Ухвала

від 25.10.2022 по справі 500/3259/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/3259/18

Провадження № 2/946/1447/22

УХВАЛА

25 жовтня 2022 року

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигулін С.М., розглянувши матеріали справи №500/3259/18 за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»

до

ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

Селянське (фермерське) господарство "Ніколенко Ігор Степанович"

про

витребування договору оренди, визнання недійсним договору оренди

та

стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із заявами від 02 травня 2022 року та 10 травня 2022 року про відвід головуючому у справі з посиланням на те, що головуючий перебуває у поза процесуальних відносинах з представниками відповідача та третьої особи у справі.

За результатами дослідження визнається доведеним наступне.

Відповідно до ч.І ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді може бути вирішено як до, так після відкриття провадження у справі.

Головуючий у справі через війну на території України з 02 березня 2022 року знаходився на військовій службі в лавах ЗСУ, що у свою чергу зумовило практичну неможливість розгляду заяви у встановлені строки.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Однак при цьому частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».

Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Заявник не надав належних доказів, що є підставою для самовідводу, або відводу головуючому у справі.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, ухвалених резолюцією 2006/23 Економічної і соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Вказані обставини є такими що зумовлюють відмову у задоволенні заяви про відвід у порядку, передбаченому ст. 40 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 40 ч.3 ЦПК якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст. 210 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Заяву про відвід головуючому по справі залишити без задоволення.

Справу передати для вирішення питання про відвід судді, у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: С.М.Жигулін