Постанова

від 24.10.2022 по справі 640/6472/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6472/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О.,

Ключковича В.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС" (надалі - позивач), з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати заявлену декларантом за МД від 21.08.2020 №UA 100120/2020/632111 митну вартість товару;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від про коригування митної вартості товару від 22.08.2020 №100120/2020/000031/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення від 25.08.2002 №100120/2020/00153;

- зобов`язати Київської митниці Держмитслужби повернути різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом в сумі 116 879, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митна декларація складена декларантом у повній відповідності до інформації, зазначеної у товаросупровідних документах, наданих постачальником. Митна вартість товарів за ЕМД №UА 100120/2020/6321111 визначена декларантом на підставі документів, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які є необхідними для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а на виконання вимог частини 3 вказаної статті - також було надано додаткові документи, які, містять необхідні відомості для визначення числового значення митної вартості товарів, ці відомості не містять суперечностей і узгоджуються між собою. Разом з тим, позивач наголошує, що в порушення вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, графа 33 Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.08.2020 № ИА100120/2020/000031/2 не містить (1) вказівок щодо обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 МКУ; (2) посилання на причини, через які не можуть бути застосовані перший та другий методи визначення митної вартості товарів. Також в оскаржуваному рішенні відсутні пояснення щодо зроблених коригувань за кожним методом, також відсутня докладна інформація про джерела, які використовувались митницею при визначенні митної вартості, а зазначено лише те що коригування ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях за іншими МД. Позивач також наголошує, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, проте, не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС" - задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби від про коригування митної вартості товару від 22.08.2020 №100120/2020/000031/2;

- скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення від 25.08.2002 №100120/2020/00153;

- зобов`язано Київську митницю Держмитслужби повернути різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом в сумі 116879, 88 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС";

- в іншій частині позовних вимог - відмовити.

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС" (адреса: 08133, м. Київ, вул. Молодіжна, 32-А, оф. 59, код ЄДРПОУ 43578294) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що декларантом не надано достовірної інформації щодо включення до ціни товарів складових митної вартості, необхідних при її обчисленні та передбачених частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, зокрема таких, як пакування, маркування, транспортування у повному обсязі, страхування. Також, відповідачем зазначено, що декларантом було надано банківські платіжні документи на суму 31649,75 дол. США, що не відповідає сумі наданого інвойсу від 21.06.2020 №21062020 - 31387,75 дол. США, тобто, ціна яка сплачена, більша за задекларовану вартість товару. Також, у наданих платіжних документах відсутнє посилання на рахунок (рахунок-проформу), як передбачено умовами Контракту, є розбіжності у банківських реквізитах, оскільки не відповідає найменування та код банківської установи продавця, відтак, відомості щодо ціни, яка сплачена, містять розбіжності та не ідентифікується з даною поставкою, сумою та номером інвойсу.

Так, Київською митницею заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова).

Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема. Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).

Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року.

Положенням про Київську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 передбачено, що Митниця з метою виконання повноважень делегованих Держмитслужбою, представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу (п. п. 22 п. 5, п. 4 Положення).

Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Київської митниці Держмитслужби відповідно до частини 1 статті 52 КАС України на Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 20.06.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "КИШ МИЛІ ПЛЮС" (Покупець) та компанією "OLMISH ASIA FOOD CO., LTD" (Постачальник) укладено контракт № 20-09/20 UA (далі - Контракт) щодо поставки в Україну товару "продукти харчування" в асортименті.

Відповідно до розділу 2 Контракту, Сторони домовились, що ціна за одиницю товару вказана в інвойсах в доларах США, вартість товару, названого в інвойсах також зазначається в доларах США.

Згідно з розділом 3 Контракту, покупець перераховує кошти згідно з виставленим інвойсом чи проформою інвойсу у формі банківського переказу в доларах США.

Оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до розділу 4 Контракту постачання товару буде здійснюватись на умовах постачання згідно з Інкотермс-2010, CIF, CFR Одеса Україна. Умови постачання по Контракту можуть змінюватись, що буде прописано в Інвойсах до Контракту.

Так, 21.08.2020 Декларантом Степаненко О.І. , яка діяла на підставі Договору про надання послуг з декларування від 11.06.2020 №12/2, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС" та TOB "МБ-Сервіс-2" для випуску товару у вільний обіг складено та подано до митного органу митну декларацію типу IM 40 ДЕ №UA 100120/2020/6321111.

Разом з митною декларацією було надано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № 20162020 від 21.06.2020;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 21062020 від 21.06.2020;

- коносамент (Bill of lading) № KLS-2007531 від І 6.07.2020;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 200189 від 18.08.2020;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 2010135282 від 17.07.2020;

- фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary Certificate) № 072210/20/020 від 14.07.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №20-09/20 UA від 20.06.2020;

- договір про надання послуг з декларування № 12/2 від 11.06.2020;

- платіжні документи, що підтверджують вартість товару (свіфт) від 10.07.2020;

- прайс-лист виробника від 19.08.2020.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість товару згідно з пунктом 1 частини 1 статті 57 Митного Кодексу України за основним методом та визначено таку на рівні - 31387,75 дол. США.

Так, 22.08.2020 декларанту надійшло електронне повідомленням від митниці, яким митний орган на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України витребував від декларанта додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, а також документи про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації; переклад митної декларації країни відправлення; страхові документи.

На зазначену вимогу митного органу декларантом було надано наступні документи:

- банківські платіжні документи, на підтвердження 100% передоплати вартості товару (SWIFT) 1JBKLK7 від 10.07.2020.;

- копію експортної митної декларації (Goods declaration for exportation) №303333451320 від 14.07.2020;

- прайс-лист виробника б/н;

- експертний висновок фахівця "Одеського аукціонного центру" від 19.08 2020 №20-47/08-2020 щодо вартості аналогічної продукції за критерієм країни походження виробника на дату звернення.

На підставі наведеного 22.08.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийнято рішення №100120/2020/000031/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригував заявлену позивачем у митній декларації від 21.08.2020 №UA 100120/2020/632111 митну вартість товару.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару відповідач видав позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 1000120/2020/001537.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (надалі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року по справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року по справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення: пакувальний лист (Packing list) № 20162020 від 21.06.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 21062020 від 21.06.2020; коносамент (Bill of lading) № KLS-2007531 від 16.07.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 200189 від 18.08.2020; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 2010135282 від 17.07.2020; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary Certificate) № 072210/20/020 від 14.07.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №20-09/20 UA від 20.06.2020; договір про надання послуг з декларування № 12/2 від 11.06.2020; платіжні документи, що підтверджують вартість товару (свіфт) від 10.07.2020; прайс-лист виробника від 19.08.2020.

Додатково, на вимогу митного органу позивачем також було надано: банківські платіжні документи, на підтвердження 100% передоплати вартості товару (SWIFT) 1JBKLK7 від 10.07.2020; копію експортної митної декларації (Goods declaration for exportation) №303333451320 від 14.07.2020; прайс-лист виробника б/н; експертний висновок фахівця "Одеського аукціонного центру" від 19.08 2020 №20-47/08-2020 щодо вартості аналогічної продукції за критерієм країни походження виробника на дату звернення.

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення товару вищевказані документи, а саме зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №20-09/20 UA від 20.06.2020, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 21062020 від 21.06.2020; банківські платіжні документи, на підтвердження 100% передоплати вартості товару (SWIFT) 1JBKLK7 від 10.07.2020 за назвою і змістом відповідали вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, щодо підстав для коригування митної вартості, наведених відповідачем в спірному рішенні, суд зазначає наступне.

Згідно спірного рішення про коригування митної вартості, останнє вмотивоване тим, що декларантом не надано достовірної інформації щодо включення до ціни товарів складових митної вартості, необхідних при її обчисленні та передбачених частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, зокрема таких, як пакування, маркування, транспортування у повному обсязі, страхування.

Колегія суддів звертає увагу, що перевезення товару позивача здійснювалося умовах поставки CFR.

Відповідно до Інкотермс-2010 CFR (Cost and Freight (...named port of destination)) (...назва порту призначення). Термін "вартість і фрахт" означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами CFR відсутня обов`язкова умова щодо страхування товару.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося умовах поставки CFR, суд вважає, що в даному випадку товариство не мало обов`язку додатково страхувати товар, а доказів того, що страхування товару було здійснено позивачем або продавцем товару за власної ініціативи додатково до умов поставки та договору - відповідачем не надано.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, так як страхування товару не здійснювалось, а доказів протилежного - не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом умови поставки, суд зазначає, що всі витрати із завантаження, пакування, маркування та транспортування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, оскільки перевезення товару позивача здійснювалося умовах поставки CFR, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 Митного кодексу України, товариство не понесло.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 821/829/18, від 08.02.2019 по справі №825/648/17 та від 25.02.2020 по справі № 260/718/19.

Що посилання відповідача відносно розбіжностей в показниках ціни, яка була задекларована та фактично сплачена, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що декларантом надано банківські платіжні документи на суму 31649,75 дол. США, що не відповідає сумі наданого інвойсу від 21.06.2020 №21062020 - 31387,75 дол. США, тобто ціна, яка сплачена, більша за задекларовану вартість товару.

Водночас позивач наголошує на тому, що платіж на суму 31649,75 дол. США був проведений помилково.

На підтвердження вказаних доводів позивачем надано суду копію банківського платіжного документу від 18.08.2020 № 3317364231FS, що підтверджує повернення на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "КИШ МИШ ПЛЮС" різниці оплати вартості товару (SWIFT) в сумі 231,6 дол. США та усуває розбіжності в наданих документах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані Контрактом, ані іншими нормами, не передбачено посилання в банківських платіжних документах на номер рахунку (рахунку-проформи), а тому суд вважає такі вимоги відповідача безпідставними.

Відносно висновків відповідача про наявність розбіжностей у банківських реквізитах продавця (найменування та код банківської установи) суд зазначає, що в процесі розгляду справи досліджено та проаналізовано реквізити продавця, вказані в Контракті та вказані в платіжних документах та встановлено, що в обох документах зазначено однакові реквізити, а саме: Account: 60110370043805, Bank: "Bank for Investment and Development of Viet Nam JSC" (або "Joint Stock Commrecial Bank for Investment...."), Swift Code: BIDWNVX, Отримувач: "OLMISH ASIA FOOD CO., LTD" (62 Yersin, Phuong Sai, Nha Trang City, Khanh Hoa province, Vietnam).

Отже, розбіжності, про які вказує відповідач - відсутні, а його доводи в цій частині є хибними.

При цьому, відносно зазначені у верхній частині платіжного документу від 10.07.2020 інформації, де вказано receiver: JPMORGAN CHASE BANK, N.A. NEW YORK, NY US, то такий банк є банком респондентом, а не кінцевим отримувачем коштів.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару не є достатньою підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією, проте, матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем проводилась консультація, передбачена частиною 4 статті 57 Митного кодексу України.

Доказів проведення такої консультації в усному порядку матеріали справи теж не містять.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Київської митниці Держмитслужби від про коригування митної вартості товару від 22.08.2020 №100120/2020/000031/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення від 25.08.2002 №100120/2020/00153 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Допустити заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: І.О. Грибан

В.Ю. Ключкович