Рішення
від 21.10.2022 по справі 199/8077/21
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8077/21

(2/199/520/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21.10.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Хамула А.С.,

за участю представника позивача Коган Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕСА», юридичного департаменту Маріупольської міської ради про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що він з 19 травня 2011 обіймає посаду директора ТОВ «ПАЛЕСА», з тієї ж дати позивачем придбано частку в розмірі 61% статутного капіталу відповідача ТОВ «ПАЛЕСА», місцезнаходження якого розташоване за адресою м.Донецьк, вул.Зубкова, 1-А. З 2014 року ТОВ «ПАЛЕСА» не здійснює господарської діяльності, окрім директора інших найманих працівників не має, заробітна плата позивачу не нараховується та не виплачується. З того ж року позивач через окупацію м. Донецька змушений був виїхати до м. Дніпро, вся документація щодо ТОВ «ПАЛЕСА» та його діяльності залишилась за його місцезнаходженням, зв`язок з іншим учасником товариства позивач втратив. У вересні 2021 року позивач прийняв рішення звільнитись з посади директора ТОВ «ПАЛЕСА» за власним бажанням, в зв`язку із чим подав відповідну заяву, однак наразі не має можливості в позасудовому порядку припинити трудові правовідносини із товариством через відсутність поштового зв`язку із м.Донецьк та неможливість скликати і провести загальні збори учасників ТОВ «ПАЛЕСА». За викладених обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд визнати припиненими трудові відносини між ним та ТОВ «ПАЛЕСА», а також зобов`язати державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного департаменту Маріупольської міської ради виключити з відповідного державного реєстру запис про позивача як про директора ТОВ «ПАЛЕСА».

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у позові підстав, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідачі повторно в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своїх неявок суд не повідомили, відзивів не подали.

За викладених обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання та здійснити розгляд даної цивільної справи за відсутності відповідачів в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 19 травня 2011 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та позивачем і ОСОБА_3 , як покупцями, укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ «ПАЛЕСА», за умовами якого покупці придбали 100% частки статутного (складеного) капіталу ТОВ «ПАЛЕСА», зокрема відповідач став власником 61% частки. Викладене підтверджується копією відповідного договору.

08 вересня 2021 року позивачем складено адресовану загальним зборам ТОВ «ПАЛЕСА» заяву, в якій він просить звільнити його із займаної посади директора ТОВ «ПАЛЕСА» з 22 вересня 2021 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Копія заяви наявна в матеріалах справи.

Інших доказів, які б стосувались предмета спору, матеріали цивільної справи не містять.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Так, відповідно до ст.ст.8, 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Аналогічні положення містить ст.ст.2, 5-1 КЗпП України.

Зі змісту ст.ст.221, 232, 233 КЗпП України слідує, що районними у місті судами розглядаються трудові спори за заявами керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) з питань звільнення. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом норми ст.22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно ст.36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору за ініціативою працівника (ст.ст.38, 39 КЗпП України).

В свою чергу, нормою ст.38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Нормами ст.ст.1, 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ст.ст.28-30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст.97-99 ЦК України, ст.ст.1, 58 Закону України «Про господарські товариства» органами товариства з обмеженою відповідальністю (далі товариство) є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства, до виключної компетенції якого належать в тому числі обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них).

За змістом норм ст.ст.31-33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.61 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників товариства скликаються у випадках, передбачених законом або статутом товариства, а також з ініціатививиконавчого органутовариства.Виконавчий органтовариства скликаєзагальні збориучасників шляхомнадсилання повідомленняпро цекожному учасникутовариства.Виконавчий органтовариства зобов`язанийповідомити учасниківтовариства неменше ніжза 30днів дозапланованої датипроведення загальнихзборів учасників,якщо іншийстрок невстановлений статутомтовариства. Повідомлення про проведення загальних зборів товариства надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до норм ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.62 Закону України «Про господарські товариства» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно норм ст.ст.4, 7, 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Державна реєстрація базується в тому числі на таких основних принципах як: обов`язковість державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як: відомості про органи управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Положеннями ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться в тому числі на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичноїособи,що непов`язано збанкрутством юридичноїособи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до ст.34 цього Закону.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

