Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/7009/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/7009/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Спецтехніка"

до Донецького малого приватного підприємства по ремонту та обслуговуванню об`єктів охорони здоров`я "Ремонтник"

про стягнення 196 245,48 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Спецтехніка" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Донецького малого приватного підприємства по ремонту та обслуговуванню об`єктів охорони здоров`я "Ремонтник" (далі - відповідач) про стягнення 75 250,56 грн. основного боргу, 20 659,45 грн. пені, 4 857,54 грн. 5 % річних, 79 090,11 грн. штрафу та 16 387,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 23.03.2021 року договору про надання послуг спецтехніки № 28/03 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим за Донецьким малим приватним підприємством по ремонту та обслуговуванню об`єктів охорони здоров`я "Ремонтник" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Спецтехніка" просило суд стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2022 року відкрито провадження у справі № 910/7009/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.08.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 18.08.2022 року про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Спецтехніка" судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 910/7009/22.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 09.08.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/7009/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, місто Київ, вулиця Парково-Сирецька, будинок 12-А, офіс 2.

Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0105492613254, відповідач ухвалу суду отримав 23.08.2022 року.

За умовами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Більше того, 02.09.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Донецького малого приватного підприємства по ремонту та обслуговуванню об`єктів охорони здоров`я "Ремонтник" від 02.09.2022 року про ознайомлення з матеріалами справи. Представник відповідача з матеріалами справи № 910/7009/22 ознайомився того ж дня (02.09.2022 року), що підтверджується його власноручним підписом з відповідною відміткою на означеному клопотанні.

У той же час, відзиву на позовну заяву відповідачем на час вирішення по суті зазначеного спору подано не було.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 року між Донецьким малим приватним підприємством по ремонту та обслуговуванню об`єктів охорони здоров`я "Ремонтник" (замовник, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Спецтехніка" (виконавець, Товариство) було укладено договір про надання послуг спецтехніки № 28/03 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати за плату послуги за допомогою технічних засобів, будівельної техніки, автомобільної техніки та іншої погодженої спецтехніки, а замовник в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язався прийняти та оплатити наведені послуги.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками означених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 9.1, 9.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а строк його дії починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 31.12.2021 року.

Пунктом 5.2 Договору унормовано, що приймання-передача наданих послуг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Після фактичного надання послуг виконавець складає акт приймання-передачі наданих послуг в 2-х екземплярах та надає їх замовнику. Замовник зобов`язаний не пізніше 10 робочих днів з дати направлення актів приймання-передачі наданих послуг підписати та повернути виконавцю один екземпляр. У разі наявності у замовника мотивованих зауважень до наданих послуг, він зобов`язується негайно викласти їх у письмовій формі та надати виконавцю.

За умовами пункту 5.3 цієї угоди у випадку, якщо замовник протягом вказаного терміну не підписав акт приймання-передачі наданих послуг та/або не повернув підписаний акт виконавцю та не надав мотивовану відмову від підписання акту, такий акт вважається підписаним та погодженим замовником, а послуги вважаються прийнятими.

Підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника або відсутність у встановлені строки мотивованої відмови від підписання акту є підтвердженням відсутності претензій з боку замовника до виконавця стосовно наданих послуг (пункт 5.4 Договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що на виконання умов Договору воно згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками актами надання послуг від 28.03.2021 № 31 на суму 39 000,08 грн., від 01.04.2021 № 32 на суму 18 000,04 грн., від 01.04.2021 № 33 на суму 10 800,00 грн., від 01.04.2021 № 34 на суму 6 299,96 грн., від 02.04.2021 № 36 на суму 6 000,00 грн., від 02.04.2021 № 37 на суму 6 299,96 грн., від 08.04.2021 № 41 на суму 21 600,00 грн., від 08.04.2021 № 42 на суму 12 599,93 грн., від 16.04.2021 № 47 на суму 8 100,00 грн., від 19.04.2021 № 50 на суму 9 450,00 грн., від 19.04.2021 № 51 на суму 6 299,96 грн., від 21.04.2021 № 52 на суму 9 450,00 грн., від 23.04.2021 № 53 на суму 6 999,97 грн., від 23.04.2021 № 54 на суму 7 200,04 грн., від 26.04.2021 № 56 на суму 31 950,07 грн., від 27.04.2021 № 57 на суму 16 100,03 грн., від 28.04.2021 № 58 на суму 8 999,96 грн., від 30.04.2021 № 59 на суму 15 999,94 грн., від 30.04.2021 № 60 на суму 28 000,14 грн., від 29.04.2021 № 61 на суму 14 205,60 грн., від 30.04.2021 № 62 на суму 13 500,00 грн., від 29.04.2021 № 63 на суму 2 250,00 грн., від 30.04.2021 № 64 на суму 6 300,00 грн., від 07.05.2021 № 68 на суму 38 158,20 грн., від 07.05.2021 № 69 на суму 2 136,01 грн., від 07.05.2021 № 70 на суму 17 999,93 грн., від 18.05.2021 № 71 на суму 39 499,85 грн., від 18.05.2021 № 72 на суму 90 000,46 грн., від 17.05.2021 № 73 на суму 9 450,00 грн., від 19.05.2021 № 75 на суму 20 000,10 грн., від 20.05.2021 № 76 на суму 17 499,94 грн., від 21.05.2021 № 77 на суму 4 800,02 грн., від 26.05.2021 № 78 на суму 5 250,00 грн., від 26.05.2021 № 79 на суму 17 099,96 грн., від 27.05.2021 № 80 на суму 26 549,96 грн., від 28.05.2021 № 81 на суму 9 450,00 грн., від 24.06.2021 № 88 на суму 16 200,00 грн., від 14.07.2021 № 96 на суму 22 200,05 грн., від 04.08.2021 № 104 на суму 22 499,96 грн., від 21.09.2021 № 127 на суму 16 200,00 грн., від 23.09.2021 № 128 на суму 49 950,11 грн., від 29.09.2021 № 129 на суму 65 000,14 грн., від 29.09.2021 № 130 на суму 9 200,05 грн., від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн., від 19.10.2021 № 132 на суму 22 200,05 грн., від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., від 03.11.2021 № 134 на суму 8 400,05 грн., від 10.11.2021 № 139 на суму 21 000,05 грн., від 13.11.2021 № 140 на суму 42 800,09 грн., від 15.11.2021 № 141 на суму 29 000,04 грн., від 16.11.2021 № 142 на суму 24 000,05 грн., від 17.11.2021 № 144 на суму 22 200,05 грн. та від 18.11.2021 № 145 на суму 22 000,04 грн. надало Підприємству погоджені сторонами послуги на загальну суму 1 016 100,84 грн.

Слід зазначити, що наведені акти, копії яких наявні у матеріалах справи (за виключенням актів від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., які Товариством до позовної заяви долучені не були), підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень, та містять відмітку про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На підтвердження пред`явлених у даній справі вимог позивачем додатково було надано суду копії відповідних рахунків на оплату, що виставлялись відповідачу, а також податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання послуг свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов`язань за Договором.

За умовами пункту 4.1 Договору загальна вартість послуг, що надаються за даним Договором, визначається на підставі всіх додатків або актів приймання-передачі етапів наданих послуг/наданих послуг, підписаних сторонами протягом терміну дії цього Договору.

Відповідно до пункту 4.2 означеної угоди замовник проводить оплату за Договором на поточний рахунок виконавця в наступному порядку:

а) попередня оплата - 100 % вартості послуг за відповідним Додатком, за 5 календарних днів до передбачуваної дати початку надання послуг, зазначеної в Додатку до Договору;

б) остаточний розрахунок проводиться на підставі актів приймання-передачі наданих послуг не пізніше 3-х календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Оплата за послуги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на банківський рахунок виконавця (пункт 4.3 Договору).

Водночас, Товариство у позові вказувало на те, що відповідач вартість наданих йому за Договором послуг на час звернення позивача до суду з даним позовом оплатив частково, перерахувавши виконавцю грошові кошти у загальному розмірі лише 940 850,14 грн. та заборгувавши таким чином позивачу 75 250,56 грн.

На підтвердження означених обставин позивач надав суду ряд платіжних доручень на загальну суму 940 850,14 грн., в яких вказані призначення відповідних здійснених Підприємством платежів з посиланням на реквізити виставлених йому рахунків (суми яких відповідають актам надання послуг). Зокрема, Товариством надано копію платіжного доручення від 21.10.2021 року № 519 на суму 26 700,00 грн. з призначенням платежу: "Посл. автокрану по рах. № 130 від 30.09.21, та екскаватора по рах. № 126 від 20.09.21 т.ч. ПДВ 20% = 4 450,00 грн., без ПДВ" та від 11.11.2021 року № 579 на суму 30 000,00 грн. з призначенням платежу: "Посл. автокрану част. по рах. № 128 від 27.09.21, та по рах. № 133 від 28.10.21 т.ч. ПДВ 20% = 4 450,00 грн., без ПДВ".

Зі змісту наведених платіжних доручень та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що означеними платіжними документами відповідач оплатив вартість послуг, зазначених у рахунках від 30.09.2021 року № 130 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 року № 133 на суму 9 450,00 грн., яким відповідає вартість робіт за актами від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., копії яких у матеріалах справи відсутні.

Відтак, стягнення заборгованості за актами від 30.09.2021 № 131 та від 28.10.2021 № 133, з урахуванням призначень здійснених відповідачем платежів за Договором, фактично до предмета спору не входить, а вартість наданих за ними послуг Підприємством сплачена у добровільному порядку.

Разом із тим, враховуючи наявність у Підприємства простроченої заборгованості у розмірі 75 250,56 грн., Товариство звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача цього боргу, а також нарахувало 20 659,45 грн. пені, 79 090,11 грн. штрафу, 4 857,54 грн. 5 % річних та 16 387,82 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором про надання послуг спецтехніки від 23.01.2021 року № 28/03, яка складає 75 250,56 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач просив суд стягнути з Підприємства 5 % річних у загальному розмірі 4 857,54 грн., нараховані на відповідні суми боргу по вищенаведеним актам надання послуг (з урахуванням здійснених замовником часткових погашень суми боргу за цими актами) у період з 31.03.2021 року по 28.07.2022 року, а також 16 387,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом червня 2021 року - червня 2022 року згідно з наданим Товариством розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Так, пунктом 6.2 Договору встановлено, що замовник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 % річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 16 387,82 грн. та 5 % річних у розмірі 4 857,54 грн., суд встановив, що означені компенсаційні виплати були нараховані Товариством, у тому числі внаслідок прострочення виконання відповідачем грошових обов`язків з оплати вартості послуг, наданих за актами надання послуг від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн.

Так, за несвоєчасну оплату послуг, наданих за актом надання послуг від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн., позивачем у період з 03.10.2021 року по 21.10.2021 року нараховано 5 % річних у розмірі 24,45 грн., а також 94,50 грн. інфляційних втрат.

Крім того, внаслідок несвоєчасної оплати послуг, наданих Підприємству за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., Товариством у період з 31.10.2021 року по 04.01.2022 року нараховано 5 % річних у загальному розмірі 38,95 грн., з яких: 12,95 грн. - 5 % річних, нараховані у період з 31.10.2021 року по 11.11.2021 року на суму боргу за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 у розмірі 9 450,00 грн.; 26,00 грн. - 5 % річних, нараховані у період з 12.11.2021 року по 04.01.2022 року на суму боргу за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 у розмірі 3 650,19 грн., а також 51,28 грн. інфляційних втрат, нарахованих з листопада по грудень 2021 року на суму боргу за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 у розмірі 3 650,19 грн.

Проте, як було зазначено вище, оригіналів чи належним чином засвідчених копій актів від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., на які посилався позивач в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача нарахованих на підставі цих актів компенсаційних виплат, Товариством надано суду не було.

Зважаючи на положення пункту 4.2 Договору, за змістом яких остаточний розрахунок проводиться на підставі актів приймання-передачі наданих послуг не пізніше 3-х календарних днів з дати їх підписання, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи актів від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., суд позбавлений можливості достеменно встановити фактичні дати підписання означених документів (з якими умови Договору пов`язують строк оплати відповідних послуг), а відтак і перевірити дійсні періоди прострочення Підприємством виконання грошових зобов`язань з оплати наданих за цими актами послуг спецтехніки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність вимог Товариства про стягнення з відповідача 5 % річних у загальному розмірі 63,40 грн. та інфляційних втрат у загальній сумі 145,78 грн., нарахованих за прострочення оплати послуг на підставі актів від 30.09.2021 № 131 та від 28.10.2021 № 133, у зв`язку з чим, у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Разом із тим, оскільки в решті наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 5 % річних відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат за дійсні періоди прострочення та зважаючи на належні бази їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача 4 794,14 грн. 5 % річних та 16 242,04 грн. інфляційних втрат, у зв`язку із чим, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 20 659,45 грн. пені, нарахованої на відповідні суми боргу по вищенаведеним актам надання послуг (з урахуванням здійснених замовником часткових погашень суми боргу за цими актами) у період з 31.03.2021 року по 28.07.2022 року, а також 79 090,11 грн. штрафу, що становить 20 % від прострочених більше 20 календарних днів платежів за вказаними позивачем у його розрахунку актами.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 року № 928) до 31.12.2022 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Крім того, пунктом 6.6 Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за цим Договором здійснюється за весь період прострочення (пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України).

За умовами пункту 6.1 Договору за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. За прострочення оплати на строк більше 20 календарних днів замовник сплачує виконавцю додатково штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 20 659,45 грн. та штрафу в розмірі 79 090,11 грн., суд встановив, що означені штрафні санкції також були нараховані Товариством, у тому числі внаслідок прострочення виконання відповідачем грошових обов`язків з оплати вартості послуг, наданих за актами надання послуг від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн.

Так, за несвоєчасну оплату послуг, наданих за актом надання послуг від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн., позивачем у період з 03.10.2021 року по 21.10.2021 року нараховано пеню в розмірі 83,18 грн.

Крім того, внаслідок несвоєчасної оплати послуг, наданих Підприємству за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., Товариством у період з 31.10.2021 року по 04.01.2022 року нараховано пеню в загальному розмірі 132,49 грн., з яких: 44,04 грн. - пеня, нарахована у період з 31.10.2021 року по 11.11.2021 року на суму боргу за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 у розмірі 9 450,00 грн.; 88,45 грн. - пеня, нарахована у період з 12.11.2021 року по 04.01.2022 року на суму боргу за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133 у розмірі 3 650,19 грн., а також 1 890,00 грн. штрафу, що становить 20 % від простроченої суми оплати послуг у розмірі 9 450,00 грн. за актом надання послуг від 28.10.2021 № 133.

Однак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи актів від 30.09.2021 № 131 на суму 10 500,00 грн. та від 28.10.2021 № 133 на суму 9 450,00 грн., що позбавляє суд можливості достеменно встановити фактичні дати підписання означених документів (з якими умови Договору пов`язують строк оплати відповідних послуг), а відтак і перевірити дійсні періоди прострочення Підприємством виконання грошових зобов`язань з оплати наданих за цими актами послуг спецтехніки, суд дійшов висновку про недоведеність вимог Товариства про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 215,67 грн. та штрафу в сумі 1 890,00 грн., нарахованих за прострочення оплати послуг на підставі актів від 30.09.2021 № 131 та від 28.10.2021 № 133. Беручи до уваги викладене, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Разом із тим, оскільки в решті наданий позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених штрафних санкцій за дійсні періоди прострочення та зважаючи на належні бази їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства про стягнення з відповідача 20 443,78 грн. пені та 77 200,11 грн. штрафу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві Товариство просило суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 26.07.2022 року № 219, укладеного між Товариством (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Смарт Юрист" (Об`єднання), копію додатку від 26.07.2022 року № 1 до наведеного договору, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2022 року № 1 на суму 20 000,00 грн. до договору про надання правничої допомоги від 26.07.2022 року № 219, копію виставленого Об`єднанням рахунку від 28.07.2022 року № 277 на оплату правничої допомоги вартістю 20 000,00 грн., копію звіту про надану правничу допомогу від 09.08.2022 року, копію платіжного доручення від 17.08.2022 року № 377 на загальну суму 5 000,00 грн., а також копію ордера від 02.08.2022 року серії АЕ № 1146132 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.11.2011 року № 2392, виданих на ім`я адвоката Об`єднання - Циганка Романа Олексійовича.

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання правничої допомоги від 26.07.2022 року № 219 клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У пункті 4.1 означеного договору його сторони встановили, що надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених додатком до цього договору.

За змістом додатку від 26.07.2022 року № 1 до наведеного договору Об`єднання зобов`язалося надати клієнту послуги з підготовки та подачі позовної заяви до МПП "Ремонтник" (код ЄДРПОУ 19380324) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій до господарського суду міста Києва, що включає:

- аналіз отриманих від клієнта документів;

- надання правової кваліфікації обставин справи;

- визначення нормативно-правової підстави вимоги;

- моніторинг судових рішень;

- визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій;

- подача позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій до господарського суду міста Києва,

а також супровід справи за позовом клієнта до МПП "Ремонтник" (код ЄДРПОУ 19380324) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у господарському суді міста Києва адвокатами Об`єднання.

Вартість вищенаведених послуг з правової допомоги становить 20 000,00 грн.

За умовами пункту 3 цього додатку клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. протягом 3-х календарних днів з дати пред`явлення рахунку на оплату, а решту 15 000,00 грн. - після винесення рішення суду.

Судом встановлено, що Циганок Роман Олексійович, який безпосередньо надавав позивачу правову допомогу в даній справі, є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.11.2011 року № 2392.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2022 року між клієнтом та Об`єднанням підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2022 року № 1 на суму 20 000,00 грн., яким сторони цього договору підтвердили приймання-передачу послуг на загальну суму 20 000,00 грн. за договором про надання правничої допомоги від 26.07.2022 року № 219.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено звіт від 09.08.2022 року про надану правничу допомогу з детальним описом виконаних адвокатом Об`єднання робіт (загальною тривалістю 11 годин), а також копію платіжного доручення від 17.08.2022 року № 377 про оплату позивачем на користь Об`єднання вартості робіт на суму 5 000,00 грн. (відповідно до пункту 3 додатку до договору про надання правничої допомоги від 26.07.2022 року № 219).

За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від Підприємства клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/7009/22, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.

У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. є підтвердженими.

У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що відповідачем не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства, суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат пропорційно до розміру його задоволених позовних вимог, що становить 19 764,09 грн., покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецького малого приватного підприємства по ремонту та обслуговуванню об`єктів охорони здоров`я "Ремонтник" (04112, місто Київ, вулиця Парково-Сирецька, будинок 12-А, офіс 2; код ЄДРПОУ 19380324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Спецтехніка" (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Тершаковців, будинок 2, квартира 23; код ЄДРПОУ 41486081) 75 250 (сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 56 коп. основного боргу, 20 443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 78 коп. пені, 77 200 (сімдесят сім тисяч двісті) грн. 11 коп. штрафу, 4 794 (чотири тисячі сімсот дев`яносто чотири) грн. 14 коп. 5 % річних, 16 242 (шістнадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 2 908 (дві тисячі дев`ятсот вісім) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 19 764 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 09 коп. витрат на професійну правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.10.2022 року.

Суддя В.С. Ломака