Постанова

від 13.10.2022 по справі 808/1468/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 808/1468/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (суддя Конишева О.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СИГМА КАПІТАЛ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СИГМА КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області:

- форми «Р1» №0000971406 від 25.01.2018, яким зменшено суму грошового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 843 134 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість на суму 771 714 грн.;

- форми «В4» №0000981406 від 25.01.2018, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 57 540 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СИГМА КАПІТАЛ», оформленої актом №750/08-01-14-06/39528415 від 28.12.2017, відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0000971406 та №0000981406 від 25.01.2018. При цьому, відповідачем під час перевірки, зокрема, поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками товарів, з посиланням на відсутність у останніх необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, маніпулювання ними податковою звітністю, та недоліками у видаткових накладних, складених за результатами спірних господарських операцій. Позивач заперечує ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з контрагентами, які підтверджені належними первинними документами, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та платіжними дорученнями. Також, позивач наполягає, що чинне законодавство не має вимог щодо обов`язкового зазначення у видаткових накладній місце їх складання. Крім того, позивач звертає увагу на те, що будь-яких вироків, які б набрали законної сили, за обвинуваченням посадових осіб контрагентів-постачальників у здійсненні фіктивної діяльності чи то ухилення від сплати податків відповідачем не надано.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що: за умовами договорів на постачання товару підтвердженням якості товару є сертифікат якості або витяг з сертифікату якості, однак до перевірки позивачем не було надано відповідних сертифікатів якості; до перевірки позивачем також не було надано договір на постачання товару (ферохром, феросиліцій, алюміній вторинний, кремній металевий, бій графітових блоків) з постачальником ТОВ «ФЛАНЕР»; проведеним аналізом комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів (ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних та ін.) встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, маніпулювання ними податковою звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення в реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких відсутнє від постачальників; при дослідженні питання перевезення (переміщення) товарів від постачальників ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД», ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «ВІТАРУС-К», ТОВ «ФЛАНЕР» встановлено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, у зв`язку з чим дослідити переміщення товару неможливо; у наданій товарно-транспортній накладній ТОВ «ПЛАВМЕТ» не заповнені обов`язкові реквізити, зокрема: відсутня повна адреса пункту навантаження та розвантаження, що не дає можливості ідентифікувати достовірне місце здійснення навантаження та розвантаження товару; у наданій товарно-транспортній накладній ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем МАН НОМЕР_1 , який належить ПП ОСОБА_1 , однак проведеним аналізом звіту форми 1ДФ позивача за 2 квартал 2017 року та за 3 квартал 2017 року встановлена відсутність нарахування доходу ПП ОСОБА_1 , що, на думку відповідача, може свідчити про невідповідність наданих первинних документів фактичним обставинам здійснення господарської операції, отже про нереальність операції з постачання та транспортування відповідного вантажу; надані до перевірки видаткові накладні на товарно-матеріальні цінності не мають обов`язкового реквізиту: місце складання; на дату складання акта перевірки по контрагентам-постачальникам позивача в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація щодо порушення кримінальних проваджень: №42017100000000476, №42017080000000089, №12015040030000292 та №3207100080000052.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СИГМА КАПІТАЛ» податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД» та ТОВ «ПЛАВМЕТ» за березень 2017 року, з ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «ВІТАРУС-К» та ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» за травень 2017 року, з ТОВ «ФЛАНЕР» за червень та липень 2017 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг) в наступних податкових періодах», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИГМА КАПІТАЛ» від 28.12.2017 №750/08-01-14-06/39528415.

Перевіркою встановлено порушення:

1) п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198,6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «СИГМА КАПІТАЛ» з ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД» та ТОВ «ПЛАВМЕТ» за березень 2017 року, ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «ВІТАРУС-К» та ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» за травень 2017 року, з ТОВ «ФЛАНЕР» за червень та липень 2017 року, внаслідок чого:

-завищено суму податкових зобов`язань, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена, на загальну суму 843 134 грн., в том числі по періодам: березень 2017 року 273 573 грн., квітень 2017 року 29 015 грн., травень 2017 року 243 199 грн., червень 2017 року 115 644 грн., липень 2017 року 141 873 грн., серпень 2017 року 20 254 грн., вересень 2017 року 13 080 грн., жовтень 2017 року 6496 грн.;

-завищено суму податкового кредиту, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена, на загальну суму 771 714 грн., в тому числі по періодам: березень 2017 року 286 522 грн., травень 2017 року 271 696 грн., червень 2017 року 189 084 грн., липень 2017 року 24 412 грн.

2) п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198,6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД» з придбання крихти графітованої, внаслідок чого:

- завищено суму податкового кредиту на суму 57 540 грн, у тому числі по періодам: березень 2017 року у сумі 57 540 грн.

- завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість на суму 57 540 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2017 року у сумі 57 540 грн.

На підставі акта перевірки від 28.12.2017 №750/08-01-14-06/39528415 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.01.2018:

№0000971406 форми «Р1», яким зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 843 134 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість на суму 771 714 грн.;

№0000981406 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 57 540 грн.

