Рішення

від 19.10.2022 по справі 761/12060/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12060/21

Провадження № 2/761/4242/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Гаражно - будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування нежитловим приміщенням; усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення,

в с т а н о в и в :

В січні 2021р. позивач Гаражно - будівельний кооператив (ГБК) «Лук`янівець-2» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021р. справу передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

24 лютого 2021р. справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2021р. роз`єднано позовні вимоги до кожного з відповідачів в окремі самостійні провадження.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021р. відкрито провадження у справі за позовом ГБК «Лук`янівець-2» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування нежитловим приміщенням; усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_1 була прийнята до членів ГБК «Лук`янівець-2», і їй було надано в користування гаражний бокс № НОМЕР_1 .

27 грудня 2019р. відповідачка, у зв`язку з систематичним порушенням Статуту позивача (систематичною несплатою членських внесків та інших обов`язкових платежів) була виключена з членів ГБК «Лук`янівець-2», проте відмовляється у добровільному порядку повернути позивачу наданий їй в користування гаражний бокс № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, в якому просив суд:

- визнати відповідачку такою, що втратила право користування гаражним боксом № НОМЕР_1 в ГБК «Лук`янівець-2» за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 1);

- усунути перешкоди в користуванні зазначеним гаражним боксом № НОМЕР_1 шляхом виселення відповідачки (далі по тексту - вимога № 2).

До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву про розгляду справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, в судові засідання не з`являлася, поважності причин неявки суду не повідомила, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідачка відзив на позов не подавала.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивач ГБК «Лук`янівець-2», діє на підставі Статуту Кооперативу в новій редакції, затвердженого Протоколом Загальних зборів членів Кооперативу № 01/17 від 11 липня 2011р. (далі по тексту - Статут). Відповідно до завдань та характеру діяльності Кооператив відноситься до обслуговуючих кооперативів, а за напрямами діяльності є гаражним, його створено з метою задоволення потреб членів Кооперативу шляхом надання послуг по обслуговуванню гаражів, розміщених на земельній ділянці, які знаходяться у користуванні чи власності членів Кооперативу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що відповідачка, як член Кооперативу систематично не виконувала свої обов`язки щодо сплати членських внесків, у зв`язку чим її було виключено з членів Кооперативу, проте вона в досудовому порядку відмовляється звільнити наданий їй в користування гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 3 цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, на підтвердження того факту, що відповідачка була прийнята в члени Кооперативу та їй був наданий в користування саме гаражний бокс № НОМЕР_1 . Як і відсутні належні і допустимі докази наявності у відповідачки суми заборгованості, при цьому судом критично оцінюється наданий стороною позивача, в якості письмового доказу перелік боржників станом на 01 січня 2021р., оскільки з вказаного переліку неможливо встановити період заборгованості, та з якого виду внесків наявна заборгованість, враховуючи те, що п. 5.3 Статуту передбачає, що членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який щомісячно сплачується членами Кооперативу для забезпечення його поточної діяльності, у розмірі та порядку, визначеному Загальними зборами членів Кооперативу.

Згідно п. 5.6 Статуту, у випадку несвоєчасного внесення членом Кооперативу вступного, пайового, членського внеску в повному обсязі, на нього покладається відповідальність у вигляді пені в розмірі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення. У разі затримки по оплаті більш ніж на 180 календарних днів член Кооперативу може бути виключений з числа членів Кооперативу та втрачає всі права, передбачені Статутом та законодавством України для членів Кооперативу.

Також судом критично оцінюється, поданий стороною позивача, в якості письмового доказу протокол № 1/2020 від 27 грудня 2019р., оскільки зі змісту вказаного протоколу не вбачається наявності кворуму, відсутні відомості про облік уповноважених представників, при цьому п. 10.11 Статуту передбачає, що за рішенням загальних зборів членів Кооперативу, можуть обиратися уповноважені представники членів Кооперативу, які визначаються з розрахунку один уповноважений представник представляє десятьох членів Кооперативу. Обрання уповноважених осіб здійснюється на загальних зборах членів кооперативу, за умови присутності всіх членів Кооперативу уповноважені представники яких обираються. Крім того, зазначений протокол взагалі не містить відомостей про результати голосування уповноважених представник за кожним питання порядку денного зборів, як і відсутні відомості щодо голосування одночасно за всіма питаннями, враховуючи те, що частина питань порядку денного взагалі не була вирішена, зокрема питання при прийняття нових членів кооперативу.

За змістом ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» (далі по тексту зазначені норми Закону будуть наводитись в редакції, станом на 27 грудня 2019р.), член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 цього Закону, пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується (аналогічні норми містяться в п. 7.1.4 Статуту позивача).

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до: положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК України 2004 року), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Разом з тим, зі змісту протоколу № 1/2020 від 27 грудня 2019р., не вбачається дотримання і вирішення питання про виключення з членів Кооперативу сторони відповідача, відповідно до положень ст. ст. 19-1, 21 Закону України «Про кооперацію».

Пунктом 4.14 Статуту встановлено, що, член Кооперативу, який виключений з Кооперативу, та гараж якого не був оформлений у приватну власність, повинен звільнити займаний гараж в термін до 15 календарних днів з дати його виключення та передати ключі від нього Голові Правління Кооперативу. Виключена з членів Кооперативу особа, з моменту затвердження на Правлінні Кооперативу такого рішення, не має права користуватися інфраструктурою Кооперативу (п 4.13 Статуту). В матеріалах справи відсутні докази того, що Правління позивача затверджувало відповідне рішення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 11 липня 2019р. по справі № 756/2436/15-ц, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення, як вимоги № 1, так і вимоги № 2, при цьому судом враховано, що позивачем був проігнорований запит суду від 08 грудня 2021р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачки не підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 19-1, 21 Закону України «Про кооперацію», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Гаражно - будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» (код ЄДРПОУ 22893240, місцезнаходження: м. Київ, пров. Делегатський, буд. 14а) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування нежитловим приміщенням; усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2022р.

Суддя: