Рішення

від 20.10.2022 по справі 442/2306/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/2306/22

Провадження №2/442/740/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі головуючого судді Нагірної О.Б.

за участю секретаря судових засідань Півали І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 442/2306/22за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротранс-2000" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротранс-2000" на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 47878,39 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 96014 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

11.05.2022 до відкриття провадження представник позивача подала заяву про залишення позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди без розгляду.

В обґрунтування позову покликається на те, що 4 січня 2010 року вона була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс-2000» на посаду головного бухгалтера.

З квітня 2021 року підприємство почало затримувати виплату їй заробітної плати, обґрунтовуючи наявністю заборгованості у контрагентів. Так як Відповідач не виплачував їй заробітну плату вже кілька місяців, то повідомила про бажання звільнитися.

30 липня 2021 року позивачку було звільнено згідно п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін на підставі наказу №25 від 30.07.2021, що підтверджується записом у трудовій книжці.

При звільнені Відповідач не повідомив її письмово про нараховані суми, належні при звільнені та не провів зі нею відповідний розрахунок, хоч остання неодноразово усно зверталася до керівника ТОВ «Євротранс-2000» Петльовича Р.М.

5 квітня 2022 року позивачка звернулася до Відповідача вже з письмовою заявою, надіславши її рекомендованим поштовим відправленням на юридичну адресу підприємства: Львівська область, Дрогобицький район, смт.Підбуж, вул.Шкільна, 1/1, та адресу здійснення господарської діяльності (фактичну): АДРЕСА_1 , з вимогою виплатити невиплачену заробітну плату, а також середній заробіток за весь час її затримки.

08 квітня 2022 року Відповідачем було отримано таку заяву, однак станом на день написання даного позову жодної відповіді не отримала, як і розрахунку.

У зв`язку із наведеними, - не інформуванням про нараховані суми, належні позивачці при звільнені, не проведенням зі нею розрахунку 30 липня 2021 року, який мав бути на день звільнення і ігноруванням протягом тривалого часу її законних вимог Відповідачем, позивачка змушена звертатися за захистом своїх порушених прав, як працівника, до суду.

Разом з тим зазначає, що оскільки Відповідач не відповідав їй на заяви, то про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона дізналася з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданих ГУ ПФУ у Львівській області 01.09.2020 року (форма ОК-5), де під кодом 20829835 зазначено страхувальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчо-профілактичний комплекс «Євротранс-2000». Відповідно до даних відомостей за звітні місяці 2021 року, їй нараховано: у квітні - 6500,00 грн. у травні - 6500,00 грн, у червні - 6577,18 грн., у липні - 28301,21 грн.

Отже загальний розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить - 47878,39 грн (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 39коп).

Крім того, з вищевказаних з індивідуальних відомостей вбачається, що підприємством не сплачено відповідні внески до Пенсійного фонду України, а відтак страховий стаж за квітень-липень 2021 року у позивачки вважається відсутній.

Оскільки звільненню 30 липня 2021 року, передувала її робота повні місяці у травні і червні 2021 року, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30 липня 2021 року по 05 травня 2022 року (279 календарних дні) складає 96014,00грн: ((6500,00грн -6577,18грн)/38 робочих днів) х 279 календарних днів = 96014,00грн.

Ухвалою судді від 11.05.2022 у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку без виклику сторін, запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, право пред`явити зустрічний позов. Учасникам справи роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Сторонам роз`яснено також, що за клопотанням однієї зі сторін розгляд справи може проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та строки подання такого клопотання.

Дана ухвала тричі надсилалася відповідачу шляхом листування рекомендований листом з повідомленням, проте такі були не вручені та поверталися до суду.

Враховуючи обставини, встановлені при вивченні матеріалів справи після відкриття провадження у справі, до початку розгляду справи, з метою об`єктивного, всебічного та правильного розгляду справи по суті, 11.08.2022 судом постановлено ухвалу про розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Розгляд справи призначено на 07.09.2022.

07.09.2022 в судове засідання з`явився представник відповідача Петльович Р.М. , позов визнав, просив розгляд справи відкласти для надання можливості мирного врегулювання спору. У зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 28.09.2022.

28.09.2022 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відшкодуванням відповідачем 50% суми позовних вимог та зобов`язанням його відшкодувати решту до 14.10.2022.

28.09.2022 розгляд справи відкладено на 20.10.2022.

20.10.2022 від представника позивача поступила заява про залишення позовної вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротранс-2000" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 47878,39 грн. без розгляду. Також, зазначила, що відповідачем було компенсовано витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Ухвалою від 20.10.2022 вищевказану заяву задоволено.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача попередньо подала заяву про слухання справи у її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, від нього не поступила заява про відкладення розгляду справи, у встановлений ухвалою термін відповідачем відзив на позовну заяву не подано, зустрічний позов не пред`явлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.01.2010 працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротранс-2000", про що свідчить запис в трудовій книжці НОМЕР_1 (а/с 6 - 8).

На підставі наказу № 25, останню було звільнено 30.07.2021, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, що стверджується записом в трудовій книжці про таке (а/с 8).

При звільнені Відповідач не повідомив її письмово про нараховані суми, належні при звільнені та не провів зі нею відповідний розрахунок, хоч остання неодноразово усно зверталася до керівника ТОВ «Євротранс-2000» Петльовича Р.М.

5 квітня 2022 року позивачка звернулася до Відповідача з письмовою заявою, надіславши її рекомендованим поштовим відправленням на юридичну адресу підприємства: Львівська область, Дрогобицький район, смт.Підбуж, вул.Шкільна, 1/1, та адресу здійснення господарської діяльності (фактичну): АДРЕСА_1 , з вимогою виплатити невиплачену заробітну плату, а також середній заробіток за весь час її затримки (а/с 9,10).

08 квітня 2022 року Відповідачем було отримано таку заяву, однак така заява не була задоволена.

Як видно із заяви представника позивача від 20.10.2022 відповідач добровільно задоволив частину позовних вимог, а саме, погасив заборгованість по заробітній платі перед позивачем у розмірі 47878,39 грн.

Отже спір про розмір заробітної плати між позивачем та відповідачем відсутній.

Основним Законом України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, як закріплено у статті 43.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а саме по день розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

При визначенні розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунки заробітної плати, згідно з довідкою про доходи та розрахунки заробітної плати, здійснені позивачем.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із змісту позовних вимог вбачається, що на думку позивача, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30 липня 2021 року по 05 травня 2022 року (279 календарних дні) складає 96014,00грн: ((6500,00грн -6577,18грн)/38 робочих днів) х 279 календарних днів = 96014,00грн.

Суд не бере до уваги наданий представником позивача розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки такий обчислений не правильно.

Оскільки звільненню 30 липня 2021 року, передувало відпрацювання позивачкою повні місяці у травні і червні 2021 року, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданих ГУ ПФУ у Львівській області 30.03.2022 року, її заробітна плата у травні 2021 року становила 6500,00грн, а у червні 2021 року - 6577,18 грн.

Кількість робочих днів у травні 2021 року становила 18 днів, оскільки 1 травня 2021 року та 09 травня 2021 року (державні вихідні) збігалися з вихідними днями, ці вихідні згідно ст.67 КЗпП України перенослися на найближчий наступний після нього робочий день, тобтo 3 травня 2021 року та відповідно 10 травня 2021 року.

Кількість робочих днів у червні 2021 року становила 20 днів.

Отже, середньоденна зарплата розраховується наступним чином: (6500,00 грн + 6577,18 грн)/38 робочих днів = 344,14грн.

Кількість робочих днів за час затримки виплати, станом на 05 травня 2022 року - 192 дні, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні: 344,14грн х 192 дні = 66074,88 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, то суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі №755/17855/16-ц.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 40, 94, 235, 236 КЗпП України, суд

ухвалив:

позов задоволити частково.

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євротранс-2000" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 66074,88 (шістдесят шість тисяч сімдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю „Євротранс-2000", ЄДРПОУ - 20829835, адреса: Львівська область, Дрогобицький район, смт. Підбуж, вул. Шкільна, 1/1.

Суддя: О.Б.Нагірна