Не погордившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням про результатами розгляду скарги ДФС України скаргу ТОВ «СИГМА КАПІТАЛ» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0000971406 та №0000981406 від 25.01.2018 без змін.

Правомірність податкових повідомлень-рішень контролюючого органу №0000971406 та №0000981406 від 25.01.2018 є предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах доводів апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем заперечується реальність господарських операцій з придбання товарів які відбулись між позивачем та його контрагентами: ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД», ТОВ «ПЛАВМЕТ», ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «ВІТАРУС-К», ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» та ТОВ «ФЛАНЕР».

Дослідивши господарські операції позивача із зазначеними контрагентами у перевіряємий період, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

01.03.2017 між позивачем та ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ» укладено договір поставки №0103-17 відповідно до якого Постачальник (ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ») зобов`язується поставити товар (ферохром, крихта графітована. феробор, алюміній вторинний, феросиліцій, феромарганець) самостійно, а Покупець (позивач) - оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (асортимент), ціна та кількість товару вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар на склад Покупця самостійно, оплата доставки товару здійснюється Покупцем.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки та матеріалів адміністративної справи було надано: договір поставки №0103-17; податкові накладні №94 від 15.03.2017, №97 від 16.03.2017, №150 від 17.03.2017, №100 від 20.03.2017, №103 від 27.03.2017 та №159 від 28.03.2017; видаткові накладні №РН-0315/02 від 15.03.2017, №РН-0316/01 від 16.03.2017, №РН-0307/07 від 17.03.2017, №РН-0320/01 від 20.03.2017, №РН-0327/04 від 27.03.2017 та №РН-0328/02 від 28.03.2017; платіжні доручення №355 від 31.05.2017 на суму 79099,63 грн., №363 від 03.04.2017 на суму 7095,60 грн., №655 від 06.06.2017 на суму 306122,45 грн. та №689 від 19.06.2017 на суму 565407,12 грн., що відображено відповідачем в акті перевірки від 28.12.2017 №750/08-01-14-06/39528415.

09.03.2017 між позивачем та TOB «ПЛАВМЕТ» укладено договір поставки №187. відповідно до якого Постачальник (TOB «ПЛАВМЕТ») зобов`язується поставити товар (алюміній вторинний), а Покупець (позивач) - оплатити його вартість, найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах, зазначених в Специфікації на поставку конкретної партії Товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем під час перевірки та до матеріалів адміністративної справи надано: договір поставки №187 від 09.03.2017; податкові накладні №6 від 17.03.2017 та №7 від 17.03.2017; видаткову накладну №1 від 28.03.2017; платіжні доручення №304 від 17.03.2017 на суму 180 000 грн. та №319 від 21.03.2017 на суму 290 000 грн., що відображено відповідачем в акті перевірки.

27.02.2017 між позивачем та TOB «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД» укладено договір №27-02/17, відповідно до якого Постачальник (TOB «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД») зобов`язується поставити товар (ферохром, крихта графітована, феросиліцій, феросилікомарганець) самостійно, а Покупець (позивач) оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (асортимент), ціна та кількість товару вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар на склад Покупця самостійно, оплата доставки товару здійснюється Покупцем.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки та матеріалів адміністративної справи надано: договір поставки №27-02/17 від 27.02.2017; податкові накладні №63 від 06.03.2017, №150 від 14.03.2017 та №149 від 10.03.2017; видаткові накладні №РН-0306-1 від 06.03.2017, №РН-0308-1 від 08.03.2017 та №РН-0303-07 від 10.03.2017; платіжні доручення №287 від 04.07.2017 на суму 155 200 грн., №288 від 04.07.2017 на суму 176 208 грн. та №289 від 04.07.2017 на суму 345 240 грн., що відображено відповідачем в акті перевірки.

04.05.2017 між позивачем та TOB «ЛЕГІОНМЕТ» укладено договір поставки №20. відповідно до якого Постачальник (TOB «ЛЕГІОНМЕТ») зобов`язується поставити товар (ферохром), а Покупець (позивач) - оплатити його вартість, найменування (асортимент), ціна і кількість якого вказані у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах, зазначених в Специфікації на поставку конкретної партії Товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки та матеріалів адміністративної справи надано: договір поставки №20 від 04.05.2017; податкову накладну №3 від 10.05.2017; видаткову накладну №41 від 10.05.2017; платіжне доручення №350 від 10.05.2017 на суму 436 620 грн., що відображено відповідачем в акті перевірки.

15.05.2017 між позивачем та TOB «ВІТАРУС-К» укладено договір поставки №153 відповідно до якого Постачальник (TOB «ВІТАРУС-К») зобов`язується поставити товар (ферохром, чавун переробний, крихта графітована, алюміній вторинний, феросиліцій, феромарганець), а Покупець (позивач) - оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (асортимент), ціна та кількість товару вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар на склад Покупця самостійно, оплата доставки товару здійснюється Покупцем.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки та матеріалів адміністративної справи надано: податкові накладні №342 від 29.05.2017 та №372 від 29.05.2017; видаткові накладні №РН-0034-2 від 29.05.2017 та №РН-0037-2 від 31.05.2017; платіжні доручення №801 від 13.06.2017 на суму 40 339,60 грн. та №772 від 31.07.2017 на суму 395 362,40 грн., що відображено відповідачем в акті перевірки.

04.05.2017 між позивачем та ТОВ «БРІСК-ТОРГ» укладено договір поставки від №148, відповідно до якого Постачальник (TOB «БРІСК-ТОРГ») зобов`язується поставити товар (крихта графітована. пил графітовий, алюміній вторинний, феросиліцій, феромарганець, кремній кристалічний, бабіт, чавун переробний), а Покупець (позивач) оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування (асортимент), ціна та кількість товару вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар на склад Покупця самостійно, оплата доставки товару здійснюється Покупцем.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до перевірки та матеріалів адміністративної справи надано: договір поставки №148 від 04.05.2017; податкові накладні №24 від 04.05.2017, №59 від 05.05.2017, №60 від 10.05.2017, №119 від 15.05.2017, №120 від 18.05.2017, №135 від 22.05.2017 та №209 від 25.05.2017; видаткові накладні №РН-00024 від 04.05.2017, №РН-00059 від 05.05.2017, №РН-00060 від 10.05.2017, №РН-00119 від 15.05.2017, №РН-00120 від 18.05.2017, №РН-00135 від 22.05.2017 та №РН-00209 від 25.05.2017; платіжні доручення №519 від 18.05.2017 на суму 10 908 грн., №527 від 19.05.2017 на суму 12 120 грн., №535 від 23.05.2017 на суму 204 972 грн., №539 від 24.05.2017 на суму 26 942,28 грн., №559 від 19.05.2017 на суму 239 812,92 грн., №561 від 31.05.2017 на суму 30 239,40 грн., №763 від 10.07.2017 на суму 269 160,60 грн., що відображено відповідачем в акті перевірки.

З наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «АЛЬМІКС ГРУП КОМПАНІ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КІНГБІЛД», ТОВ «ПЛАВМЕТ», ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «ВІТАРУС-К», ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» та ТОВ «ФЛАНЕР» первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару, його кількість та вартість, надано докази сплати коштів за нього, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники, відображені у податковій звітності.

Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Більш того, надані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися.

Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «СИГМА КАПІТАЛ» є дефектними або містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що до перевірки йому не були надані підтверджуючі документи щодо факту та способу транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей, зокрема товарно-транспортні накладні, та сертифікати якості.

У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 24.05.2019 №826/7423/16.

Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки. Відтак, товарно-транспортна накладна не є обов`язковими первинним документом для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку господарських операцій з придбання товарів, а сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій з поставки товарів.

З матеріалів справи слідує, що позивач не був замовником перевезення товарів, оскільки за умовами договорів поставки перевезення товару здійснювалося силами постачальників, залученими ними транспортними засобами. Натомість факт передачі товарів позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Доводи відповідача про відсутність у видаткових накладних, наданих позивачем під час перевірки, такого обов`язкового реквізиту як «місце складання», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на те, що починаючи з 03.12.2016 (з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» №1724-VIII від 03.11.2016) такий обов`язковий реквізит первинних документів як «місце складання» виключено з абз. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містять відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Поряд із зазначеним, контролюючим органом висновок про безтоварність вказаних господарських операцій зроблено також на підставі доводів про те, що операції з контрагентом позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для зберігання та продажу відповідного товару. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

Слід зазначити, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Із вищенаведеного впливає те, що доводи контролюючого органу щодо неспроможності контрагентів позивача виконати умови спірних договорів поставки є твердженнями, які не обґрунтовуються відповідними доказами, зокрема актами перевірки або зустрічної звірки.

Більш того, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Суд апеляційної інстанції також враховує те, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок відповідає положенням статті 61 Конституції України, якими закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання відповідача в акті перевірки на внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали судів у кримінальних провадженнях (№42017100000000476, №42017080000000089, №12015040030000292 та №3207100080000052), які, на думку відповідача, доводять той факт, що контрагенти позивача задіяні у протиправному фінансово-економічному механізмі, мають ознаки фіктивності та проводять фіктивні фінансові операції, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки контролюючим органом не доведено що у вказаних кримінальних провадженнях ухвалено обвинувальні вироки щодо осіб, причетних до діяльності цих суб`єктів.

Також відповідачем не доведено, що особи, від імені яких підписані первинні документи про поставку товарів позивачу, заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств або у господарських операціях з позивачем та підписанні відповідних первинних документів.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що 23.12.2019 органом досудового розслідування було прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42017080000000089 від 15.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 си. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 105 КК України.

Крім того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в поданих під час розгляду даної справи документів не зазначено, яке відношення до позивача та/або його контрагентів-постачальників в межах спірних правовідносин має кримінальне провадження №12015040030000292 від 08.05.2015, в якому досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Київське М`ясопереробне підприємство» відображають операції продажу продукції та виготовляють/отримують відповідний пакет документів в адресу підприємств транзитно-конвертаційних груп, в т.ч. ПП «Асгард-Охорона», які мають ознаки «фіктивності» і створені з метою мінімізації податкових зобов`язань, пособництва в ухиленні від сплати податків і надання податкової вигоди третім особам.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров