Постанова

від 18.10.2022 по справі 640/27726/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27726/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скочок Т.О.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника позивача: Дмітрієвої В.В.

представника відповідача: Скрибки І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗІОН ЛАЙТІНГ Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗІОН ЛАЙТІНГ Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВІЗІОН ЛАЙТІНГ Україна») звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2020 року №00232613070106 і №00242613070106.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у липні-серпні 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за період травень 2020 року.

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом складено акт від 18.08.2020 року №245/26-15-05-01-06/39717978, яким встановлено порушення ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» пп. 44. ст. 44, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період травень 2020 року, всього на суму 278 714 грн., та водночас до заниження платником податкового зобов`язання з названого податку на загальну суму 1 050 872 грн. (в т.ч. за липень 2019 року на 86 966 грн., за серпень 2019 року - 189 786 грн., за жовтень 2019 року - 222 250 грн., за листопад 2019 року - 27 996 грн., за січень 2020 року - 195 756 грн., за лютий 2020 року - 237 700 грн., за квітень 2020 року - 80 335 грн., за травень 2020 року - 10 083 грн.)(далі по тексту - акт перевірки).

За змістом акта перевірки, на підставі наданих платником до перевірки документів та відповідно до наявної податкової інформації перевіряючими встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» з контрагентами-постачальниками ТОВ «ТД «ТСК Україна», а саме: за періоди липень, серпень, жовтень і листопад 2019 року, січень, лютий і квітень 2020 року і ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень», за періоди січень, лютий, квітень 2020 року, мали вплив на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 329 586 грн., в т.ч. по операціях з ТОВ «ТД «ТСК Україна» товариство сформувало суму податкового кредиту 877 990,84 грн., а по операціях з ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» - 451 595,10 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що платником до перевірки були надані, зокрема такі первинні документи:

- договір поставки електротоварів від 18.02.2017, укладений між ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» (як покупцем) і ТОВ «ТД «ТСК Україна» (як постачальником);

- видаткові накладні, складені ТОВ «ТД «ТСК Україна» у кількості 113 штук на загальну суму 5 267 944,97 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 877 990,83 грн.).

Дослідивши зміст таких видаткових накладних посадові особи відповідача дійшли висновку про їх оформлення з порушеннями.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу наявної податкової інформації встановлено відсутність у ланцюгу постачання контрагентів-постачальників: ТОВ «ТД «ТСК Україна» та ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» відповідних товарів та, відповідно, відсутність необхідних матеріальних, технічних умов, відсутність трудових ресурсів, необхідних для постачання даних товарів власними силами.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що платником до перевірки не була надана технічна енергетична документація, що підтверджує якість та ідентифікацію товару, а саме: інформацію про повне найменування та адресу постачальника, загальний опис виробу, достатній для його однозначної ідентифікації, документів щодо посилання на стандарти та технічні умови (в разі їх застосування), яким відповідає виріб, та документів щодо технічних параметрів для визначення енергоспоживання, класу енергоефективності електричних ламп та інших виробів, тому перевіркою неможливо ідентифікувати товар, реалізований названими контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ «Візіон Лайтінг Україна».

На підставі акта перевірки, 08.09.2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- форми «В4» за №00242615070106, яким зменшено позивачу задекларований ним у податковій декларації за звітний період травень 2020 року (реєстр. №913985575 від 18.06.2020 року) показник від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 278 714 грн.;

- форми «Р» за №00232615070106, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 313 590 грн. (з них по податковому зобов`язанню - 1 050 872 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 262 718 грн.).

Не погоджуючись із правомірністю таких податкових повідомлень-рішень ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» подало до Державної податкової служби України скаргу.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДПС України від 26.10.2020 вих. №30919/6/99-00-06-02-01-06 оскаржувані ППР були залишені без змін, а скарга платника податків - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані ППР необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» надано належним чином оформлені первинні та розрахункові документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення позивачем господарських операцій з контрагентами: ТОВ «ТД» ТСК Україна» і ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень», натомість доводи контролюючого органу про нереальність таких господарських операцій не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин -, тобто станом на момент винесення оскаржуваних ППР) (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом норм п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. «а» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХIV «господарська операція» - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч.ч. 1, 2 і 3ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

У свою чергу згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Також суд враховує те, що згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п. 2.5 Положення №88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом №996 та Положенням №88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як:

- неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в ряді постанов, зокрема: в постановах від 24.01.2018 справа №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 справа №280/5058/18, від 26.02.2020 справа №826/1308/18, від 06.05.2020 справа №640/4687/19.

У свою чергу, в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року по справі №806/1033/17, зазначено наступне: «окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.».

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 2017 та 2020 роках між ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» (як покупцем), в особі директора ОСОБА_8., та суб`єктами підприємницької діяльності (постачальниками) були укладені однотипні договори поставок товарів, а саме:

1) 18.02.2017 року із постачальником - ТОВ «Торговий дім» ТСК Україна» (в особі директора ОСОБА_1.) договір поставки №180217 (строк якого з урахуванням додаткових угод від 13.012.2017, 31.12.2018 та від 31.12.2019 був продовжений до кінця 2020 року). За умовами вказаного договору постачальник зобов`язувався поставляти покупцю електротовари в кількості, за ціною та в асортименті, визначених у видаткових накладних, а покупець мав придбати вказані товари (п. 1 такого договору). Названі сторони також узгодили, що загальна сума договору складає 20 100 000 грн. Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника. Поставка товару має проводитись постачальником погодженими партіями, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі постачальником покупцю товару (або виконання таких дій уповноваженою постачальником у встановленому порядку третьою особою), та оформлення і передачі постачальником видаткової накладної. Крім того, постачальник гарантує якість товару упродовж 12 календарних місяців з дати підписання видаткової накладної;

2) 15.01.2020 року із постачальником - ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» (в особі директора ОСОБА_2) укладений договір поставки №15/01. За умовами вказаного договору постачальник зобов`язувався поставляти покупцю електротовари в кількості, за ціною та в асортименті, визначених у видаткових накладних, а покупець мав придбати вказані товари (п. 1 такого договору). Названі сторони також узгодили, що загальна сума договору складає 10 000 000 грн. Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника, упродовж терміну - 180 днів з моменту поставки. Поставка товару має проводитись постачальником погодженими партіями, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі постачальником покупцю товару (або виконання таких дій уповноваженою постачальником у встановленому порядку третьою особою), та оформлення і передачі постачальником видаткової накладної. Крім того, постачальник гарантує якість товару упродовж 12 календарних місяців з дати підписання видаткової накладної.

На підтвердження обставин виконання названими сторонами своїх зобов`язань за договорами, ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» подано до суду в якості доказів наступні первинні документи:

- оригінал оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за періоди липень 2019 року - травень 2020 року (в розрізі по контрагентах-постачальниках);

- копії видаткових накладних постачальника ТОВ «Торговий дім» ТСК Україна» за періоди липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року, січень 2020 року;

- копії видаткових накладних постачальника ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» за періоди з січень, лютий, квітень 2020 року;

- копії товарно-транспортних накладних, складених в липні, серпні, жовтні, листопаді 2019 року та у січні 2020 року на замовлення ТОВ «Торговий дім» ТСК Україна» за наслідками здійснених перевезень вантажів на адресу склад ТОВ «Візіон Лайтінг України» (м. Київ, вул. Садова, 21) за відповідними видатковими накладними;

- копії товарно-транспортних накладних, складених в січні, лютому і квітні 2020 року на замовлення ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» за наслідками здійснених перевезень вантажів на адресу склад ТОВ «Візіон Лайтінг України» (м. Київ, вул. Садова, 21) за відповідними видатковими накладними;

- оригінал листа директора ТОВ «Торговий дім «ТСК Україна» ОСОБА_1. від 10.03.2021 вих. №42, адресований ТОВ «Візіон Лайтінг Україна», разом із копіями первинних та інших документів. Зокрема, в тексті цього листа ОСОБА_1 підтвердила факт підписання нею договору та первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) з ТОВ «Візіон Лайтінг Україна», пояснила, що реалізовані на адресу позивача товари були придбані ТОВ «Торговий дім «ТСК Україна» у інших суб`єктів підприємницької діяльності (ТОВ «Смайл трейд груп», ТОВ «Ренбой Хай Технолоджи») та, що доставка товарів до міста Києва здійснювалася за допомогою транспортної організації - ТОВ «Дистриб`єторська-транспортна компанія «Крістал Голд»;

- оригінал листа директора ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» ОСОБА_2. від 10.03.2021 вих. №12, адресований ТОВ «Візіон Лайтінг Україна», разом із копіями первинних та інших документів. Зокрема, в тексті цього листа ОСОБА_2 підтвердив факт підписання ним договору та первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) з ТОВ «Візіон Лайтінг Україна»;

На підтвердження обставин оприбуткування та використання придбаних у контрагентів-постачальників товарів у власній господарській діяльності позивачем подано до суду карту рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за 2019 рік.

Окрім того, додатково в обґрунтування обставин наявності у позивача необхідних для проведення спірних господарських операцій умов та адміністративних можливостей останній подав до суду копії наступних документів:

- договорів оренди приміщення від 01.10.2018 за №19/10/18 і №18/10/18 та від 01.07.2019 за №25/07/19, що були укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (як орендодавцем) і ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» (як орендарем). За умовами цих договорів названі сторони домовилися, що орендодавець передає орендарю у платне строкове користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення орендарем офісу, складу та гаражного боксу;

- роздруківок фотозображень орендованих приміщень

- картку рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за 2019 рік;

- роздруківки електронного податкового розрахунку ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за звітні періоди 1-ий квартал 2020 року (форми №1ДФ);

- копій фінансової звітності малого підприємства (балансу) станом на 31.12.2019 та 31.03.2020

- оборотно-сальдової відомості та картки по рахунку бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за період липень 2019 року - травень 2020 року.

Суд апеляційної інстанції дослідивши та проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи по взаємовідносинам з контрагентами встановив, що видаткові накладні контрагента ТОВ «Торговий дім» ТСК Україна», від імені постачальника, підписані його керівником ОСОБА_1., підпис останньої скріплений печаткою товариства, та водночас такі накладні не містять відомостей про П.І.П. та посаду особи, відповідальної зі сторони покупця за їх підписання. Натомість підписи особи в графі «Отримала» скріплені печаткою Товариства. Видаткові накладні контрагента - ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень» не містять відомостей про П.І.П. та посади осіб, відповідальних зі сторони як постачальника, так й покупця на їх складання та/або підписання. Водночас підписи осіб на видаткових накладних скріплені печатками підприємств.

Так, за змістом товарно-транспортних накладних в якості автомобільних перевізників були визначені самі контрагенти-постачальника (ТОВ «ЦОБР) та/або ТОВ «Дистриб`юторська-транспортна компанія «Крістал Голд»; водії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , автомобілі - Mercedes-Benz 814 д.р.н. НОМЕР_1 ; MAN д.р.н. НОМЕР_2 ; МАН д.р.н. НОМЕР_3 , Газель д.р.н. НОМЕР_4 .

У свою чергу, директор ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» ОСОБА_8. зазначив, що він, як керівник Товариства, мав відповідні повноваження на представництво інтересів товариства без довіреності та фактично особисто підписував усі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, складені по господарських операціях з ТОВ «Торговий дім» ТСК Україна» і ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень», в т.ч. товарно-транспортні накладні, складені перевізником ТОВ «Дистриб`юторська-транспортна компанія «Крістал Голд».

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що письмові пояснення про обставини вчинення спірних господарських операцій та підписання первинних документів за наслідками таких операцій ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили усними свідченнями, відібраними у них як у свідків 05.07.2021 та 13.09.2021, в ході проведених у справі судових засідань в суді першої інстанції.

Отже, дослідивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що незважаючи на наявні дефекти в оформленні подані позивачем до матеріалів справи, первинні документи ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» є такими, що доводять фактичне (реальне) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками товарів, зокрема у тих обсягах, що зафіксовані у видаткових накладних.

Таким чином, позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні та розрахункові документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «ТД» ТСК Україна» і ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень», натомість доводи контролюючого органу про нереальність таких господарських операцій не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно, суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки від 18.08.2020 №245/26-15-05-01-06/39717978 про порушення ТОВ «Візіон Лайтінг Україна» норм Податкового кодексу України у випадку включення ним до складу податкового кредиту, що був врахований при обчисленні показника від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2020 року, сум податку по операціях з ТОВ «ТД» ТСК Україна» і ТОВ «Центр оптимальних будівельних рішень».

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР від 08.09.2020 року №00232613070106 і №00242613070106 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 24.10.2022 року