Рішення

від 20.10.2022 по справі 916/1927/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1927/22

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1927/22

за позовом: Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, № 5, група приміщень 57, оф.7, код ЄДРПОУ 42502769)

до відповідача: Приватного підприємства «Арна Стріт» (вул. Велика Арнаутська, № 23-А, м. Одеса, 65125, код ЄДРПОУ 43750911)

про стягнення 3500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Арна Стріт» про стягнення заборгованості за Договором № КБР-165/08/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.08.2020 в розмірі 3500,00 грн.

Підставою позову позивач визначив порушення відповідачем умов укладеного між ними договору №КБР-165/08/20-Н від 01.08.2020 про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах в частині проведення розрахунків.

Позивач зауважує, що 01.08.2020 між ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» та ПП «Арна Стріт» було укладено договір №КБР-165/08/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах. Позивач очікує на виплату винагороди (роялті) за використання об`єктів суміжних прав від відповідача, що згідно договору про правомірне використання, мають надходити на його рахунки, але такі платежі відповідачем здійснено не було.

Як зазначає позивач, щодо договору про правомірне використання немає в наявності жодних умов, які могли б призвести до виключення з правила щодо обов`язковості виконання умов договору. Це означає, що договір про правомірне використання не розірваний за взаємною згодою сторін, які його підписали, не розірваний в судовому порядку, за договором про правомірне використання немає односторонньої відмови від його виконання з боку відповідача у випадках передбачених законом або договором, жодне зобов`язання за цим договором про правомірне використання не було припинене на підставах, що містяться в главі 50 ЦКУ та договір про правомірне використання не є нікчемним (укладений відповідно до вимог законодавства України) та не визнавався недійсним судом.

Зазначене вище, на думку позивача, означає, що всі без виключення обов`язки за договором про правомірне використання підлягають повному і безумовному виконанню, проте відповідач зазначених вимог закону не дотримувався.

Також позивач вказує, що договором про правомірне використання передбачено зокрема, наступне: « 3.1. Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. 3.2. Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. 3.3. За Договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»)».

На думку позивача, зазначені вище положення свідчать про наявність у відповідача обов`язку із сплати винагороди за 1 (один) рік. Тобто, у відповідача є заборгованість перед позивачем та Авторською організацією, на рахунки яких перераховує кошти відповідача Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав», стосовно 1-го року. При цьому, у договорі згадується розстрочка, дія якої обумовлена певними факторами.

Також позивач зазначає, що при визначенні питання, в якому саме розмірі на сьогоднішній день відповідач повинен здійснити виплату позивачу, є питання того, чи діяв на дату подання цього позову режим розстрочки платежів за договором про правомірне використання. Відповідно до п. 3.4. договору про правомірне використання механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.

Позивач також стверджує, що на дату цієї позовної заяви відповідач не сплачував за договором про правомірне використання кошти більше ніж 2 (два місяці). Загалом відповідачем було сплачено 39250,00 грн за договором. Дата сплати Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права настала 27.12.2021 року. З цієї дати до дати написання позовної заяви минуло більше ніж 2 (два) місяці. Відповідно, це означає, що механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє відповідно до п.3.4. договору про правомірне використання, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1 (одного) повного року.

Оскільки, механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, відповідно до п.3.4. договору про правомірне використання, відповідач має сплатити за цей період «у вигляді повної передоплати». Отже, за строк дії договору відповідач має заборгованість в сумі 30000,00 грн = 2500,00*12.

Поряд із цим позивач зауважує, що у зв`язку веденням активних бойових дій на території де веде господарську діяльність відповідач, суму боргу за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно, а саме суму щодо сплати винагороди (роялті) у розмірі трьох щомісячних єдиних платежів за авторські і суміжні права, позивач вирішив не нараховувати роялті. Також, відповідач частково сплатив суму боргу з серпня по грудень 2021 року у розмірі 12500,00 грн, сума щодо сплати боргу за червень-липень 2022 року була перерахована та становить 1000,00 грн, а тому сума боргу за рік дії договору становить 7000,00 грн.

Отже, за підсумком позивача, загальна заборгованість за договором за два роки становить 7000,00 грн. Відповідно до п.3.5. договору про правомірне використання отриманий ПО УЛАСП від користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% - Авторська Організація.

Отже, позивач вважає, що йому належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», що дорівнює 3500,00 грн, та складається з наступних періодів дії договору: рік дії договору, що складається з п`яти місяців (з грудня 2021 по липень 2022 року включно), борг за який складається з нарахування до сплати за вісім місяців, дата несплати якого настала 27.12.2021 року, що складає 7000,00 * 50% = 3500,00 гривень.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022 позовна заява вх.№1996/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2022 позовну заяву (вх.№ 1996/22 від 10.08.2022) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 916/1927/22, постановлено справу № 916/1927/22 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Учасникам справи запропоновано у відповідності до вимог ГПК України надати в строки свої заяви по суті. Цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 15.08.2022 на адресу електронної пошти позивача, зазначену ним у позовній заяві, та на юридичну адресу відповідача.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 15.08.2022 у справі № 916/1927/22 направлялась відповідачу в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, за адресою, вказаною в позовній заяві, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотному боці третьої сторінки ухвали з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

22.08.2022 за вх. № 13546/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Між тим, до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Крім того, з метою додаткового та належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 916/1927/22 судом було повторно направлено копію ухвали від 15.08.2022 на адресу відповідача, проте 13.10.2022 за вх. № 17122/22 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.08.2022 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/1927/22, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, що наділяє суд правом розглядати справу за наявним в ній матеріалами.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

20.10.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2020 року між Приватним підприємством «Арна Стріт» (користувач), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (суміжна організація), Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (авторська організація) та Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» (ПО УЛАСП) було укладено договір про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-165/08/20-Н.

Відповідно до п. 1.1. договору № КБР-165/08/20-Н, користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно, як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

За визначенням п. 3.3 договору про правомірне використання, за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (одни) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку № 3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок ПО УЛАСП. ПО УЛАСП може надсилатися користувачу рахунок-фактура та акт нарахування роялті в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу.

Пунктом 3.4. договору встановлено особливості дії механізму розстрочки, а саме: механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином: користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.

Відповідно до п. 3.5 договору отриманий ПО УЛАСП від користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної організації та на рахунок Авторської організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну організацію та на Авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%) Тобто, 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% Авторська організація.

Положеннями п. 4.1, 4.2 договору, що договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді Додатку №1 до цього договору і є його невід`ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді Додатку № 2 до цього договору і є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 4.3 договору про правомірне використання надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо в Додатках № 1 та №2 до цього договору. Строк дії цього договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток № 1 та Додаток № 2 до цього договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав визначені в Додатку №3 до цього договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в Додатку №3 та в Додатках № 1 та № 2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок ПО УЛАСП встановлений цим договором та Додатком № 3 до нього при цьому порядок сплати винагороди роялті ПО УЛАСП (від імені і за рахунок користувача) на користь Авторської організації та Суміжної організації встановлений також відповідно Додатками № 1 та № 2 до цього договору. Сторони можуть укладати інші додатки та додаткові угоди до цього договору.

В додатку № 1 до договору № КБР-165/08/20-Н про забезпечення правомірного використання викладено договір про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав від 01.08.2020 (далі - Додаток № 1), умовами п. 3.1 якого передбачено, що користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об`єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) Суміжній організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).

Згідно з п. 5.1 Додатку № 1 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2021, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У Додатку № 2 до договору № КБР-165/08/20-Н викладено договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права від 01.08.2020 (далі - Додаток № 2), за умовами якого користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а Авторська організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об`єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) Авторській організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього) (п. 3.1. Додатку № 2) .

Цей Додаток № 2 набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2021, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 5.1 Додатку № 2).

У розділах 2 наведених договорів містяться такі визначення:

Користувач - фізична або юридична особа, що здійснює використання в комерційній діяльності фонограм та виконань (далі «об`єкти суміжних прав», «об`єкти авторського права»);

Територія - загальна площа ззакладу, стосовно якої надається дозвіл (невиключна ліцензія), яка визначена сторонами у Додатку №3 до основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах);

Строк - строк використання «об`єктів суміжних прав»/«об`єктів авторських прав», на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї Ліцензійної угоди, зазначеному у п. 5.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 5.1. закінчився, але ця Ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 5.2. цієї Ліцензійної угоди;

Винагорода (Роялті) - загальна винагорода, яка повинна бути сплачена користувачем (стосовно строку) за використання об`єктів суміжних прав/об`єктів авторських прав на умовах цієї Ліцензійної угоди;

Об`єкти суміжних прав - фонограми та зафіксовані у них виконання без обмежень і виключень (тобто всі фонограми і зафіксовані у них виконання щодо яких Суміжною організацією здійснюється розширене колективне управління). Всі зазначені об`єкти вважається каталогом Суміжної організації;

Об`єкти авторського права - музичні недраматичні твори, музичні драматичні твори, аудіовізуальні твори та інші твори, що входять до каталогу Авторської організації;

Ліцензійна угода - договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права/об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права/об`єктів суміжних прав;

Заклад - публічний заклад, в якому здійснюється господарська діяльність користувача.

Крім того, пункт 5.2. зазначених додатків передбачає, що у випадках, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

Додаток № 3 до договору № КБР-165/08/20-Н від 01.08.2020 містить перелік закладів, у яких Користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права: кафе «Маріо», м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 23А.

В пункті 2 Додатку № 3 сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 2500,00 грн. за кожен заклад користувача. Винагорода (роялті) не може бути меншою, ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана користувачем.

Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше, ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується) (п. 3 Додатку № 3).

Форма звіту про використані об`єкти суміжних прав та об`єкти авторського права передбачена в Додатку № 4 до Договору.

