Рішення

від 21.10.2022 по справі 922/897/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/897/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1; код ЄДРПОУ: 38496016) про стягнення штрафу без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

13.06.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" штраф у загальному розмірі 44 520,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на непоставку відповідачем товару в порушення умов договору поставки №ПР/НХ-21602/НЮ від 09.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2022 прийнято позовну заяву Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" про стягнення штрафу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/897/22. Вирішено розгляд справи №922/897/22 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст.251 ГПК України) та строк 5 днів з дня отримання відзиву на подання до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання сторонами клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою на офіційну адресу суду або дистанційними засобами зв`язку. Вирішено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.06.2022 в той же день було направлено на адресу відповідача - 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи. Зазначена адреса також вказана позивачем в позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2022 вищезазначену судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду без доказів вручення із зазначенням пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом 24.08.2022 було повторно перевірено відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідача та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" свого місцезнаходження не змінено, і його офіційною адресою станом на 24.08.2022 є 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1.

В той же день, судом було повторно надіслано на вказану адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.06.2022, проте відповідну кореспонденцію повернуто на адресу суду без доказів вручення із зазначенням пошти "адресат відсутній".

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, 02.09.2022 відповідальною особою Господарського суду Харківської області було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, вказаний позивачем в позовній заяві, проте абонент знаходиться поза зоною досяжності.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 21.10.2022 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (покупець) було укладено договір поставки №ПР/НХ-21602/НЮ (надалі - Договір).

Цей Договір укладений згідно з повідомленням про намір укласти договір за процедурою закупівлі відкритих торгів № ЦБД UA-2021-08-19-002384-b (рішення тендерного комітету від 20.10.2021 №20102113361823-1 та від 01.11.2021) за лотом №1.

Відповідно до п.1.1. Договору, предметом договору є поставка постачальником покупцю світильників світлодіодних (далі - товар) згідно зі специфікацією №1 (додаток №1). Рік виготовлення - 2021.

Найменування, кількість товару зазначені у специфікації №1 (додаток №1) (п.1.2.Договору).

Згідно з п.2.1. Договору якість товару, який поставляється, повинна відповідати вимогам ТУ У 31.5-35974575-001:2010 Зміни №1:2013 Зміни №2:2017, які зазначені у Специфікації №1 (додаток №1).

Постачальник зобов`язаний надати покупцю копію ТУ У 31.5-35974575-001:2010 Зміни №1:2013 Зміни №2:2017, або витяги з них основні технічні дані, правила приймання, використання, збереження, маркування, упакування, транспортування товару, що постачається (ст.268 ГК України) (п.2.2.Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 25 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки (підтвердженням відправлення постачальнику є касовий чек та опис поштового відділення) та відсканованому вигляді з обов`язковим накладенням ЕЦП керівника підрозділу, відповідальною за укладання договору на електронну адресу постачальника (omtsap@ukr.net) з електронної адреси покупця (j.yakimova@dp.uz.gov.ua). Дати відправлення засобами поштовою зв`язку та електронною поштою повинні співпадати.

Постачальник повинен протягом доби перевірити надходження рознарядки на електронну адресу (omtsap@ukr.net), підписати її з обов`язковим накладанням ЕЦП та направити її на електронну адресу покупця (j.yakimova@dp.uz.gov.ua). У випадку непідписання та невідправлення рознарядки постачальником на електронну адресу покупця (j.yakimova@dp.uz.gov.ua) рознарядка вважається отриманою з дня її відправлення покупцем (п.4.2.Договору).

Згідно з п.4.3. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту покупця щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що викопує його обов`язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов`язків; головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.4.5.Договору).

Товар постачається на склад структурного підрозділу "Дніпровський Головний матеріально-технічний склад" регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", 52520, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, смт. Іларіонове, вул. Харківська 1а, на умовах DDP (згідно з INCOTERMS 2010) у IV кварталі 2021 року (п.4.6.Договору).

Приймання товару здійснюється відповідно до рознарядок відповідальними особами визначеними наказом керівників дирекцій залізничних перевезень, служб, структурних підрозділів або уповноваженими на це довіреностями посадовими особами структурних підрозділів регіональної філії, що одержують товар (п.4.8 Договору).

Акт приймання-передачі або видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання цього Договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у п.4.8 Договору (п.4.9.Договору).

Сторони дійшли згоди, що електронні адреси, зазначені у цьому розділі, є чинними і офіційними електронними адресами сторін (п.4.10.Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, ціна постачальника на світильники світлодіодні визначається торгами.

Загальна сума Договору складає 795 744,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% (п.5.2.Договору).

Згідно з п.6.1. Договору постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений у кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010року).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.6.3.Договору).

Покупець здійснює оплату за поставлений товар по факту постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу покупця, яка вказана в договорі у розділі "Реквізити сторін" .

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.6.4.Договору).

Підтвердженням про одержання товару покупцем є підписана видаткова накладна обома сторонами, акт приймання-передачі товару та товарно-транспортна накладна, оформлені належним чином (п.7.5.Договору).

Згідно з п.9.3. Договору 9.1 постачальник зобов`язаний забезпечити своєчасну поставку товару та в повному обсязі у відповідності до умов даного Договору, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам встановленим цим Договором, добросовісно виконувати обов`язки, що передбачені даним Договором.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з умовами цього Договору (п.10.1.Договору).

Пунктом 10.3. Договору сторони погодили, що постачальник за даним Договором несе відповідальність:

- за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю неню у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення;

- за прострочення поставки товару понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми, та покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір, попередивши постачальника у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання;

- за постачання товарів неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару. У разі прострочення строку заміни товару на якісний покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір, попередивши постачальника у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання;

- за прострочення строків заміни товару на якісний та такий, що відповідає умовам Договору, погоджених відповідно до п.2.8, 7.4 Договору, постачальник сплачує покупцю пеню розмірі 0,1% від вартості товару, що має бути замінений, за кожен день прострочення;

- за непоставку чи недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору, та покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши постачальника у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Згідно з п.15.1. Договору термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2021.

В той же день, сторонами було підписано специфікацію №1 (додаток №1) до Договору (надалі - Специфікація №1).

Специфікацією №1 сторони погодили поставку товару (світлодіодний світильник LED-SU-24-200-S-4-X) у кількості 167 штук на суму 573 144,00 грн. з ПДВ та товару (світлодіодний світильник LED-SU-24-400-S-252-Е) у кількості 50 штук на суму 222 600,00 грн. з ПДВ.

Загальна сума товару згідно Специфікації №1 складає 795 744,00 грн.

Також умовами Специфікації №1 сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Товар постачається на склад структурного підрозділу "Криворізький відділ матеріально-технічного забезпечення" регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", 50023, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, 161, на умовах DDP (згідно з INCOTERMS 2010) у IV кварталі 2021 року.

15.12.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено заявку №Н3T-4-3/1164 від 14.12.2021 із проханням поставити продукцію згідно Специфікації №1 до Договору поставки №ПР/НХ-21602/НЮ від 09.11.2021, а саме світлодіодний світильник LED-SU-24-400-S-252-Е у кількості 50 штук на суму 222 600,00 грн. з ПДВ.

Відправлення позивачем на поштову адресу відповідача зазначеної заявки (письмової рознарядки) підтверджується касовим чеком, поштовою накладною та описом вкладення в цінний лист від 15.12.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, в той же день позивачем вказану заявку у відсканованому вигляді направлено на електронну адресу відповідача.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення заявку на постачання №Н3T-4-3/1164 від 14.12.2021 відповідачем було отримано 20.12.2021.

З урахуванням п. 4.1. Договору товар повинен бути поставлений постачальником покупцю не пізніше 24.01.2022.

Як стверджує позивач, станом на 02.06.2022 зобов`язання відповідачем в частині поставки товару згідно п.4.1. Договору не виконано.

Доказів поставки відповідачем зазначеного товару позивачу матеріали справи не містять.

Враховуючи той факт, то на момент звернення до суду із даним позовом відповідач зобов`язання щодо поставки товару згідно Специфікації №1 на суму 222 600,00 грн. в повному обсязі не виконав, позивач просить стягнути з відповідача штраф у відповідності до п.10.3. Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Як було встановлено судом, 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (покупець) було укладено договір поставки №ПР/НХ-21602/НЮ та погоджено Специфікацію №1 до нього.

Вказаний Договір та Специфікація №1 засвідчені підписами та печатками сторін.

Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Специфікацією №1 сторони погодили поставку товару (світлодіодний світильник LED-SU-24-200-S-4-X) у кількості 167 штук на суму 573 144,00 грн. з ПДВ та товару (світлодіодний світильник LED-SU-24-400-S-252-Е) у кількості 50 штук на суму 222 600,00 грн. з ПДВ.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 25 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки (підтвердженням відправлення постачальнику є касовий чек та опис поштового відділення) та відсканованому вигляді з обов`язковим накладенням ЕЦП керівника підрозділу, відповідальною за укладання договору на електронну адресу постачальника (omtsap@ukr.net) з електронної адреси покупця (j.yakimova@dp.uz.gov.ua). Дати відправлення засобами поштовою зв`язку та електронною поштою повинні співпадати.

Як свідчать матеріали справи, 15.12.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено письмову рознарядку - заявку №Н3T-4-3/1164 від 14.12.2021 із проханням поставити продукцію згідно Специфікації №1 до Договору поставки №ПР/НХ-21602/НЮ від 09.11.2021, а саме світлодіодний світильник LED-SU-24-400-S-252-Е у кількості 50 штук на суму 222 600,00 грн. з ПДВ.

Відправлення позивачем на поштову адресу відповідача зазначеної письмової рознарядки (заявку) підтверджується касовим чеком, поштовою накладною та описом вкладення в цінний лист від 15.12.2021. В той же день позивачем вказану письмову рознарядку у відсканованому вигляді направлено на електронну адресу відповідача.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення заявку на постачання №Н3T-4-3/1164 від 14.12.2021 відповідачем було отримано 20.12.2021.

Відповідно до п.4.2. Договору, постачальник повинен протягом доби перевірити надходження рознарядки на електронну адресу (omtsap@ukr.net), підписати її з обов`язковим накладанням ЕЦП та направити її на електронну адресу покупця (j.yakimova@dp.uz.gov.ua). У випадку непідписання та невідправлення рознарядки постачальником на електронну адресу покупця (j.yakimova@dp.uz.gov.ua) рознарядка вважається отриманою з дня її відправлення покупцем.

Згідно з п.4.3. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.

Таким чином, покупцем належним чином виконано умови Договору в частині направлення постачальнику письмової рознарядки, а отже з урахуванням п.4.1. Договору постачальником товар згідно заявки (письмової рознарядки) №Н3T-4-3/1164 від 14.12.2021, а саме: світлодіодний світильник LED-SU-24-400-S-252-Е у кількості 50 штук на суму 222 600,00 грн., повинен був поставити покупцю не пізніше 24.01.2022.

Відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Доказів поставки відповідачем вказаного товару позивачу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували непоставку товару згідно заявки (письмової рознарядки) №Н3T-4-3/1164 від 14.12.2021 у відповідності до Специфікації №1 на суму 222 600,00 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми штрафу з відповідача згідно п.10.3. Договору.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідальність у вигляді штрафу за непоставку товару визначена сторонами п.10.3. Договору, згідно якого за непоставку чи недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми Договору.

Позивачем до позовної заяви надано розрахунки штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" про стягнення штрафу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАККАР-М" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1; код ЄДРПОУ: 38496016) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд.5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108; код ЄДРПОУ: 40081237) штраф у розмірі 44 520 (сорок чотири тисячі п`ятсот двадцять) грн. 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "21" жовтня 2022 р.

Суддя Т.О. Пономаренко