Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/18812/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/18812/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (вул. Лейпцизька, буд. 1-А, м. Київ, 01015)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" (вул. Пшенична, 2, м. Київ, 03148)

про стягнення 123 934,06 грн.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" про стягнення 112 728,84 грн. за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт виявлення під час контролю за якістю стічних вод, що надходять від абонента в систему каналізації м. Києва, скиду відповідачем стічних вод з перевищенням в них забруднюючих речовин, що є порушенням вимог статті 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", внаслідок чого позивачем нарахована плата за скид наднормативних забруднень у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18812/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також розмір заявлених позовних вимог господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5 частини 6 вказаної статті).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 26.11.2021 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, 2, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/18812/21 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 07.12.2021 року поштового відправлення №0105491574379 відповідачу.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 26.11.2021 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна хвиля" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 13.02.2004 року між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Срібна хвиля» (абонент за договором, відповідач у справі) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03713/5-08 (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги відповідно до умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65.

Розділами 2 - 7 Договору сторони погодили права та обов`язки сторін, облік води та порядок розрахунків, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і абонента та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Окрім цього, договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», дія якого поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Водовідведення визначено приписами вказаного Закону як господарська діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Як зазначено в даній статті Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємство питного водопостачання - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води;

підприємство централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів/систем централізованого водовідведення;

споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Срібна хвиля» - споживачем таких послуг.

Законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері (стаття 3 Закону).

Так, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року (далі - Правила №190), отже в силу статті 3 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

У відповідності до пункту 3 Правил №190 договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням (частина 1 статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення ").

У відповідності до пункту 2.1 Договору основними обов`язками постачальника за Договором є: забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймання каналізаційних стоків, яку не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Пунктом 1.4 Правил №190 (в редакції від 26.11.2012 року, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

При цьому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 166-р скасовано Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 № 37.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим у Мін`юсті 15.01.2018 за № 56/31508, затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила приймання № 316).

Згідно з пунктом 4 Правил приймання № 316 на підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів.

Так, з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

В розумінні Правил № 1879 абонент - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг з водопостачання та (або) водовідведення (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження); водоканал - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Правила встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення (пункт 1.5 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 2 Правил приймання № 316 останні поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

Як унормовано пунктом 3 Правил приймання № 316 стічна вода - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 Договору).

При цьому згідно п. 1 Договору постачальник приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з пунктом 4.1. Правил №1879 в міську каналізацію дозволяється скидати (приймати) стічні води, які не призведуть до порушення роботи каналізаційної мережі та МКОС, є безпечними для обслуговуючого персоналу і можуть бути очищені на МКОС разом з побутовими стічними водами згідно з умовами Дозволу на спеціальне водокористування щодо скиду зворотних вод в р. Дніпро.

Не дозволяється скидати у міську каналізацію, зокрема, стічні води Абонента з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та нормативно чисті води (пункт 4.2 Правил №1879).

Згідно з п. 1.6 Правил № 1879 контроль за виконанням абонентами цих правил здійснюють контролюючі служби.

У пункті 1.3 Правил № 1879 передбачено, що контролюючі служби - це Державна екологічна інспекція в м. Києві, Київська міська санітарно-епідеміологічна станція та ПАТ «АК «Київводоканал».

Наразі, у зв`язку з набуттям чинності з 01.05.2016 року змін до Закону України «Про акціонерні товариства» відповідно до наказу ПАТ «Акціонерне товариство «Київводоканал» від 28.04.2017 № 159 ПАТ «АК «Київводоканал» перейменовано на Приватне акціонерне товариство «АК «Київводоканал».

Згідно з пунктом 2.1 Правил №1879 Водоканал зобов`язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають Абоненти, а також режимом та обсягом скидання.

Відповідно до пункту 2.2 Правил №1879 Водоканал має право здійснювати контроль за якість стічних вод, що надходять від Абонента в систему каналізації м. Києва, а саме: у будь-який час за участю представника Абонента відбирати проби стічних вод; проводити хімічний аналіз проб стічних вод Абонентів; надавати висновки про фактичні концентрації забруднюючих речовин стічних вод та їх відповідність ДК; вимагати від Абонентів розробки та узгодження з Водоканалом заходів щодо доведення якості стічних вод до встановлених ДК; встановлювати в контрольному колодязі (далі - КК) Абонентів пристрої для контролю за показниками стічних вод.

Відтак, Правилами № 1879 визначено право ПАТ «АК «Київводоканал», здійснювати контроль якості, кількості та режиму скиду стічних вод, зокрема, шляхом відбору проб стічних вод з контрольних колодязів юридичних осіб, які скидають свої стічні води до міської каналізаційної мережі міста Києва.

Пунктом 2.4 Договору визначений обов`язок абонента забезпечувати безперешкодний доступ представника Постачальника до водомірних приладів обліку, а також до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб на перевищення ГДК шкідливих речовин.

