Постанова

від 24.10.2022 по справі 640/33939/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/33939/21 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аві Трейд Київ" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аві Трейд Київ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 08 листопада 2021 року №11/68/14.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 02 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі наказу від 28.10.2021 № 4495, видано направлення від 28.06.2021 №11/68/01 на проведення перевірки: характеристик продукції; додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам; стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Предмет перевірки - обладнання що працює під тиском.

28.10.2021 відповідачем винесено вимогу позивачу про надання документів № 11/68/01-В, якою зобов`язано ТОВ «Аві Трейд Київ» у строк до 14:00 години 29.10.2021 року надати документи, необхідні для проведення перевірки.

На виконання вимоги, 29.10.2021 о 11:15 супровідним листом за вих. №778, Товариством наручно були надані Відповідачу наступні документи:

- копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань;

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань;

- наказ № 1-К про призначення Генерального директора;

- копію листа роз`яснення №0315/08 від 15.03.2021 p., виданого ТОВ «Випробувально-сертифікаційний центр «Південтест»;

- копію Атестату про акредитацію ТОВ «Випробувально-сертифікаційний центр «Південтест»;

- копію листа роз`яснення №1028/10 від 28.10.2021 року, виданого ТОВ «Випробувально-сертифікаційний центр «Південтест»;

- копію Висновку №066/2122 від 27.10.2021 року виданого Органом з оцінки відповідності ТОВ «НПП Міжнародні стандарти і системи»;

- технічну документацію по артикулу 365;

- технічну документацію по артикулу 367;

- декларацію відповідності на спускники повітря та запобіжні клапани виробництва Itap S.p.A. по EN ISO/IEC 17050-1);

- технічну документація по артикулу 489AR;

- технічну документація по артикулу 489MR;

- декларація відповідності на аксесуари для колекторів виробництва Itap S.p.A. по EN ISO/IEC 17050-1).

Про підтвердження факту отримання документів, визначених у вимозі №11/68/01-В від 28.10.2021 року, свідчить також відмітка про виконання, а саме: дата, час та підпис особи, яка склала вимогу, а саме заступника начальника відділу Коваленка О.О. У зазначеній вимозі, відмітка про виконання не стоїть лише щодо документів, визначених у пункті 4 - сертифікат (и) відповідності/типу та/або декларація (ії) про відповідність продукції (Додаток 1), яка імпортується, та на яку поширюється дія Технічного регламенту обладнання, що працює під тиском, затвердженого КМУ від 16.01.2019 року №27.

В подальшому, позивачем поштою були отримані:

- протокол №11/68/13 про порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 01.11.2021 року (далі Протокол).

- Акт перевірки характеристик продукції від 01.11.2021 року №11/68/02 (далі Акт),

- постанова про накладення штрафу від 08.11.2021 року №11/68/14 (далі Постанова).

Відповідно до винесеної відповідачем постанови, зазначено, що за результатами розгляду протоколу про виявлене порушення ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 01.11.2021 №11/68/13 та акта перевірки характеристик продукції від 01.11.2021 року №11/68/02 встановлено, що позивач порушив вимоги п. 6 ч. 4 ст. 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - створення перешкод у проведенні перевірки шляхом невиконання встановлених Законом вимог посадової особи, яка здійснює державний ринковий нагляд.

При цьому у розділі І Акта перевірки характеристик продукції від 01.11.2021 року №11/68/02 «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» зазначено що, невиконання встановлених Законом вимог посадової особи, яка здійснює державний ринковий нагляд, полягало у тому, що ТОВ «Аві Трейд Київ» не виконало вимогу про надання документів №11/68/01-АВ від 28.11.2021 року до узгодженого терміну.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (далі - Закон № 2735), державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2735, орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.п. 21 п. 4 Положення Про Державну службу України з питань праці затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2735, у разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100, утворено Головне управління Держпраці у Київській області.

Відповідно до до п.п. З п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84, повноваження Головного управління поширюються на територію Київської області та міста Києва.

Відповідно до до п.п. 21 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84, Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2735, сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року № 1069 «Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд» діяльність Головного управління поширюється на сфери:

- прості посудини високого тиску (що працюють під тиском повітря або азоту без підігріву, внутрішній надлишковий тиск яких становить від 0,5 до 3О бар включно; резервуари компресорів, ресивери тощо);

- ліфти і запобіжні комплектувальні вироби;

- канатні дороги для перевезення пасажирів, їх вузли та пристрої безпеки;

обладнання, що працює під тиском (посудини, що працюють під тиском, надлишковим відносно атмосферного більше ніж на 0,5 бара; балони для заповненням газом, вогнегасники, автоклави, скороварки, трубопроводи, котли на твердому та рідкому паливі, запобіжні клапани, манометри тощо);

- засоби індивідуального захисту (захисні та сонцезахисні окуляри, протигази, респіратори, маски зварювальника, захисні каски та шоломи, спеціальний одяг для рентгенологів та інших працівників (одяг і взуття призначене для захисту від хімічних речовин, низьких та високих температур, механічних впливів тощо), засоби захисту від уражень електричним струмом (діелектричні рукавиці, колоші, боти тощо), засоби захисту від падіння з висоти (пояси, канати, троси, карабіни тощо), пристрої для захисту дихальних шляхів, що забезпечують повну ізоляцію від навколишнього природного середовища, зокрема призначені для застосування під водою тощо);

- вибухові матеріали промислового призначення (вибухові речовини, засоби ініціювання, детонатори проміжні, заряди для спеціальних робіт тощо);

- обладнання та захисні системи, призначені для застосування в потенційно вибухонебезпечному середовищі;

- машини та устаткування (машини призначені для проведення будівельно-ремонтних та дорожніх робіт (екскаватори, бульдозери, навантажувачі, підіймальні машини, будівельні крани, асфальтоукладачі, дорожні катки, вібраційні машини тощо), талі ручні та електричні, лебідки, піднімальне приладдя (стропи ланцюгові, канатні, текстильні та їх компоненти) тощо);

- пересувне обладнання, що працює під тиском (пересувне обладнання, що використовується для перевезення небезпечних речовин автомобільними дорогами та залізницею (балони, зв`язки балонів, камери, напірні резервуари, кріогенні ємності, цистерни тощо);

- знаки безпеки і захисту здоров`я працівників.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2735, у разі, якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 2735, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Приписами ч. 1 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України.

Частиною 6 статті 44 зазначеного Закону встановлено, що справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх компетенції.

Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.

Протокол складається у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду та фізичною особою, у тому числі фізичною особою - підприємцем, чи керівником юридичної особи або уповноваженою ним особою.

У разі відмови фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи підписати протокол посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого протоколу відповідний запис.

Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду.

Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Відповідно до абз. 8 ч. 6 ст. 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Відповідно до п.1 та 10 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов`язані додержуватися вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та виданих відповідно до них нормативно-правових актів, а також не перешкоджати праву суб`єктів господарювання на законний захист своїх прав та інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що про підтвердження факту отримання документів, визначених у вимозі №11/68/01-В від 28.10.2021 року, свідчить відмітка про виконання, а саме: дата, час та підпис особи, яка склала вимогу, - заступника начальника відділу Коваленка О.О. У зазначеній вимозі, відмітка про виконання не стоїть лише щодо документів, визначених у пункті 4 - сертифікат (и) відповідності/типу та/або декларація (ії) про відповідність продукції (Додаток 1), яка імпортується, та на яку поширюється дія Технічного регламенту обладнання, що працює під тиском, затвердженого КМУ від 16.01.2019 року №27.

Разом із тим, судом встановлено, що серед наданих за вимогою відповідача документів знаходяться листи - роз`яснення №0315/08 від 15.03.2021 року та №1028/10 від 28.10.2021 року Органу сертифікації Товариства з обмеженою відповідальністю «Випробувально-сертифікаціний центр «Південтест», акредитоване Національним агентством з акредитації України (атестат про акредитацію зареєстрований у Реєстрі 14.11.2019 року за №10194) (пункти 4-6 відповіді).

Так, за змістом вказаних листів встановлено, що арматура трубопровідна та комплектуючі частини до неї, моделей: 396, 366, 367, 365, 368, 489AR, 489MR, 489М, 362, 362R, 194, 1940 виробника «Itap S.p.A.» не потребує складання декларації про відповідність технічним регламентам під час митного оформлення, затвердженого Постановою КМУ від 16.01.2019 року №27 «Про затвердження Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском», а також не підлягає обов`язковій сертифікації у зв`язку із втратою чинності з 01.01.2018 року Декрету КМУ від 10.05.1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію.

Також, в листі №1028/10 зазначено, що дія Технічного регламенту №27 на поставлену позивачем продукцію не поширюється.

У Висновку ТОВ «НПП Міжнародні стандарти і системи» від 27.10.2021 року №066/2112 (пункт 7 відповіді), наданому на заяву позивача, вказано, що обладнання та агрегати (що поставлялися Позивачем та визначені у вступній частині висновку) не можуть мати ознаки відповідності технічним регламентам, зазначеного у пункті 60 Технічного регламенту, без порушення іншого застосовного законодавства, що передбачає його нанесення та не передбачають складання декларації.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, як було зазначено судом, позивачем підготовлені та передані, а відповідачем отримані всі необхідні запитувані документи, про що свідчать:

- вимога №11/68/01-В від 28.10.2021 року із відміткою про її виконання;

- супровідний лист №778 від 29.10.2021 року із поміткою «отримано», зазначенням дати « 29.10.2021 року» та часу « 11.15», а також підпису, прізвища та ініціалів тієї ж особи, що складала вимогу про надання документів.

За наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позивач не створював жодних перешкод у виконанні відповідачем його функцій, а навпаки - надав усі запитувані у нього документи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Стосовно стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивачем було подано розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, а саме:

- в суді першої інстанції 25000 грн., з яких надання консультації клієнту щодо захисту його порушених прав 1 година - 2500 грн., проведення переговорів з клієнтом, вивчення наданих клієнтом документів 3 години - 7500 грн., аналіз законодавства та судової практики щодо захисту прав клієнта, формування правової позиції в суді першої інстанції 2 години - 5000 грн., підготовка адміністративного позову з додатками та подача його в суд 4 години - 10000 грн.;

- в суді апеляційної інстанції 25000 грн., з яких надання консультації клієнту щодо аналізу апеляційної скарги та захисту його порушених прав 1 година - 2500 грн., аналіз законодавства та судової практики щодо захисту прав клієнта, формування правової позиції в суді апеляційної інстанції 3 години - 7500 грн., підготовка відзиву на апеляційну скаргу 6 годин - 15000 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції було розглянуто питання розподілу судових витрат, стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 2270 грн.

Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду не змінював судове рішення першої інстанції та не ухвалював нового, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції не виникало підстав для вирішення питань пов`язаних із зміною розподілу судових витрат в суді першої інстанції.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за правилами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За наведеного, суд апеляційної в даному випадку не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

Проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат під час розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України). В ухвалі про відкриття провадження, судом апеляційної інстанції серед іншого зазначено, що участь у судовому засіданні не є обов`язковою.

Водночас, послуги з надання консультації клієнту щодо аналізу апеляційної скарги, аналізу законодавства та судової практики щодо захисту прав клієнта, формування правової позиції в суді апеляційної інстанції не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою, необхідною для складання відповідних документів, однак сам по собі аналіз апеляційної скарги та надання у зв`язку із цим консультації клієнту не можуть бути складовими витрат на професійну правничу допомогу. До того ж, при поданні позовної заяви у адвоката вже мала була сформована правова позиція для захисту прав клієнта з урахуванням вже вивченої судової практики, законодавства тощо.

З аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що відзив на апеляційну скаргу аналогічний за змістом відповіді на відзив представника позивача від 21 січня 2022 року (а.с. 124-127), а тому твердження представника позивача стосовно витраченого часу на підготовку відзиву (6 годин), не відповідають дійсності.

Таким чином, зазначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не було змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, а апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції понесених позивачем.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Я.М.Собків

суддя В.В.Файдюк