Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/7287/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022Справа № 910/7287/22

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терма-Нова" м. Києва

про відшкодування збитків, ціна позову 280000 грн.

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2022 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем був укладений договір про закупівлю № 35.1-14.1/2.1-2 від 13 січня 2020 р., згідно з яким відповідач зобов`язався передати йому товар (джерело наземного живлення) в кількості та за цінами вказаними у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а він - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.

28 грудня 2020 року він в рахунок оплати товару за цим договором він перерахував відповідачу 1680000 грн. з урахуванням ПДВ.

Також вказував, що відповідно до даних квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14 січня 2021 р. відповідачу реєстрацію податкової накладеної було зупинено.

Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23 березня 2021 р. відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригуванні в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку (відповідачем) копій первинних документів.

Таким чином, відповідач не оформив податкову накладну та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило його права на віднесення суми сплаченого податку на додану вартість по вищевказаній операції до складу податкового кредиту у розмірі 280000 грн.

За таких обставин позивач на підставі ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 22 ЦК України просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на його користь заподіяні збитки у розмірі 280000 грн., а також покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд судом справи щодо нього повідомлений в установленому порядку.

8 вересня 2022 р. від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд ухвалив відмовити у задоволенні цього клопотання, оскільки всупереч указаних вимог Закону відповідач ані разом із заявою про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов, ані до часу прийняття судом рішення у справі, відзиву не подав.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли відносини з договору про закупівлю № 35.1-14.1/2.1-2 від 13 січня 2020 р., згідно з яким відповідач зобов`язався передати позивачу товар (джерело наземного живлення) в кількості та за цінами вказаними у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.

На підставі платіжного доручення № 988 від 28 грудня 2020 р. позивач сплатив відповідачу 1680000 грн. в рахунок оплати переданого йому на підставі видаткової накладної № 98 від 17 грудня 2020 р. товару за вищевказаним договором.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями указаних документів.

Як слідує з пояснень позивача відповідач всупереч вимог ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну на указану господарську операцію не оформив та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливило віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Заявлені вимоги стосуються відшкодування позивачу збитків у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 3 серпня 2018 р. у справі № 917/877/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З наведеного вище вбачається, що не реєстрація відповідачем податкової накладної на переданий товар за договором про закупівлю № 35.1-14.1/2.1-2 від 13 січня 2020 р. призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 280000 грн. до податкового кредиту позивача.

Отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого ПК України.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 22 ЦК України підлягає стягненню 280000 грн. збитків.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" Київської області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терма-Нова" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 40-А, код 33738369) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 280000 грн. збитків, 4200 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар