Постанова

від 24.10.2022 по справі 380/2460/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2460/22 пров. № А/857/8601/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №380/2460/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування повідомлення рішення (головуючий суддя першої інстанції Кухар Н.В., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 29.04.2022),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення №1397876-2412-1321 від 18.11.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням нараховано податок на будівлі, які є будівлями сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України і не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, він є засновником Фермерського господарства «Поляна» є сільськогосподарським товаровиробником, якому на праві власності належать вказані об`єкти оподаткування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми спеціального законодавства України, яке регулює нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовано чи невірно застосовано практику Верховного Суду з даних правовідносин, порушено норми КАС України та як наслідок прийнято незаконне рішення.

Апелянт зазначає, що Відповідач не довів, що будівлі та споруди, власником яких є Позивач, не призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3795,2 кв.м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв.м, цегляна тракторна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв.м, цегляна кузня - склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв.м, цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2517,3 кв.м, цегляний піднавіс під с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв.м, огорожа №1 з бетонних плит, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо того, що не зважаючи на сільськогосподарське призначення будівель, Позивач не є сільськогосподарським товаровиробником незалежно від того, що веде особисте селянське господарство та фермерське господарство.

Апелянт зазначає, що суд дійшов висновку про відсутність у Позивача права на податкову пільгу зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, хоча в матеріалах справи наявні докази, зокрема інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що Позивач є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тобто Позивач є товарним сільськогосподарським виробником, крім іншого, і як особа, що займається особистим селянським господарством.

Позивач одночасно одноособово веде особисте селянське господарства і є членом Фермерського господарства «Поляна». Жодної законодавчо визначеної заборони одночасного використання майна при веденні особистого селянського господарства та ведення фермерського господарства членами однієї сім`ї немає, такої заборони також не встановлювали загальні збори засновників ФГ «Поляна».

Також вказує на те, що в матеріалах справи наявний Протокол загальних зборів засновників (членів) ФГ «Поляна» №2/2027 від 23.12.2017, згідно з п. 2.3 якого вирішено визначити, що майно ФГ «Поляна» складається із об`єктів нерухомого майна, що належить засновникам на праві приватної власності, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3795,2 кв.м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв.м, цегляна тракторна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв.м, цегляна кузня - склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв.м, цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2517,3 кв.м, цегляний піднавіс під с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв.м, огорожа №1 з бетонних плит, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 .

Крім цього, Позивач долучив до матеріалів справи довідку ВК Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 року про те, що будівлі, описані вище об`єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства.

Також Апелянт вказує і на те, що Відповідач у справі не висловлював жодних заперечень до документів, які підтверджують факт використання нерухомості ФГ «Поляна» та щодо самого факту використання цього майна власне фермерським господарством. Оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, Позивач позбавлений був можливості подати додаткові докази, на які вказує суд - акт приймання-передачі майна чи бухгалтерські довідки. Слід зазначити, що розгляд справи здійснювався в період дії воєнного стану в Україні, що спричинило певні труднощі у Позивача у підготовці додаткових пояснень та подачі додаткових документів. Так зокрема, ухвала суду про відкриття провадження у справі Позивачу не надходила, реєстр судових рішень з 24.02.2022 р. недоступний, відзив Відповідача на позовну заяву надійшов Позивачу лише 26 квітня 2022 року. Через обмежену роботу адвокатів, а також бухгалтерії ФГ «Поляна» Позивач не мав можливості подати додаткові документи - бухгалтерські довідки чи копії акту приймання-передачі майна.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв.м., цегляна тракторна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв.м., цегляна кузня склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв.м., цегляний під навіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2517,3 кв.м., цегляний склад с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв.м., огорожа №1 з бетонних плит.

Згідно інформаційної довідки від 19.01.2021 № 295308681 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна «нежитлові будівлі споруди», реєстраційний номер 511921046230, за адресою: АДРЕСА_1 , належить в розмірі частки 1 ОСОБА_1 з 27.04.2015 року та земельна ділянка кадастровий номер: 4623081200:06:000:0071 цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, належить в розмірі частки 1 ОСОБА_1 з 10.11.2015 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є одним із засновників Фермерського господарства «Поляна» (код ЄДРПОУ 22361847).

18.11.2021 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1397876-2412-1321, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2018-2020 роки в розмірі 203730,45 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із даною позовною заявою.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що Позивач не є сільськогосподарським виробником, а тому не має права на застосування пільги в оподаткуванні сільськогосподарської нерухомості, що передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України

Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

Податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті ( ст. 30 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно ч.1 ст. Закону «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Отже, Фермерське господарство «Поляна» є сільськогосподарським товаровиробником.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Апелянт вказує на те, що він є засновником Фермерського господарства «Поляна».

Основним видом господарської діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Дані об`єкти нерухомого майна безпосередньо використовуються у сільськогосподарській діяльності ( для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства).

Відповідно до протоколу зборів від 23 грудня 2017 року вирішено визнати, що майно фермерського господарства «Поляна» складається із п.2.3 об`єкти нерухомого майна, що належить засновникам на праві приватної власності, а саме нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 3795,2 кв м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв.м., цегляна тракторна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв.м., цегляна кузня склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв.м., цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2517,3 кв.м., цегляний під навіс під склад с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв.м., огорожа №1 з бетонних плит, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкти нерухомого майна, що належать засновникам, використовуються ФГ «Поляна» на праві господарського відання відповідно до ст.136 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції вказав, що позивачем доказів передачі об`єктів нерухомості та фактичного їх використання Фермерським господарством «Поляна», таких як: акт прийому-передачі майна, бухгалтерських документів щодо обліку даного майна за ФГ «Поляна» тощо, суду не надано, а наявність протоколу №2/2027 від 23.12.2017 року, не свідчить про безпосереднє використання вказаних об`єктів в його господарській діяльності.

Проте, апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як уже зазначено вище, відповідно до протоколу зборів від 23 грудня 2017 року вирішено визнати, що майно фермерського господарства «Поляна» складається із п.2.3 об`єкти нерухомого майна, що належить засновникам на праві приватної власності, а саме нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 3795,2 кв м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв.м., цегляна тракторна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв.м., цегляна кузня склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв.м., цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2517,3 кв.м., цегляний під навіс під склад с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв.м., огорожа №1 з бетонних плит, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкти нерухомого майна, що належать засновникам, використовуються ФГ «Поляна» на праві господарського відання відповідно до ст.136 Господарського кодексу України.

Крім цього, Позивач долучив довідку Виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 78 від 29.04.2022 року про те, що будівлі, описані вище об`єкти нерухомості є комплексом майна ліквідованого колективного сільськогосподарського підприємства СС «Пролісок» та є будівлями сільськогосподарського призначення і використовуються ФГ «Поляна» в сільськогосподарській діяльності для ведення фермерського господарства та Акт приймання передачі майна від 23.12.2017р., відповідно до якого наведені вище об`єкти нерухомого майна ОСОБА_2 засновник ( член) ФГ «Поляна» передав в господарське відання ( без права відчуження ) ФГ «Поляна».

Апеляційний суд погоджується із доводами Апелянта щодо неможливості подання наведених вище доказів до суду першої інстанції та долучення їх до апеляційної скарги, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, Позивач позбавлений був можливості подати додаткові докази, на які вказує суд - акт приймання-передачі майна чи бухгалтерські довідки.

Крім цього, Позивачем долучено наступні докази: фінансову звітність ФГ «Поляна» та бухгалтерські документи, які підтверджують наявність земельних ділянок та сільськогосподарської техніки, яка використовується для обробки земель, зокрема Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік ФГ «Поляна»; Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік ФГ «Поляна»; Повідомлення ФГ «Поляна» форми 20-ОПП від 06.05.2020; Довідка ( витяг з балансу ) ФГ «Поляна»; Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 р.

Також у матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої Позивач є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином апеляційний суд зазначає, що нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 - нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 3795,2 кв м у складі: цегляний адмінбудинок А-2 загальною площею 284,4 кв.м., цегляна тракторна майстерня Б-1 загальною площею 654,1 кв.м., цегляна кузня склад запчастин Г-1 загальною площею 244,5 кв.м., цегляний піднавіс під с/г техніку Д-1 загальною площею 2517,3 кв.м., цегляний під навіс під склад с/г техніки Е-1 загальною площею 94,9 кв.м., огорожа №1 з бетонних плит, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, відтак нерухомість за цією адресою не є об`єктом, оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що Відповідач не заперечує факту використання нерухомого майна, яке належить Позивачу у господарській діяльності ФГ «Поляна».

Згідно ч.1 ст. Закону «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що із самого визначення фермерського господарства вбачається, що громадяни, які заснували фермерське господарство, є виробниками товарної сільськогосподарської продукції.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, при цьому умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначено цільове призначення їх використання та встановлено вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. У справі відсутні докази, що позивач впродовж 2018-2020 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності спосіб.

Аналогічна правова позиція бла висловлена Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 04 грудня 2018 року у справі №649/593/16.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1397876-2412-1321 від 18.11.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5093,25 грн.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №380/2460/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1397876-2412-1321 від 18.11.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору 5093 (п`ять тисяч дев`яносто три) грн. 25 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький