Рішення

від 10.10.2022 по справі 307/1085/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1085/21

Провадження № 2/307/216/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.,

секретар судового засідання - Мельник Б.В.,

за участю представника позивача, адвоката - Лозан Б.В.

представника відповідача, адвоката - Гримут Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат - Лозан Богдан Васильович до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат - Гримут Тетяна Василівна де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Лозан Богдан Васильович, звернувся з позовною заявою в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 де треті особи Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради та Тячівська райдержадміністрація про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності.

В позовній заяві представник позивача посилається на те, що рішенням 10 сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889, позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0.10 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок позивача.

Рішенням дванадцятої сесії 6-го скликання від 26 червня 2012 року № 1079 Тячівської міської ради було вирішено: припинити право користування, вилучити та перевести в землі запасу Тячівської міської ради частину земельної ділянки площею 0.10 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , яка була в користуванні позивача - ОСОБА_1 , враховуючи добровільну відмову позивача від цього наділу.

Рішенням Тячівського районного суду від 18 вересня 2014 року, вказане рішення дванадцятої сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 26 червня 2012 року № 1079, визнано протиправним та скасовано.

Рішенням Тячівського районного суду від 15 квітня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 10.09.2012 року № 1204 "Про надання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) відповідачу ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , а також скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 серія ЯК № 647581 виданий 08.10.2012 року Тячівською міською радою, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 21244000105088.

Рішенням реєстраційної служби Тячівського управління юстиції від 22.03.2013 року відповідачу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 1525524 на житловий будинок АДРЕСА_1 "в" загальна площа 234,8 м.кв. житлова 141,3 м. кв. форма власності приватна, розмір частки 1/1 та за ним зареєстровано право власності в цілому.

Вказує, що позивач в 2015 році вже звертався до Тячівського районного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності та постановою Тячівського районного суду від 19 червня 2017 року було визнання протиправним та скасовано рішення державної реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції від 22.03.2013 року про видачу свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 та свідоцтво, а також реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 в 1/1 цілому.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року у справі № 307/2220/15-а скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Свідоцтва про право власності від 22 березня 2013 року індексний номер 1525524, виданого Реєстраційною службою Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області.

Визнано протиправним і скасовано рішення Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області від 22 березня 2013 року індексний номер 1079215 про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково:

Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області від 22 березня 2013 року, індексний номер 1079215, та реєстрації права власності на спірний житловий будинок - скасувано, а провадження у справі в цій частині закрито.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи підставність пред`явленого позову, представник позивача посилається на встановлені рішення судів всіх трьох інстанцій у справі № 307/2220/15-а обставини, як підставу для задоволення поданого ним даного позову.

Зокрема вказує, що судами встановлено, що висновком про вартість об`єкта оцінки, стверджено, що фактично житловий будинок в АДРЕСА_1 , є об`єктом незавершеного будівництва готовністю 50%. А згідно до технічного паспорта виданого Тячівським міським бюро технічної інвентаризації 09 листопада 2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, безпідставно зареєстрованим за ОСОБА_2 в цілій частині 1/1.

На підставі поданих сфальсифікованих документів на будинок по справі, як закінчене якоби відповідачем будівництво, реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції самочинно недобудований житловий будинок в АДРЕСА_1 неправомірно зареєструвала та видала відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на даний будинок в цілому.

В зв`язку з цим вважає, що реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції, не перевіривши це все, видала свідоцтво про право власності на самочинно недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 "в" тільки на підставі того, що на той час відповідачу - ОСОБА_2 належало право власності на земельну ділянку, яке на даний час скасовано.

Представник позивача, вказує що своїми протиправними та незаконними діями при реєстрації права власності та отриманні незаконного свідоцтва про право власності на цілий житловий будинок в АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 порушив право власності позивача, як власника самочинно недобудованого житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Посилаючись на положення ч.1 ст. 316, ч.ч. 1. 2 ст. 319 ЦК України та ст. 41 Конституції України, просить визнати протиправним та скасувати рішення державної реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції від 22.03.2013 року про видачу свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 та свідоцтво, а також реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 в 1/1 цілому.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Гримут Т.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити. У відзиві вказувала, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 вважає безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що долучений до позову технічний паспорт на спірний житловий будинок, виготовлений Тячівським міським БТІ на ім`я ОСОБА_1 ідентичний технічному паспорту, виготовленому на замовлення ОСОБА_2 9.11.2012 року Тячівським міським БТІ на цей же будинок. Таким чином в один день було виготовлено два технічних паспорта на один і той же будинок, що не може підтверджувати належність позивачу майнових прав на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 . Звертає увагу на ідентичність розташування печаток, відміток та підписів одного і того ж інженера, який здійснював інвентаризацію даного житлового будинку за замовленням ОСОБА_2 .

Посилаючись на ряд виготовлених відповідачем ОСОБА_4 та поданих для реєстрації будинку документів, вказує на правомірність набуття ним права власності. При цьому твердження позивача з посиланням на технічний паспорт, що будинок є незавершений будівництвом, є безпідставним, оскільки технічний паспорт не може посвідчувати цей факт.

Звертає увагу, що відповідач стверджуючи те, що саме він, а не відповідач є забудовником спірного житлового будинку, жодного доказу на підтвердження цих обставин, не надає. Посилання позивача на висновок про вартість об`єкта оцінки від 10.03.2015 року, є безпідставним, оскільки безпосереднього огляду об`єкта, суб`єкт оціночної діяльності, не проводив та надав висновок на підставі технічного паспорту. Вказує, що у спірному житловому будинку, зареєстровано місце проживання малолітньої дочки відповідача.

Щодо посилання позивача на те, що рішенням 10 сесії 6 скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 та для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок, то дане рішення 10 сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року визнано недійсним рішенням Тячівського районного суду від 20 квітня 2015 року як таке, що прийнято з порушенням ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки рішенням Тячівського районного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 307/1001/13-ц встановлено, що рукописний текст заяви від імені ОСОБА_1 міському голові про надання йому земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис на цій заяві виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Тобто ОСОБА_1 заяву про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за вказаною адресою до Тячівської міської ради, не подавав.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.04.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 30.04.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.09.2021 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 5.10.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про залучення Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 9.12.2021 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 2.03.2022 року, ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 9 грудня 2021 року про залишення без розгляду позовної заяви скасовано, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.05.2022 року виключено з кола третіх осіб Тячівське районне управління юстиції Тячівської райдержадміністрації.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.05.2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися та про причини неявки, суду не повідомили. Разом з цим в судове засідання забезпечили участь своїх представників.

Представник позивача, адвокат Лозан Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві та встановлені судом в адміністративній справі № 307/2220/15-а обставини, просив позов задовльнити в повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Гримут Т.В. в судовому засіданні посилаючись на викладені у відзиві запереченння на позовну заяву, просила у задоволенні позову, відмовити,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечила, щодо задоволення позову та пояснила, що спірний житловий будинок побудований нею та чоловіком за спільні кошти у шлюбі у 2008 році. По вулиці Джерельній в один ряд та в межі, наявні три земельні ділянки, на двох з яких розташовані обєкти нерухомого майна, один з яких належить їй та її чоловікові, а інший позивачу. Одна земельна ділянка має площу 0,6 га, а інша 0,10 га., площа третьої їй не відома. Стосовно наявно у позивача технічного пасорту на цей будинок виготовленого на його ім`я, пояснила, що певний період вони перебували у добрих сімейних відносинах з позивачем, який їй приходиться тестем, а її чоловікові - відповідачу по справі , батьком. Добудувавши з чоловіком житловий будинок, вони виготовили технічний паспорт з метою реєстрації майна і як властиво кожній сім`ї у якій панують добрі відносини, надали його батьку - позивачу ОСОБА_1 , який має будинок поряд з спірним житловим будинком. По всій ймовірності, на її думку саме тоді ОСОБА_1 міг виготовити копію цього паспорту. Жодного відношення до забудови цього будинку ОСОБА_1 , не має і підстави цього позову їй не зрозумілі. Разом з цим пояснила, що в межі з земельною ділянкою на якій розташований спірний житловий будинок, позивач у власності має іншу земельну ділянку. Вказала, що на даний час у провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області розглядається спір за її позовом до ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки. Просить у задоволенні позову, відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Відділ державної реєсторації Тячівської міської ради, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися та про причини неявки не повідомили. Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.03.2013 відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності в 1/1 частині належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 20, 89, 90).

Рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради №59 від 20.03.2013 р., дворогосподарству ОСОБА_2 , розташованому за адресою АДРЕСА_1 (Том 1 а.с. 87)

З витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2013 вбачається, що загальна площа житлового будинку складає 234,8 кв.м., а житлова 141,3 кв.м., що відповідає зазначеній у технічному паспорті виготовленому Тячівським міським бюро технічної інвентаризації у 2008 році, на замовлення відповідача - ОСОБА_2 , з відміткою самочинне будівництво.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2124410100:09:002:0146, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га (Том 1 а.с. 75-79, 89).

З відповіді наданою міським головою Тячівської міської ради на адвокатський запит, адвоката Михайленко А.П. вбачається, що Тячівською міською радою рішення про виділення у власність чи користування позивачу - ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2124410100:09:002:0146, не приймалося (Том 1 а.с. 88).

З декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованій Інспекцією ДАБК у Закарпатській області 26.12.2012 р. за №ЗК 18212518411 вбачається, що будинок будівництвом розпочато у 2007 році та закінчено у 2008 р. його загальна площа становить 234,8 м.кв., будівля є одноповерховою з мансардою (Том 1 а.с. 100-102)

Обставини щодо того, що спірний житловий будинок було збудовано без відповідних на те дозволів - самочинно, судом не перевіряються оскільки такі сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме:

- приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, Будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.12.2012 (Том 1 а.с.94-96).

- постановою №1028 по справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2012 р. (Том 1 а.с. 97-99)

- відміткою на виготовленому Тячівським міським бюро технічної інвентаризації Закарпатської області технічному паспорті, про самочинність будівництва (Том 1 а.с.75-79);

Стосовно технічного паспорту виготовленого на ім`я ОСОБА_1 слід зазначити, що такий поданий, в належним чином завірених копіях. На другому та третьому аркушах цього техпаспорта, міститься відмітка про масштабування плану будівлі «Маштаб 1:100». При цьому чітко спостерігається, що штамп з цією відміткою, який безпосередньо проставлений з відтиском синім чорнилом, раніше вже проставлявся та його копія знаходиться позаду проставленого оригіналу на другому аркуші та вище на третьому аркуші. (Том 1 а.с. 23- 24)

Співставляючи технічний паспорт виготовлений на замовлення ОСОБА_2 з тим, що виготовлений на замовлення ОСОБА_1 є очевидним, що відбитки штампів, розміщені ідентично. Відтак беречи до уваги встановлені обставини, суд вважає такими що заслуговують на увагу, доводи представника відповідача та третьої особи, що технічний паспорт позивача на спірний житловий будинок, було виготовлено шляхом його копіювання з оригіналу виготовленого на замовлення ОСОБА_2 (том 1 а.с.46-77).

Спростувати навдені обставини під час дослідження в судовому засіданні цих письмових доказів, представник позивача, не спромігся.

Рішенням 10 сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889, позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0.10 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 , на якій розташований самовільно збудований будинок позивача. (Том 1 а.с. 28).

З вказаного рішення Тячівської міської ради, встановлено, що таке прийнято в тому числі відповідно й до положень ст. 118 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ( в редакції чинній на час прийняття рішення) якої передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Попри те, що в судовому засіданні представники сторін та третя особа стверджували, про наявність по АДРЕСА_1 у власності позивача, об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки, представник позивача не спромігся пояснити обставини, щодо того, чи виготовлялися технічні матеріали та документи щодо спірної земельної ділянки з зазначенням її розмірів та місця розташування, на виконання наведеного рішення Тячівської міської ради.

Як вбачається з матеріалів спарви вказане рішення Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889, оскаржувалося відповідачем ОСОБА_2 та рішенням Апеляційного суду Закарпатської області ухваленим 27.04.2017 у цивільній справі №307/842/15-ц було скасовано рішення Тячівського районного суду від 20.04.2015 р. та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 . Як встановлено під час розгляду справи, вказане рішення, переглянуто касаційною інстанцією та залишено без змін. (Том 2 а.с. 85-86)

Разом з цим на момент розгляду судом даної цивільної справи, рішення 10 сесії 6-го скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889, яким позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0.10 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 , не змінювалося та не скасовувалося.

Попри пояснення третьої особи, ОСОБА_3 щодо наявність в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області спору за її позовом до ОСОБА_1 стосовно оскарження рішення Тячівської міської ради № 889 від 29.03.2012, ухвалення рішень судів, які б набрали законної сили у цій справі, на час розгляду даної цивільної справи, судом не встановлено.

Також встановлено, що ухвалене Тячівським районним судом Закарпатської області 14.09.2022 р. у цивільній справі № 2/307/771/21 рішення, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та скасувано рішення Тячівської міської ради від 29.03.2012 року №889 « Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 » та на яке в судовому засіданні посилалася представник відповідача, не набрало законної сили.

Рішенням Тячівської міської ради від 26.06.2012 року № 1081 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . (Том 1 а.с. 166).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 3.06.2008 р., відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області , вбачається що 3.06.2008 між ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано за актовим записом №72 (Том 1 а.с. 154).

В судовому засіданні також встановлено, що рішенням дванадцятої сесії 6-го скликання від 26 червня 2012 року № 1079 Тячівської міської ради було вирішено: припинити право користування, вилучити та перевести в землі запасу Тячівської міської ради частину земельної ділянки площею 0.10 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , яка була в користуванні позивача - ОСОБА_1 , враховуючи добровільну відмову позивача від цього наділу. Вказане рішення, рішенням Тячівського районного суду ухваленим 18 вересня 2014 року у цивільній справі №307/1001/13-ц провадження №2/307/35/14, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано (Том 2 а.с. 84-86).

Рішення Тячівського районного суду ухваленим 13 грудня 2017 року у цивільній справі №307/2273/15-ц, задоволено позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимого ОСОБА_5 про витребування замельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання договору - купівлі продажу земельної ділянки від 2.11.2012 року про продаж земельної ділянки площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Чербаник Ф.М. за реєстровим номером 1504, визнано недійсним та скасовано його державну реєстрацію , а земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована в АДРЕСА_1 повернуто ОСОБА_1 . Вказане рішення суду, 15.05.2018 набрало законної сили.

З наведеного рішення суду вбачається, також вбачається, що судом встановлено, що рішенням Тячівського районного суду від 15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення чотирнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 10.09.2012 року № 1204 "Про надання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) відповідачу ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , а також скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 серія ЯК № 647581 виданий 08.10.2012 року Тячівською міською радою, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів за № 21244000105088.

Судом було встановлено, що згідно з технічним паспортом на самочинно побудований житловий будинок в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 є власником самочинно недобудованого будинку, що розташований на земельній ділянці, площею 0, 10 га в АДРЕСА_1 , яка була виділена йому. (Том 1 а.с. 140-141).

Разом з цим під час розгляду справи не здобуто будь - яких доказів, які б підтверджували факти передання ОСОБА_1 Тячівською міською радою у власність земельної ділянки або визнання за ним права власності, як на земельну ділянку так і на спірний житловий будинок на підставі рішень судів, які набрали законної сили.

Судом також встановлено, що у 2015 році позивач вже звертався до Тячівського районного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності та постановою Тячівського районного суду від 19 червня 2017 року було визнано протиправним та скасовано рішення державної реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції від 22.03.2013 року про видачу свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 та свідоцтво, а також реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 в 1/1 цілому.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року у справі № 307/2220/15-а скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Свідоцтва про право власності від 22 березня 2013 року індексний номер 1525524, виданого Реєстраційною службою Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області.

Визнано протиправним і скасовано рішення Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області від 22 березня 2013 року індексний номер 1079215 про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року ухваленої у справі №307/2220/15-а провадження №11-1537апп18, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково:

Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області від 22 березня 2013 року, індексний номер 1079215, та реєстрації права власності на спірний житловий будинок - скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року залишено без змін. (Том 1 а.с.8-31).

Надаючи правову оцінку, доводам представників сторін, щодо встановлених Великою Палатою Верховного Суду у постанові №307/2220/15-а провадження № 11-1537апп18 обставин, суд зазначає наступне.

Зі змісту пред`явленого представником позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позову про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності, враховуючи предмет цього позову, вбачається, що фактами обставинами, які підлягали доведенню в даній справі є встановлення наявності у позивача прав, які підлягають захисту та незаконність набуття таких прав відповідачем, щодо житлового будинку. Також доведенню позивачем підлягали обставини, щодо наявності в нього прав на земельну ділянку на якій розташовано спірний житловий будинок. З урахуванням обраного позивачем способу захисту прав, тягар доведення цих обставин, лежить саме на стороні позивача.

При цьому на стороні відповідача, який заперечував позов, лежить тягар доказування зворотного, а саме відсутності у позивача відповідних прав, які підлягають захисту та законності державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірний житловий будинок.

Відповідні факти і обставини є предметом доказування (ст. 77 ч. 2 ЦПК України) в даній справі.

Виконуючи вимоги п.5 ч.2 ст. 197 ЦПК України, в підготовчому судовому засіданні 17.08.2021 представникам сторін, судом було роз`ясненно, які саме обставини входять до предмету доказування у даній цивільній справі.

У продовж всього судового розгляду, представник позивача у доведення підставності пред`явленого позову, посилався тільки на встановлені судами у справі № 307/2220/15-а обставини.

Представником відповідача обрано позицію, відповідно до якої вона наполягала на тому, що саме ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , яку за клопотанням представника відповідача було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є забудовниками спірного житлового будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак оспорювана позивачем державна реєстрація, є цілком законною. При цьому стверджувала, про відсутність у позивача ОСОБА_1 будь-яких прав щодо земельної ділянки на якій розташований спірний житловий будинок.

Заперечуючи посилання представника позивача на встановлені у адміністративній справі № 307/2220/15-а обставини, як представник відповідача так і третя особа вказували, що ухвалені у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанції не мають преюдиційного значення, оскільки під час розгляду цієї справи не встановлювалися обставини щодо здійснення будівництва спірного житлового будинку безпосередньо ОСОБА_1 , а не відповідачем та його дружиною.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому під час дослідження обставин встановлених, Великою Палатою Верховного Суду у постанові №307/2220/15-а провадження № 11-1537апп18, судом встановлено, що у змісті навденої постанови Великої Палати Верховного Суду, міститься висновом про те, що як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із адміністративним позовом, ОСОБА_1 указував на те, що оскаржувані рішення та дії Реєстраційної служби порушують його права як власника недобудованого житлового будинку. При цьому виникнення спірних правовідносин обумовлено не стільки незгодою позивача з рішенням Реєстраційної служби як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки з правом власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок. Саме з цих підстав Велика Пелата Верховного Суду дійшла висновку про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області від 22 березня 2013 року та реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок. При цьому ОСОБА_3 не була стороною у даному адміністративному спорі та обставини щодо наявності у неї майнових прав на спірний житловий будинок, судом не перевірялися. (Том 1 а.с. 29).

Відтак встановлено, що вказані висновки не звільняють позивача ОСОБА_1 від тягаря доказування за пред`явленим позовом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 331 ч.2 і 3 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

А згідно з ч. 2 ч.6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й припинення дії, яка порушує право.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у межах розгляду справи, позивачем не додано жодного доказу, який би спростовував твердження сторони відповідача та третьої особи, щодо проведення саме ними будівництва спірного житлового будинку. При цьому надані позивачем, як доказ фото з зображенням на них на фоні недобудованої будівлі, самі по собі не можуть свідчити про те, що саме ОСОБА_1 є забудовником спірного житлового будинку та з огляду на наявність у нього іншого нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 ним не доведено, що цей будинок розташований саме на тій земельній ділянці, дозвіл на розробку проекту відведення якої йому було надано рішенням десятої сесії, шостого скликання Тячівської міської ради №889 від 29 березня 2012 року.

Відтак суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на позивача.

Накладені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2022 року заходи забезпечення позову, щодо заборони відповідачу ОСОБА_2 проведення будь-яких будівельних робіт в житловому будинку розташованому в АДРЕСА_1 , скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст.155 ЦПК України зустрічне забезпечення, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 ЦПК України, скасувати та повернути позивачу ОСОБА_1 внесені ним на депозитний рахунок Тячівського районного суду Закарпатської області в якості зустрічного забезпечення - 3000 (три тисяч) гривень.

На підставі ст.ст. 15, 16, 331, 328, 346 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 89, 141, 155 159, 209, ч.6 ст. 259, 213-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 інтереси якого представляє адвокат - Лозан Богдан Васильович до ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат - Гримут Тетяна Василівна де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державної реєстраційної служби Тячівського районного управління ютиції від 22.03.2013 року про видачу свідоцтва про право власності та реєстрації права власності на житловий будинок, відмовити повністю.

Накладені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2022 року заходи забезпечення позову, щодо заборони відповідачу ОСОБА_2 проведення будь-яких будівельних робіт в житловому будинку розташованому в АДРЕСА_1 , скасувати.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 159 ЦПК України, роз`яснити відповідачу ОСОБА_2 або іншій особі, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок позивача ОСОБА_1 за заявою якого такі заходи вживалися, в тому числі за рахунок коштів зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст.155 ЦПК України зустрічне забезпечення, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 ЦПК України, скасувати та повернути позивачу ОСОБА_1 внесені ним згідно квитанції №0.0.2309905000.1 від 20.10.2021 на депозитний рахунок Тячівського районного суду Закарпатської області в якості зустрічного забезпечення - 3000 (три тисяч) гривень .

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Відділ державної реєстрації Тячівської міської ради, юридична адреса місця розташування м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, Код ЄДРПОУ 40422969.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 20 жовтня 2022 року.

Головуючий М.М. Бряник