Рішення

від 06.10.2022 по справі 910/4478/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022Справа № 910/4478/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО"

про розірвання договору та стягнення 12 400, 00 грн.

Представники:

від позивача: Журавель Р.О.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- розірвати договір № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО";

- стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 12 400, 00 грн, сплачену за договором № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.07.2022.

У судовому засіданні 28.07.2022 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 25.08.2022.

Судове засідання призначене на 25.08.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 призначено підготовче судове засідання на 15.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/4478/22 призначено на 06.10.2022.

У цьому судовому засіданні предстаник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тож, приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" (далі -замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО" (далі - підрядник) укладено договір № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі", умовами якого передбачено, що за цим договором підрядник зобов`язується виконати проектну документацію по об`єкту: «Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» та здати Замовнику в установлений строк: проект внутрішнього електропостачання (ЕО); проект структурованої кабельної мережі (С3); проект автоматизації та автоматики (АК). Замовник зобов`язується прийняти від Підрядника закінчену проектну документацію та оплатити її.

Відповідно до п. 2.3. договору, загальна ціна без ПДВ по договору відповідно виконання «Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі», становить: 19 166, 67 грн. Загальна ціна з ПДВ складає: 23 000, 00 грн.

Згідно п. 3.1. договору, строк закінчення Робіт, передбачених даним Договором по «Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі»: протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання оплати та всіх вихідних даних для проектування, виготовлення проектної документації.

Оплата за договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок підрядника (п. 4.1. договору).

За умовами п. 4.3. договору, розрахунки проводяться шляхом:

- попередня оплата в розмірі 50 % загальной ціни Договору (50% від 23 000,00 грн. і становить 11 500, 00 грн.), яка здійснюється замовником до початку виконання Робіт;

- кінцева оплата в розмірі - 50% загальної ціни Договору (50% від 23 000,00 грн. і становить 11 500, 00 грн.), яка здійснюсться Замовником після виконання Робіт Підрядником при передачі Замовнику проектної документаці.

Пунктом 5.3. договору визначено, що по закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну доокументацію з відповідними до нього додатками.

Відповідно до п. 6.2.1. договору замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Підрядника за 14 календарних днів рекомендованим листом з повідомленням та вимагати повернення сплачених сум за Договором, якщо Підрядник з причин, які залежали від нього не приступив до виконання Робіт протягом 1 місяця псля підписання Договору, або допустив відставання від строку виконання Робіт понад 1 місяць, або виконує Роботи настільки повільно, що здача їх в строк стає явно неможливою.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання підрядником, передбачених цим договором робіт, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.1. договору).

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 177 від 14.08.2020 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю"АЛЬВО" в якості попередньої оплати 12 400, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4629 від 14.08.2020.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання оплати не виконані визначені договором роботи, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повернути кошти за оплачені, але не виконані роботи у сумі 12 400, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідач не здійснив виконання робіт у строки, передбачені договором, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"АЛЬВО" передоплату у розмірі 12 400, 00 грн.

Також, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині виконання проектних робіт, позивач просить суд розірвати договір № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 27-3/20 від 27.03.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 177 від 14.08.2020 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю"АЛЬВО" в якості попередньої оплати 12 400, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4629 від 14.08.2020.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору визначено, що строк закінчення Робіт, передбачених даним Договором по об`єкту: «Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» - протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання оплати.

Однак, відповідачем протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання оплати не виконані визначені договором роботи.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 Цивільного кодексу України), то виконання боржником, у даному випадку ТОВ "АЛЬВО" як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та вірогідних доказів в розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО" робіт за договором № 27-3/20 від 27.03.2020 у строки, передбачені п. 3.1. договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).

Зі змісту договору вбачається, що при його укладенні позивач, як замовник, розраховував на виконання підрядником проектної документації по об`єкту: «Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» в установлений договором строк, проте відповідач не виконав роботи у визначений договором строк.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Враховуючи вище викладене, оскільки як встановлено судом вище відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача на підставі чинного законодавства України щодо розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки відповідачем було порушено п.1.1. та п. 3.1. договору № 27-3/20 від 27.03.2020.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" в частині розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 12 400, 00 грн, сплаченої за договором № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020, суд відзначає наступне.

Як зазначено судом вище, частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із виконання робіт за договором, припиненого згідно зі статтею 849 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 12 400, 00 грн відповідно до статей 849 і 1212 Цивільного кодексу України у їх сукупності.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що договірні зобов`язання між сторонами припинились, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬВО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" суму у розмірі 12 400, 00 грн, сплачену позивачему якості передоплати за договором № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020.

З огляду на викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" - задовольнити.

2. Розірвати договір № 27-3/20 на виконання проектних робіт по об`єкту: "Адміністративно-диспетчерська будівля Донецької філії ДП "Регіональні електричні мережі" від 27.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Креатор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬВО".

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬВО» (вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 57, поверх 7, кімната 95, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код - 39870022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Креатор» (вул. Валентини Чайки, 16, с. Чайки, Києво-Святошинський район, 08130; ідентифікаційний код - 39683326) 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. - заборгованості та 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 94 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 17.10.2022.

Суддя С.О. Щербаков