Рішення

від 21.10.2022 по справі 910/6313/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2022Справа № 910/6313/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецзапчастина-центр" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93-Б, оф. 17; ідентифікаційний код: 38730448)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661)

про стягнення 297 600,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецзапчастина-центр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 297 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на постачання товару № 53-123-01-21-07185 від 11.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

10.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне визначення позивачем моменту, з якого настав строк оплати поставленого товару. Враховуючи, що такий строк припав на початок військової агресії Російської Федерації проти України, відповідач, із посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, доводить наявність обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

15.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на хибність доводів відповідача, викладених у відзиві. Позивач зазначає, що обставини непереборної сили, у випадку доведення їх наявності, є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання. Також позивач не погоджується із визначенням відповідачем початку прострочення зобов`язання, вказуючи на те, що наданий відповідачем документ про приймання продукції - ярлик на придатну продукцію № 3-3905 від 28.12.2021 є внутрішнім документом відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецзапчастина-центр" (постачальник) було укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-21-07185 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і оплатити товар - код CPV 43310000-9 по ДК 021:2015 - Машини для цивільного будівництва (Машини для цивільного будівництва: лот 1 - 43312400-7 - Дорожні котки (Дорожній коток), у кількості, асортименті і ціною, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1).

Згідно з п 2.1 Договору загальна вартість товару є твердою та складає 297 600,00 грн з ПДВ.

У п. 2.2 Договору визначено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2021, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське ВП "Складське господарство", або ВП ЮУАЕС відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат тощо).

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і № П-7 "Про порядок приймання продукції по якості" та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

За умовами пунктів 8.1 - 8.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного Договору.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України/регіональною ТПП або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа.

Відповідно до п. 13.1 Договору він вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022.

У Специфікації № 1, що є Додатком № 1 до Договору, сторони домовились про поставку товару "Каток ручний (Дорожний (ручний) коток FURD FYL-800)" у кількості 1 шт. вартістю 297 600,00 грн з ПДВ.

29.11.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 75, за якою відбулась поставка товару, обумовленого у Специфікації № 1.

Того ж дня позивачем складено податкову накладну № 8 за вказаною операцією з постачання товару.

28.12.2021 відповідачем оформлено ярлик на придатну продукцію № 3-3905, відповідно до якого поставлений за видатковою накладною № 75 від 29.11.2021 товар пройшов вхідний контроль.

В подальшому позивач звертався до відповідача із листом № SZ-0438/090222 від 09.02.2022 та претензією від 16.02.2022, в яких вимагав сплатити 297 600,00 грн за поставлений товар.

Листом № 07/3508 від 04.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором через настання форс-мажорних обставин, а саме через військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення в України воєнного стану з 24.02.2022.

У листі № 07/3804 від 15.03.2022 відповідач визнав наявність заборгованості за Договором в розмірі 297 600,00 грн та просив відстрочити виконання зобов`язання з оплати.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 297 600,00 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 297 600,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи, підписана та скріплена печатками обох сторін, видаткова накладна № 75 від 29.11.2021.

Вказана видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 2.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане протягом 45 робочих днів з дня його поставки та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього Договору.

Враховуючи, що датою поставки, відповідно до п. 3.3 Договору, є дата його отримання покупцем, тобто 29.11.2021, суд вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 75 від 29.11.2021, є таким, що настав 03.02.2022.

Суд також враховує застереження, що міститься у пункті 2.2 Договору, за яким оплата відбувається за умови виконання постачальником пунктів 3.2, 6.1 цього Договору.

В контексті викладеного, суд відхиляє заперечення відповідача, який вважає наведені положення такими, що відтерміновують виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Водночас, згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Оскільки умови Договору не передбачали здійснення попередньої оплати товару, позивач не міг скласти, а тим більше зареєструвати податкову накладну до передачі товару покупцеві й надати таку податкову накладну останньому разом із товаром, як те передбачено п. 3.2 Договору.

Також варто зауважити, що пункт 6.1 Договору визначає порядок приймання товару покупцем, що здійснюється без участі постачальника, а відтак тривале прийняття товару не можна поставити у провину постачальникові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не доведено суду причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 297 600,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 297 600,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 464,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецзапчастина-центр" (Україна, 02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93-Б, оф. 17; ідентифікаційний код: 38730448) заборгованість в розмірі 297 600 (двісті дев`яносто сім тисяч шістсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.10.2022

Суддя О.В. Нечай