Рішення

від 18.10.2007 по справі 17/477-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/477-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.07           Справа № 17/477-07.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украса»       

     до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-М”

     про стягнення 10683 грн. 06 коп.

                                                                                            Суддя Коваленко О.В.

          Представники:

Від позивача      не з‘явився.

Від відповідача  Сенченко А.В.

        У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10683 грн. 06 коп., з яких: 8 483 грн. 06 коп., з яких: 5947 грн. 30 коп. основного боргу, 308 грн. 87 коп. інфляційних збитків, 374 грн. 27 коп. пені, 68 грн. 43 коп. 3% річних, 1784 грн. 19 коп. упущеної вигоди, нарахованих в результаті неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №45 від 06.03.2007 р., а також 2200 грн. 00 коп. витрат на юридичні послуги та судові витрати по справі.

Позивач подав суду уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь станом на день розгляду справи 8 564 грн. 83 коп., з яких: 5947 грн. 30 коп. основного боргу, 285 грн. 46 коп. інфляційних збитків, 460 грн. 31 коп. пені, 84 грн. 57 коп. 3% річних, 1787 грн. 19 коп. упущеної вигоди, нарахованих в результаті неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №45 від 06.03.2007 р., а також 2200 грн. 00 коп. витрат на юридичні послуги та судові витрати по справі

Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення пені, інфляційних збитків, а також 3% річних. Крім того, зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на юридичні послуги та упущеної вигоди носять безпредметний характер.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача та дослідивши наявні докази по справі, суд встановив:

06.03.2007 р. між ТОВ «Украса» і ТОВ «Альфа-М» був укладений договір поставки №45, відповідно до умов якого позивач зобов‘язувався поставити і передати відповідачу товар (продовольчі товари), а відповідач був зобов‘язаний прийняти та оплатити його в обумовлені договором терміни.

Відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки здійснюються в безготівковому порядку: протягом першого місяця дії даного Договору шляхом попередньої оплати відповідачем повної вартості замовлення партії товару; починаючи з другого місяця дії даного Договору – шляхом оплати відповідачем повної вартості партії поставленого товару на підставі представленої при поставці накладної, завіреної уповноваженими представниками сторін протягом 7 календарних днів від дати поставки товару відповідачу.

Позивач належним чином виконав свої обов‘язки по договору та поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №ПН-0000665 від 07.03.2007 р. на суму 43896 грн. 72 коп. (довіреність ЯМК №363080 від 09.03.2007 р.), №ПН-0000677 від 14.03.2007 р. на суму 14997 грн. 60 коп.(довіреність ЯМК №363081 від 16.03.2007 р.), №ПН-000839 від 22.03.2007 р. на суму 2082 грн. 80 коп. (довіреність ЯМК №363082 від 23.03.2007 р.), № ПН-000957 від 28.03.2007 р. на суму 3 703 грн. 92 коп., а всього позивачем поставлено товар на загальну суму 64 681 грн. 04 коп.

Але відповідач в порушення умов договору розрахувався з позивачем за отриманий товар лише частково, сплативши 29 800 грн. 00 коп., про що свідчать банківські виписки, які містяться в матеріалах справи.

Згідно  п. 4.3. договору відповідач має право повернути, а позивач зобов‘язаний прийняти товари, якщо він не проданий відповідачем протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару. При цьому відповідач зобов‘язаний зберігати товар згідно з існуючими нормами для даного виду товару і гарантувати товарний вигляд продукції, що повертається.

В матеріалах справи міститься накладна на повернення №ВП-000002 від 26.04.2007 р. на загальну суму 34 474 грн. 39 коп., проте з неї вбачається, що ціни на товар, який повертається позивачу, відрізняються в бік збільшення від тих, за якими його було одержано від позивача.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо його права змінювати ціни на товар, що повертається, оскільки відповідно до п. 3.1. Договору ціни на товар вказуються у накладних позивача, що є додатками до цього договору, а отже - визначаються виключно позивачем – постачальником товару. Відповідно до змісту п. 3.2. Договору відповідач оплачує вартість товару за ціною, вказаною у відповідній накладній. Крім того, договором (п. 4.3.) передбачено право відповідача повернути нереалізований ним товар протягом обумовленого терміну.

Таким чином, вартість товару, який був повернутий позивачу згідно накладної на повернення №ВП-000002 від 26.04.2007 р. відповідно до умов договору становить 28 933 грн. 74 коп., а тому станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 5 947 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Таким чином, відповідач не подав суду доказів сплати боргу в сумі 5 947 грн. 30 коп. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, тому вимоги позивача в цій частині правомірні, обґрунтовані, і підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.1. Договору у випадку порушення термінів оплати за поставлені позивачем товари, відповідач зобов‘язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд дійшов до висновку про те, що пеня нарахована позивачем у відповідності з вимогами діючого законодавства та в межах строків позовної давності, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 460 грн. 31 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 285 грн. 46 коп. інфляційних збитків та 84 грн. 57 коп. – 3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 1784 грн. 19 коп. упущеної вигоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки в позовній заяві відсутні посилання на відповідні норми цивільного законодавства, якими встановлені підстави  обов‘язкового відшкодування даного виду збитків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2200 грн. 00 коп. витрат на юридичні послуги.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки витрати позивача на юридичні та консультаційні послуги  не мають обов‘язкового характеру; факт наявності цих витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв‘язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

15.10.2007 р. позивач збільшив позовні вимоги з 10 683 грн. 06 коп. до 10 764 грн. 83 коп.

Відповідно до підпункту «а» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. із позовних заяв майнового  характеру справляється державне мито в розмірі 1 відсоток ціни позову але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян

Таким чином, з відповідача в доход державного бюджету необхідно стягнути 00 грн. 82 коп. державного мита у зв‘язку зі збільшенням позовних вимог.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст.  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-М” (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 93, код 32779294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украса» (33001, м. Рівне, вул. Чернишова, 9, код 34327552) 5 947 грн. 30 коп. заборгованості, 460 грн. 31 коп. пені,  285 грн. 46 коп. інфляційних збитків, 84 грн. 57 коп. – 3 % річних, 67 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 74 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Украса» (33001, м. Рівне, вул. Чернишова, 9, код 34327552) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095)  00 грн. 82 коп. держмита.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                        О.В. КОВАЛЕНКО