Рішення

від 20.10.2022 по справі 754/6984/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4660/22

Справа №754/6984/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Галась І.А.,

за участю секретаря - Париста А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» про припинення трудових відносин,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 23.08.2022 р. звернувся до суду із вищезазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+», в якому просить визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+»припиненими на підставі ст. 38 КЗпП України з 01.03.2022р.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, згідно з протоколом від 17.11.2014 р. Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» ОСОБА_1 , було обрано на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+».

Згідно Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю«Природні ресурси+» від 19.11.2014 року ОСОБА_1 приступив до обов`язків директора з окладом згідно штатного розкладу.

21.10.2021 року Позивачем було прийнято рішення про припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю«Природні ресурси+» та написано заяву на ім`я загальних зборів учасників про звільнення за власним бажанням з 05.11.2021року, а також повідомлення про скликання загальних зборів товариства, направлені рекомендованим листом з повідомленням окремо кожному учаснику Товариства.

Відповідно до електронного відстеження відправленьПАТ «Укрпошта», останнє відправлення було вручено отримувачу за довіреністю 18.02.2022 року, але по теперишній час рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю«Природні ресурси+» не прийнято.

Таким чином, враховуючи наведене, трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично не припинені, що порушує права позивача, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 26.08.2022 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» про припинення трудових відносин, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані докази.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечував позивач в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, врахувавши його доводи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що відповідно до протокоу від 17.11.2014 р. Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» позивача ОСОБА_1 , було обрано на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+». Згідно Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю«Природні ресурси+» від 19.11.2014 року ОСОБА_1 приступив до обов`язків директора з окладом згідно штатного розкладу. Відомості про нього, як директора ТОВ «Природні ресурси+», було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про призначення його на посаду.

Як вбачається зі статуту, учасниками ТОВ «Природні ресурси+», які відповідно і входять до складу Загальних зборів учасників, є: ОСОБА_2 ; «Ведестіма Трейдінг ЛТД» ; «Остексперт Лімітед» ; «Баладор Трейдінг Лімітед»; Товариство з обмеженою відповідальністю « Лідерпромінвест»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрассервіс».

Встановлено, що 14.02.2022 р. ОСОБА_1 була подана поштовим відправленням заява про звільнення з роботи за власним бажанням з 05 листопада 2021 р. відповідно до ст.38КЗпП України.

Заява була направлена на адреси учасників Товариства та за адресою місцезнаходження відповідача ТОВ «Природні ресурси+», що підтверджується копією заяви про звільнення, описом вкладення у цінний лист та поштовими фіскальними чеками.

18.02.2022 р. ОСОБА_1 було вручене поштовим відправленням заява про звільнення з роботи з посади директора ТОВ «Природні ресурси+» за власним бажанням з 05.11.2021 р. на підставі ст. 38 КЗпП України.

Заява була направлена на адреси учасників Товариства та за адресою місцезнаходження відповідача ТОВ «Природні ресурси+»,», що підтверджується копією заяви про звільнення, описом вкладення у цінний лист та поштовими фіскальними чеками.

Відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 21 ,24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов"язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов"язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», установчим документом товариства є статут.

Відповідно до ст.ст. 28, 29 цього Закону, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Статтею 30 Закону визначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах, та/або районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексу законів про працю України).

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 Кодексу законів про працю України й ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів, відповідно до ч. 4 ст. 98 ЦК України

Згідно п. 13.7. Статуту, загальні збори можуть бути черговими і позачерговими.

Згідно п. 13.11. Статуту, Учасники Товариства, що володіють у сукупності більш як 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів Учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Голова Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори Учасників.

Станом на день звернення позивача до суду його заява відповідачем не розглянута, Загальні збори учасників товариства не проведено і він з посади керівника на підставі поданої заяви про це не звільнений, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців. Відповідно до п. 4 ч. 1 cт.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом положень ст. 38 Кодексу законів про працю України та ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 58, 60, 62 Закону України «Про господарські товариства» право директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

Згідно із статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8рп/2007, та від 29 січня 2008 року № 2- рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася у невжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності Товариства, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки, відповідачем порушено право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, питання звільнення директора товариства вирішується загальними зборами учасників у встановленому законом порядку, то позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання припиненими трудових відносин між сторонами.

Керуючись ст. 43 Конституції України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст. 9, 15, 16, 98, 99 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» про припинення трудових відносин задовольнити.

Визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» (код ЄДРПОУ 38918382, місцезнаходження: 08800, м. Миронівка, вул.Леніна,48) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) припиненими з 01.03.2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+»» за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Зобов`язати внести зміні в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» з 01.03.2022 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: