пр. Визволителів, 6, кв. 1, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105492145536.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.

Щодо порушення судом першої інстанції ст.ст. 247-252 ГПК України, колегія суддів відзначає наступне.

Ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження у справи від 16.05.2022 постановлено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) на підставі ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення 96 733, 57 грн. за договором купівлі-продажу товарів, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, дана справа є малозначною.

Посилання апелянта на те, що в порушення ст. 249 ГПК України, в матеріалах справи не міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає необгрунтованим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 249 ГПК України, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися в ній.

У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями, щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження (ч. 2 ст. 250 ГПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суд, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.

Отже, питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження за клопотанням позивача вирішується щодо справ, які не віднесені до малозначних.

Враховуючи те, що дана справа є малозначною вона розглядає у порядку спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі № 910/3520/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі №910/3520/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/3520/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

Є.Ю. Пономаренко