У разі відсутності доступу до контрольних каналізаційних колодязів для відбору проб на перевищення ГДК шкідливих речовин, розрахунок проводиться на підставі Правил приймання виробничих стічних вод в Київську міську каналізацію від 06.07.1993 (пункт 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 6.2.1. Правил №1879 з метою контролю якості стічних вод абонентів Водоканал здійснює відбір разових проб. Разові проби характеризують хімічний склад стічних вод. Виявлені таким чином перевищення ДК забруднюючих речовин є підставою для нарахування додаткової плати згідно з цими Правилами.

Відповідно до п. 6.2.16 Правил № 1879 відбір проб реєструється Водоканалом у Журналі-акті відбору проб стічних вод абонентів. При відмові абонента від підпису за відібрану пробу представник Водоканалу робить відповідний запис у Журналі-акті відбору проб стічних вод абонентів. В такому випадку при перевищенні допустимих концентрацій забруднюючих речовин результати аналізів є підставою для нарахування додаткової плати за скид стічних вод до міської каналізації.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від ТОВ «Срібна хвиля» у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду позивача (далі - ДЕН), в присутності представника відповідача - технічного директора Кононенко М.А. 23.11.2020 року був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 2, з контрольного колодязя 1/11 ТОВ «Срібна хвиля» для вимірювання показників їх складу та властивостей, факт якого зафіксовано 23.11.2020 року в Журналі - акті № 2 відбору проб стічних вод споживачів Департаменту екологічного нагляду «ПАТ «Київводоканал», витяг з якого надано позивачем.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 23.11.2020 року працівниками ДЕН, був складений Протокол вимірювання показників складу та властивостей проб стічних вод від 23.11.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи та в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які абонент - ТОВ «Срібна хвиля» скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

Так, за результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 2, відібраних 23.11.2020 року з контрольного колодязя 1/11 ТОВ «Срібна хвиля», виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по п`яти компонентам: 1. Вміст завислих речовин становить 2 723,00 мг/дм, допустима концентрація - 300,00; 2. Вміст фосфатів становить 13,50 мг/дм, допустима концентрація - 8,00; 3. Вміст амонія (азот амонійний) становить 65,83 мг/дм, допустима концентрація -20,00; 4. Окислюваність (ХСК) становить 3 050,00 мг/дм, допустима концентрація - 500,00; 5. Вміст жирів становить 1 546,00 мг/дм, допустима концентрація - 50,00.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах на випусках Абонентів для скидання у міську каналізацію наведені у таблиці в розділі 5 Правил №1879.

Таким чином, пунктами 4.1, 4.2 Правил № 1879 та статтею 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» регламентовано, що абоненти зобов`язані скидати в міську каналізацію стічні води, які не перевищують допустимих концентрацій забруднюючих речовин, проте, як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, за змістом протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод від 23.11.2020 року, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не спростовано, останнім станом на 23.11.2020 року здійснювався скид стічних вод за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 2, з перевищенням гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, що є порушенням пункту 4.2 Правил № 1879 та підставою для нарахування додаткової плати відповідно до пункту 6.2.1 Правил №1879.

При цьому відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні заперечення ТОВ «Срібна хвиля» в частині відсутності порушень з боку позивача при відборі проб стічних вод та/або змісту вказаного протоколу вимірювання від 23.11.2020 року та відображених у ньому результатів хіміко - аналітичного контролю за якістю стічних вод.

Статтею 44 Водного кодексу України визначені обов`язки водокористувачів, які зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин.

Згідно зі статтею 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

За пунктом 1 розділу V Правил приймання № 316 виробники та споживачі є відповідальними за дотримання вимог приймання та скиду стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідно до чинного законодавства України.

Абоненти несуть адміністративну, кримінальну, цивільно-правову відповідальність, передбачену законами України, за недотримання вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання водовідведення (пункт 2.6 Правил № 1879).

Відповідно до пункту 8 розділу VI Правил №316 у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених цими Правилами та місцевими правилами приймання, виробник у строк не більше п`яти робочих днів з дати відбору контрольної проби направляє споживачу лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача та результати хімічного аналізу.

Пунктом 6.2.17 Правил № 1879 визначено, що у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених Правилами, Водоканал: у 14-денний строк з моменту відбору робочої проби направляє Абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах Абонента та результати хімічного аналізу; після визначення обсягів водовідведення Абонента за розрахунковий період направляє Абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та відповідний рахунок.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, у зв`язку зі скидом відповідачем стічних вод з перевищення ДК забруднюючих речовин ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся до ТОВ «Срібна хвиля» з листом-повідомленням №15/7126-Т від 27.11.2020 року про порушення при скиді стічних вод, у якому відповідачу було повідомлено про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації.

Факт надсилання на адресу відповідача листа-повідомлення від 27.11.2020 року з доданим до нього протоколом вимірювання показників складу та властивостей проб стічних вод від 23.11.2020 року та отримання його відповідачем 01.12.2020 року підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0221700284260.

Розділом 7 Правил №1879 встановлений порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію м. Києва та відповідно до умов пункту 7.2 Правил №1879 при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються Абонентами у міську каналізацію, порівняно з встановленими ДК забруднюючих речовин. Абоненти сплачують Водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (НП), обсягом скинутих наднормативне забруднених стічних вод (VПЗ) та коефіцієнтом кратності (КК), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Згідно з пунктом 7.4 Правил №1879 у випадку, якщо встановлений факт одночасного скиду до міської каналізації кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності КК визначають за формулою: Сфi - фактична концентрація в стічних водах Абонента i-тої речовини; ДКi - допустима концентрація i-тої речовини, яку встановлено Правилами або Умовами на скид для Абонента. Загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10. Якщо за розрахунком КК виходить більше ніж 10, то приймається КК = 10.

Плата за скид Абонентом стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього відбору разової проби, проведеного Водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Абонентом за цей період з даного об`єкта (пункт 7.5 Правил №1897).

Так, у зв`язку зі скидом відповідачем стічних вод з перевищення ДК забруднюючих речовин одночасно по п`яти компонентам, ПАТ «АК «Київводоканал» відповідно до умов пунктів 7.2, 7.4, 7.5 Правил №1879 нараховано відповідачу додаткову плату за період з 26.08.2020 року по 23.11.2020 року на загальну суму 112 728,84 грн., про що позивачем складено Розрахунок №15/ДК-2020-11-05/084-Ф від 23.11.2020 року.

Згідно з розрахунком №15/ДК-2020-11-05/084-Ф від 23.11.2020 року нарахування відповідачу додаткової плати за період з 26.08.2020 року по 23.11.2020 року на загальну суму 112 728,84 грн. проведено позивачем із застосуванням коефіцієнту кратності 10 та нормативної плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднення відповідно до постанови НКРЕКП від 16.06.2016 року №1141 (зі замінами, внесеними постановою НКРЕКП від 04.02.2020 року №283).

При цьому, при визначенні періоду нарахування додаткової плати позивачем враховано, що попередній відбір проб стічних вод здійснювався понад три місяці від відбору проби, у якій зафіксовано перевищення ДК, а тому обсяг скинутих відповідачем стічних вод врахована позивачем за три попередні місяці, а саме з 26.08.2020 року по 23.11.2020 року.

З наявних в матеріалах справи розрахунків обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення вбачається, що відповідачем за період з 26.08.2020 року по 23.11.2020 року скинуто стічних вод до міської каналізаційної мережі в обсязі 2 003 м/куб.

Заперечень щодо розрахунку плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин обсягу скинутих стічних вод, в тому числі обсягу стічних вод, врахованих позивачем при здійсненні вказаного розрахунку, від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до пункту 6.2.18 Правил №1879 Абонент зобов`язаний оплатити наданий Водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.

Так, позивачем було направлено на адресу відповідача лист-попередження від 23.12.2020 року з доданим до нього рахунком на оплату №06013371 від 15.12.2020 року на суму 112 728,84 грн., відповідно до якого ПАТ «АК «Київводоканал» вимагав від ТОВ «Срібна хвиля» сплатити у 10-денний термін суму нарахувань за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин за період з 26.08.2020 року по 23.11.2020 року, що становить 112 728,84 грн. згідно розрахунку №15/ДК-2020-11-05/084-Ф від 23.11.2020 року, з одночасним попередженням про можливість застосування пункту 8.6 Правил №1879, згідно якого у випадку несплати Абонентом виставленого підвищеного тарифу протягом календарного місяця з моменту отримання рахунку, Водоканал має право відключати (при наявності технічної можливості) каналізаційну мережу Абонента від міської каналізації після письмового попередження за 5 діб.

Факт надсилання вказаного листа - попередження разом з рахунком на оплату та отримання його відповідачем 29.12.2020 року підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0221700149680.

Таким чином відповідач зобов`язаний був оплатити наданий Водоканалом рахунок у строк до 08.01.2021 року.

Проте, вказане попередження залишене відповідачем без відповіді та задоволення, нарахована плата за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин в розмірі 112 728,84 грн. останнім не сплачена.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати нарахованої додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин в розмірі 112 728,84 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам законодавства та направленому листу - попередженню відповідачем не виконано, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібна хвиля» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження спростування факту порушення Правил № 1879 у вигляді скиду стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин, відсутності боргу щодо оплати здійснених нарахувань, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №03713/5-08 на водопостачання та водовідведення від 13.02.2004 року та/або його окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за скид стічних вод за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за Договором та Правил №1879 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у сумі 112 728,84 грн. відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 112 728,84 грн. плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі № 920/730/16, плата за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин є грошовим зобов`язанням, що свідчить про наявність правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем виконання такого грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання обов`язку по оплаті рахунку від 15.12.2020 року за скид стічних вод з перевищенням ДК, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 2 724,02 грн. та 8 481,20 грн. втрат від інфляції за період 11.01.2021 - 31.10.2021 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У статті 254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 481,20 грн. інфляційних втрат та 2 724,02 грн. процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібна хвиля» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 2; код ЄДРПОУ 32252870) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 112 728 (сто дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 84 коп. основного боргу, 8 481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 02 коп. процентів річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2022 року.

Суддя А.М. Селівон