Рішення

від 18.10.2022 по справі 914/1623/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2022 справа № 914/1623/22

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Фізичної особи-підприємця Співак Юлії Едуардівни, с. Бабин, Рівненська область

до відповідача: Комунального підприємства «Школяр», м. Червоноград, Львівська область

про: стягнення 519 119,54 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Моцак М.С. представник, Климчук М.І. - представник

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Співак Юлія Едуардівна звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Школяр» про стягнення 519 119,54 грн. заборгованості, з яких 314 528,70 грн. основний борг, 83 466,63 грн. пені, 31 452,87 грн. 10% штрафу, 76 048,16 грн. інфляційні втрати, 13 623,18 грн. 3% річних.

Ухвалою від 21.07.2022 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Станом на 22.08.2022 від відповідача відзиву не поступало. Заяв та клопотань від сторін не поступало.

Ухвалою від 22.08.2022р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження було призначено на 13.09.2022р.

В судове засідання 13.09.2022р. представник відповідача з`явився, оголосив заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог. Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвалою суду від 13.09.2022р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження в межах розумних строків відкладено на 18.10.2022р.

В судове засідання 18.10.2022р. з`явилися представники відповідача, підтримали подане 13.09.2022р. клопотання про зменшення розміру підлягаючих достягнення 10% штрафу та 3% річних.

В судове засідання 18.10.2022р. представник позивача не з`явився, на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримував.

Досліджуючи обставин справи та подані докази, судом було з`ясовано наступне:

02 листопада 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Співак Юлією Едуардівною (надалі постачальник) та Комунальним підприємством «Школяр» (надалі покупець) було укладено договір поставки №2112020 (надалі договір), згідно якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар у повному розмірі та на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. договору, покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовлені та товаросупроводжувальній документації. Розрахунки за поставлений товар постачальником здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або в інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Позивач на виконання умов договору протягом 2020 2021 р.р. поставив, а відповідач отримав товар, однак частково неоплаченим залишився товар за видатковими накладними від 01.12.2020, від 01.12.2020, від 04.12.2020, від 14.12.2020, від 28.12.2020, від 11.01.2021, від 15.01.2021, від 25.01.2021, від 03.02.2021, від 08.02.2021, від 16.02.2021, від 22.02.2021, від 01.03.2021, від 05.03.2021, від 15.03.2021, від 22.02.2021, від 29.03.2021, на загальну суму 314 528,70 грн.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.09.2020-30.05.2022, відповідач визнав заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 314 528,70 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

30.05.2022р. на адресу відповідача позивачем скеровано вимогу щодо сплати заборгованості в розмірі 314 528,70 грн.

15.06.2022р. позивач направив відповідачу претензію про сплати коштів за поставлений товар, однак як зазначає позивач, відповіді на претензію надано не було.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з вимогою про стягнення з відповідача 314 528,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 83 466,63 грн пені, 76 048,16 грн інфляційний втрат, 31 452,87 грн 10% штрафу та 13 623,18 грн 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із скрутним фінансово-економічним становищем та зазначив, що Комунальне підприємство «Школяр» не здійснює господарської діяльності та перебуває в стані припинення, відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради №1255 від 14.04.2022 року «Про припинення юридичної особи комунального підприємства «Школяр» шляхом ліквідації». Враховуючи наведене, просить суд зменшити нараховані позивачем 10% штрафу та 3% річних.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Договір поставки №2112020 від 02.11.2020.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. договору, покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовлені та товаросупроводжувальній документації, розрахунки за поставлений товар постачальником здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або в інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Судом встановлено, що свій обов`язок щодо поставки товару позивач виконав належним чином, однак відповідачем проведено часткову оплату товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 314 528,70 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаним між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків. Таким чином, вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 314 528,70 грн. є такою, що підлягає до задоволення.

В той же час, у зв`язку із наявністю заборгованості позивач нараховував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені, 10% штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем було нараховано відповідачу 83 466,63 грн пені, 76 048,16 грн інфляційний втрат, 31 452,87 грн 10% штрафу та 13 623,18 грн 3% річних.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що суми пені, 10% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат нараховано підставно та вірно, а тому такі підлягають до задоволення.

Водночас, при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру нарахованих штрафних санкцій, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Аналогічна позиція висловлена 13 січня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 902/855/18.

В обґрунтування необхідності зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідач зазначав наступне:

Комунальне підприємство «Школяр» не здійснює господарської діяльності та перебуває в стані припинення відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради №1255 від 14.04.2022 року «Про припинення юридичної особи комунального підприємства «Школяр» шляхом ліквідації», несвоєчасність оплати пов`язано із скрутним фінансово-економічним становищем, що склалось на підприємстві з незалежних від відповідача причин та ліквідацією підприємства.

В судових засіданнях представник відповідача зазначив, що Комунальне пiдприємство "Школяр" є комунальним пiдприємством, власником майна якого є територiальна громада в мiстi i пiдпорядкована Червоноградськiй мiськiй радi, основна дiяльнiсть - надання послуг по організації харчування учнів в школах м.Червонограда, м.Соснівки та смт.Гірник, дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених сімей в группах продовженого дня, учнів 1- 4 класів, дітей в пришкільних таборах, вчителів та працівників шкіл.

Позивач проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій (10% штрафу та 3% річних) не заперечував, відповідних заяв та пояснень не подавав.

Розглянувши доводи відповідач стосовно можливості зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку заяву відповідача задовольнити частково, при цьому суд виходить з наступних мотивів:

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на наведене, беручи до уваги практику Великої Палати Верховного суду, а також наявність виняткових обставин, які дають підстави для зменшення нарахованих до стягнення з відповідача 3% річних та штрафу, суд дійшов висновку про можливість їх зменшення на 50%.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги підставність позовних вимог, однак, застосовуючи можливість зменшення розміру нарахованих до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що остаточно позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 83 466,63 грн. пені, 15 726,43 грн 10% штрафу, 6 811,59 грн. 3% річних та 76 048,16 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір в розмірі 7 786,80 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Співак Юлії Едуардівни задовольнити частково.

2.Зменшити підлягаючі до стягнення суми 10% штрафу та 3% річних на - 50%.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Школяр» (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Миру, 7/1, код ЄДРПОУ 19175328) на користь Фізичної особи-підприємця Співак Юлії Едуардівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 314 528,70 грн. основної заборгованості, 76 048,16 грн інфляційних втрат, 6 811,59 грн. 3% річних, 83 466,63 грн пені, 15 726,43 грн 10% штрафу та 7 786,80 грн судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2022р.

Суддя Юркевич М.В.