Рішення

від 21.10.2022 по справі 260/2951/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2951/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" до Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати відмову Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №07-08/651 від 03.08.2022 у відмові у наданні дозволу TOB "Ковосервіс" на розробку технічної документації (дозвіл розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) про встановлення (відновлення) меж купленої TOB "Ковосервіс" земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: село Кострино, буд. №186 Ужгородського району Закарпатської області, в частині земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту, площею ділянки - 1,0600 га; 2) зобов`язати Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області надати дозвіл TOB "Ковосервіс" на розробку технічної документації (дозвіл розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) про встановлення (відновлення) меж купленої TOB "Ковосервіс" земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: село Кострино, буд. №186 Ужгородського району Закарпатської області, в частині земельної ділянки, що знаходиться в межах населеного пункту площею ділянки - 1,0600 га.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з придбанням в 1993 та 1995 роках у власність нерухомого майна в с. Кострино, а також будівництва на спірній земельній ділянці ангару та трансформаторної підстанції, з метою належного оформлення правовстановлюючої документації на земельну ділянку, що знаходиться під вказаними об`єктами нерухомості, товариство звернулося до Костринської сільської ради із клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для обслуговування виробничих приміщень. Однак у задоволенні такого клопотання було відмовлено з надуманих та протиправних мотивів. При цьому звертає увагу суду на безпідставність тверджень відповідача про перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, оскільки згідно із законодавчими нормами при переході права власності на нерухоме майно за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002, до набувача переходить належне відчужувачу право власності або право користування земельною ділянкою, на якій таке розташоване.

31 серпня 2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 31.08.2022, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується. Зазначає, що оскільки подане позивачем клопотання стосується надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, таке було правомірно розглянуто в порядку положень Земельного кодексу України, що визначають право на безоплатну передачу земельних ділянок у власність. При цьому звертає увагу суду на те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану до Земельного кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких на час дії такого забороняється надання дозволів на розроблення документації із землеустрою. Враховуючи те, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування саме в період дії воєнного стану, такому було правомірно відмовлено у задоволенні його клопотання. Звертає увагу суду на безпідставності твердження позивача щодо наявності в нього права власності на спірну земельну ділянку, оскільки таке не підтверджено будь-якими належними доказами. З огляду на що вважає, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

03 жовтня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив вих. №39 від 03.10.2022, в якій звертає увагу суду на протиправному тлумаченні поданої товариством заяви в якості бажання отримати спірну земельну ділянку в межах безоплатної приватизації. Повторно наголошує на наявності в товариства права власності на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, придбане на підставі договорів купівлі-продажу в 1993 та 1995 роках.

10 жовтня 2022 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив від 07.10.2022, в яких вважає аргументи, наведені позивачем у відповіді на відзив, такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" (далі ТОВ "Ковосервіс") перебуває нерухоме майно єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Кострино, вул. Без назви, буд. 186.

Право власності на таке у ТОВ "Ковосервіс" виникло на підставі договорів купівлі-продажу б/н від 12.05.1993 та від 14.02.1995.

11 липня 2022 року ТОВ "Ковосервіс" подало на ім`я голови Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі Костринська сільська рада) клопотання №34, в якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , площею 1,0600 га для обслуговування виробничих приміщень: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка придбана у власність ТОВ "Ковосервіс" на підставі договору купівлі-продажу б/н від 12.05.1993, за яким на баланс ТОВ "Ковосервіс" передано незакінчену двоповерхову будівлю, а також прилягаючої до неї території, згідно викопіювання з генерального плану с. Кострино, та договору купівлі-продажу від 14.02.1995.

До такого клопотання долучило, серед іншого, договір купівлі-продажу б/н від 12.05.1993, викопіювання з генерального плану с. Кострино до договору від 12.05.1993, договір купівлі-продажу від 14.02.1995, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 47505995, витяг з Технічного паспорту на будівлі за адресою: №186, с. Кострино, інвентаризаційна справа №5440.

За наслідками розгляду такої заяви листом від 03.08.2022 №07-08/651 Костринська сільська рада повідомила ТОВ "Ковосервіс" про неможливість розгляду поданої заяви у порядку, встановленому ст. 118 Земельного кодексу України, в умовах дії правового режиму воєнного стану на території України. Так, відповідно до ч. 27 п. 5 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вважаючи таку відмову Костринської сільської ради, оформлену листом від 03.08.2022 №07-08/651, протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Судом встановлено, що 11 липня 2022 року ТОВ "Ковосервіс" звернулося до Костринської сільської ради із клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень, що розташовані на такій земельній ділянці та придбані у власність товариством в 1993 та 1995 роках.

Разом з тим, листом від 03.08.2022 №07-08/651 Костринська сільська рада повідомила ТОВ "Ковосервіс" про неможливість розгляду поданого клопотання в порядку, встановленому ст. 118 ЗК України, з огляду на введення на території України режиму воєнного стану та внесені до розділу Х Перехідних положень ЗК України зміни.

Проте суд вважає таке аргументування органу місцевого самоврядування протиправним та таким, що не ґрунтується на законодавчих нормах, що регулюються спірні правовідносини, з огляду на таке.

Так, норми ст. 118 ЗК України регулюють порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Тому дія таких не поширюється на юридичних осіб.

Більше того, норми ЗК України взагалі не передбачають можливості безоплатної приватизації земельних ділянок юридичними особами.

Будь-яких посилань на те, що ТОВ "Ковосервіс", подаючи 11 липня 2022 року заяву, зверталось в порядку ст. 118 ЗК України така заява не містить. В тексті позовної заяви позивач також наголошує на тому, що не мав намір отримати спірну земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації згідно ст. 118 ЗК України.

Більше того, позивач наголошує на тому, що звернувся до Костринської сільської ради з метою розробки проекту землеустрою з підстав набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Суд зазначає, що вказана підстава для набуття права власності на землю є відмінною, від тої, що передбачена ст. 118 ЗК України, а тому Костринська сільська рада не могла розглядати подане ТОВ "Ковосервіс" клопотання в порядку, встановленому ст. 118 ЗК України.

Суд також відхиляє посилання відповідача на запровадження пп. 5 п. 27 Розділу Х Перехідних положень ЗК України у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану заборони безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, оскільки така стосується саме передбаченого нормами ЗК України порядку безоплатної передачі земель.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що норми ЗК України взагалі не передбачають можливість розгляду клопотань фізичних та юридичних осіб, що стосуються надання дозволу на розробку проекту землеустрою, шляхом надання відповіді у формі листа.

Так, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 59 Закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.п. 4 і 16 ст. 26, п.п. 1, 29 і 31 ст. 43 та ст.ст. 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Разом з тим, Костринська сільська рада жодного рішення в розумінні норм Закону з приводу поданого ТОВ "Ковосервіс" клопотання не прийняла.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення Костринської сільської ради, прийнятого за результатами розгляду поданого ТОВ "Ковосервіс" клопотання, свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач оскаржує відмову Костринської сільської ради, оформлену листом №07-08/651 від 03.08.2022.

Суд зазначає, що наданий відповідачем лист від 03.08.2022, яким повідомлено про неможливість розгляду поданого ТОВ "Ковосервіс" клопотання в порядку, встановленому ст. 118 ЗК України, в умовах дії правового режиму воєнного стану, не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та, відповідно, рішенням в розумінні норм КАС України.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.08.2019 в справі №0840/3018/18 та від 01 червня 2022 року в справі №480/2181/19.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене з метою захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Костринської сільської ради щодо не розгляду в порядку, передбаченому нормами ЗК України, поданого ТОВ "Ковосервіс" клопотання.

Водночас суд зазначає, що оскільки Костринською сільською радою по суті заява ТОВ "Ковосервіс" не розглянута, тобто уповноваженим органом не надавалась оцінка наявності у заявника права на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки із врахуванням зазначених у ній обставин, суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання Костринську сільську раду надати ТОВ "Ковосервіс" дозвіл на розробку технічної документації про встановлення меж купленої земельної ділянки в натурі, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

При цьому судом враховано правову позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, відповідно до якої, обираючи ефективний спосіб захисту прав, Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність права суду визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

У зв`язку із викладеним суд вважає, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку, визначеному нормами ЗК України.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 47, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 19105121) до Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місцезнаходження: с. Кострино, буд. 47, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89022, код ЄДРПОУ 04350926) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо не розгляду поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою №34 від 11.07.2022 у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

3. Зобов`язати Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області розглянути в порядку, встановленому Земельним кодексом України, подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою №34 від 11.07.2022.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місцезнаходження: с. Кострино, буд. 47, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89022, код ЄДРПОУ 04350926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковосервіс" (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 47, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 19105121) сплачений судовий збір в розмірі 1240,50 грн. (Одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін