Рішення

від 28.09.2022 по справі 640/21962/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року м. Київ № 640/21962/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання - Яковчук М.В., за участі представників позивача - Яцик І.Г., Пітєранка Є.В., представника відповідача - Башинської О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ"

до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" (01021, м.Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, оф.703, код 40127606) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2021 року №00360740702, №00360730702, №00360750702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №23674/26-15-07-02-01-17/40127606 від 21.03.2021 року, зокрема: товариство надало під час перевірки достатньо первинних документів, які свідчать про реальність господарських операцій, що були вчинені між Товариством та спірними контрагентами; за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника, який їх припустився, а не до іншої особи; обставини фіктивності та інших наслідків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчить про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Також, наголошував на тому, що документальна планова виїзна перевірка проведена незаконно, а саме в період мораторію.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на адміністративний позов.

У судовому засіданні 28 вересня 2022 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві на підставі направлень від 26.02.2021 року №3437/26-15-07-08-04, №3406/26-15-07-02-01, №3403/26-15-07-02-01, №3531/26-15-07-10-03, №3596/26-1507-09-06, №3458/26-15-07-08-04 відповідно до ст. 20,77,82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПСу м. Києві від 15.02.2021 року №1342-п, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 18.11.2015 по 30.09.2020 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки №23674/26-15-07-02-01-17/40127606 від 21.03.2021 року.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки вимог :

- п.44.1 п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1, пп. 139.1 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України , п.5 п.7 п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року№290, п.11 п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3108820 грн., у тому числі :за 2017 рік у сумі 679361 грн., за 2018 рік у сумі 1725141 грн., за 2019 рік у сумі 625852 грн., за 3 квартал 2020 року у сумі 78467 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1363610 грн.;

- п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 168,63 грн.;

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та обов`язкового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п.6 ч. 3 р. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, згідно яких суми єдиного внеску нарахованого за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2021 року:

- №00360740702, яким збільшено ТОВ "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств, які сплачують інші підприємства на загальну суму 3 866 409,00 грн., з яких 3 108 820,00 грн. за податковим зобов`язанням, 757 589, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №00360730702, яким збільшено ТОВ "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ"суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 704 513,00 грн., з яких 1 363 610 грн. за податковими зобов`язаннями340 903,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №00360750702, яким застосовано штраф у сумі 42,16 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДПС України від 07.07.2021 року №15352/6/99-00-06-01-01-06 року скарга ТОВ "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із даним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №996-ХІV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 ПК України).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до абз. 3 п. 201.10 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №400/987/19 сформовано правову позицію за якою, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відтак наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної є однією із обов`язкових, але не єдиних умов, які надають право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст.77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №813/6835/14 та від 10.04.2020 у справі №826/24764/15.

В свою чергу, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З акту перевірки вбчається, що посадові особи прийшли до висновку, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ «Профі Стайл Компані» із ТОВ «Сорт Імпорт», ТОВ «Буд Імекс» (ТОВ «Оптімус Аква Плюс»), ТОВ «Будівельна Компанія «Марсал», ТОВ «Трейд Сістем» (ТОВ «Каст Індастрі») за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Так, матеріали справи свідчать, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни засновані на твердженнях про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ «ТРЕЙД СІСТЕМ» (ЄДРПОУ 41807651), ТОВ «СОРТ ІМПОРТ» (ЄДРПОУ 42538439), ТОВ «БУДІМЕКС» (ЄДРПОУ 39875282), ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАРСАЛ» (ЄДРПОУ 41387099), ТОВ «АРГИАД» (ЄДРПОУ 41984078), ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 , GLG porte Industriali S.r.l. (Італія).

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Щодо реальності відносин з ТОВ «ТРЕЙД СІСТЕМ» (ЄДРПОУ 41807651, нова назва ТОВ «КАСТ ІНДАСТРІ»), то суд зазначає наступне.

06 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ТОВ «ТРЕЙД СІСТЕМ» було укладено договір поставки №06/07/18 на поставку металоконструкції Для узгодження конкретних замовлень за вищезазначеним договором сторонами підписувались відповідні специфікації до договору, а саме: специфікація від 06.07.2018, специфікація №1 від 10.07.2018 року, Специфікація №2 від 15.08.2018 року, специфікація №3 від 29.08.2018 року, специфікація №4 від 02.10.2018 року; специфікація №5 від 16.10.2018 року.

ТОВ «ТРЕЙД СІСТЕМ» виставлялись відповідні рахунки на оплату, а саме: №175 від 1 1.07.2018 року, №410 від 30.08.2018 року, №420 від 21.08.2018 року; №422 від 23.08.2018 року; №423 від 27.08.2018 року; №424 від 28.08.2018 року; №758 від 19.10.2018 року; №760 від 26.10.2018 року; №761 від 24.10.2018 року; №599 від 15.10.2018 року.

На підтвердження отримання товару між сторонами було підписано відповідні видаткові накладні, а саме: №183 від 11.07.2018 року; №422 від 30.08.2018 року; №423 від 30.08.2018 року №424 від 31.08.2018 року, №430 від 16.08.2018 року; №431 від 17.08.2018 року; № 432 від 20.08.2018 року; №433 від 21.08.2018 року; №434 від 22.08.2018 року; №435 від 23.08.2018 року; №436 від 27.08.2018 року; №437 від 28.08.2018 року; №438 від 29.08.2018 року; №439 від 30.08.2018 року; №440 від 31.08.2018 року ; №441 від 31.08.2018 року; №772 від 19.10.2018 року; №774 від 26.10.2018 року; №775 від 24.10.2018 року; №1207 від 28.12.2018 року; №1208 від 19.12.2018 року; №614 від 04.10.2018 року; 615 від 08.10.2018 року; №612 від 10.10.2018 року; №630 від 12.10.2018 року; №613 від 15.10.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена продукція була використана Позивачем наступним чином: зокрема лист рифлений Г/п А5 2000x2500 З ПС використовується Товариством для виробництва електрогідравлічних вирівнюючих платформ. Також металоконструкції використовувались для встановлення воріт швидкісних.

Також, 09 липня 2018 року між Позивачем та ТОВ «ТРЕЙД СІСТЕМ» було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт.

Перелік робіт відповідно до п.1.2 Договору сторонами було вирішено погоджувати у відповідних специфікаціях.

Сторонами в ході виконання договору було укладено наступні специфікації: №1 від 28.08.2018 року, №2 від 12.10.2018 року, №2 від 17.10.2018 року, №3 від 18.10.2018 року.

Факт виконання зазначених робіт підтверджується підписаними сторонами відповідними актами виконаних робіт: №750 від 25.10.2018 року; №751 від 25.10.2018 року; №752 від 25.10.2018 року; №771 від 19.10.2018 року; №773 від 30.10.2018 року; №779 від 24.10.2018 року; №748 від 25.10.2018 року; №749 від 25.10.2018 року; №420 від 29.08.2018 року; №421 від 29.08.2018 року; №745 від 25.10.2018 року; №746 від 25.10.2018 року; №747 від 25.10.2018 року.

Товариство сплатило на користь ТОВ «ТРЕЙД СІСТЕМ» грошові кошти за отриманий товар та отримані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: вх.номер) №511 від 20.07.2018 року, №817 від 17.10.2018 року, №818 від 17.10.2018 року, №879 від 05.11.2018 року, №970 від 22.11.2018 року, №1096 від 17.12.2018 року, №1094 від 17.12.2018 року, №1095 від 17.12.2018 року, №1112 від 20.12.2018 року; №1111 від 20.12.2018 року; №1127 від 21.12.2018 року, №1128 від 21.12.2018 року, №8 від 04.01.2019 року, №9 від 04.01.2019 року; №10 від 04.01.2019 року, №68 від 21.01.2019 року, №67 від 21.01.2019 року, №97 від 29.01.2019 року, №98 від 29.01.2019 року, №99 від 29.01.2019 року, №139 від 08.02.2019 року, №138 від 08.02.2019 року, №229 від 04.03.2019 року.

Щодо реальності відносин з ТОВ «СОРТ ІМ П О РТ» (Є Д РП О У 42538439), то суд зазначає.

28 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ та ТОВ «СОРТ ІМПОРТ» було укладено договір №28/02/19 па виготовлення та монтаж металоконструкції.

Для узгодження конкретних замовлень за вищезазначеним договором сторонами підписувались відповідні специфікації до договору, а саме: №1 від 28.02.2019 року, №2 від 15.03.2019 року, №3 від 15.04.2019 року.

ТОВ «СОРТ ІМПОРТ» виставлялись відповідні рахунки на оплату, а саме: №23 від ' 4.03.2019 року, №22 від 01.03.2019 року; №58 від 27.03.2019 року; №80 від 06.05.2019 року; №79 від 03.05.2019 року; №107 від 26.04.2019 року; 108 від 17.04.2019 року; №59 від 18.03.2019 року.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні акти надання послуг, а саме: №104 від 17.04.2019 року; №103 від 26.04.2019 року; №82 від 02.05.2019 року; .№79 від 03.05.2019 року; №80 від 06.05.2019 року; №81 від 13.05.2019 року. 01.03.2019 року між Товариством та ТОВ «СОРТ ІМПОРТ» було укладено договір поставки №01/03/19.

Перелік товару відповідно до п.1.1 Договору сторонами було вирішено погоджувати у відповідних специфікаціях.

Сторонами в ході виконання договору було укладено наступні специфікації: №1 від 01.03.2019 року, №2 від 15.03.2019 року.

Факт постачання Товару підтверджується підписаними сторонами відповідними видатковими накладними: №21 від 01.03.2019 року; №20 від 12.03.2019 року; №53 від 29.03.2019 року; №63 від 29.03.2019 року; №64 від 29.03.2019 року; 51 від 22.03.2019 року, а також відповідними актами надання послуг: №22 від 01.03.2019 року; №23 від 04.03.2019 року; №55 від 18.03.2019 року; №56 від 25.03.2019 року; №48 від 26.03.2019 року; №54 від 27.03.2019 року ТОВ «СОРТ ІМПОРТ» виставлялись відповідні рахунки на оплату, а саме: №20 від 12.03.2019 року; №21 від 01.03.2019 року; №60 від 25.03.2019 року; №57 від 29.03.2019 року.

Товариство сплатило на користь ТОВ «СОРТ ІМПОРТ» грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: №334 від 02.04.2019 року, №335 від 02.04.2019 року, №337 від 02.04.2019 року, №336 від 02.04.2019 року, №346 від 03.04.2019 року, №406 від 17.04.2019 року, №407 від 17.04.2019 року, №546 від 23.05.2019 року, №545 від 23.05.2019 року, №560 від 24.05.2019 року, №561 від 24.05.2019 року, №1045 від 02.10.2019 року, №1045 від 02.10.2019 року, №1068 від 10.10.2019 року, №1190 від 08.11.2019 року, №1191 від 08.11.2019 року, №1192 від 08.1 1.2019 року, №20 від 09.01.2020 року.

Щодо реальності відносин з ТОВ «БУДІМЕКС» (ЄДРПОУ 39875282), то судом встановлено наступне.

07 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ТОВ «БУДІМЕКС» було укладено договір підряду №07/02/18-1 на виконання будівельно-монтажних робіт.

Сторонами у п.2.1 Договору було узгоджено ціну, яка складала 600 000,06 грн.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: №1 від 23.02.2018 року, №2 від 23.02.2018 року, №3 від 26.02.2018 року.

Щодо реальності відносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАРСАЛ», судом встановлено наступне.

07 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАРСАЛ» було укладено договір підряду №07/02/18-2 на виконання будівельно-монтажних робіт.

Сторонами у п.2.1 Договору було узгоджено ціну, яка складала 1 399 999,90 грн.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні акти виймання виконаних будівельних робіт, а саме: №1 від 21.02.2018 року, №2 від 21.02.2018 року, №3 від 22.02.2018 року, №4 від 22.02.2018 року; №5 від 22.02.2018 року.

Позивачем сплачено на користь ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАРСАЛ» грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: №157 від 23.03.2018 року, №409 від 08.06.2018 року, №456 від 27.06.2018 року, №549 від 6.08.2018 року, №599 від 20.08.2018 року, №599 від 20.08.2018 року, №763 від 28.09.2018 року, №764 від 28.09.2018 року, №762 від 28.09.2018 року.

Зазначені вище роботи здійснювались для контрагента ПрАТ «МХП» на об`єкті, що розташований в м. Ладижин Вінницької обл., на підставі договору №20 від 06.02.2018 року.

Щодо відносин з контрагентом ТОВ «АРГИАД» (ЄДРПОУ 41984078, нова назва - ТОВ «СТ ВІД»), то судом встановлено наступне.

15 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ТОВ «АРГИАД» було укладено договір поставки №15/01-19.

Сторонами у п.2.2 Договору було узгоджено вартість, яка складала 41 754,00 грн.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні видаткові накладні, а саме: №54 від 16.01.2019 року, №53 від 16.01.2019 року. 15.02.2019 року між Товариством та ТОВ «АРГИАД» було укладено договір поставки №15/2-19.

Сторонами у п.2.2 Договору було узгоджено вартість, яка складала 65 000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні видаткові накладні, а саме: №215 від 18.02.2019 року, та акт надання послуг №216 від 18.02.2019 року. 07.02.2019 року між Товариством та ТОВ «АРГИАД» було укладено договір поставки №07/2-19.

Сторонами у п.2.2 Договору було узгоджено вартість, яка складала 1 478 784,00 грн.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні видаткові накладні, а саме: №215 від 18.02.2019 року, та акт надання послуг №283 від 27.02.2019 року, №282 від 27.02.2019 року, №280 від 27.02.2019 року, №281 від 27.02.2019 року, №277 від 27.02.2019 року, 3276 від 27.02.2019 року, №250 від 27.02.2019 року, №229 від 27.02.2019 року, №219 від 27.02.2019 року, №218 від 27.02.2019 року, №275 від 26.02.2019 року, №274 від 26.02.2019 року; №284 від 26.02.2019 року, №217 від 26.02.2019 року, №279 від 25.02.2019 року, №273 від 22.02.2019 року, №272 від 22.02.2019 року^№285 від 21.02.2019 року, №271 від 21.02.2019 року, №287 від 20.02.2019 року, №278 від 20.02.2019 року.

Також, податковим органом у Акті було зроблено висновок, що відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 мали на меті виключно створення документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

З приводу зазначених відносин, суд зазначає наступне.

01 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір підряду №01/08/17-1.

На виконання даного Договору ФОП ОСОБА_1 мала здійснювати роботи, а Товариство їх оплачувати.

На підтвердження виконання робіт між сторонами було підписано відповідні акти виконаних робіт, а саме: №1 від 03.08.2017р, №2 від 14.08.2017 року, №5 від 15.08.2017 року, №6 від 21.08.2017року, №7 від 05.09.2017 року, №8 від 05.09.2017 року, №9 від 05.09.2017 року, №10 від 14.09.2017 року, №11 від 15.09.2017 року, №12 від 19.09.2017 року, № 13 від 20.09.2017 року, №14 від 27.09.2017 року, №15 від 29.09.2017 року, №17 від 06.10.2017 року, №35 від 06.10.2017 року, №19 від 09.10.2017 року, №34 від 10.10.2017 року, №21 від 11.10.2017 року, №22 від .2017 року №23 від 13.10.2017 року, №24 від 18.10.2017 року, №18 від 20.10.2017 року, №25 від 23.10.2017 року, №36 від 02.11.2017 року, №37 від 03.11.2017 року, №38 від 06.11.2017 року, №39 від 10.11.2017 року, №40 від 13.11.2017 року, №41 від 14.11.2017 року, №42 від 15.11.2017 року, №43 від 16.11.2017 року, №44 від 21.11.2017 року, №45 від 22.11.2017 року, №46 від 22.11.2017 року, №47 від 22.11.2017 року, №48 від 24.11.2017 року, №49 від 27.11.2017 року, №50 від >.1.2017 року; №51 від 30.11.2017 року, №52 від 30.11.2017 року, №53 від 01.12.2017 року, №54 від 05.12.2017 року, №55 від 07.12.2017 року, №56 від 11.12.2017 року, №57 від 15.12.2017 року; №58 від 15.12.2017 року; №59 від 15.12.2017 року, №60 від 15.12.2017 року, №61 від 18.12.2017 року, №62 від 20.12.2017 року, №63 від 20.12.2017 року, №64 від 22.12.2017 року, №65 від 28.12.2017 року, №66 від 29.12.2017 року, №67 від 29.12.2017 року, №1 від 04.01.2018 року, №2 від 05.01.2018 року, №15 від 08.01.2018 року, №16 від 09.01.2018 року, №17 від 10.01.2017 року, №18 від 10.01.2018 року, №19 від 10.01.2018 року, №3 від 17.01.2018 року, №4 від 23.01.2018 року; №5 від 24.01.2018 року, №6 від 29.01.2018 року, №7 від 29.01.2018 року, №8 від 31.01.2018 року, №9 від 31.01.2018 року, №10 від 31.01.2018 року, №11 від 31.01.2018 року, №12 від 31.01 .2018 року,№35 від 06.02.2018 року, №36 від 07.02.2018 року,№13 від 08.02.2018 року, №14 від 09.02.2018 року, №27 від 23.02.2018 року, №23 від 23.02.2018 року, №22 від 23.02.2018 року, №21 від 23.02.2018 року, №24 від 23.02.2018 року, №25 від 23.02.2018 року, №26 від 23.02.2018 року, №28 від 23.02.2018 року, №29 від 23.02.2018 року, №30 від 26.02.2018 року, №31 від 26.022.2018 року, №37 від 28.02.2018 року, №38 від 01.03.2018 року, №39 від 05.03.2018 року, №40 від 07.03.2018 року, №41 від 14.03.2018 року, №42 від 15.03.2018 року, №43 від 23.03.2018 року, №44 від 26.03.2018 року, №20 від 27.03.2018 року, №47 від 03.04.2018 року, №48 від 03.05.2018 року, №49 від 03.05.2018 року, №50 від 07.05.2018 року, №51 від 08.05.2018 року, №52 від 1 95.2018 року, №53 від 10.05.2018 року, №54 від 10.05.2018 року, №55 від 1 1.05.2018 року, №56 : д 14.05.2018 року, №57 від 14.05.2018 року, №58 від 15.05.2018 року, №59 від 17.06.2018 року, №60 від 17.05.2018 року, №61 від 18.05.2018 року, №62 від 22.05.2018 року, №63 від 22.05.2018 року, №64 від 31.05.2018 року, №65 від 31.05.2018 року, №66 від 31.05.2018 року, №67 від 95.2018 року, №68 від 31.05.2018 року, №69 від 31.05.2018 року, №70 від 31.05.2018 року, №71 від 31.05.2018 року, №72 від 31.05.2018 року, №73 від 01.06.2018 року, №74 від 04.06.2018 року, №75 від 23.02.2018 року, №76 від 16.06.2018 року, №77 від 14.06.2018 року, №78 від 18.06.2018 року; №79 від 18.06.2018 року, №80 від 19.06.2018 року, №82 від 25.06.2018 року, №83 від 27.06.2018 року, №84 від 29.06.2018 року, №81 від 31.07.2018 року, №85 від 04.09.2018 року, №86 від 11.09.2018 року, №87 від 14.09.2018 року, №88 від 19.09.2018 року, №89 від . 27.09.2018 року, №90 від 01.11.2018 року, №92 від 02.11.2018 року, №93 від 05.11.2018 року, №91 від 12.11.2018 року, №94 від 12.11.2018 року, №95 від 14.11.2018 року, №96 від 14.11.2018 року, №99 від 28.11.2018 року, №97 від 29.11.2018 року, №100 від 29.11.2018 року, №101 від 29.11.2018 року, №102 від 30.11.2018 року, №103 від 30.11.2018 року, №98 від 03.12.2018 року, №111 від 04.12.2018 року, №110 від 06.12.2018 року, №112 від 06.12.2018 року, №113 від 11.12.2018 року, №104 від 12.11.2018 року, №105 від 13.12.2018 року, №106 від 14.12.2018 року, №107 від 17.12.2018 року, №109 від 17.12.2018 року, №114 від 17.12.2018 року, №108 від 18.12.2018 року, №1 від 09.01.2019 року, №2 від 09.01.2019 року, №3 від 16.01.2019 року, №4 від 17.01.2019 року, №5 від 17.01.2019 року, №6 від 04.02.2019 року, №7 від 06.02.2019 року, №8 від 06.02.2019 року, №9 від 12.02.2019 року, №10 від 12.02.20ІЯ-року, №11 від 18.02.2019 року, №12 від 01.03.2019 року, №13 від 06.03.2019 року, №14 від 26.03.2019 року, №15 від 27.03.2019 року.

З матеріалів справи слідує, що Позивачем було сплачено на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: №228 від 14.08.2017 року, №249 від 28.08.2017 року, №263 від 01.09.2017 року, №279 від 06.09.2017 року, №287 від 11.09.2017 року, №377 від 05.10.2017 року, №389 від 06.10.2017 року, №413 від 17.10.2017 року, №444 від 26.10.2017 року, №469 від 01.11.2017 року, №485 від 07.11.2017 року, №510 від 15.11.2017 року, №522 від 21.11.2017 року, №543 від 28.11.2017 року, №548 від 01.12.2017 року, №551 від 04.12.2017 року, №573 від 08.12.2017 року, №577 від 11.12.2017 року, №590 від 15.12.2017 року, №597 від 18.12.2017 року, №608 від 22.12.2017 року, №614 від 27.12.2017 року, №156 від 29.12.2017 року, №4 від 04.01.2018 року, №11 від 05.01.2018 року, №21 від 10.01.2018 року, №30 від 16.01.2018 року, №39 від 23.01.2018 року, №70 від 02.02.2018 року, №72 від 96.02.2018 року, №78 від 09.02.2018 року, №86 від 14.02.2018 року, №106 від 22.02.2018 року, №111 від 26.02.2018 року, №131 від 06.03.2018 року, №136 від 12.03.2018 року, №155 від 22.03.18 року, №162 від 26.03.2018 року, №175 від 02.04.2018 року, №193 від 05.04.2018 року, №234 від 17.04.2018 року, №251 від 20.04.2018 року, №249 від 20.04.2018 року, №259 від 24.04. 2018 року, №281 від 27.04.2018 року, №303 від 04.05.2018 року, №323 від 08.05.2018 року,№340 від 18.05.2018 року, №371 від 29.05.2018 року, №384 від 01.06.2018 року, №399 від 06.06.2018 року, №440 від 21.06.2018 року, №441 від 21.06.2018 року, №444 від 25.06.2018 року, №465 від 03.07.2018 року, №471 від 05.07.2018 року, №473 від 10.07.2018 року, №488 від 13.07.2018 року, №492 від 17.07.2018 року, №515 від 25.07.2018 року, №528 від 31.07.2018 року, №555 від 08.08.2018 року, №564 від 14.08.2018 року, №590 від 17.08.2018 року, 596 від 20.08.2018 року, №622 від 27.08.2018 року, №649 від 31.08.2018 року, №682 від 10.09.2018 року, №702 від 14.09.2018 року, №739 від 21.09.2018 року, №756 від 28.09.2018 року, №782 від 05.10.2018 року, №807 від 12.10.2018 року, №821 від 19.10.2018 року, №837 від 26.10.2018 року, №904 від 09.11.2018 року, №946 від 16.11.2018 року, №973 від 23.1 1.2018року, №1017 від 30.11.2018 року, №1085 від 12.12.2018 року, №1117 від 20.12.2018 року, №1138 від 26.12.2018 року, №94 від 29.01.2019 року, №113 від 01.02.2019 року, №137 від 08.02.2019 року, №178 від 15.02.2019 року, №204 від 22.02.2019 року, №212 від 26.02.2019 року, №211 від 26.02.2019 року, № 228 від 04.03.2019 року, №247 від 11.03.2019 року, №301 від 20.03.2019 року, №305 від 22.03.2019 року, №331 від 02.04.2019 року, №370 від 09.04.2019 року, №398 від 15.04.2019 року, №438 від 25.04.2019 року, №473 від 06.05.2019 року, №515 від 16.05.2019 року, №567 від 27.05.2019 року, №594 від 31.05.2019 року, №610 від 06.06.2019 року, №654 від 20.06.2019 року, №685 від 27.06.2019 року, №732 від 08.07.2019 року, №770 від 19.07.2019 року, №784 від 23.07.2019 року, №818 від 05.08.2019 року, №896 від 23.08.2019 року, №917 від 02.09.2019 року, №942 від 09.09.2019 року, №1041 від 01.10.2019 року, №1054 від 07.10.2019 року, №1094 від 17.10.2019 року № 1116 від 17.10.2019 року, №1168 від 01.11.2019 року, №1181 від 06.11.2019 року, №1276 від 27.11.2019 року, №1310 від 04.12.2019 року, №1353 від 13.12.2019 року, №1397 від 23.12.2019 року, №4 від 03.01.2020 року, №43 від 15.01.2020 року, №62 від 21.01.2020 року, №70 від 22.01.2020 року, №86 від 27.01.2020 року, №130 від 07.02.2020 року, №160 від 17.02.2020 року, №227 від 05.03.2020 року, №253 від 12.03.2020 року, №275 від 17.03.2020 року, №295 від 20.03.2020 року, №423 від 29.04.2020 року, № 558 від 10.06.2020 року, №741 від 20.07.2020 року.

