Постанова

від 25.10.2022 по справі 380/4175/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/4175/22 пров. № А/857/9905/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року (суддя Кузан Р.І., м.Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіасток" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіасток" (далі ТОВ "Авіасток") у лютому 2022 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України (далі ГУДПС у Львівській області, ДПС України відповідно), в якому просило:визнати протиправним і скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.12.2021 №35801, прийнятого щодо ТОВ «Авіасток» (ідентифікаційний код: 43594190); визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 05.01.2022 №101, прийнятого щодо ТОВ «Авіасток» (ідентифікаційний код: 43594190); зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області виключити ТОВ «Авіасток» (ідентифікаційний код: 43594190) з переліку платників податку на додану вартість, що відповідають критеріям ризиковості платника податку; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області №3666906/43594190 від 18.01.2022 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №117 від 13.12.2021 на загальну суму 20088,00 грн з ПДВ; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №117 від 13.12.2021 на загальну суму 20088,00 грн з ПДВ; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області №3666907/43594190 від 18.01.2022 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №118 від 13.12.2021 на загальну суму 221976,00 грн з ПДВ; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №118 від 13.12.2021 на загальну суму 221976,00 грн. з ПДВ; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області №3666908/43594190 від 18.01.2022 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №119 від 13.12.2021 на загальну суму 189204,00 грн. з ПДВ;зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №119 від 13.12.2021 на загальну суму 189204,00 грн з ПДВ; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області №3666905/43594190 від 18.01.2022 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №120 від 13.12.2021 на загальну суму 20880,00 грн з ПДВ; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №120 від 13.12.2021 на загальну суму 20880,00 грн з ПДВ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнено частково. Стягнуто з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Авіасток» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп. Стягнуто з ГУ ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Авіасток» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржило ГУДПС у Львівській області, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення, та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційних вимог зазначають, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться численні судові рішення з аналогічного предмета спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката. Вважає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 12000 грн, яку позивач просив стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України становить по 3000,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як встановлено матеріалами справи, професійна правова допомога ТОВ Авіасток надавалася Адвокатським об`єднанням Західна правова група. На підтвердженняпонесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано докази, зокрема на договір про надання правової допомоги від 08.02.2022 (т.2, а.с. 244-246).

Згідно з пунктом 1.1, цього договору Клієнт доручає та оплачує, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання, через своїх учасників, кожен з яких діє незалежно один від одного: надавати правову допомогу, представляти та/або захищати права та інтереси Клієнта в т.ч. в судах загальної юрисдикції будь якої інстанції, включаючи адміністративні.

За правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням через його учасників, у відповідності із умовами договору клієнт сплачує обумовлену сторонами грошову суму. (п. 4.1 Договору).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді представник позивача надав до суду:

- детальний опис виконуваних робіт (наданих послуг) від 27.05.2022, згідно з яким адвокатами Адвокатського об`єднання «Західна правова група» в рамках представництва інтересів ТзОВ «Авіасток» у Львівському окружному адміністративному суді було надано наступні послуги (т.2, а.с. 247):

1) підготовка позовної заяви (включаючи вивчення та оформлення доказів, аналіз актуальної судової практики та безпосереднє складення позовної заяви), загальна вартість 5 0000 грн;

2) підготовка клопотання про долучення документів загальна вартість 1000 грн;

3) участь адвоката у судовому засіданні, загальна вартість 6000 грн;

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 26.05.2021, згідно з яким сторони підтверджують факт належного надання послуг виконавцем відповідно до положень договору (т.2, а.с. 248);

- платіжне доручення від 27.05.2022 №64, згідно з яким позивачем здійснено перерахування Адвокатському об`єднанню «Західна правова група» коштів у сумі 12000 грн (т. 2, а.с. 249).

Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання професійної правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 08.02.2022.

Аналізуючи зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд першої інстанції задовольнивши заяву частково фактично зменшив на половину розмір заявлених витрат на правничу допомогу, врахувавши принцип співмірності. Це спростовує доводи податкового органу в цій частині, викладені в апеляційній скарзі.

Апелянт вказує, що позивач у даній справі оскаржував лише одне рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, а тому неспівмірними є обсяг виконаної роботи та витрачений час. Колегія суддів не бере до уваги такі доводи, оскільки в дійсності позивачем оскаржувалося 4 рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Стосовно доводів апелянта про те, у Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться численні судові рішення з аналогічного предмета спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що значно спрощувало роботу адвоката.

Апеляційний суд зазначає, що робота адвоката не обмежилась лише складанням позовної заяви, також було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, також було взято участь у трьох судових засіданнях.

Вказані обставини було враховано судом першої інстанції при зменшенні суми судових витрат на правничу допомогу з урахуванням критерію співмірності.

Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для повної відмови у заяві позивача та скасування додаткового рішення суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, апеляційний суд вважає, що сума, яка визначена судом у розмірі 3000 грн з кожного відповідача є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скаргиГУДПС у Львівській області колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі по 3000 грн з кожного відповідача.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване додаткове рішення суду і не виявив неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга на додаткове рішення суду не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року в справі 380/4175/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш