Рішення

від 18.10.2022 по справі 911/585/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/585/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКЕЙ ПРАЙМ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ МАЛИНА-КЛУБ», Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКЕЙ ПРАЙМ» б/н від 23.02.2022 року (вх. №577/22 від 23.02.2022) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ МАЛИНА-КЛУБ» (далі відповідач) про стягнення 700000,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 03.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/585/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.06.2022 року.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 13.06.2022 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 13.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 28.06.2022 року.

Позивач та відповідач, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 28.06.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 28.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 12.07.2022 року.

Позивач та відповідач, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 12.07.2022 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов повторно не подав. Ухвалою суду від 12.07.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/585/22 та відкладено підготовче засідання на 20.09.2022 року.

Ухвалою суду від 20.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/585/22 до судового розгляду по суті на 18.10.2022 року.

Позивач та відповідач, повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 18.10.2022 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що ухвали суду направлено судом на адресу позивача та відповідача згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, ухвали суду у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua. Інформацію про розгляд справи №911/585/22 оприлюдено на сайті «Судова влада України».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що сторони належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також, керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення позивача та відповідача та про розгляд справи за відсутності повноважних представників відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.10.2022 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікей Прайм» з власного рахунку помилково перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Заклад дошкільної освіти «Малина-Клуб» ( НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк») грошові кошти у сумі 700000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №251 від 17.08.2021 року на суму 700000,00 грн., копія якого долучена до матеріалів справи.

В призначенні платежу вказано «оплата за рекламні послуги згідно Договору №06Чк-583 від 03.07.2021 р. без ПДВ». Як зазначено позивачем, грошові кошти перераховано помилково, між сторонами відсутні будь-які господарські відносини з приводу надання спірних послуг, за які безпідставно перераховано кошти.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно отримано спірні кошти в сумі 700000,00 грн. і відповідач протиправно їх утримує та не повертає позивачу.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу (претензію) №734 від 02.11.2021 року про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 700000,00 грн. (докази надіслання та отримання додано до матеріалів справи), однак зазначену вимогу відповідачем залишено без відповіді та реагування.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку від 21.01.2004 року №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу ст. 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України.

Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 року у справі №6-122цс14.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як встановлено судом, позивач перерахував на користь ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Малина-Клуб» грошові кошти в сумі 700000,00 грн. за платіжними дорученнями №251 від 17.08.2021 року з призначенням платежу: оплата за рекламні послуги згідно Договору №06Чк-583 від 03.07.2021 р. без ПДВ.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Поряд з цим, відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторонами укладено договір про надання послуг в один із наведених способів.

Також, судом встановлено, що відповідачем спірні кошти отримано і не повернуто на вимогу позивача. Наведені обставини відповідачем в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами жодного правочину чи вчинення дій (досягнення взаємних домовленостей чи прийняття виконання в натурі), які є достатньою підставою для здійснення платежу.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі №910/9055/17, підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірні кошти були перераховані за відсутності правовідносин між сторонами, що не заперечено та не спростовано відповідачем, спірні грошові кошти у сумі 700000,00 грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Отже, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також, враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів надання послуг не надав, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13354,60 грн. інфляційних втрат та 3509,59 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 700000,00 грн. за період з 02.12.2021 року по 31.01.2022 року, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі №686/21962/15-ц.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 3509,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13354,60 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в зазначених сумах.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКЕЙ ПРАЙМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ «МАЛИНА-КЛУБ» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ «МАЛИНА-КЛУБ» (08200, Київська обл., м. Ірпінь (з), вул. Київська, буд. 66-в, код ЄДРПОУ 39623471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІКЕЙ ПРАЙМ» (02000, м. Київ, вул. Московська, буд. 8Б, код ЄДРПОУ 43325720) 700000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 13354 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 3509 (три тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 59 коп. 3% річних та 10752 (десять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.10.2022 року.

Суддя Д.Г. Заєць