Рішення

від 06.10.2022 по справі 910/20808/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2022Справа № 910/20808/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тех Пром Сервіс"доТовариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Аудіо ЛЛС"простягнення 824 030, 04 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Кушнаренко Д.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Горбоконь Ю.М. - представник за довіреністю;

Задерей Т.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/20808/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Пром Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Аудіо ЛЛС" про стягнення 765 818,04 грн попередньої оплати за договором поставки від 03.12.2020 та 58 212 грн пені.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20808/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

18.01.2022 через загальний відділ діловодства суду звернувся відповідач із заявою про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яку мотивовано наміром клопотати про виклик свідків на підтвердження виконання його зобов`язань за договором.

Суд вирішив за можливе прийняти до розгляду клопотання відповідача про перехід зі спрощеного провадження та призначити розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.10.2022 представники сторін надали усні пояснення стосовно предмету спору у справі.

проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Аудіо ЛЛС» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех Пром Сервіс» (як замовником) було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов`язується у встановлений строк виконати поставку та монтаж товару й передати його у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар й виконані роботи відповідно до умов цього договору. Товаром за цим договором є звукові системи в кількості однієї одиниці.

У розділі 2 договору сторони погодили, що строк поставки товару складає 8 календарних місяців від дня отримання передоплати за договором. Поставка товару здійснюється постачальником замовнику за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, 82, офіс 256. Постачальник інформує замовника про поставку товару одним із способів: смс-повідомлення, електронною поштою, заказним листом з повідомленням.

Замовник зобов`язується в безумовному порядку прийняти поставлений товар у строки та в порядку, передбаченому в договорі особисто або через свого уповноваженого представника, про якого замовник зобов`язаний за витребуванням до початку приймання товару повідомити постачальника у письмовому вигляді з використанням будь-якого засобу зв`язку, та направити постачальнику інформацію про видані доручення своєму представнику.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. договору, всі платежі за даним договором виконується в національній валюті України. Загальна вартість товару за цим договором складає в сумі на день укладення договору 582 120, 00 грн. Оплата виконується замовником у наступному порядку: замовник здійснює передоплату в розмірі 100 % від вартості товару, шляхом перерахування замовником на поточний розрахунковий рахунок постачальника.

Крім того, у розділі 4 договору сторонами погоджено, що приймання товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару. Замовник у дату отримання підписаного постачальником акту приймання-передачі товару виконує перевірку поставленого товару за кількістю, якістю та технічними параметрами. За відсутності претензій замовник протягом 14 робочих днів підписує акт приймання-передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідних актів приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 8.1. договору, цей договір набирає сили з дати перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або оплати готівкою відповідно до пункту 3.3., та діє до належного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як стверджує позивач, постачальник (відповідач) виставив замовнику ряд рахунків для оплати товару відповідно до попереднього досягнутих домовленостей, а саме:

- рахунок № 13 від 03.12.2020 на суму 103 073, 00 грн;

- рахунок № 15 від 03.12.2020 на суму 582 120, 00 грн;

- рахунок № 16 від 14.12.2020 на суму 73 624, 44 грн.

Вказані рахунки позивач оплатив у повному обсязі на загальну суму 765 818, 04 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач у визначені договором строки обумовлений товару не поставив, кошти не повернув.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:

- сума оплати за укладеним між сторонами договором поставки становила 582 120, 00 грн;

- оплачений позивачем та обумовлений договором товар відповідач поставив, що підтверджується, зокрема, показами свідків, які належним чином завірені відповідно до вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України;

- поставка на користь позивача товару за рахунками № 13 та №16 здійснювалася не у відповідності до договору поставки, оскільки товар за даними рахунками у договорі не погоджено, а постачання відбулося, фактично, згідно з рахунками, а не відповідно до договору;

- на юридичну адресу позивача були направлені відповідні акти прийому-передачі всього товару, як за договором поставки, так і за рахунками.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору від 03.12.2020, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже було вказано вище, сума договору відповідно до п. 3.2. становить 582 120, 00 грн.

До матеріалів справи не додано жодних підтверджень про внесення сторонами змін до цього пункту договору чи про укладення відповідних додаткових угод до нього.

Судом надано оцінку долученим до справи копіям рахунків на оплату №№ 13, 15, 16 та встановлено, що в жодному із них немає посилання на договір від 03.12.2020.

Крім того, з наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що ним виконана оплата за такими рахунками без зазначення у призначенні платежу укладеного між сторонами 03.12.2020 договору, зокрема:

- оплата в сумі 110 073, 60 грн, Номер док-та: 610, Оплата за товар згідно рахунку № 13 від 03.12.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 18 345, 60 грн;

- оплата в розмірі 73 624, 44 грн, Оплата за товар згідно рахунку № 16 від 14.12.2020 в т.ч. ПДВ 12 270, 00 грн;

- оплата в розмірі 582 120, 00 грн, Оплата за товар згідно рахунку № 15 від 03.12.2020 в т.ч. ПДВ 97 020, 00 грн.

З наведеного вище вбачається, що твердження позивача про поставку товару на суму 183 698, 04 грн за рахунками №№ 13 та 16 згідно з умовами договору від 03.12.2020 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що поставка товару за рахунками №№ 13 та 16 відбувалася за домовленістю сторін без укладення відповідного договору.

Більше того, відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку, оплата на суму 582 120, 00 грн (згідно з п. 3.2. договору) була здійснення останньою. У той же час, у п. 8.1. договору погоджено, що договір набуває чинності з дати зарахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Тож, з огляду на ціну договору та умови щодо строку дії правочину, його умови розповсюджуються лише на поставку товару на суму 582 120, 00 грн.

Істотними умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки і ціна. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним, зобов`язання з нього не виникають.

Посилання позивача на невиконання відповідачем, зокрема, п.п. 2.2., 2.3. договору не підтверджені належними та допустимими доказами.

Спростовуючи заявлений позов відповідач разом із відзивом надав докази направлення на адресу позивача актів приймання-передачі для підписання на виконання договору від 03.12.2020, рахунків №№ 15 та 16, а також долучив заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Заявами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтверджується факт поставки товару на користь позивача та укладення договору поставки від 03.12.2020 тільки щодо поставки на суму 582 120, 00 грн.

Позивач же, у свою чергу, не надав пояснень стосовно отримання (неотримання) надісланих на його адресу актів приймання-передачі та не навів підстав для не підписання таких актів. Жодних відомостей, які б свідчили про направлення позивачем відповідачу претензій стосовно поставки товару до справи також додані не були.

Таким чином, за результатами розгляду наявних у справі фактичних даних, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги. у тому числі похідна вимога про стягнення пені, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Згідно з положеннями ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех Пром Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Аудіо ЛЛС» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко