Рішення

від 13.10.2022 по справі 904/1295/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1295/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.

та представників:

від позивача: Сильникова А.О.;

від відповідача: Страх Є.О. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквія", с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення 286 658,99 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквія" безпідставно збережених коштів у сумі 286658,99 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4299,89 грн позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквія", фактично користуючись у період з 15.01.2021 по 19.12.2021 без достатньої правової підстави земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075, за рахунок Криворізької міської ради - власника земельної ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування вказаною земельною ділянкою на рівні орендної плати.

Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, частину першу статті 1212 Цивільного кодексу України.

11.07.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач із позовними вимогами не погоджується та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані наступними обставинами.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквія" 15.01.2021 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Болозенко Т.О., реєстр № 96, було набуто у власність нежитлову будівлю (склад) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/15.

Виконуючи умови пункту 11 цього договору й вимоги статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, ТОВ "Аквія" одразу ж після набуття у власність нерухомого майна здійснило всі необхідні заходи щодо належного оформлення користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1211000000:04:381:0075, а саме: звернулося до Криворізької міської ради з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (дозвіл надано рішенням ради № 336 від 24.02.2021); розробляло технічну документація та затверджувало її у встановленому законом порядку (рішення ради № 594 від 30.06.2021). Результатом цього стало укладення договору оренди земельної ділянки № 2021550 від 11.11.2021 та проведення її державної реєстрації 20.12.2021.

Тож, відповідач вважає, що ТОВ "Аквія" набуло статусу землекористувача та до нього перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, а відтак, враховуючи рішення Криворізької міської ради № 4799 від 30.06.2020 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році", яке набуло чинності з 01.01.2021, та положення Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договору) з 15.01.2021 ТОВ "Аквія" стало платником земельного податку.

Згідно з положеннями статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п. 269.1.1); землекористувачі (п. 269.1.2). Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні (п. 270.1.1); земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1.2).

У Додатку 1 до рішення Криворізької міської ради № 4799 від 30.06.2020 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році" ставку земельного податку на території м. Кривого Рогу для земель 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено на рівні 2,5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

За таких обставин відповідач вважає, що, отримавши за законом (стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України) в користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075, ТОВ "Аквія" з 15.01.2021 до моменту укладення та реєстрації договору оренди землі повинно було сплачувати до місцевого бюджету саме податок на землю, а не орендну плату, як це зазначає позивач у своїй позовній заяві, оскільки сам позивач у своєму рішенні передбачив сплату саме ставки податку за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не орендної плати.

Крім того, за твердженням відповідача, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право оренди виникає лише після його державної реєстрації, тому жодного недоотримання позивачем у період з 15.01.2021 по 19.12.2021 коштів у вигляді саме орендної плати не було та взагалі не може бути в силу закону й відповідного рішення Криворізької міської ради, якими передбачено сплату саме податку на землю.

Стосовно відсутності плати за землю ТОВ "Аквія" у спірний період та виданої щодо цього довідки Державної податкової служби № 44547/5/04-36-04-09-09 від 22.12.2021 відповідач зазначає, що майже з часу заснування, а саме з 01.07.2012 ТОВ "Аквія" являється платником єдиного податку третьої групи, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 698564 від 19.06.2012.

Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, а саме: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто, до місцевого бюджету відповідачем сплачується саме єдиний податок, яким на підставі статті 297 Податкового кодексу України фактично замінено, серед іншого, й податок на землю та звільнено ТОВ "Аквія" від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків та зборів.

Окремо відповідач зазначає, що за 2021 рік ТОВ "Аквія" саме до місцевого бюджету було сплачено 209861,93 грн єдиного податку. Тобто, ним належним чином виконано податкові зобов`язання повністю.

Відтак відповідач вважає, що ним не було набуто чи збережено майно за рахунок Криворізької міської ради.

У відзиві відповідач також просить стягнути з Криворізької міської ради витрати на професійну правничу допомогу, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

У відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду 21.07.2022, позивач зазначає наступне.

Відповідно до імперативних вимог статті 125 Земельного кодексу України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу не може перейти право оренди чи постійного користування земельної ділянки, яке було відсутнє або ж уже припинилось у попереднього землекористувача станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці. Тому, твердження ТОВ "Аквія" щодо переходу до нього від попереднього власника нерухомого майна ( ОСОБА_1 ) права користування спірною земельною ділянкою є безпідставними з причин відсутності належних та допустимих доказів, які б указували на оформлення ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075.

При цьому долучений до відзиву на позовну заяву договір міни нежитлової будівлі, укладений 15.01.2021 між ТОВ "Аквія" та ОСОБА_1 , не є документом, який засвідчує право оренди або право постійного користування земельною ділянкою.

Також позивач наголошує на тому, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З огляду на те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За усталеною практикою Верховного Суду до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, за твердженням позивача, ТОВ "Аквія", набувши 15.01.2021 у власність нерухоме майно, документально не оформило право користування спірною земельною ділянкою у період з 15.01.2021 по 19.12.2021; не уклавши з радою відповідного договору оренди земельної ділянки, використовувало земельну ділянку без правовстановлюючих документів; плату за користування земельною ділянкою не сплачувало, хоча ця земельна ділянка використовувалася для розміщення об`єкта нерухомого майна.

Тому, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

На підтвердження таких висновків позивач посилається на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі 922/3412/17.

Щодо заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач указує на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про стягнення зазначених судових витрат.

Ухвалою суду від 06.06.2022 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07.07.2022.

Ухвалою суду від 07.07.2022 підготовче провадження продовжено до 09.09.2022 включно з відкладенням підготовчого засідання на 21.07.2022, після чого підготовче засідання призначалося на 11.08.2022, 08.09.2022.

Ухвалою суду від 08.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.09.2022, в якому протокольною ухвалою суду оголошувалася перерва до 13.10.2022.

У судовому засіданні 13.10.2022 представники сторін надали пояснення по суті спору.

За наслідком судового засідання 13.10.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0008158522021 від 22.11.2021 земельна ділянка площею 1,0750 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/15 (далі спірна земельна ділянка), належить до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу. Цільовим призначенням земельної ділянки є 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Державну реєстрацію земельної ділянки проведено 14.11.2007 Криворізьким міським відділом ДРФ ДП "ЦДЗК" (а.с. 10-11).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №284756367 від 15.11.2021 вбачається, що за адресою: вулиця Фабрична, 3/15 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області розташований об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля (склад) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2270960612110), право приватної власності на який 15.01.2021 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквія". Підставою для державної реєстрації вказано договір міни, серія та номер: 96, виданий 15.01.2021, видавник: Болозенко Т.О., приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області (а.с. 14).

На підставі рішення Криворізької міської ради від 30.06.2021 № 594 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них та надання їх в оренду" між Криворізькою міською радою як орендодавцем (далі позивач, власник земельної ділянки) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквія" як орендарем (далі відповідач, користувач) 11.11.2021 був укладений договір оренди земельної ділянки № 2021550, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075, площею 1,0750 га, яка розташована на вул. Фабрична, 3/15 в Покровському районі м. Кривого Рогу, для розміщення існуючої нежитлової будівлі (складу) (а.с. 18 - 21).

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1211000000:04:381:0075, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки № 2021550 від 11.11.2021, зареєстровано за відповідачем 20.12.2021 (номер запису про інше речове право 45896086), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від № 294309944 від 12.01.2022 (а.с. 15).

Отже, у період з 15.01.2021 до 19.12.2021 між позивачем та відповідачем не існувало договірних правовідносин стосовно користування останнім земельною ділянкою, кадастровий номер 1211000000:04:381:0075.

За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ТОВ "Аквія" за користування спірною земельною ділянкою у заявленому періоді не обчислювало та не сплачувало відповідної плати (лист № 44547/5/04-36-04-09-09 від 22.12.2021 з додатком) (а.с. 16-17).

Нормативними приписами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 № 4799 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2021 році", яке набуло чинності 01.01.2020, встановлені ставки плати за землю на території м. Кривого Рогу на 2021 рік, у тому числі, ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (Додаток 2 до рішення) (а.с. 26 31).

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 26.08.2021 №138/434-21 цільове призначення земельної ділянки, що використовується відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Фабрична, 3/15, кадастровий номер 1211000000:04:381:0075, віднесено до секції J 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що відповідає розміру ставки орендної плати 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 11.02 в Додатку 2 до рішення ради № 4799 від 30.06.2020) (а.с. 13)

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України публікує на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель для населених пунктів за попередні роки.

За розрахунком позивача відповідачем за період з 15.01.2021 по 19.12.2021 збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0750 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075 у сумі 286658,99 грн (а.с. 7).

В основу розрахунку покладено: нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2021 № 138/434-21 12327992,50 грн; ставку орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2021 № 4799 2,5%; річну орендну плату 308199,81 грн (12327992,50 х 2,5% = 308199,81); місячну орендну плату 25683,32 грн (308199,81/12 місяців = 25683,32).

Позивач вважає, що відповідач - фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075, який без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти та мав заплатити їх за користування нею нарівні орендної плати за період з 15.01.2019 до 19.12.2021, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач з цим не погоджується, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заявлених до стягнення грошових коштів, несплачених останнім за користування спірною земельною ділянкою у період з 15.01.2019 до 19.12.2021.

Правовідносини між сторонами регулюються земельним та цивільним законодавством.

За частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 цього Закону вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

За частиною першою статті 122 Земельного Кодексу України саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 15.01.2021) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин другої, третьої вказаної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, зокрема, крім розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За приписами частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

За таких обставин Криворізька міська рада є саме тим органом місцевого самоврядування, який повноважний представляти відповідну територіальну громаду в питаннях передачі в оренду земель комунальної власності для всіх потреб, а право власності чи користування земельною ділянкою виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 79 постанови від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77 цс 18).

Докази законодавчого оформлення права користування відповідачем спірною ділянкою у період з 15.01.2021 по 19.12.2021, а також належної державної реєстрації речових прав на неї відсутні.

Факту наявності оформленого у передбаченому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою у Самаріна В.В. попереднього власника нежитлової будівлі (складу) за адресою: вулиця Фабрична, 3/15 у місті Кривому Розі відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено, а отже не доведено наявності передбачених статтею 120 Земельного кодексу України підстав для переходу до нього права користування відповідною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на розміщену на ній будівлю (склад).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За частинами першою, другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (підпункт 289.1. статті 289 Податкового кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 5 та частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою - третьою статті 18 зазначеного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частиною другою статті 26 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з частинами першою - другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За нормативними приписами частин першої - третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (із змін. і доп.), Держгеокадастр (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру) відповідно до покладених на нього завдань: організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки тощо.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що несплачена відповідачем сума орендної плати 286659,99 грн розрахована на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 26.08.2021 № 138/434-21, підготовленого відділом у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області, з урахуванням ставки орендної плати 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста, розмір якої визначений відповідним рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 № 4799 (а.с. 13, 26, 31). Місячний розмір орендної плати визначений позивачем шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Відповідач заперечень стосовно розрахунку заявленої до стягнення з нього суми суду не надав.

Вирішуючи питання можливості стягнення з відповідача заявлених до стягнення коштів, суд враховує також таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, яка відноситься до глави 83 цього Кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц; п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17).

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (п. 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/3412/17).

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати заявлену позивачем до стягнення суму з огляду на перебування на спрощеній системі оподаткування та сплату ним єдиного податку не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки за змістом положень пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України орендна плата за земельну ділянку не входить до переліку податків і зборів, від сплати та подання звітності за якими звільняються платники єдиного податку.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075 у сумі 286658,99 грн є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 4299,88 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Криворізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквія" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075 у сумі 286658,99 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквія" (ідентифікаційний код: 37890728; місцезнаходження: 53020, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Лозуватка, вул. Котовського, буд. 35) на користь Криворізької міської ради (ідентифікаційний код: 33874388; місцезнаходження: 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:381:0075 у сумі 286658,99 грн, судовий збір у сумі 4299,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.10.2022.

Суддя І.І. Колісник