Також, судом встановлено, що 25.04.2016 року між "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про співробітництво №13.

Факт виконання робіт, постачання товарі підтверджується наступним: видаткові накладні: №89 від 01.02.2019 року, №88 від 08.02.2019 року, №162 від 2.07.2018 року, №183 від 01.06.2018 року, №210 від 07.06.2018 року, 152 від 02.05.2018 року, №157 від 22.05.2018 року, №160 від 29.05.2018 року, №161 від З1.05.2018 року, №149 від 23.04.2018 року, №58 від 05.03.2018 року, №56 від 13.03.2018 року, №57 від 21.03.2018 року, №35 від 02.02.2018 року, №34 від 23.01.2018 року, №250 від 14.12.2017 року, №261 від 27.12.2017 року, №203 від 05.10.2017 року, №205 від 09.10.2017 року, №206 від 12.10.2017 року, №207 від 16.10.2017 року, №212 від 27.10.2017 року, №165 від 05.10.2017 року, №177 від 19.09.2017 року, №129 від 01.09.2017 року, №152 від 04.08.2017 року, №138 від 10.08.2017 року, №141 від 14.08.2017 року, №145 від 21.08.2017 року, №124 від 01.07.2017 року, №142 від 21.07.2017 року, №119 від 26.06.2017 року, №74 від 10.05.2017 року.

Акти надання послуг: №220 від 27.08.2018 року, №223 від 27.07.2018 року, №166 від 05.09.2017 року, №184 від 29.09.2017 року, №125 від 01.07.2017 року, №132 від 10.07.2017 року, №146 від 26.07.2017 року, №104 від 02.06.2017 року, №77 від 05.05.2017 року, №81 від 10.05.2017 року, №83 від 10.05.2017 року, №85 від 11.05.2017 року, №88 від 12.05.2017 року, №94 від 17.06.2017 року, №95 від 18.05.2017 року, №96 від 19.05.2017 року, №99 від 23.05.2017 року, №100 від 26.05.2017 року, №55 від 03.04.2017 року, №57 від 06.04.2017 року, №58 від 06.04.2017 року, №59 від 07.04.2017 року, №64 від 11.04.2017 року, №65 від 12.04.2017 року, №66 від 14.04.2017 року, №68 від 20.04.2017 року, №42 від 06.03.2017 року, №43 від 07.03.2017 року, №44 від 15.03.2017 року, №47 від 16.03.2017 року, №51 від 23.03.2017 року, №54 від 31.03.2017 року, №24 від 03.02.2017 року, №26 від 06.02.2017 року, №28 від 06.02.2017 року, №30 від 07.02.2017 року, №31 від 07.02.2017 року, №33 від 09.02.2017 року, №35 від 16.02.2017 року, №36 від 17.02.2017 року, №37 від 22.02.2017 року, №38 від 26.02.2017 року, №18 від 24.01.2017 року, №14 від 18.01.2017 року, №19 від 24.01.2017 року.

