Рішення

від 12.10.2022 по справі 926/2553/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2022 року Справа № 926/2553/22

За позовом Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів"

до Приватного підприємства "Ізумруд-К"

про стягнення штрафу у сумі 209440,32 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Меленко О.С.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства Ізумруд-К про стягнення збитків в розмірі 209440,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач на виконання укладеного договору про закупівлю товару № 24/ЕЗ від 27 лютого 2019 року поставив позивачу товар у кількості 1000 т товару (кам`яну сіль) вартістю 1392000,00 грн, у тому числі ПДВ 232000,00 грн, за яку позивач сплатив повну вартість поставленого товар бюджетними коштами.

Далі позивач вказує про те, що пунктом 6.3.4. Договору визначено, що постачальник (відповідач) зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених у відповідності з нормами статті 187 ПКУ (при надходженні грошових коштів), скласти податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, відповідно до норм п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у встановлений ПК України термін, з урахуванням граничних строків, визначених у відповідності з нормами п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що відповідач не виконав встановленого обов`язку щодо реєстрації у відповідності до п. 187.7 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 ПК України податкових накладних у сумі 209440,32 грн, то позивачем подано до Господарського суду Чернівецької області позовну заяву з вимогами про стягнення з Приватного підприємства Ізумруд-К суму збитків у розмірі 209440,32 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3141,60 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2022 року, позовну заяву № 926/2553/22 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою від 08 липня 2022 року, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 27 липня 2022 року.

20 липня 2022 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала до суду заяву (вх. №2727) про зміну предмету позову, в якій вказує про те, що позивачем допущено помилку у предметі позовної заяви та її прохальній частині, у зв`язку з чим виникла необхідність змінити предмет та прохальну частину позовної заяви. Представник позивача просить суд: змінити предмет позову у господарській справі про відшкодування збитків у розмірі 209440,32 грн заявленого КП "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" до Приватного підприємства "Ізумруд - К" з "відшкодування збитків у розмірі 209440,32 грн" на "стягнення штрафу у розмірі 209440,32 грн"; змінити пункт 2 прохальної частини позовної заяви з "Стягнути з приватного підприємства «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 41461203) на користь комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (код ЄДРПОУ 03345018), поточний рахунок: НОМЕР_1 у філії «Запорізьке РУ» ПАТ КБ «Приватбанк» суму збитків у розмірі 209440,32 грн (двісті дев`ять тисяч чотириста сорок гривень 32 копійки)" на "Стягнути з приватного підприємства «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 41461203) на користь комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (код ЄДРПОУ 03345018), поточний рахунок: НОМЕР_1 у філії «Запорізьке РУ» ПАТ КБ «Приватбанк» штраф у розмірі 209440,32 грн (двісті дев`ять тисяч чотириста сорок гривень 32 копійки)".

Крім цього, 20 липня 2022 року до суду також надійшло письмове клопотання (вх. №2734) позивача про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою від 27 липня 2022 року постановлено заяву представника Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» про зміну предмету позову (вх. №2727 від 20 липня 2022 року) задовольнити; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову; відкласти підготовче засідання на 15 серпня 2022 року; повідомити відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 15 серпня 2022 року закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 05 вересня 2022 року; постановлено повідомити відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2022 року; постановлено повідомити Приватне підприємство "Ізумруд-К" у справі №926/2553/22 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

При цьому, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Тинка О.С., 19 вересня 2022 року судове засідання не відбулося, про що заступником керівника апарату господарського суду здійснено повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року призначено розгляд справи по суті на 12 жовтня 2022 року.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2022 року постановлено виправити допущену описку в пункті першому резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернівецької області від 27 вересня 2022 року по справі № 926/2553/22, а саме - «Призначити розгляд справи по суті на 05 жовтня 2022 року на 10 годин 00 хвилин» змінити на «Призначити розгляд справи по суті на 12 жовтня 2022 року на 10 годин 00 хвилин».

12 жовтня 2022 року позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, при цьому в матеріалах справи наявне клопотання позивача, датоване 20 липня 2022 року, про розгляд справи без участі учасника справи за наявними в матеріалах справи документами. Окрім цього, в клопотання позивач повідомляє суд про те, що останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 12 жовтня 2022 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву не подано. Поштова кореспонденція направлена судом на юридичну адресу відповідача: 60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 14 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб) повернулись до суду з довідками АТ Укрпошти з вказаною причиною повернення кореспонденції - Адресат відсутній за вказаною адресою та/або За закінченням терміну зберігання.

При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.

Оскільки довідками Укрпошти підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

27 лютого 2019 року між Комунальним підприємством Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (замовник) та Приватним підприємством Ізумруд-К (постачальник) укладено договір № 24/ЕЗ про закупівлю товару.

Згідно з предметом договору постачальник зобов`язується до 31 березня 2019 року поставити замовнику товар, зазначений в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору, ціна за одиницю товару становить: 1392,00 грн, у тому числі ПДВ 232,00 грн. Ціна договору становить: 1392000,00 грн, у тому числі ПДВ 232000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що постачальник здійснює поставку товару за адресою замовника у м. Запоріжжя: вул. Зачиняєва,4; вул. Іванова, 97 а; вул. Чкалова, 101; вул. Цимлянська, 25; вул. Теплична,33; вул. Поштова (Горького), 139 Б; вул. Південне шосе, 70.

Згідно пункту 6.3.4 договору, на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених у відповідності з нормами статті 187 ПКУ (при надходженні грошових коштів), скласти податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, відповідно до норм п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у встановлений ПК України термін, з урахуванням граничних строків, визначених у відповідності з нормами п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 7.5 договору, у разі порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або розрахунків коригування, постачальник зобов`язується у семиденний термін з моменту виставлення вимоги відшкодувати замовнику штраф в розмірі податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 10.1 договору, сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами усіх зобов`язань.

Договір підписано з боку обох сторін та скріплено печатками підприємств. Доказів визнання договору недійним сторонами не долучено до матеріалів справи.

Додатковою угодою №1 від 26 березня 2019 року до договору № 24/ЕЗ про закупівлю товару від 27 лютого 2019 року, сторони дійшли згоди змінити пункти 1.1 та 5.2 договору та викласти в наступній редакції: 1.1. Постачальник зобов`язується до 31 травня 2019 року поставити замовнику товар, зазначений в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити товар; 5.2 строк поставки товару до 31 травня 2019 року. Також, сторони дійшли згоди, що всі інші положення договору, яких не стосується дана додаткова угода, залишаються без змін.

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою №2 від 24 квітня 2019 року до договору № 24/ЕЗ про закупівлю товару від 27 лютого 2019 року, сторони дійшли згоди внести зміни в розділ 13 договору «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» та змінити розрахунковий рахунок Постачальника та замість розрахункового рахунку № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478 зазначити розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк», МФО 339500. Також, сторони дійшли згоди, що всі інші положення договору, яких не стосується дана додаткова угода, залишаються без змін.

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою №3 від 30 травня 2019 року до договору № 24/ЕЗ про закупівлю товару від 27 лютого 2019 року, сторони дійшли згоди змінити пункти 1.1 та 5.2 договору та викласти в наступній редакції: 1.1. Постачальник зобов`язується до 30 червня 2019 року поставити замовнику товар, зазначений в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити товар; 5.2 строк поставки товару до 30 червня 2019 року. Також, сторони дійшли згоди, що всі інші положення договору, яких не стосується дана додаткова угода, залишаються без змін.

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Вищевказані додаткові угоди підписані з боку обох сторін та скріплені печатками підприємства та товариства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, якою врегульовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: - договори та інші право чини.

Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс. Так, частинами 1 та 7 статті 193 встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 статті 712 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи містять докази того, що протягом травня - червня 2019, постачальник поставив замовнику товар на загальну суму 1256641,92 грн, у тому числі ПДВ 209440,32 грн, згідно видаткових накладних: №2305/129 від 23.05.2019 у розмірі 33686,40 грн, у тому числі ПДВ 5614,40 грн, №2305/130 від 23.05.2019 у розмірі 36011,04 грн, у тому числі ПДВ 6001,84 грн, №2705/131 від 27.05.2019 у розмірі 33449,76 грн, у тому числі ПДВ 5574,96 грн, №2705/132 від 27.05.2019 у розмірі 34382,40 грн, у тому числі ПДВ 5730,40грн, №2705/133 від 27.05.2019 у розмірі 34730,40 грн, у тому числі ПДВ 5788,40грн,№2705/134 від 27.05.2019 у розмірі 38182,56 грн, у тому числі ПДВ 6363,76 грн, №2705/135 від 27.05.2019 у розмірі 37236,00 грн, у тому числі ПДВ 6206,00 грн, №2705/136 від 27.05.2019 у розмірі 30262,08 грн, у тому числі ПДВ 5043,68 грн, №2705/137 від 27.05.2019 у розмірі 35203,68 грн, у тому числі ПДВ 5867,28 грн, №2705/138 від 27.05.2019 у розмірі 34340,64 грн, у тому числі ПДВ 5723,44 грн, №2805/139 від 28.05.2019 у розмірі 34744,32 грн, у тому числі ПІДВ 5790,72 грн, №2805/140 від 28.05.2019 у розмірі 51183,84 грн, у тому числі ПДВ 8530,64 грн, №2805/141 від 28.05.2019 у розмірі 34841,76 грн, у тому числі ПДВ 5806,96 грн, №2805/142 від 28.05.2019 у розмірі 51810,24 грн, у тому числі ПДВ 8635,04 грн, №2805/143 від 28.05.2019 у розмірі 34452,00 грн, у тому числі ПДВ 5742,00 грн, №2805/144 від 28.05.2019 у розмірі 32336,16 грн, у тому числі ПДВ 5389,36 грн, №2805/145 від 28.05.2019 у розмірі 48469,44 грн, у тому числі ПДВ 8078,24 грн, №2805/146 від 28.05.2019 у розмірі 28884,00 грн, у тому числі ПДВ 4814,00 грн, №0606/147 від 06.06.2019 у розмірі 52561,92 грн, у тому числі ПДВ 8760,32 грн, №0606/148 від 06.06.2019 у розмірі 35690,88 грн, у тому числі ПДВ 5948,48 грн, №0606/149 від 06.06.2019 у розмірі 35941,44 грн, у тому числі ПДВ 5990,24 грн, №0706/150 від 07.06.2019 у розмірі 30540,48грн, у тому числі ПДВ 5090,08 грн, №0706/151 від 07.06.2019 у розмірі 29733,12 грн, у тому числі ПДВ 4955,52 грн, №0706/152 від 07.06.2019 у розмірі 39351,84 грн, у тому числі ПДВ 6558,64 грн, №0706/153 від 07.06.2019 у розмірі 31417,44 грн, у тому числі ПІДВ 5236,24 грн, №0706/154 від 07.06.2019 у розмірі 42497,76 грн, у тому числі ПДВ 7082,96 грн, №0706/155 від 07.06.2019 у розмірі 32628,48 грн, у тому числі ПДВ 5438,08 грн, №0706/156 від 07.06.2019 у розмірі 30443,04 грн, у тому числі ПДВ 5073,84 грн, №0806/157 від 08.06.2019 у розмірі 29329,44 грн, у тому числі ПДВ 4888,24 грн, №0806/158 від 08.06.2019 у розмірі 29955,84 грн, у тому числі ПДВ 4992,64 грн, №0806/159 від 08.06.2019 у розмірі 29705,28 грн, у тому числі ПІДВ 4950,88 грн, №0806/160 від 08.06.2019 у розмірі 33700,32 грн, у тому числі ПДВ 5616,72 грн, №0806/161 від 08.06.2019 у розмірі 20211,84 грн, у тому числі ПІДВ 3368,64 грн, №2506/161 від 25.06.2019 у розмірі 34159,68 грн, у тому числі ПДВ 5693,28 грн, №2506/162 від 25.06.2019 у розмірі 32753,76 грн, у тому числі ПДВ 5458,96 грн, №2506/163 від 25.06.2019 у розмірі 21812,64 грн, у тому числі ПДВ 3635,44 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, оплату за поставлений товар позивач здійснював за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується долученими позивачем виписками з рахунку підприємства, а саме: 03.06.2019 на користь відповідача перераховано кошти в розмірі 69697,44 грн, у тому числі ПДВ 11616,24 грн, 05.06.2019 на користь відповідача перераховано кошти в розмірі 594509,28 грн, у тому числі ПДВ 99084,88 грн, 12.06.2019 на користь відповідача перераховано кошти в розмірі 124194,24 грн, у тому числі ПДВ 20699,04 грн, 14.06.2019 на користь відповідача перераховано кошти в розмірі 379514,88 грн, у тому числі ПДВ 63252,48 грн, 03.07.2019 на користь відповідача перераховано кошти в розмірі 88726,08 грн, у тому числі ПДВ 14787,68 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що після отримання коштів від позивача відповідач дотримався встановленого обов`язку згідно договору №24/ЕЗ від 27 лютого 2019 року та здійснив реєстрацію усіх податкових накладних.

Натомість, в матеріалах справи міститься копія направленої замовником на адресу відповідача вимоги №910 від 16 листопада 2021 року про сплату штраф у розмірі податку на додану вартість у розмірі 209440,32 грн.

Так, 16 листопада 2021 року позивач звертався до відповідача з вимогою № 910 щодо сплати штрафу за невиконання умов договору у розмірі суми ПДВ 209440,32 грн, яка виникла у зв`язку з порушенням умов укладеного договору та не складенням і реєструванням податкових накладних постачальником.

У листі, позивач наголошує увагу відповідача на те, що останнім складені податкові накладні на суму ПДВ 22559,68 грн. Проте, постачальник не зареєстрував податкові накладні у сумі ПДВ 209440,32 грн.

Крім цього, позивач повідомляє відповідача, що наслідком не виконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних постачальником стало те, що замовник не може оформити податковий кредит у сумі 209440,32 грн.

Оскільки жодної письмової відповіді та жодних дій по перерахуванню штрафу з боку відповідача не вжито, позивач звернувся з даним позов до суду.

Згідно позовних вимог, відповідач не виконав встановленого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за пунктом 6.3.4 договором, не склав та не зареєстрував податкові накладні у розмірі 1256671,92 грн, у тому числі ПДВ 209440,32 грн на дати виникнення податкових зобов`язань у Єдиному реєстрі податкових накладних як передбачено п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у становлений термін не сплатив замовнику штраф у розмірі податку на додану вартість, внаслідок чого позивач не зміг оформити податковий кредит у сумі 209440,32 грн.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України унормовано, Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із абзацами 1, 2, 17, 19, 20 пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Крім того, у відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних на дати виникнення податкових зобов`язань в ЄРПН, що у свою чергу позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 209440,32 грн, то відповідач повинен сплатити штраф у розмірі ПДВ, як передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Так, сторони дійшли взаємної згоди, що вразі порушення пункту 6.3.4 укладеного договору, Приватне підприємство Ізумруд-К повинен відшкодувати Комунальному підприємству Експлуатаційного лінійного управлінню автомобільних шляхів відповідно до пункту 7.5 договору в семиденний термін з моменту виставлення вимоги штраф в розмірі податку на додану вартість.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази виконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних відповідачем та/або сплати штрафу Приватним підприємством Ізумруд-К на користь Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів на момент дослідження матеріалів судом та на день розгляду справи.

Вимогами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавчими актами України та цим договором.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена договором.

З огляду на те, що судом встановлений факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо складання та реєстрації усіх податкових накладних за кожну сплачену позивачем видаткову накладну, а нарахування штрафу у розмірі ПДВ прямо передбачено пунктом 7.5 договору № 24/ЕЗ від 27 лютого 2019 року, то суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, документально підтвердженими, законними та такими, які належить задовольнити.

У зв`язку із задоволенням позову, суд відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору в сумі 3141,60 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код 03345018) до Приватного підприємства Ізумруд-К (60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 14, код 41461203) про стягнення штрафу відповідно до умов пункту 7.5 договору № 24/ЕЗ від 27 лютого 2019 року в розмірі 209440,32 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства Ізумруд-К (60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 14, код 41461203) на користь Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код 03345018) штраф у розмірі 209440,32 грн та судовий збір в сумі 3141,60 грн.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України, повне рішення складено та підписано 21 жовтня 2022 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок