Рішення

від 10.10.2022 по справі 908/1310/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/110/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2022 Справа № 908/1310/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД (вул. Незалежної України, буд. 37, оф. 32, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 19264078)

про стягнення 6 353,77 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД про стягнення 6 353,77 грн.

05.08.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1310/22 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1310/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/110/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 01.09.2022.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.08.2022 розпочато розгляд справи по суті з 01.09.2022 та 10.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2017 між Концерном МТМ та ТОВ Приват-Сервіс (нова назва ТОВ «Регіон Актив ЛТД») укладено договір №203392 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Вказаний договір укладено для нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 37. На виконання умов договору позивач відпустив теплову енергію за період з березня 2021 по квітень 2021 на загальну суму 6 664,35 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за отриману теплову енергію на суму 2 237,99 грн., а отже сума заборгованості становить 4 426,36 грн. Також у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 116,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 199,42 грн., та у зв`язку із несвоєчасною сплатою боргу відповідачем, позивачем нараховано пеню в сумі 1 611,20 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Закон України Про теплопостачання, Правила користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД (код ЄДРПОУ 19264078) є: вул. Незалежної України, буд. 37, оф. 32, м. Запоріжжя, 69019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 09.08.2022 про відкриття провадження у справі №908/1310/22 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900120687339 від 11.08.2022, згідно якого уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД 18.08.2022 отримав копію ухвали суду від 09.08.2022 про відкриття провадження у справі №908/1310/22.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/1310/22 в суді.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на 10.10.2022 відповідач запропонований ухвалою суду від 09.08.2022 про відкриття провадження у справі №908/1310/22 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Концерн „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

01.10.2017 між Концерном Міські теплові мережі (далі - Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД (стара назва товариства ТОВ «Приват Сервіс», далі - Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203392, відповідно до п. 1.1. якого, Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, а Споживач зобов`язаний прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною договору, та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами), і дотримуватися передбаченого договором розподілу і режиму використання теплової енергії, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

У відповідності до п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються виключно в грошовій формі, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла комерційного обліку. Розрахунки в іншій формі допускаються, якщо вони не суперечать чинному законодавству, та повинні бути оформлені окремою додатковою угодою.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на опалення, та/або надає послугу з гарячого водопостачання Споживачу. (п. 6.4.)

У пункті 6.5.1. договору визначено, що розрахунки за договором здійснюється споживачем до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку за відповідний місяц, який вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому договорі адресою. У разі неотримання рахунку до 12-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим та отримати рахунок на опал тую Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Згідно із п. 6.7 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, 4, тел.. 222-07-85, документи за розрахунковий період:

- рахунок;

- акт приймання-передачі теплової енергії.

Умовами п. 6.8. договору передбачено, що Споживач зобов`язується повернути не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, Теплопостачальній організації: підписаний та скріплений печаткою споживача (у разі наявності та використання печатки) один примірник акта приймання-передачі теплової енергії, де зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії згідно з цим договором у розрахунковому місяці, її фактична ціна та вартість.

Пунктом 6.9. договору передбачено, що у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем Теплопостачальній організації підписаного акта приймання-передачі теплової енергії, такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від підписання акту приймання-передачі теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, що даний акт приймання-передачі теплової енергії вважається підписаним в односторонньому порядку та погодженим ним за обсягом та вартістю у відповідному розрахунковому періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти обсягів відпущеної та спожитої ним теплової енергії за цим договором за відповідний розрахунковий період; 3) споживач не заперечує та визнає, що він зобов`язаний оплатити Теплопостачальній організації вартість теплової енергії в розмірі, визначеному в акті приймання-передачі теплової енергії в строки, визначені цим договором; 4) сторони погодили перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для розрахунків за теплову енергію: рахунок на оплату за відповідний місяць, який виставляється згідно п.6.5.2. договору.

Відповідно до п. 6.10 договору у разі коли під час складання (підписання) акта приймання-передачі теплової енергії у сторін виникають розбіжності щодо обсягів, вартості та якості теплової енергії, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов цього договору або в порядку, передбаченому законодавством. До врегулювання сторонами розбіжностей обсяги спожитої теплової енергії споживачем встановлюються відповідно до даних, зазначених Теплопостачальною організацією у акті приймання-передачі, розрахованих згідно з Додатком №1, вартість теплової енергії розраховується Теплопостачальною організацією відповідно до умов, зазначених у даному договорі.

Пунктом 7.2.10 договору передбачено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати. Оплата пені не звільняє Споживача від виконання своїх обов`язків по оплаті заборгованості.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання, або припинення його дії. У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання з 01.10.2017.

У Додатку №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203392 від 01.10.2017 сторони визначили, що Теплопостачальна організація відпускає, а Споживач зобов`язаний прийняти в поточному році теплову енергію в гарячій воді на об`єкт (приміщення), який розташований в багатоквартирному будинку за адресою вул. Незалежної України, буд. 37, I поверху, м. Запоріжжя.

Оцінивши надані докази суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 277239071 від 29.09.2021, реєстраційний номер 9831732, щодо будівлі гуртожитку літ. А-5, нерухомого майна за адресою м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 37 (нова назва вулиці Незалежної України), міститься запис відомостей про право власності: дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 16.11.2007, ТОВ «Приват-Сервіс»» (код ЄДРПОУ 19264078), підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу №1045 від 29.08.2007, з часткою 3/100.

Отже, на виконання умов договору позивач у період з березня 2021 по квітень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6 664,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

На підставі зазначених актів приймання-передачі теплової енергії Концерном МТМ виставлено відповідачу рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.

У зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати за надані позивачем послуги на суму 2 237,99 грн., у відповідача існує заборгованість в сумі 4 426,36 грн.

Відповідач відповідно до п. 6.7. договору не з`явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Позивач у своїх примірниках Актів приймання-передачі теплової енергії зазначив, що Споживач від підписання Актів відмовився, а отже на підставі п.6.9. договору Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Концерн «МТМ» направив на адресу ТОВ «Приват-Сервіс» претензію від 23.02.2022 за вих. №799/05-юр щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію на підставі договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді №203392 від 01.10.2017 на суму 4 426,36 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 23.02.2022 №6912600808622.

Однак, відповіді позивачем від відповідача не отримано.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати за спожиту теплову енергію за період з березня 2021 по квітень 2021 на загальну суму 4 426,36 грн., отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 20.03.2021 по 25.02.2022 на суму 116,79 грн. та інфляційні витрати за загальний період з квітня 2021 по грудень 2021 на суму 199,42 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем зазначає, що він є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому 3% річних в сумі 116,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 199,42 грн., підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

У зв`язку з невиконання відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за отриманий надані послуги, позивачем нараховано пеню в сумі 1 611,20 грн. за загальний період з 28.08.2021 по 25.02.2022.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 7.2.10 договору передбачено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати. Оплата пені не звільняє Споживача від виконання своїх обов`язків по оплаті заборгованості.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, зазначає, що розрахунок здійснений з урахуванням строків встановлених для здійснення оплат по кожному Акту приймання-передачі теплової енергії окремо, він є вірним, відповідає вимогам законодавства, а отже пеня в сумі 1 611,20 грн. за загальний період з 28.08.2021 по 25.02.2022, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД (вул.Незалежної України, буд. 37, оф. 32, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 19264078) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_1 , філія АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 4 426 (чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 36 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон Актив ЛТД (вул.Незалежної України, буд. 37, оф. 32, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 19264078) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_2 , Банк: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) 3% річних в сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 199 (сто дев`яносто дев`ять) грн. 42 коп., пеню в сумі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 21.10.2022.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.