Товариство сплатило на користь ФОП ОСОБА_2 грошові кошти за виконані роботи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме: №130 від 01.08.2016 року, №62 від 17.10.2016 року, №109 від 07.11.2016 року, №123 від 09.11.2016 року, №152 від 18.11.2016 року, №228 від 25.11.2016 року, №182 від 05.12.2016 року, №191 від 07.12.2016 року, №2019 від 16. 12.2016 року, №216 від 22.12.2016 року, №227 від 27.12.2016 року, №3 від 05.01.2017 року, №11 від 13.01.2017 року, №18 від 17.01.2017 року, №29 від 25.01.2017 року, №46 від 01.02.2017 року, №11 від 06.02.2017 року, №67 від 16.02.2017 року, №69 від 20.02.2017 року, №1 від 2 03.2017 року, №86 від 06.03.2017 року, №97 від 15.03.2017 року, №105 від 27.03.2017 року, №108 від 31.03.2017 року, №11 від 05.04.2017 року, № 16 від 07.04.2017 року, №21 від 14.04.2017 року , №127 від 24.04.2017 року, №45 від 28.04.2017 року, №53 від 05.05.2017 року, №63 від 11.05.2017 року, №111 від 15.06.2017 року, №133 від 29.06.2017 року, №144 від 05.07.2017 року, №156 від . 13.07.2017 року, №178 від 25.07.2017 року, №204 від 03.08.2017 року, №301 від 13.09.2017 року, №313 від 18.09.2017 року, №314 від 18.09.2017 року, №354 від 27.09.2017 року, №376 від 10.2017 року, №434 від 24.10.2017 року, №538 від 27.11.2017 року, №7 від 04.01.2018 року, №75 від 07.02.2018 року, №104 від 21.02.2018 року.

Отже, позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду надано докази фактичного здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

При цьому, в судовому засіданні судом досліджено наданий СД-диск, та встановлено, що Позивачем надавались послуги (роботи) та придбавався товар відповідно до укладених Договорів зі спірними контрагентами, що в свою чергу є належним мети діяльності останнього.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на досудові розслідування в кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України протокол є формою фіксації процесуальної дії під час кримінального провадження. Відповідно, протокол допиту є документом, який фіксує факт проведення процесуальної дії - допиту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. У свою чергу ст. 86 КПК України закріплює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво").

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах: Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18), від 25.05.2018 року по справі №2а-8687/09/2270/16 (№К/9901/2772/18), Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Наявне кримінальне провадження є свідченням лише того факту, що проводиться досудова перевірка фактів, викладених в кримінальних провадженнях, збираються необхідні докази на доведення наявності чи відсутності в діяннях посадових осіб підприємств злочинних діянь, що передбачені кримінальним законодавством. Сам факт наявності кримінального провадження та проведення досудового розслідування свідчить лише про проведення перевірки та не може бути доказом наявності фіктивних ознак діяльності будь-якого з підприємств та за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Разом з тим суд наголошує, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. (06.05.2011 р.) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди. Таких доказів відповідач суду не надав.

Первинні документи, надані під час перевірки на підтвердження взаємовідносин із спірними контрагентами за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом

Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Відтак, надані документи мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між Позивачем та ТОВ «Профі Стайл Компані» із ТОВ «Сорт Імпорт», ТОВ «Буд Імекс» (ТОВ «Оптімус Аква Плюс»), ТОВ «Будівельна Компанія «Марсал» , ТОВ «Трейд Сістем» (ТОВ «Каст Індастрі»).

Таким чином підсумовуючи вищевикладене можна прийти до висновку, що відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" та контрагентами мали абсолютно реальний характер та не мали на меті отримання податкової вигоди.

Суд зауважує, що висновки акта перевірки зроблені відповідно до наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання акту перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником.

Однак будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Таку ж позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 460/143/19.

При вирішенні справи судом враховано, що усі надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, видатковими накладними, що відповідають договорам.

До того ж вказані договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання сторонами вказаних договорів є платіжні доручення .

В ході судового розгляду адміністративної справи висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені судом обставини щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, на підставі якого Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №00360740702, №00360730702, №00360750702, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування.

В силу норми ч.2 ст.19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" (01021, м.Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, оф.703, код 40127606) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 13.05.2021 року №00360740702, №00360730702, №00360750702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ СТАЙЛ КОМПАНІ" (01021, м.Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, оф.703, код 40127606) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700, гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2022 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа