Рішення

від 20.10.2022 по справі 910/1704/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2022Справа № 910/1704/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний Майстер»

про стягнення 24 077,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» (надалі - ТОВ «Імекс Мінералс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний Майстер» (надалі - ТОВ «Сирний Майстер») про стягнення 24 077,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого на підставі договору №СМ27/04-2021 від 27.04.2021 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 21 750,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 849,44 грн., 3% річних у розмірі 391,50 грн. та інфляційних у розмірі 1 086,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Сирний Майстер» поштовим відправленням за №0105492073713, проте відомостей про отримання відправлення адресатом до суду не надходило.

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, враховуючи положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає врученою ТОВ «Сирний Майстер» копію ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2022.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 10.02.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

27.04.2021 між ТОВ «Імекс Мінералс» (продавець) та ТОВ «Сирний Майстер» (покупець) укладено договір поставки №СМ27/04-2021 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари промислової хімії, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 6.1 Договору оплату відповідної партії товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару покупцю, на підставі рахунку - фактури продавця.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 21 750,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №216 від 27.04.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати за отриманий на підставі Договору товар, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 21 750,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №216 від 27.04.2021) підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 21 750,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору, у відповідача наявна заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 21 750,00 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подачі позову до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 21 750,00 грн. за отриманий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21 750,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 849,44 грн., 3% річних у розмірі 391,50 грн. та інфляційних у розмірі 1 086,59 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 28.05.2021 по 23.11.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.4 Договору у разі порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який проводиться нарахування, від суми, сплату якої прострочено, за кожен день такого прострочення.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що позивачем арифметично не вірно розраховано 3% річних та інфляційні, у зв`язку з чим здійснивши власний розрахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 849,44 грн., 3% річних у розмірі 321,50 грн. та інфляційні у розмірі 793,52 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Сирний Майстер» на користь ТОВ «Імекс Мінералс» заборгованість у розмірі 21 750,00 грн., пеню у розмірі 849,44 грн., 3% річних у розмірі 321,50 грн. та інфляційних у розмірі 793,52 грн. В задоволенні інших позовних вимог (3% річних у розмірі 70,00 грн. та інфляційні у розмірі 293,07 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сирний Майстер» (01010, м. Київ, Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код 41194914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, будинок 9-А; ідентифікаційний код 39489151) заборгованість у розмірі 21 750 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 849 (вісімсот сорок дев`ять) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 50 коп., інфляційні у розмірі 793 (сімсот дев`яносто три) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 59 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий