Постанова

від 20.10.2022 по справі 639/3649/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/3649/21 Номер провадження 22-ц/814/3130/22Головуючий у 1-й інстанції Баркова Н.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Прядкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Харківськоїміської радинаухвалу Жовтневогорайонногосудум.Харковавід04червня2021рокуусправі запозовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

в с т а н о в и в :

У червні 2021 представник позивача Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 285 823,06 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0628 га з кадастровим номером 6310137900:01:001:0031 по АДРЕСА_1 у період з 01.05.2019 по 30.04.2021;

стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 285 823,06 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,0628 га з кадастровим номером 6310137900:01:001:0031 по по АДРЕСА_1 у період з 01.05.2019 по 30.04.2021.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлової будівлі літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , право власності на відповідну частку якої зареєстроване за відповідачами.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача вказує на те, що Харківській міській раді невідомо про наявність у відповідачів готівкових коштів в національній та іноземній валютах, а також відкритих рахунках в установах банку, а звернення стягнення на заробітну плату або інші соціальні доходи не забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову, то практичним механізмом виконання такого рішення є звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за відповідачами.

Позивач вважає, що у разі задоволення судом позову Харківської міської ради, існує ймовірність відчуження відповідачами майна іншій особі для уникнення відповідальності шляхом створення штучної відсутності об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого за відповідачами, і на яке можна було б звернути стягнення задля забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів.

Отже, вчинення відповідачами будь-яких дій щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) вказаного нерухомого майна може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 червня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Харківської міської ради про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалу оскаржив позивач. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, на безпідставість висновків суду про недоведеність позивачем того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Представником відповідачів надано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з таких підстав, визначених ст. 375 ЦПК України.

Відмовляючи задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачами вимогами, окрім того, позивачем не доведено наявності очевидної та об`єктивної загрози порушення прав позивача шляхом можливого продажу нерухомого майна відповідачами. При цьому, місцевий суд зауважив, що нерухоме майно, на відчуження якого позивач просить накласти заборону не є предметом позову.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другоюстатті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню нерухомого майна, при цьому жодних належних та допустимих доказів вартості майна, на яке накладаються відповідні обтяження позивачем не надано, а отже не доведено співмірності вимог забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами, яких заявник не надав ані до суду першої, ані апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги, що у доводах заяви про забезпечення позову та у доводах апеляційної скарги заявник висловлює думку щодо саме ймовірної можливості відчуження відповідачами нерухомого майна та потенційність можливості вчинення таких дій відповідачами. Отже, з наведеного слідує, що підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого суду.

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Харківськоїміської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневогорайонногосудум.Харковавід04червня2021року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідачЮ. В. Дряниця

Судді: Л.І. Пилипчук

О.В. Прядкіна