Рішення

від 19.10.2022 по справі 918/684/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2022 р. Справа № 918/684/22

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.А., у справі

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради

до Фізичної особи-підприємця Мухи Віталія Олександровича

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Безпалов А.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради (далі - Рада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мухи Віталія Олександровича (далі - Підприємець, відповідач), в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти в сумі 18 373 грн 98 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Підприємець є власником нерухомого майна "цілісний майновий комплекс", що знаходиться за адресою: вул. Ювілейна, 11, село Владиславівка, Дубенський район, Рівненська область.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37926732 від 03.11.2017 року).

Прокурор зазначає, що вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031.

Земельна ділянка площею 10,07 га сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5623881300:07:003:0031, із кодом цільового призначення - землі запасу (землі сільськогосподарського призначення).

Прокурор вказує, що відповідно до інформації Ради від 13.07.2022 року № 1761, договір оренди земельної ділянки з Підприємцем не укладався, орендна плата та земельний податок останнім не сплачувалися, при цьому останній продовжує використовувати вказану земельну ділянку.

Відтак, за твердженням прокурора, з 06.11.2017 року по даний час Підприємець використовує земельну ділянку площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031, у зв`язку з розміщенням на ній належного йому нерухомого майна, за відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно, прокурор вважає, що Підприємець зберіг у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, прокурор посилається на те, що згідно з наданим Радою розрахунком, загальний розмір недоотриманих доходів за використання зазначеної земельної ділянки за період з 01.09.2019 року по 31.08.2022 року складає 18 373 грн 98 коп.

Також прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2 481 грн 00 коп.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 05.09.2022 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 21 вересня 2022 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.09.2022 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19 жовтня 2022 р.

03.10.2022 року до суду від позивача надійшли пояснення від 30.09.2022 року № 2494, відповідно до яких підтримує позовні вимоги та просить розгляд справи проводити без участі представника Ради.

У судовому засіданні 19 жовтня 2022 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд стягнути з Підприємця на користь Ради безпідставно збережені кошти в сумі 18 373 грн 98 коп. за період з 01.09.2019 року по 31.08.2022 року.

Позивач у судове засідання 19 жовтня 2022 року не з`явився, однак у поданих до суду 03.10.2022 року поясненнях просив суд розглянути дану справу без участі представника Ради.

Відповідач у судове засідання 19 жовтня 2022 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 21.09.2022 року.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 (далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та належне повідомлення відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Ради та Підприємця.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна, фізична особа-підприємець Муха Віталій Олександрович є власником нерухомого майна - "цілісний майновий комплекс", що знаходиться за адресою: вул. Ювілейна, 11, село Владиславівка, Дубенський район, Рівненська область.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37926732 від 03.11.2017 року).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка номер 304167631 від 04.07.2022 року, об`єкт нерухомого майна - "цілісний майновий комплекс", за адресою: вул. Ювілейна, 11, село Владиславівка, Дубенський район, Рівненська область, власником якого є Підприємець, знаходиться на земельній ділянці площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 10,07 га сформована як об`єкт цивільних прав із кадастровим номером 5623881300:07:003:0031, із кодом цільового призначення 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та категорією - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка номер 304118233 від 04.07.2022 року, власником земельної ділянки площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031 є Млинівська селищна рада.

Відомості про реєстрацію іншого речового права, про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяжень щодо спірної земельної ділянки - відсутні.

Прокурор вказує, що відповідно до інформації позивача, договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладався, орендну плату та земельний податок останнім не сплачувалися. При цьому відповідач продовжує використовувати вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої, відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031 за адресою: вул. Ювілейна, 11, село Владиславівка, Дубенський район, Рівненська область.

Таким чином, за твердженням прокурора з 06.11.2017 року по даний час відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031, у зв`язку з розміщенням на ній належного йому на праві власності нерухомого майна, за відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.07.2022 року № 12442, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5623881300:07:003:0031 становить 204 155 грн 33 коп.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031 за період з 01.09.2019 року по 31.08.2022 року становить: 18 373 грн 98 коп.

Дубенська окружна прокуратура листом від 01.08.2022 року № 51-1819вих-22 зверталася до Ради зазначивши про порушення законодавства та про наявні підстави для представництва інтересів держави.

Водночас, інформація, надана Радою у листах від 06.09.2021 року № 2402, від 13.07.2022 року № 1761 та від 05.08.2022 року № 1978 свідчить про обізнаність Ради про наявні порушення вимог законодавства та відсутність вжитих останньою заходів з моменту виникнення такої обізнаності на захист інтересів держави, зокрема, звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів.

Дубенська окружна прокуратура листом від 31.08.2022 року № 51-2141вих-22 повідомила Раду про те, що прокуратурою прийнято рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Ради до Підприємця про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 18 373 грн 98 коп.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у нераціональному та неефективному використанні бюджетних коштів.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Ради, використання відповідачем без належного оформлення та здійснення державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку комунальної власності під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належить відповідачу, зумовлює ненадходження коштів до бюджету Ради та порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу, як власника спірної земельної ділянки.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, є Млинівська селищна рада.

З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що останній, будучи безпосередньо обізнаним про використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди земельної ділянки, без сплати орендної плати та земельного податку, не вчиняв належні дії щодо захисту інтересів держави по стягненню безпідставно збережених кошів орендної плати в розмірі 18 373 грн 98 коп.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ст. 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно ст. 63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 124 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачено статтею 211 ЗК України.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 та п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи вищезазначене, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи зазначені положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою Підприємцем, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Радою та державної реєстрації такого права, а отже, при набутті права власності нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у попереднього власника на момент набуття права власності, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

В свою чергу, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене Підприємець як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно абз. 1 п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 14.1.147, п. 147 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Слід зазначити, що відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Відповідно до п. 14.1.125 ст. 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 ПК України)

Згідно з п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

У відповідності до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Таким чином, ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що відповідач у період з 06.11.2017 року по даний час користується земельною ділянкою площею 10,07 га кадастровий номер 5623881300:07:003:0031, однак плату за землю не вносив, тим самим фактично збільшивши свої доходи, а позивач в свою чергу втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), а тому перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Підприємця на користь Ради 18 373 грн 98 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді плати за землю за період з 01.09.2019 року по 31.08.2022 року.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мухи Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Млинівської селищної ради (35100, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт. Млинів, вул. Степана Бандери, 1, код ЄДРПОУ 04386338) 18 373 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят три) грн 98 коп. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мухи Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 жовтня 2022 року.

Суддя Р.Романюк