Рішення

від 24.10.2022 по справі 703/3735/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3735/21

2/703/243/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до АТ «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 жовтня 2020 року о 10 год. 00 хв. в м. Сміла по вул. Героїв Холодноярців ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAN F2001», реєстраційний № НОМЕР_1 , з причіпом «Renders», реєстраційний № НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з належним йому автомобілем ЗАЗ, реєстраційний № НОМЕР_3 .

Постановою суду від 24 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.

Учасники ДТП на місці події повідомили своїх страхових агентів про аварію, які пояснили послідовність подальших дій.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована у АТ «Страхова група «ТАС».

05.10.2020 представником відповідача складено акт огляду належного позивачу транспортного засобу, в якому зафіксовано перелік пошкоджень, отриманих автомобілем в результаті ДТП.

В подальшому відповідач перерахував на рахунок позивача 7600 грн. страхового відшкодування.

Отримавши вказані кошти ОСОБА_1 були вчинені дії по відновленню належного йому автомобіля, в результаті яких він поніс витрати на закупівлю запасних частин в сумі 11050,00 грн. та сплатив 20200,00 грн. за надання послуг по виконанню цих робіт.

Фактична вартість відновлювального ремонту, за твердженням позивача, складає 31250,00 грн.

Після проведення відновлювальних робіт та здійснення їх оплати позивач звернувся до відповідача з приводу відшкодування різниці між фактично понесеними витратами і страховою виплатою. Відповідач вказане звернення проігнорував.

Оскільки іншим чином вирішити питання щодо покриття понесених на відновлення автомобіля витрат не має можливості, ОСОБА_1 просить стягнути із страхової компанії 23650,00 грн., що становить різницю між понесеним ними витратами на відновлювальний ремонт автомобіля і виплаченим страховим відшкодуванням.

17.12.2021 до суду надійшов відзив, у якому відповідач висловив свою незгоду із заявленими вимогами та зазначив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб, у розмірі 130 000,00 грн. та франшизою в розмірі 0,00 грн. 05.10.2020 представником страхової компанії в присутності позивача було проведено огляд належного йому автомобіля, про що було складено відповідний акт. Між відповідачем і позивачем була досягнута згода щодо суми нанесеного йому збитку у розмірі 7600,00 грн., яка була зафіксована в підписаній особисто позивачем заяві, на проведенні експертизи він не наполягав. У цій заяві ОСОБА_1 також зазначив, що до вартості запасних частин, які підлягають заміні можливе застосування коефіцієнту зносу. За твердженням відповідача, в результаті проведення відновлювального ремонту до деталей, що підлягали заміні, необхідно застосувати коефіцієнт зносу у розмірі 0,7%. Страхова компанія не повинна відшкодовувати вартість проведеного ремонту, а лише вартість нанесених збитків, що і було зроблено відповідачем.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 справу було передано на розгляд судді Ігнатенко Т.В.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2021 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2022 року справу передано на розгляд судді Биченка І.Я.

У судове засідання сторони не з`явились.

У поданій до суду заяві позивач просив розглядати справу за його відсутності у судовому засіданні та відсутності його представника за наявними в матеріалах справи доказами, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача - Харченко О.Д. направив до суду заяву, в якій просив слухання справи проводити у відсутності представника АТ «Страхова група «ТАС», підтримав поданий відзив та просив у позові відмовити в повному обсязі. Повноваження представника підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю №ГО-21/77 від 15.11.2021.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником автомобіля «ЗАЗ», 2009 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 .

03 жовтня 2020 року близько 10 години 00 хвилин по вул. Героїв Холодноярців в м. Сміла ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «MAN F2001», реєстраційний № НОМЕР_1 , з причіпом «Renders», реєстраційний № НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний № НОМЕР_3 .

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2020 року по справі №703/3399/20, яка вступила в законну силу 08 грудня 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих доходів громадян, що складає 340,00 грн.

Згідно з частиною шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР/7378309 від 15.05.2020 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MAN F2001», реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , яким на час ДТП керував ОСОБА_2 , з 24 травня 2020 року по 23 травня 2021 року включно була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС». Згідно з п. 4, 5 цього полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить сто тридцять тисяч гривень, розмір франшизи - нуль гривень.

Страхувальник ОСОБА_3 і водій ОСОБА_1 , як потерпіла особа, повідомили АТ «Страхова група «ТАС» про настання страхового випадку у зв`язку з вказаною ДТП, що підтверджується відповідними повідомленнями від 05.10.2020 та 06.10.2020.

05.10.2020 представником страховика за участю позивача було здійснено огляд автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний № НОМЕР_3 , про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість). В акті зазначено, що транспортний засіб мав пошкодження заднього багажника, заднього бамперу, замка багажника, заднього правого сигналу повороту, задньої правої фари, лівої задньої вставки під фару. ОСОБА_1 та представник страховика засвідчили власними підписами правильність записаних пошкоджень.

17.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування, в якій погодився з тим, що розмір страхового відшкодування складає 7600, 00 грн. та не наполягав на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

19.10.2020 відповідачем складено страховий акт № 23858/11/920, за умовами якого було прийнято рішення про виплату 7600,00 грн. страхового відшкодування.

Вказані кошти були отримані позивачем, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 та визнається ним в позовній заяві.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, позивач посилається на те, що виплачена страховиком сума відшкодування не відповідає дійсному розміру завданої шкоди, оскільки вартість проведеного ним відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля значно перевищує розмір отриманого ним страхового відшкодування.

Вирішуючи спір між сторонами, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, обов`язок відшкодувати завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду покладається на володільця джерела.

Разом з тим, стаття третя Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників. наземних| транспортних засобів»).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана із пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копію видаткової накладної №17041 від 25.11.2020, копію товарного чека №17041 від 25.11.2020 та копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.11.2020, складених ФОП ОСОБА_4 , згідно яких вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля марки ««ЗАЗ», № НОМЕР_3 , становить 31250 грн., що складається із наданих послуг на суму 20200.00 грн. та вартості комплектуючих на суму 11050 грн.

На думку суду, надані позивачем на підтвердження розміру завданої майнової шкоди копія видаткової накладної №17041 від 25.11.2020, копія товарного чека №17041 від 25.11.2020 та копія акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.11.2020, не є беззаперечним доказом розміру майнової шкоди, завданої позивачу відповідачем саме внаслідок ДТП, що сталася 03.09.2020 року з вини відповідача, оскільки матеріали справи взагалі не містять інформації про характер пошкоджень, а також необхідність заміни пошкоджених деталей на нові.

В акті огляду транспортного засобу міститься лише перелік пошкоджень, яких зазнав автомобіль позивача, однак у ньому не зазначено які деталі підлягають заміні, а які ремонту. У відзиві на позов відповідач зазначив, що огляд пошкодженого автомобіля було проведено візуально без проведення експертизи, так як за результатами огляду страховик і потерпілий досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування.

Пунктами 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, то протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або-експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею - цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому виграти на проведення експертизи (дослідження).

З урахуванням того, що АТ «СГ «ТАС» у встановлені Законом строки провело огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, склало розрахунок завданої шкоди та здійснило виплату страхового відшкодування, а позивач в свою чергу, подав заяву про виплату страхового відшкодування, погодила визначений розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час Страховиком і не наполягала на проведенні оцінки чи експертизи пошкодженого майна, тобто страховик і потерпілий фактично досягли згоди щодо добровільного врегулювання правовідносин, що виникли між ними, суд вважає, що в діях відповідача відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ні умови цього договору страхування, ні чинне законодавство про страхування, не обмежує страхувальника, у випадку його незгоди із нарахованим та виплаченим страховим відшкодуванням, доводити інший розмір такого відшкодування у передбачений законом спосіб.

В той же час суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо того, що позивач звертався до аварійного комісара або експерта для визначення розміру завданої йому шкоди.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначаються Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092 (далі - Методика)

Відповідно до п.п. д, е п. 1.4 Методики вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

При цьому відшкодуванню підлягають лише ті витрати (збитки), які пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля від наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, провадження № 61-28918св18.

Однак позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду звіту (акту) про оцінку майна, що слід вважати належним доказом розміру завданого матеріального збитку.

За відсутності інформації про те, які конкретно пошкодження отримав належний позивачу автомобіль під час ДТП, що сталася 03.10.2020, неможливо встановити, що послуги, зазначені акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.11.2020, були надані у зв`язку з ремонтом саме тих пошкоджень, яких зазнав автомобіль позивача внаслідок ДТП. Крім того, неможливо встановити чи була необхідність у придбанні комплектуючих запчастин, використаних під час цього ремонту.

У пункті 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі(ч. 3ст. 22 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20).

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження

№ 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

Визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження, здійснюється з урахуванням оціночних процедур, установлених чинним законодавством, у тому числі Методикою, за наслідками яких визначається вартість відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що у страховика наявний обов`язок по виплаті страхового відшкодування у розмірі матеріальних збитків, отриманих позивачем внаслідок пошкодження його майна в результаті ДТП. Однак, різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна бути сплачена саме винною особою, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Оскільки у даній справі відсутній висновок експерта щодо визначення розміру страхового відшкодування, який би був складений або на замовлення страховика, або заподіювача шкоди, або потерпілого у порядку, передбаченому ст.34 Закону 1961-IV, в ході розгляду справи позивач не клопотав про призначення експертизи щодо встановлення розміру матеріальних збитків, то суд позбавлений можливості визначити розмір збитків з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні втрати товарної вартості належного ОСОБА_1 автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний № НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, а також.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 23650.00 грн. на відшкодування майнової шкоди, оскільки позивачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не підтверджено належними та допустимими доказами завдання позивачу майнової шкоди саме в такому розмірі, і саме внаслідок пошкодження його автомобіля через ДТП, що сталася 03.10.2020.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що позов не підлягає до задоволення, понесені ОСОБА_1 судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в позові до акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місце знаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 25770519.

Суддя І.Я. Биченко