Рішення

від 12.10.2022 по справі 320/15064/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2022 року м.Київ № 320/15064/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., за участі секретаря судового засідання Єжелі А.В.,

представника позивача - Мещерякова М.В.,

представника відповідача - Кравцова Р.В.,

представника третьої особи - Бебеля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Одеської обласної державної адміністрації, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 21 жовтня 2021 року № 201/а-2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Одеської обласної державної адміністрації;

- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідач незаконно звільнив його із займаної посади на підставі частини 2 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) (у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більше як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності), оскільки він (позивач) був відсутній на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності менше, аніж 150 календарних днів, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджував, що рішення прийнято на підставі листків непрацездатності, які були пред`явлені позивачем до відділу кадрів та якими підтверджується перебування позивача на лікарняному більше ніж 150 днів.

Ухвалою суду від 23.11.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 23.11.2021.

Розгляд справи неодноразово було відкладено, у тому числі, у зв`язку з витребуванням судом доказів, необхідних для розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2022 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 02.08.2022.

У судовому засіданні, призначеному на 12.10.2022, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 11 січня 2020 року відповідно до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 10 січня 2020 року №2/к-2000 позивача призначено на посаду керівника апарату Одеської обласної державної адміністрації.

Протягом 2021 року позивач неодноразово перебував на лікарняних внаслідок тимчасової непрацездатності, а саме:

з 09.03.2021 по 19.03.2021 - 10 днів;

з 22.03.2021 по 26.03.2021 - 5 днів (за твердженням відповідача - 12 днів по 02.04.2021);

з 05.03.2021 по 09.04.2021 - 5 днів;

з 12.04.2021 по 06.05.2021 - 25 днів;

з 07.05.2021 по 14.06.2021 - 39 днів;

з 15.06.2021 по 18.06.2021 - 4 днів;

з 22.06.2021 по 08.07.2021 - 17 днів;

з 09.07.2021 по 15.07.2021 - 7 днів;

з 21.08.2021 по 03.09.2021 - 14 днів;

з 14.09.2021 по 17.09.2021 - 4 дні;

з 20.09.2021 по 01.10.2021 - 12 днів;

з 04.10.2021 по 06.10.2021 - 3 дні;

з 07.10.2021 по 08.10.2021 - 2 дні.

Всього, за обрахунком позивача, - 147 днів. За обрахунком відповідача - 155 днів.

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 21 жовтня 2021 року № 201/а-2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади підставі частини 2 статті 87 Закону № 889-VIII (у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більше як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності).

Позивач, вважаючи зазначене розпорядження необґрунтованим і незаконним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані, насамперед, Законом України «Про державну службу» та рядом підзаконних нормативно-правових актів.

Преамбулою Закону № 889-VIII передбачено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

П.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Суд звертає увагу, що суб`єкт призначення (роботодавець) повинен приймати рішення про наявність або відсутність підстав для звільнення державного службовця із наведених вище підстав лише після отримання листків тимчасової непрацездатності останнього.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 826/472/18 та від 21 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.000967.

Таким чином, для правильного вирішення цього спору, суду слід встановити чи станом на 21.10.2021 (день ухвалення спірного рішення відповідача) суб`єкт призначення мав достовірні відомості на підтвердження факту відсутності позивача на робочому місці понад 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності та чи були ці відомості підтверджені документально.

Під час розгляду справи позивач не заперечував, що за період з 09.03.2021 по 08.10.2021 він часто перебував на лікарняних. Усього, за підрахунком позивача, він був відсутній на робочому місці 147 календарних днів.

Відповідач, на підтвердження власної позиції зазначив наступне:

Згідно з табелем обліку використання робочого часу позивач був відсутній на роботі з нез`ясованих причин з 09.03.2021 по 15.07.2021.

16.07.2021 позивач приступив до виконання покладених на нього обов`язків та надав пояснення, що листки непрацездатності будуть надані ним відповідно до чинного законодавства.

02.08.2021 позивач пред`явив листки непрацездатності за вказаний вище період (серії АДЯ №119467, серії АДЯ №072809, серії АДА №007397, серії АЛГ №856181, серії АДЯ №117835, серії АЛЮ №116243, серії АЛБ №111699, серії АЛГ №572674), але надав можливість зафіксувати в письмовому вигляді лише серії та номери листків і періоди непрацездатності. При цьому, оригінали листків відповідальній особі не віддав.

Згодом, з 21.08.2021 по 03.09.2021 - 14 днів; з 14.09.2021 по 17.09.2021 - 4 дні; з 20.09.2021 по 01.10.2021 - 12 днів; з 04.10.2021 по 06.10.2021 - 3 дні; з 07.10.2021 по 08.10.2021 - 2 дні, позивач теж був на лікарняних. Всі лікарняні листки за вказані періоди передано позивачем відповідальній особі відповідача. Лікарняні за період 21.08.2021 по 08.10.2021 відповідали вимогам чинного законодавства.

У подальшому, відповідальними особами відповідача на підставі зазначених листків непрацездатності обчислено загальний термін відсутності позивача на робочому місці внаслідок тимчасової непрацездатності - 155 днів.

Зазначене стало підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 87 Закону № 889-VIII.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд зазначає таке.

Під час розгляду справи відповідачем надано суду Акт про відсутність листків непрацездатності (том 2, а.с. 68), за змістом якого уповноважені особи відповідача зазначають, що листки непрацездатності серії АДЯ №119467, серії АДЯ №072809, серії АДА №007397, серії АЛГ №856181, серії АДЯ №117835, серії АЛЮ №116243, серії АЛБ №111699, серії АЛГ №572674 (щодо періоду часу з 09.03.2021 по 15.07.2021) у відповідача відсутні через те, що ОСОБА_1 вони не передавались.

Аналогічна інформація міститься у Висновку юридичного управління апарату відповідача (том 1, а.с. 223), а саме: юридичне управління зазначало, що за фактичної відсутності всіх листків непрацездатності позивача неможливо визначити наявність/відсутність підстав для застосування норм статті 87 Закону № 889-VIII до ОСОБА_1 .

Також, про відсутність у відповідача деяких лікарняних позивача за спірний період свідчить той факт, що представником відповідача під час розгляду цієї справи заявлялось клопотання про витребування від ТОВ «ВАСЕДА» корінця листка непрацездатності серії АДЯ №072809, мотивоване відсутністю у відповідача оригіналу/копії зазначеного листка.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на 21.10.2021 у відповідача були відсутні достовірні, підтверджені документально (листками непрацездатності) відомості на підтвердження факту відсутності позивача на робочому місці понад 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

Зазначене є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 21 жовтня 2021 року № 201/а-2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Окремо суд вважає за необхідне зазначити наступне

Позивач протягом розгляду справи не заперечував факт тривалого перебування на лікарняному, проте вказував, що такий період не перевищив 147 днів.

Фактично з усіх періодів тимчасової непрацездатності позивача спірним між сторонами є період з 22.03.2021 по 26.03.2021. За твердженням відповідача насправді позивач був відсутній на робочому місці 12 днів - по 02.04.2021.

З метою офіційного з`ясування всіх обставин справи судом витребувано у відповідальних осіб інформацію щодо обставин видачі позивачу лікарняного листка за період з 22.03.2021 серії АДЯ №072809.

Листом від 01.12.2021 ТОВ «ВАСЕДА» (медичний центр, який видавав зазначений листок непрацездатності) повідомив, що центром ОСОБА_1 видавались листки непрацездатності, у тому числі, листок серії АДЯ №072809 за період з 22.03.2021 по 26.03.2021 (на 5 днів).

Також на запит суду ТОВ «ВАСЕДА» надано копію корінця листка непрацездатності серії АДЯ №072809 та копію витягу з журналу реєстрації листків непрацездатності з відміткою про видачу листка серії АДЯ №072809.

Інших доказів на підтвердження періоду лікарняного листка серії АДЯ №072809 сторонами суду не надано, а судом не здобуто.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що загальний період, в межах якого позивач перебував на лікарняному у спірному періоді, складає менше, аніж 150 днів, що є не достатнім для застосування щодо нього норм статті 87 Закону № 889-VIII.

Щодо тверджень відповідача про той факт, що за встановлених обставин не з`ясованою залишається обставина, де позивач перебував у період з 27.03.2021 по 02.04.2021 та в інші періоди, щодо яких у відповідача відсутні достовірні відомості про лікарняні позивача, Суд зазначає таке.

Спірне розпорядження містить одну підставу його прийняття, а саме: частина 2 статті 87 Закону № 889-VIII.

Під час розгляду справи судом встановлено, що будь-яких службових розслідувань по факту відсутності позивача на робочому місці відповідачем наразі не проведено, актів про відсутність працівника на робочому місці за спірні періоди не складалось. Проте, навіть за умови наявності таких актів/результатів службового розслідування вони не можуть впливати на законність спірного розпорядження, з огляду на те, що такі обставини не були підставою його (розпорядження) прийняття.

Таким чином, Суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Одеської обласної державної адміністрації.

Щодо вимоги позивача стягнути з Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, Суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Оскільки нормами Закону України Про Національну поліцію не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У п.6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У відзиві відповідач стверджує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу слід обраховувати, виходячи із середньоденного заробітку позивача за останні два місяця перед його звільненням, тобто у час, коли він був лікарняному та не мав заробітку.

Однак, суд наголошує, що відповідно до п.2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відтак, суд вважає за необхідне здійснити розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, виходячи із заробітку за липень-серпень 2021 року, тобто за два місяці фактичної роботи позивача перед тимчасовою втратою ним працездатності.

З довідки про доходи Одеською обласної державної адміністрації від 11.10.2022 №111 вбачається, що за два місяці, що передували тимчасовій втраті працездатності позивача, його заробітна плата складала: за липень 2021 року 16645,50 грн (11 роб. дні), за серпень 2021 року - 5363,14 грн (6 роб. дні).

Тобто, за 17 робочих дні протягом липня-серпня 2021 року позивачу була нарахована заробітна плата у загальній сумі 22 008,64 грн (16645,50 грн. + 5363,14 грн.).

Тому середньоденний заробіток позивача складає 1294,63 грн (22008,64 грн / 17 робочих дні).

Оскільки день звільнення позивача (21.10.2021) є останнім днем його роботи, період вимушеного прогулу, що підлягає оплаті - це період з 22.10.2021 по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі.

Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню за період з 22.10.2021 по 12.10.2022 (251 робочих днів) складає 324 952,13 грн. (1294,63 грн. x 251 робочих днів), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, вимоги позивача до Одеської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності з п. 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Одеської обласної державної адміністрації та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць без урахування обов`язкових податків та зборів.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 21 жовтня 2021 року № 201/а-2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Одеської обласної державної адміністрації.

Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 00022585, м.Одеса, просп.Шевченка, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 324 952,13 (триста двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 13 коп. без відрахування податків і зборів.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Одеської обласної державної адміністрації та у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць без урахування обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 жовтня 2022 р.