Рішення

від 13.10.2022 по справі 943/2489/21

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2489/21

Провадження № 2/943/613/2022

13 жовтня 2022 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючогоБуський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Кос І. Б.

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

за участю представника позивача - адвоката Коченаш Ю.К.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з водопостачання ,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Сількомунгосп» через свого представника Мисака І.Б. звернувся до суду із цим позовом про стягнення боргу до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги із водопостачання за період із 31 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року в розмірі 8601,60 грн. основного боргу; 319,14 грн. 3% річних; 749,36 грн. інфляційних витрат та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ОСОБА_2 , який проживаючи разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , є користувачем за наданими позивачем послугами з водопостачання, від яких послуг відповідач не відмовлявся та систематично користується, однак плату за отримані послуги своєчасно не вносить, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку в добровільному порядку відповідач не погашає, що станом на 30.09.2021 року становить 8601,60 грн. Вказує також на те, що невиконання відповідачем обов`язків, прямо передбачених законодавством, по оплаті послуг із водопостачання та водовідведення зачіпає інтереси не тільки позивача, а й держави, оскільки вона не отримує прибутку від діяльності підприємства та втрачає можливість своєчасно проводити заходи по раціональному відтворенню водних ресурсів, а позивач позбавлений можливості своєчасно проводити ремонтні роботи, направлені на поліпшення якості питної води та гарантоване водопостачання. Крім того, позивач не отримуючи оплату за надані послуги, фактично кредитує відповідача, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань. У листопаді 2021 року позивач звернувся із заявою до суду про видачу судового наказу про стягнення даної заборгованості з відповідача. Раніше за зверненням позивача до суду про стягнення із відповідача вищевказаної заборгованості, судом було видано наказ. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 13.12.2021 року судовий наказ було скасовано та роз`яснено позивачу право звернутися до суду із тими самими позовними вимогами в порядку позовного провадження, а тому просить задовольнити заявлені позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 27.01.2022 року відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 05.05.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу за вищевказаним позовом до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Коченаш Ю.К. заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Також вказала на те, що позивач визнає часткову сплату боргу відповідачем у розмірі 2 223,60 грн. згідно поданих ним квитанцій, на підтвердження чого представник позивача надала уточнений шляхом зменшення розміру розрахунок заборгованості відповідача за водопостачання. Відповідно до поданого розрахунку заборгованість відповідача, із врахуванням часткової сплати боргу, на даний час становить 6 992,40 грн, які представник позивача просить з нього стягнути. Так, представник позивача вказує, що сума заборгованості зменшилася після часткової сплати боргу відповідачем лише в березні 2022 року, а тому наполягає на тому, щоби 3 % річних, інфляційні втрати, судовий збір та послуги на правову допомогу стягнути з відповідача у повному обсязі, оскільки на момент звернення до суду із цим позовом 23 грудня 2021 року заборгованість позивача складала 8 601,60 грн. Просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити частково, а саме: в частині основного боргу із урахуванням наданого нею уточненого розрахунку боргу через часткове погашення заборгованості відповідачем під час розгляду справи, а також трьох процентів річних, інфляційних втрат, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, оскільки позивачем не доведено належними доказами цього спору, не має відштовхуючого показника, від якого проводилось нарахування боргу, відповідач не згідний із тарифами, а послуги надаються неякісно через поганий тиск води, відтак просить в задоволенні позову відмовити. При цьому, на запитання головуючого відповідач повідомив, що рішень чи наказу позивача, якими встановлені тарифи на водопостачання, ним на даний час не оспорено.

Крім того, відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву від 16.03.2022, де покликається на те, що згідно Договору №28 від 23.08.2018 року на відпуск питної води, укладеного між ним та позивачем, встановлений тариф у розмірі 9,20 на 1 м3 води. Шляхом проведення розрахунків та на підставі поданих позовних матеріалів, відповідач визнає заборгованість в сумі 2 223,60 грн, яку він сплатив 16.03.2022 року відповідно до наданих ним квитанцій. Вказує, що посилання позивача на рішення №50 виконавчого комітету Буської міської ради від 20.05.2021 року про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання для всіх категорій споживачів у населених пунктах Олесько, Заводське, Ожидів Буської міської територіальної громади, не має безпосереднього відношення до правовідносин між ним та позивачем, оскільки це рішення набрало чинності з 01.06.2021 року та діяло до 31.12.2021 року. Останні контрольні показники водопостачання були проведені 23.07.2021 року за попередній період. Наданий позивачем наказ про збільшення тарифів відповідач не визнає. Крім того, відповідач вказує, що жодних доказів фіксування показників споживання води за період дії цього рішення позивачем не було надано. Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідач не був обізнаний про наявність заборгованості, а дізнався про таку лише із позовної заяви, а тому із цих підстав відповідач просить у задоволенні заявленого позову відмовити.

Заслухавши доводи сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.02.2020 року підтверджується державна реєстрація ТОВ «Сількомунгосп», дата реєстрації 30.06.2000, 11.11.2005, 1 394 120 0000 000158. Також позивачем отримана ліцензія із видом господарської діяльності - «централізоване водопостачання» (а.с. 15-16).

На підставі Договору №28 від 28 серпня 2018 року на відпуск питної води, укладеного між сторонами по справі (ТзОВ «Сількомунгосп» та ОСОБА_1 ), позивачем надаються відповідачу послуги щодо водопостачання питної води. Відповідач є споживачем зазначених згідно договору послуг. Відповідно до п.п. 2.2.4. цього Договору, споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за послуги водопостачання відповідно до встановлених тарифів, а саме 9,20 грн. за один метр кубічний води (а.с. 12).

Відповідно до наказу №25 від 30.08.2019 року позивачем ТзОВ «Сількомунгосп» було збільшено тарифи на водопостачання. Зокрема, із 01.10.2019 року введено в дію тариф для населення у розмірі 12,05 грн. за один метр кубічний води. Згідно пункту 1 цього Наказу, із 01.10.2019 року вирішено припинити дію договорів з населенням по тарифу 9,20 грн. за один метр кубічний води (а.с. 91).

Згідно рішення Виконавчого комітету Буської міської ради №50 від 20.05.2021 року було збільшено тарифи на послуги з централізованого водопостачання для всіх категорій споживачів у населених пунктах Олесько, Заводське, Ожидів Буської міської територіальної громади згідно з додатком №1. Відповідно новий тариф становить для населення 19,20 грн. за один метр кубічний води, починаючи із 01.06.2021 року по 31.12.2021 року (а.с. 18-19).

Згідно з довідки про склад сім`ї, виданої Буською міською радою Золочівського району Львівської області №619 від 28.09.2021 року, відповідач ОСОБА_1 є власником та проживає разом з сім`єю у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості за водопостачання абонента ОСОБА_1 за період із 31.01.2019 року по 30.09.2021 року заборгованість споживача становить 8 601,60 грн., інфляційні витрати в розмірі 749,36 грн., три відсотки річних від заборгованості в розмірі 319,14 грн., що підтверджується доданим до заяви розрахунком, які відповідачем спростовані не були (а.с. 9-10, 25-32, 61-62, 103).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем від 14.09.2022 року основна сума заборгованості на момент розгляду цієї справи становить 6 992,40 грн, з тих підстав, що відповідач в березні 2022 року частково сплатив заборгованість, що стверджується наданими ним квитанціями від 06.03.2022 року.

Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_3 , пояснила, що вона працює на посаді контролера у позивача (ТзОВ «Сількомунгосп»), а до її обов`язків належить: повідомляти споживачів послуг про зміну тарифів та зняття контрольних показів лічильника. Свідок зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача із проханням надати покази лічильника, попереджала його про заборгованість, але відповідача часто не було вдома, показів не надавав. Отримані свідком покази лічильника були зняті нею тоді, коли відповідача не було вдома, із дозволу його невістки, яка не заперечила щодо зняття показів лічильника води, про що було зроблено відповідні фото лічильника, які передано позивачу. Вона неодноразово повідомляла відповідача про наявність у нього заборгованості, проте він не придавав цьому значення, продовжував і надалі користуватися наданими позивачем послугами з водопостачання, не вносивши оплату за послуги в повному обсязі, а нагромаджена відповідачем заборгованість утворилась протягом двох із половиною років.

Отже, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, що їх відповідачеві надає позивач ТзОВ «Сількомунгосп».

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом норм, передбачених ст.ст. 67-68, 162 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, щомісячно. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що була чинною із 09.06.2018) між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають у неналежному виконанні споживачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що була чинною із 09.06.2018), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону (у редакції, що була чинною із 09.06.2018), до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. (ч. 1, ч. 4 ст. 23, ч. 1 ст. 24 цього Закону).

Згідно частини першої та другої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що була чинною із 09.06.2018), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесів чинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 своєчасно не вносив плату за надані послуги водопостачання та водовідведення, а тому згідно із розрахунком позивача ТзОВ «Сількомунгосп», заборгованість відповідача по оплаті вказаних послуг на даний час становить 6 992,40 грн., що підтверджується наданим представником позивача Розрахунком заборгованості за послуги водопостачання від 14.09.2022 (а.с. 103), який проведений із урахуванням часткової оплати відповідачем боргу 16.03.2022 року в сумі 2236,94 грн. (а.с. 48).

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача на його користь основної суми заборгованості у розмірі 8601,60 грн. підлягає до часткового задоволення, оскільки відповідач частково сплатив заборгованість після звернення позивача із цим позовом до суду. Зокрема, як убачається із наданої відповідачем ОСОБА_1 квитанції про оплату послуг з водопостачання від 16.03.2022, що ним проведено оплату послуг позивача за період із 31.08.2021 по 28.02.2022 року на суму в розмірі 2236,94 грн. (а.с. 48). Відтак, позивачем було здійснено перерахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за указаний період на зазначену суму боргу, а тому відповідно до поданого розрахунку від 14.09.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем на даний час становить 6 992,40 грн. (а.с. 103), а отже заявлений ТзОВ «Сількомунгосп» позов підлягає до часткового задоволення на вказану суму боргу в розмірі 6992,40 грн.

Крім того, за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. (п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року N5).

Поняття "інфляція" є загальновідомим і означає знецінення національної валюти (зменшення її купівельної спроможності) внаслідок об`єктивних економічних процесів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення зобов`язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Задоволення позову про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов`язанням.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 жовтня 2011 року у справі N6-38цс11.

Відтак, вимоги позивача про стягнення із відповідача на його користь інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, зокрема, згідно наданого розрахунку інфляційних втрат в сумі 749,36 грн. та 3% річних в сумі 319,14 грн. у зв`язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг за період з 31.01.2019 по 30.09.2021 року, оскільки зменшення відповідачем боргу мало місце після відкриття провадження та під час розгляду цієї справи (16.03.2022), наведений розрахунок заборгованості відповідачем шляхом надання на його спростування належних і допустимих доказів спростовано не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Сількомунгосп» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з водопостачання за період з 31 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року в сумі 8060,90 грн., у тому числі: 6992,40 грн. основного боргу, 319,14 грн. 3% річних та 749,36 грн.

При цьому, суд вважає необгрунтованими покликання відповідача на те, що позивачем не доведено належними доказами цього спору, не має відштовхуючого показника, від якого проводилось нарахування боргу, відповідач не згідний із тарифами, а послуги надаються неякісно через поганий тиск води, а також його незгоду із тарифами, що встановлені договорами та наказом позивача, оскільки відповідач у судовому засіданні повідомив, що рішень чи наказу позивача, якими встановлені тарифи на водопостачання, ним на даний час не оспорено. Представником позивача доведено розмір заборгованості належними доказами, які наявні у матеріалах справи, що їх судом було надано належну правову оцінку вище, а відповідач їх не спростував, висловивши виключно незгоду із цим боргом, який він частково погасив 16.03.2022 року в розмірі 2236,94 грн. (а.с. 48), як і не надав суду альтернативного розрахунку власної заборгованості перед позивачем. Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про неналежну якість отриманих ним від позивача послуг, оскільки в судовому засіданні відповідач не заперечував факт отримання ним указаних послуг від позивача, укладеного із останнім договору відповідач не розірвав, надалі продовжуючи користуватись послугами позивача.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Разом із тим, ураховуючи те, що часткова сплата боргу відповідачем відбулася 16.03.2022, після відкриття провадження у справі, тобто після звернення позивача до суду із цим позовом, сума боргу зменшилася не із вини позивача, позивач визнає часткову сплату боргу, а тому судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що позивач ТзОВ «Сількомунгосп» раніше звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аналогічної заборгованості з ОСОБА_1 . Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року судовий наказ було скасовано, роз`яснено позивачу право звернутися до суду із тими самими позовними вимогами в порядку позовного провадження (а.с. 11).

Як убачається із матеріалів справи, що позивачем при зверненні до суду із цим позовом було сплачено судовий збір в сумі 2043,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №478 від 23.12.2021, а також позивачем сплачено 227,00 грн. за звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, що підтверджується платіжним дорученням №448 від 02.11.2021 (а.с. 1, 11, 106). Відтак, загальна сума судового збору, сплачена позивачем становить 2270,00 грн. (227+2043).

Частиною другою статті 164 ЦПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Отже, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Крім того, відповідно до статті 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До позовної заяви від 23.12.2021 року позивачем ТзОВ «Сількомуносп» в особі директора Мисака І.Б. було долучено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат у зв`язку із розглядом судом даної цивільної справи, а саме: судового збору в сумі 2270,00 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 8).

В підтвердження заявлених вимог представником позивача - адвокатом Коченаш Ю.К. до матеріалів справи подано заяву від 16.06.2022, яка подана з дотриманням приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн. На підтвердження цього адвокатом Коченаш Ю.К. долучено Договір про надання правових послуг №48/21-2 від 02.11.2021, в силу якого позивач зобов`язується сплатити адвокату Коченаш Ю.К. за надання правової допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 2000,00 грн., а також долучено Акт прийняття-передачі наданих послуг за вказаним договором від 16.06.2022, де витрати, які позивач поніс у цій справі, складаються: із підготовки позовної заяви - 700,00 грн, участь у судових засіданнях в загальній сумі - 1100,00 грн, підготовка клопотань та заяв з процесуальних питань - 200,00 грн. Разом витрати на правову допомогу становлять 2000,00 грн. (а.с. 84-88).

Відтак, суд вважає, що позивачем ТзОВ «Сількомуносп» доведено понесення ним витрат за надання професійної правничої допомоги адвокатом Коченаш Ю.К. на загальну суму 2 000,00 грн., а тому розмір таких витрат підлягає до задоволення у повному обсязі, що підтверджено вищевказаними доказами, які є належними та допустимими, а розмір вказаних судових витрат є розумним і обгрунтованим, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 76-80, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги з водопостачання за період з 31 січня 2019 року по 30 вересня 2021 року в сумі 8 060,90 грн. (вісім тисяч шістдесят гривень 90 копійок), з них 6992,40 грн. основного боргу; 319,14 грн. 3% річних та 749,36 грн. інфляційних витрат.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. ( дві тисячі гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Сількомунгосп» (80533, смт. Олесько, вул. Шевченка, 85, Золочівського району Львівської області, ЄДРПОУ 00452156).

Представник позивача: адвокат Коченаш Юлія Констянтинівна (80500, м. Буськ, вул. Київська, 8/1, Золочівського району Львівської області).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення виготовлено: 21 жовтня 2022 року.

Суддя: І. Б. Кос