Так, Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст.43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації, що полягає не тільки в укладенні, а й у припиненні працівником вже існуючого трудового договору (контракту), трудових правовідносин із роботодавцем. В свою чергу, ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Згідно ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З огляду на викладене, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства і з одночасним призначенням такими зборами нового директора або виконуючого його обов`язки з подальшим внесенням відповідних змін до відомостей про товариство у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. В той же час, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства. І лише у випадку вчинення всіх означених дій та неможливості з об`єктивних, незалежних від директора товариства підстав проведення таких загальних зборів учасників товариства і прийняття ними рішення про звільнення директора, можна стверджувати про порушення трудових прав директора товариства та задовольняти його позовні вимоги про визнання трудових правовідносин між ним та товариством припиненими, що згідно із усталеною судовою практикою є належним та ефективним способом захисту.

Аналогічні наведеним вище правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року по справі №757/61865/16-ц, від 03 липня 2019 року по справі №520/11437/16-ц, від 25 листопада 2019 року по справі №201/1384/16-ц, від 24 грудня 2019 року по справі №758/1861/18, від 17 лютого 2021 року по справі №390/1449/19, від 19 січня 2022 року по справі №911/719/21.

Що стосується спірних правовідносин сторін по справі, то як встановлено судом в ході розгляду справи, позивачем не дотримано визначеного законом і наведено вище судом у своїх висновках порядку звільнення директора товариства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивачем заява про звільнення за власним бажанням була написана на адресу загальних зборів, а не учасників ТОВ «ПАЛЕСА», вказана адреса товариства, а не його учасників, а також відсутні будь-які докази направлення такої заяви або ж неможливості/безрезультатності її направлення. Крім того, стороною позивача взагалі не зазначалось, а матеріали цивільної справи не містять жодних даних та доказів ініціювання позивачем, як директором, скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПАЛЕСА» з метою вирішення питання про звільнення позивача. За таких обставин в суду відсутні будь-які належні підстави вважати, що позивач належним чином реалізував своє право на звільнення з власним бажанням, довівши його до відома свого роботодавця, а останній своєю протиправною бездіяльністю порушує трудові права позивача, не здійснюючи звільнення позивача із займаної посади директора. Більш того, стороною позивача не долучено до позову жодного доказу перебування позивача у трудових правовідносинах із ТОВ «ПАЛЕСА» у певний період часу та обіймання посади директора вказаного товариства. Таким чином, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин між сторонами припиненими є необґрунтованими, покладені в їх обґрунтування фактичні обставини недоведеними, а отже такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не можуть бути задоволенні і позовні вимоги про зобов`язання внесення змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення запису про позивача як про директора ТОВ «ПАЛЕСА», оскільки така позовна вимога є похідною та ґрунтується на задоволенні позову в частині вимоги про визнання трудових відносин припиненими, а у задоволенні останньої судом відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи, відшкодуванню йому не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 43, 124 Конституції України, ст.ст.1-3, 5-1, 21, 22, 36, 38, 39, 47, 221, 232, 233 КЗпП України, ст.ст.28-33, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст.97-99 ЦК України, ст.ст.1, 58, 61, 62 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст.4, 7, 9, 10, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕСА» (ЄДРПОУ 34798298; адреса місцезнаходження: 83005, м. Донецьк, вул.Зубкова, 1-А), юридичного департаменту Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 40041200; адреса місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 24 жовтня 2022 року.

Суддя А.М. Авраменко

СудАмур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення21.10.2022
Оприлюднено26.10.2022
Номер документу106915977
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —199/8077/21

Рішення від 21.10.2022

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

АВРАМЕНКО А. М.

Рішення від 21.10.2022

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

АВРАМЕНКО А. М.

Ухвала від 16.01.2022

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

АВРАМЕНКО А. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні