Ухвала

від 21.10.2022 по справі 910/9992/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

21.10.2022Справа № 910/9992/22

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Корні" (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 2, квартира 124, код ЄДРПОУ 43220579) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛГОГРАДСЬКА, будинок 41, код ЄДРПОУ 35965995) про стягнення за Договором № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року заборгованості в сумі 143 583,90 грн., а саме 107 675,00 грн. основного боргу, 21535,00 грн. штрафних санкцій, 1166,71 грн. процентів річних, 13207,19 грн. втрат від інфляції та 248,10 грн. судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корні" про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" про стягнення за Договором № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року заборгованості в сумі 143 583,90 грн., а саме 107 675,00 грн. основного боргу, 21535,00 грн. штрафних санкцій, 1166,71 грн. процентів річних, 13207,19 грн. втрат від інфляції.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Так, в обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на порушення боржником укладеного між сторонами Договору № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року в частині оплати наданих у період з березень - квітень 2022 року послуг охорони, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 107675,00 грн.

При цьому на підтвердження факту надання послуг за вказаним договором та існування у боржника заборгованості до заяви додані, зокрема, копії актів № ER-30 від 31.03.2022 року та № ER-38 від 20.04.2022 року, а також рахунків на оплату № ER-35 від 12.03.2022 року та № ER-42 від 19.04.2022 року.

Судом враховано, що за умовами п.4.3 Договору № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року, укладеного між сторонами, послуги за цим договором вважаються наданими після підписання Акту приймання - передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику Акт приймання - передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) днів підписує Акт приймання - передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь- яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Також судом взято до уваги той факт, що згідно Додаткової угоди № 1 від 20.04.2022 року до Договору № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року даний Договір вважається розірваним з 21.04.2022 року.

Натомість, як встановлено судом, зазначені акти № ER-30 від 31.03.2022 року та № ER-38 від 20.04.2022 року, згідно яких, за твердженням стягувача, виникла заборгованість та ґрунтуються заявлені вимоги, підписані в односторонньому порядку тільки зі сторони заявника - виконавця за Договором, що, в свою чергу, за умови надання доказів надсилання таких актів на адресу боржника супровідним листом № 153/18 від 18.05.2022 року, тобто після розірвання Договору та припинення дії останнього з 21.04.2022 року, за відсутності як доказів вручення таких актів, так і доказів їх повернення з підписом та/або письмової відмови від підписання, не може свідчити про безспірність вимог стягувача.

Окрім цього заявником не надано доказів надсилання таких актів на адресу боржника у строки, визначені п.4.3 Договору, в тому числі в порядку, визначеному розділом 8 правочину, зокрема, із застосуванням електронного документообігу.

Судом враховано, що для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов`язання.

Натомість, надані заявником докази, а саме копії підписаних з одного боку актів наданих послуг та акт звірки взаєморозрахунків свідчать про наявність між сторонами спору щодо самого порушення умов Договору та нарахованої суми відповідно до таких актів, позаяк одностороннє підписання останніх не може свідчити про безспірність заявлених заявником вимог про стягнення заборгованості за Договором № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021. Отже, заявлені вимоги в цій частині не відповідають засадам наказного провадження.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Таким чином, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.148 ГПК України, вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та відсутні докази, які б підтверджували відсутність спору про право, тобто заявником не підтверджено виникнення права грошової вимоги саме у заявленій сумі 107 675,00 грн., суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корні" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" заборгованості за Договором № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року в сумі 107 675,00 грн. основного боргу на підставі п. 8 ч.1 ст.152 ГПК України.

При цьому враховуючи, що судом не було встановлено безспірності вимоги заявника про стягнення заборгованості за спірним Договором у розмірі 107 675,00 грн. основного боргу, в той час, як вимоги про стягнення штрафних санкцій, процентів річних та втрат від інфляції є похідними від основної заборгованості, суд також зазначає про відсутність безспірності вимог щодо їх нарахування.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Корні" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" про стягнення за Договором № 2507 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно - пропускного режиму від 22.12.2021 року заборгованості в сумі 143 583,90 грн., а саме 107 675,00 грн. основного боргу, 21535,00 грн. штрафних санкцій, 1166,71 грн. процентів річних, 13207,19 грн. втрат від інфляції та 248,10 грн. судового збору.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 21.10.2022 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон