Рішення

від 13.10.2022 по справі 917/721/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2022 Справа № 917/721/22

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (код СДРПОУ 38930991, адреса: 36000, місто Полтава, вул. Соборності буд. 59А, кв. 33)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 38516938, адреса 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17)

про стягнення 270 667,63 грн.,

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Оніщенко А.Ю.

від відповідача: Остапенко О.П., Кравченко С.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» про стягнення заборгованості за Договором поставки № ПТК/СО 011118 від 01.11.2018 року в сумі 270 667,63 грн.

Ухвалою від 20.07.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 11.08.22.

Ухвалою від 11.08.2022р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 08.09.22.

23.08.22 та 25.08.22 від відповідача надійшов відзив на позов.

26.08.22 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 08.09.2022р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 08.09.2022р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/494/22, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13.10.2022.

В судовому засіданні 13.10.22 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача, з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.10.22р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.11.2018року між ТОВ «ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» - Постачальник та ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» - Покупець, уклали Договір поставки № ПТК/СО 011118.

Згідно умов Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцеві Товар згідно Додатку № 1 до Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей Товар, (пункт 1.1 Договору).

Найменування, асортимент та ціна Товару зазначаються у Додатку №1 до Договору. Додаток №1 підписується обома Сторонами за даним Договором та є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).

Факт поставки Товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними обома Сторонами документами (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні), (пункт 1.3 Договору).

Ціна Товару розраховується на умовах поставки, зазначених в Додатку №1 до цього Договору, і вказується в українських гривнях (пункт 1.2 Договору).

Розрахунки по Договору між сторонами проводяться українськими гривнями в безготівковій формі шляхом банківського переказу (платіжними дорученнями) грошових коштів на поточні рахунки сторін за реквізитами, вказаними в розділі 14 Договору (пункт 3.1 Договору).

Покупець проводить оплату за поставлену партію Товару протягом 5-ти банківських днів з дати приймання Товару, (пункт 3.2 Договору).

Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця, (пункт 3.3 Договору).

Невід`ємними частинами Договору є Додаток № 1 у якому сторони погодили найменування товару - вода неочищена (м.куб) за ціною 50 грн. без ПДВ за м.куб., а також Додаток № 2 - заявка (форма).

Також, згідно Договору сторони уклали Додаткову угоду № 1 від 01.02.2021 року, якою доповнили Додаток № 1 наступним найменуванням Товару: Відпуск питної води - 53,25 грн. без ПДВ за м.куб.; Питна вода з артезіанської свердловини - 53,25 грн. без ПДВ за м.куб.; Відпуск неочищеної води із водозабору - 53,25 грн. без ПДВ за м.куб.

Позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору та додаткової угоди № 1 від 01.02.2021 року ТОВ «ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» поставило ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» товар на загальну суму 270 667,63 грн. з ПДВ, а саме питну воду згідно номенклатури, у тому числі за накладними:

- Видаткова накладна № 119 від 28.02.2022 року на суму 117 128,71 грн. з ПДВ, рахунок № 118 від 28.02.2022 року;

- Видаткова накладна № 66 від 31.01.2022 року на суму 69 842,70 грн. з ПДВ, рахунок № 66 від 31.01.2022 року;

-Видаткова накладна № 765 від 31.12.2022 року на суму 83 696,22 грн. з ПДВ, рахунок №752 від 31.12.2022 року.

За твердженням позивача, загальна заборгованість відповідача по Договору за поставлений Товар склала 270 667,63 грн. з ПДВ., які відповідач у порушення умов укладеного Договору не сплатив, у тому числі на дату подання позову до суду.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № ПТК/СО 011118 від 01.11.2018 року в сумі 270 667,63 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що не має можливості виконати свої зобов`язання за Договором поставки № ПТК/СО 011118 від 01.11.2018 року у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме:

- введенням на території України воєнного стану;

- забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.

Саме ці обставини, за твердженням відповідача, були форс-мажорними для виконання зобов`язання за Договором поставки № ПТК/СО 011118 від 01.11.2018 року.

Крім того, ТОВ «Сервіс ойл» повідомило, що не має наміру ухилятися від виконання договору № ПТК/СО 011118 і підтверджує належним чином виконання своїх зобов`язань договором № ПТК/СО 011118 ТОВ «Полтавська транспортна компанія» на суму 270 667,63 грн., що щцтверджується підписаним між сторонами видатковими накладними та які мають бути оплачені ТОВ «Сервіс ойл» у строки встановлені договором та чинним законодавством України. Також, ТОВ «Сервіс ойл» повідомило, що намагалося перерахувати на рахунок ТОВ «Полтавська транспортна компанія» 270 667,63 грн., в рахунок погашення заборгованості за договором № ПТК/СО 011118, але платіж відхилений, у зв`язку з обмеженнями, введеними Правлінням НБУ «Про роботи банківської системи в період воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 р., зі змінами, що підтверджується реєстром документів з 10.08.2022 р. до 11 08.2022 р. на суму в т.ч. 270 667,63 грн.

У зв`язку з вище викладеним відповідач вважає,, що позовні вимога TЦB «Полтавська транспортна компанія» є передчасними та не можуть бути судом задоволені.

У відповіді на відзив позивач повідомив наступне:

- доводи відповідача, що обмежувальні заходи за Постановою НБУ від 24 лютого 2022 року N 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» для відповідача створили неможливість проводити розрахунки за укладеним сторонами Договором, не знаходять своє підтвердження, а тим більше не можуть бути визнані у цій справі форс-мажорною обставиною.

- відповідач не надав будь-які докази, що підтверджують технічну неможливість виконання договору у зв`язку з веденням воєнних дій;

- обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормою ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз змісту Договору № ПТК/СО 011118 від 01.11.2018 року свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, На виконання умов укладеного договору та додаткової угоди № 1 від 01.02.2021 року ТОВ «ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» поставило ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ» товар на загальну суму 270 667,63 грн. з ПДВ, а саме питну воду згідно номенклатури, у тому числі за накладними:

-Видаткова накладна № 119 від 28.02.2022 року на суму 117 128,71 грн. з ПДВ, рахунок № 118 від 28.02.2022 року;

-Видаткова накладна № 66 від 31.01.2022 року на суму 69 842,70 грн. з ПДВ, рахунок № 66 від 31.01.2022 року;

-Видаткова накладна № 765 від 31.12.2022 року на суму 83 696,22 грн. з ПДВ, рахунок №752 від 31.12.2022 року.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує факт отримання товару у обсязі, визначеному названими вище видатковими накладними.

Як зазначено у п. 3.2. Договору Покупець зобов`язувався оплатити поставлену партію Товару протягом 5-ти банківських днів з дати приймання Товару.

Відтак, з огляду на п. 3.2. Договору, строк виконання відповідачем зобов"язання по оплаті вартості отриманого товару за вказаними видатковими накладними є таким, що настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що у встановлені Договором строки Відповідач розрахунку за поставлений Товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості отриманого товару у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 270 667,63 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що він не має можливості виконати свої зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами (введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь), суд відхиляє їх як необгрунтовані, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України, на що посилається відповідач, не можуть бути підставою звільнення відповідача від обов`язку виконати договірне зобов`язання.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

При цьому, обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що Відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку з введенням на території України воєнного стану.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову повністю.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, сума судового збору у розмірі 4060,02 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено до стягнення 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви додані належним чином засвідчені копія Договору про надання правової допомоги № 375/ПТК від 22.06.2022 року, укладеного між ТОВ «ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» та Адвокатським об`єднанням "Андрія Оніщенка", предметом якого є надання адвокатським об`єднанням правової допомоги клієнту; копія Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги № 375/ПТК від 22.06.2022р.; копія Замовлення-завдання № 2; копія Розрахунку вартості робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги по справі від 14.07.2022р; рахунку на оплату № 2 від 14.07.2022; копія платіжного доручення № 9662 від 14.07.2022 на суму 10 000,00грн; копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання "Андрія Оніщенка"; копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України .

Відповідно до п.1.1. Договору про надання правової допомоги № 375/ПТК від 22.06.2022, укладеного між ТОВ «ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» та Адвокатським об`єднанням "Андрія Оніщенка", останнє приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу (правову) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

У Додатковій угоді № 2 від 22.06.2022 за договором про надання правничої допомоги, сторони домовилися, що Адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу Клієнту про стягнення боргу з ТОВ «СЕРВІС ОЙЛ», код 38516938, за Договором поставки № ПТК/СО 011118 від 01.11.2018 року, а у зв"язку з цим: скласти і підготувати позовну заяву до суду згідно законодавства та забезпечити представництво - участь адвоката у розгляді справи в Господарському суді Полтавської області. Для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання призначило адвоката Оніщенка Андрія Юрійовича. Сторони погодили, що загальна вартість послуг з правничої допомоги адвоката по справі не може перевищувати 10 000,00грн.

В Розрахунку вартості № 2 робіт (надання послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги по справі сторони визначили детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а саме:

Складання: позовної заяви, розрахунку позовних вимог, попереднього (орієнтованого) розрахунку, суми судових витрат згідно законодавства 4 962,00 грн;

Підготовка копій відповідних документів до позовної заяви (2 комплекти) - 2 48,10 грн.;

Представництво інтересів позивача в суді та (або) складання процесуальних документів без участі у засіданнях 6 500,00грн

В п. 6 Розрахунку сторони визначили, що цей розрахунок є Актом виконаних робіт.

За платіжним дорученням 9662 від 14.07.2022 загальна вартість послуг з правничої допомоги адвоката у розмірі 10 000,00грн була перерахована позивачем на рахунок Адвокатського об`єднання "Андрія Оніщенка".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕРВІС ОЙЛ», код СДРПОУ 38516938, адреса 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 9/17, на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОЛТАВСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ", код СДРПОУ 38930991, адреса: 36000, місто Полтава, вул. Соборності буд. 59А, кв. 33, борг в сумі 270 667,63 грн., судовий збір в сумі 4060,02 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.22

Суддя Киричук О.А.