Постанова

від 25.10.2022 по справі 2а/1270/2455/2012.згідно

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року справа №2а/1270/2455/2012

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (повне судове рішення складено 09 лютого 2022 рокув м. Сєвєродонецьку) у справі № 2а/1270/2455/2012 (суддя в І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшло подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2а/1270/2455/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року подання державного виконавця задоволено.

Замінено боржника у виконавчому провадженні № 53158464 - Офіс великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України (02068, місто Київ, вул. Кошиця, будинок 3).

Не погодившись з таким судовим рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт наголошує, що ухвалу винесено необґрунтовано, оскільки Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не є правонаступником, тому місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 308 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 в цій справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за жовтень 2011 року. Зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську надати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за жовтень 2011 року із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із державного бюджету. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 відновлено втрачене судове провадження у справі № 2а/1270/2455/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків державної податкової служби України у місті Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в частині, зокрема, постанови Луганського окружного адміністративного суду від 18.05.2012.

У справі 05.09.2016 видано виконавчий лист, що підтверджено його копією, наявною у матеріалах справи.

Постановою державного виконавця від 20.12.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 53158464 з виконання цього виконавчого листа, що підтверджено копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 21.06.2017 замінено у виконавчому провадженні № 53158464, відкритому за виконавчим листом № 2а/1270/2455/2012, виданому 05.09.2016 Луганським окружним адміністративним судом, боржника із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи 38762600) на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, ідентифікаційний код юридичної особи: 39440996).

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» вирішено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Визначено також, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Встановлено, що Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби.

Відповідно до постанови КМ України від 19 червня 2019 р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДР 43141471; дата реєстрації - 30.07.2019),

Офіс великих платників податків ДФС реорганізований шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

Офіс великих платників податків ДФС з 05.08.2019 перебуває у стані припинення.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Офіс великих платників податків ДПС.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворено відокремлені підрозділи Державної податкової служби - територіальні органи за переліком згідно з додатком, зокрема, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Крім того, відповідно до відомостей з ЄДР, Офіс великих платників податків ДПС з 22.10.2020 перебуває в стані припинення.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції вирішив, що на цей час ОВПП ДПС, яким вчинено оскаржувані дії, припинив виконувати функцій у сфері адміністрування податків і зборів, виконувати функції контролюючого органу.

Між тим, новостворене Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків з 01.01.2021 почало виконувати свої функції як відокремлений підрозділ контролюючого органу, а відтак, буде забезпечувати виконання судового рішення як чинний орган, який власне виконує функції у відповідній сфері як правонаступник.

З такими висновками місцевого суду погоджується судова колегія апеляційного суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Офіс великих платників податків ДПС).

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієїпостанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієїпостановита прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієїпостанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієїпостанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (пункт 2 Постанови 893).

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, в тому числі й Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145) з розташуванням в м. Києві зареєстровано 30.09.2020.

Відповідно до Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.

Пунктом 15 цього Положення визначено, що Міжрегіональне управління створюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

Згідно пункту 1 наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.

Дійсно, наказом Державної податкової служби України «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2021 рік» Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» не було включено до Реєстру великих платників податків на 2021 рік.

Наказом Державної податкової служби України від 22.12.2020 №746 затверджено закріплення великих платників податків за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків, які включені до реєстру великих платників податків на 2021 рік відповідно до наказу ДПС від 25.09.2020 №520.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» не було закріплено за Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, як і за будь-яким іншим міжрегіональним управлінням.

В той же час, оскільки ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 замінено у виконавчому провадженні № 53158464, відкритому за виконавчим листом № 2а/1270/2455/2012, виданому 05.09.2016 Луганським окружним адміністративним судом, боржника із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи 38762600) на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, ідентифікаційний код юридичної особи: 39440996), враховуючи, що відповідно до Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, також розташоване в м. Києві, є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про правонаступництво Офісу великих платників податків ДПС в спірних правовідносинах саме Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Таким чином, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції правильно застосував норми права, оскільки Офіс великих платників податків ДПС втратив повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, у тому числі і судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

При цьому перебування позивача в теперішній час (в тому числі з 2021 року) на обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області не створює для останнього правонаступництва в спірних правовідносинах.

У разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів. Обставини, з якими Закон № 1404-VIII і стаття 379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого зобов`язано судовим рішенням, що набрало законної сили, вчинити певні дії.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 та від 29.09.2022 в справі № 815/2025/17.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції Українита доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другустатті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на Рекомендації №Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права». В розділі II Рекомендацій «Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів» зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання даного рішення (пункт b).

Пунктом 54 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень передбачено, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, зафіксоване встатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

Також апеляційний суд вважає за необхідне врахувати практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Жовнер проти України, заява №56848/00, пункт 33) Суд зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Суд також відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

В пунктах 46, 48, 51, 53, 54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04), зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява №589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява №18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та №39574/02, пункт 18): право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09, пункт 39). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява №49429/99, пункт 52).

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року (заява №38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві («Михайленки та інші проти України» пункт 45, «Лисянський проти України» пункт 19, «Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови» пункти 18,19, «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації» пункт 35, «Р. Качапор та інші проти Сербії». Внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Варто також згадати, що у 2019 році Судом також винесено ряд рішень, у яких констатовано порушення пункту «й» статті 6 Конвенції у зв`язку тривалим невиконанням або неповним виконанням рішень національних судів та відсутність у зв`язку із цим ефективного засобу правового захисту, зокрема, Gasanov and Nikulin v. Russia (№16941/07, 59053/11), Besleaga and Vankay v. Romania (№35723/03, 45096/09), Anankin and Others v. Russia (№79757/12), Hodzic and Sirco v. Bosnia and Herzegovina (№34526/15, 34530/15), Balic and others v. Bosnia and Herzegovina (№ 44080/16), Katic and others v. Bosnia and Herzegovina (№ 50972/16).

Аналогічні за своїм змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року в справі № 757/42871/15-а.

Відтак, розглянувши подання про заміну сторони у виконавчому провадженні, місцевий суд правильно вважає її обґрунтованою та дійшов висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні № 53158464 боржника - Офіс великих платників податків ДФС на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 2а/1270/2455/2012 залишити без змін.

Повне судове рішення 25 жовтня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті328КАСУкраїни.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук