Рішення

від 17.10.2022 по справі 300/3143/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2022 р. справа № 300/3143/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Агропромислової фірми "Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 15300,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Агропромислової фірми "Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 15300,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 07.02.2022 сума податкового боргу відповідача з фінансових (штрафних) санкцій з орендної плати з юридичних осіб становить 4080,00 грн, фінансових (штрафних) санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 11220 грн. Внаслідок несплати відповідачем податкового боргу та відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу було сформовано та направлено податкову вимогу №20290-17 від 18.10.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов (а.с.23).

Вказана ухвала суду про відкриття провадження отримана представником відповідача 23.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.26).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Станом на 07.02.2022 сума податкового боргу відповідача з фінансових (штрафних) санкцій з орендної плати з юридичних осіб становить 4080,00 грн, який виник в результаті несплати зобов`язання відповідно до податкового повідомлення рішення №00/6809/1809 від 29.09.2021 на суму 4080 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності від 08.09.2021 №4907/09-19-18-09/20541152; фінансових (штрафних) санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 11220 грн, який виник в результаті несплати зобов`язання відповідно до податкового повідомлення рішення №00/9129/1809 від 02.11.2021 на суму 6120 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації від 24.09.2021 №5242/09-19-18-09/20541152, податкового повідомлення рішення №00/9132/1809 від 02.11.2021 на суму 5100 грн, винесеного на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації від 24.09.2021 №5242/09-19-18-09/20541152 (а.с. 6-17).

Посилаючись на несплату відповідачем узгоджених податкових зобов`язань у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Відповідно до п. 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Суд звертає увагу на те, що податкові повідомлення-рішення №00/6809/1809 від 29.09.2021 на суму 4080,00 грн, №00/9129/1809 від 02.11.2021 на суму 6120 грн, №00/9132/1809 від 02.11.2021 на суму 5100 грн отримані представником відповідача 10.11.2021, що підтверджується підписом у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Однак, у визначений в п. 57.3 ПК України строк, відповідачем не сплачено вказаної суми грошових зобов`язань, податкове повідомлення-рішення в судовому чи адміністративному порядку не оскаржено, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області сформовано та 03.11.2017 отримано відповідачем податкову вимогу форми "Ю" від 18 жовтня 2017 року №20290-17 (а.с. 18).

Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.

Що стосується нарахування пені нарахованої відповідно до ст. 129 ПК України, то суд з цього приводу зазначає, що у разі нарахування суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, здійснюється нарахування пені (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) у порядку та строки, встановлені статтею 129 Податкового кодексу України. У разі несплати в установлений строк грошового зобов`язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, застосовується штраф у порядку та розмірах, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України, та виникає право податкової застави на майно платника податків і таке грошове зобов`язання буде визнано податковим боргом. Контролюючим органом буде вжито заходів з погашення податкового боргу в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.3ст.95вказаногоКодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.95.4. ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довідкою позивача про борг за платежами по Агропромислової фірми "Галичина" код ЄДРПОУ 20541152 від 07.02.2022 встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості станом на 07.02.2022 становить 11220,00 грн., з них 11220,00 грн. штрафні санкції та орендна плата з юридичних осіб становить 4080,00 грн, з них 4080 грн - штрафні санкції (а.с. 5).

Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість позивача у сумі 15300,00 грн підлягає стягненню в судовому порядку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

За таких обставин, судом визнано позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, а позов - таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Агропромислової фірми "Галичина", вул. Моцарта, буд. 85, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, код ЄДРПОУ 20541152, в дохід бюджету податковий борг в сумі 15300 (п`ятнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.