У Додатку № 5 до договору № КБР-165/08/20-Н від 01.08.2020 сторонами підписано угоду щодо питань обробки персональних даних в процесі взаємодії, відповідно до якої користувач надає свою згоду на те, що ПО УЛАСП, Авторська Організація та Суміжна Організація можуть з метою провадження своєї діяльності з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором здійснювати обробку персональних даних користувача, а саме: паспортних даних, реєстраційного номеру облікової картки платника податку, даних свідоцтва про державну реєстрацію, даних щодо системи оподаткування, номерів засобів зв`язку, адрес електронної пошти, даних щодо місця проживання, місця здійснення господарської діяльності та інших персональних даних в розумінні положень Закону України «Про захист персональних даних». Дана згода діє протягом невизначеного терміну, а також поширюється і на обробку персональних даних користувача будь-якими третіми особами (представниками ПО УЛАСП, Авторської Організації та Суміжної Організації).

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення платежів за використання об`єктів авторського права і суміжних прав у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Частиною 1 статті 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).

Згідно з ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст. 441 ЦК України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 1107 ЦК України).

Статтею 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об`єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Відповідно до ч. 1, 3-6 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до частин 4, 5 статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону).

За змістом статті 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом. Обов`язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах. Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Зі змісту частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення з боку відповідача обов`язку з виплати роялті за ліцензійним договором. Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи підтверджений факт укладання між позивачем та відповідачем ліцензійного договору;

- чи настав строк оплати роялті за продовженим договором та в якому розмірі, а відтак чи є заявлена сума до стягнення обґрунтованою.

Так, суд встановив, що мало місце укладення між, у тому числі позивачем та відповідачем, договору № КБР-165/08/20-Н від 01.08.2020 та додатків №№1-5, згідно з яким відповідач отримав дозволи на публічне виконання, як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань), в обмін на що зобов`язався проводити оплату у строки, передбачені договором, які порушив, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 3500,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення щодо припинення дії договору № КБР-165/08/20-Н від 01.08.2020, жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення договору, тому його дію продовжено на той самий строк і на тих же умовах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання чи визнання недійсним договору № КБР-165/08/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.08.2020, матеріали даної справи не містять, відтак, вказаний договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданих до позовної заяви доказів судом встановлено, що позивач наділений правом на подання позову про стягнення заборгованості за договором з користувача (відповідача).

З урахуванням вищезазначених договірних положень, сторони визначили два альтернативні способи оплати, один з яких здійснюється шляхом розстрочки місячними платежами, а інший (в разі не активації першого способу) - річна оплата у вигляді повної передоплати (оплата за один рік).

Згідно з договором, якщо користувач не сплатив Єдиний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (п. 3.4. договору).

Так, відповідач проводить виплати роялті згідно укладеного між сторонами договору єдиним щомісячним сукупним платежем у розмірі 2500, 00 грн, не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється, окрім першого платежу, який здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується.

Тобто, враховуючи відсутність доказів оплати місячних платежів, вступив в силу другий спосіб оплати - умови річної оплати у вигляді повної передоплати за рік. Дане правило, як вбачається з п. 3.4. основного договору стосується кожного з дозволів, як стосовно авторського права, так і щодо суміжних прав.

Отже, сума заборгованості відповідача за договором складає 2500,00 грн х 12 (кількість місяців у році, за які не була здійснена оплата послуг) = 30000,00 грн. При цьому, суму боргу за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно позивачем не нараховано у зв`язку з веденням бойових дій на території, де веде свою господарську діяльність відповідача. Окрім того, позивачем враховано часткову сплату відповідачем суми боргу з серпня по грудень 2021 року в розмірі 12500,00 грн та перераховано суму сплати боргу за червень-липень 2022 року в розмірі 1000,00 грн.

А відтак, сума заборгованості за рік (22500,00 грн - 9 місяців ведення відповідачем господарської діяльності без обмежень; 12500,00 грн часткова сплата відповідача; 3000,00 грн перерахована сума за червень-липень 2022 року) договору становить 7000,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору отриманий ПО УЛАСП від користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної організації та на рахунок Авторської організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну організацію та на Авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%) Тобто, 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% - Авторська організація.

Отож, позивачеві (Суміжній організації) належить 50% від сукупного платежу, що складає 3500,00 грн, яка не сплачена відповідачем.

Таким чином, позивачем доведено невиконання відповідачем договірних зобов`язань в частині сплати за авторські та суміжні права, внаслідок чого перед позивачем утворився борг у сумі 3500,00 грн, а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідачем дані твердження позивача не спростовані, доказів сплати роялті за вказані періоди в повному обсязі матеріали справи № 916/1927/22 не містять.

З огляду на викладене, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в повному обсязі та/або докази відсутності обов`язку зі сплати вказаної заборгованості, ураховуючи, що відповідно до п. 3.5. Договору 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% Авторська організація, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 3500,00 грн (50% від 7000,00 грн) заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2481,00 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві позивач наводить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в сумі 10000,00 грн та просить витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

До позовної заяви позивачем додано заяву від 11.07.2022, в якій відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України повідомлено, що судові витрати заявлятимуться після прийняття рішення у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд наразі не розглядає питання розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Арна Стріт» (вул. Велика Арнаутська, № 23-А, м. Одеса, 65125, код ЄДРПОУ 43750911) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, № 5, група приміщень 57, оф.7, код ЄДРПОУ 42502769) суму заборгованості в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський