Рішення

від 24.10.2022 по справі 911/1180/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2022 р. Справа № 911/1180/22

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім Еко Транс»

до Комунального підприємства «Гостомельводотеплопостачання»

про стягнення 59 457,37 грн

обставини справи:

25.07.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім Еко Транс» (далі позивач/ТОВ «Лім Еко Транс») до Комунального підприємства «Гостомельводотеплопостачання» (далі відповідач/КП «Гостомельводотеплопостачання») про стягнення 59 457,37 гривень, з яких 49 900,00 гривень основної заборгованості, 869,49 гривень 3% річних та 8 687,88 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору надання послуг № 3 від 13.09.2021 в частині здійснення оплати за надані послуги.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.07.2022 залишив позовну заяву ТОВ «Лім Еко Транс» без руху; постановив усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати відповідачем на рахунок позивача вартості наданих послуг за договором надання послуг № 3 від 13.09.2021 або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

05.08.2022, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Лім Еко Транс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивач надав докази та пояснення стосовно заявленого позову.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.08.2022 відкрив провадження у справі № 911/258/22, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язав відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати суду докази сплати позивачу 49 900,00 грн за договором надання послуг № 3 від 13.09.2021, встановив строк для подання відзиву на позов та додаткових доказів по справі (за наявності) протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

22.08.2022, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від КП «Гостомельводотеплопостачання» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача 869,49 грн 3 % річних і 8 687,88 грн інфляційних втрат та розстрочити виконання судового рішення у визначеній сумі в межах 1000-4500 гривень щомісячними платежами у випадку задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 49 900,00 грн.

Поряд з тим 22.08.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП «Гостомельводотеплопостачання» надійшло клопотання, згідно якого відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача у випадку задоволення позову, відмовивши позивачу у їх стягненні повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору, 13.09.2021 між КП «Гостомельводотеплопостачання» (далі - замовник) та ТОВ «Лім Еко Транс» (далі - виконавець) було укладено договір надання послуг № 3 (далі договір) відповідно до п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.2., 7.2. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги за код ДК 021:2015 71510000-6 «Послуги у сфері інженерно-геологічних вишукувань», а саме:

-аналіз завдання і вихідних даних, визначання критеріїв щодо вибору родовища та визначення обсягів попереднього опрацювання геологічних матеріалів;

-вивчення архівних матеріалів, документів, вибір необхідних даних, ознайомлення з документацією, систематизація та обробка статистичного матеріалу;

-проведення робіт з підготовки фондових геологічних матеріалів;

-придбання геологічної інформації (за необхідності);

-опрацювання фондових геологічних матеріалів та геологічної інформації відповідно до параметрів родовища.

Під час передачі виконавцем отриманих дозвільних документів, сторони складають акт надання послуг, надалі акт, що підписується представниками сторін, що свідчить про відсутність у сторін претензій одна до одної.

Ціна цього договору та послуг за цим договором складає 49 900,00 грн з врахуванням ПДВ.

Оплата за цим договором здійснюється у наступному порядку:

-протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг замовник згідно наданого виконавцем рахунку перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 100 % від вартості послуг.

Даний договір набирає чинності з дати його двостороннього підписання і діє до 31.12.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 3 про надання послуг від 13.09.2021 ним надано відповідачу, а останнім прийнято послуги у сфері інженерно-геологічних вишукувань, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № 8 від 14.12.2021.

Поряд з тим, за ствердженням позивача, разом з актом останнім було виставлено відповідачу рахунок № 13 від 14.12.2021 на оплату наданих послуг за договором на суму 49 900,00 грн.

Копії означених акта та рахунку наявні в матеріалах справи.

Втім, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, коштів за надані послуги не сплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49 900,00 грн.

Отже, посилаючись на те, що відповідач розрахунку за надані послуги не провів, позивач просить суд стягнути з КП «Гостомельводотеплопостачання», зокрема, 49 900,00 грн основної заборгованості.

В розрізі вказаного відповідач зазначив, що на момент виставлення позивачем рахунку для оплати за вказаним договором та підписання акту наданих послуг, останній не отримав належного бюджетного фінансування і не мав можливості здійснити розрахунок з позивачем за вказаним договором, а згодом додатковою перешкодою виконанню вказаних зобов`язань за договором стали активні бойові дії на території смт Гостомель.

Відповідач зауважив, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, проте на даний час не має змоги їх виконати з огляду на фактичне призупинення своєї господарської діяльності через втрати, які останній зазнав під час активних бойових дій, на підтвердження чого надав роздруківку статті з інтернет-видання «КиївВлада».

Поряд з тим відповідач зазначив, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, останньою визнано військову агресію російської федерації проти України надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності по договору, чи іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим відповідач звернув увагу суду на те, що позовна вимога позивача про стягнення 869,49 грн 3 % річних і 8 687,88 грн інфляційних втрат є безпідставною як такою, що заявлена за та в період дії наведених вище форс-мажорних обставин. На підтвердження зазначеного відповідач долучив до відзиву лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022

До того ж, відповідач, враховуючи складне фінансове становище та втрати через військову агресію, просить суд розстрочити сплату основного боргу у сумі 49 900,00 грн, в межах 1000-4500 гривень щомісячними платежами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 13, 73, 74, 76, 86 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. ст. 901, 903, 629 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору № 3 від 13.09.2021 та підписання відповідачем акту надання послуг № 8 від 14.12.2021 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо їх змісту свідчить про погодження відповідача з умовами відповідно укладеного правочину, прийняття відповідачем таких послуг та породжує для КП «Гостомельводотеплопостачання» обов`язок по оплаті цих послуг, як таких, що прийняті у повному обсязі.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак належних та допустимих доказів сплати відповідачем вартості отриманих за договорами послуг на суму 49 900,00 грн суду не надано, тоді як з банківської виписки, наданої позивачем вбачається, що за період з 14.12.2021 по 29.07.2022 коштів від відповідача не надходило.

За таких обставин, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, вартість отриманих за договором послуг не сплатив, а розмір відповідно заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 49 900,00 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Посилання відповідача на те, що на момент виставлення позивачем рахунку для оплати за вказаним договором та підписання акту наданих послуг, останній не отримав належного бюджетного фінансування і не мав можливості здійснити розрахунок з позивачем за вказаним договором, визнаються судом неспроможними, позаяк відповідно до умов вказаного договору підтвердженням надання та отримання послуг є вчинення сторонами ряду дій зі складення та підписання актів наданих послуг, тоді як момент виникнення обов`язку по внесенню платежів за отримані послуги не ставиться в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і відсутності бюджетного фінансування, а тому, відсутність у Комунального підприємства «Гостомельводотеплопостачання» необхідних коштів не звільняє останнє від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Розглядаючи вимогу відповідача про розстрочення виконання рішення, судом враховується, що частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Водночас розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Отже, розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, зокрема в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, підставою для розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

Отже, розстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, зокрема подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Так, в обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається на складне фінансове становище, зупинення діяльності у зв`язку із веденням воєнного стану.

Однак, всупереч приписів ст. 73, 74, 77 ГПК України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду у даній справі та сплату боргу у повному обсязі, як-то: доказів відсутності у КП «Гостомельводотеплопостачання» грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, тоді як посилання на складний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі, оскільки підприємництво є самостійною ініціативною діяльністю юридичної особи, несприятливі наслідки якої - ризики та майнова відповідальність повністю несе підприємство самостійно, та не може ставити в залежність від існування інших фінансових факторів та економічної ситуації.

Посилання відповідача на те, що внаслідок воєнного стану в країні і втрат відповідача, останній опинився в складному фінансовому становищі не є безумовними самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення, а тому, не береться судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено, що внаслідок воєнного стану КП «Гостомельводотеплопостачання» не в змозі здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання, які виникли до впровадження воєнного стану.

Дослідивши ж наведені відповідачем у відзиві мотиви та надані документи, надавши оцінку аргументам відповідача, суд дійшов висновку, що надана заявником стаття з інтернет-видання «КиївВлада» не є доказом, який підтверджує обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення в даній справі.

Поряд з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з якими боржник пов`язує виникнення у нього можливості щомісячно сплачувати на виконання рішення суду у даній справі кошти щомісячними платежами у розмірі 1 000,00 грн 4 500,00 грн, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність визначеного боржником періоду виконання рішення суду у цій справі.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що покладені відповідачем в основу обґрунтування поданої заяви обставини не є винятковими, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі, тоді як інших доказів на підтвердження зазначених обставин не надано, суд дійшов висновку, що вимога КП «Гостомельводотеплопостачання» про розстрочення виконання судового рішення в справі № 911/1180/22 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, що не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із відповідною заявою.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з КП «Гостомельводотеплопостачання» 8 687,88 грн інфляційних втрат та 869,49 грн 3 % річних, нарахованих за період з 22.12.2021 по 21.07.2022 на 49 900,00 грн заборгованості.

Згідно з ст. 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з тим відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18.

Враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті наданих послуг, суд здійснював обрахунок суми інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду з 22.12.2021 по 21.07.2022 на заборгованість 49 900,00 грн.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахований судом в межах заявленого позивачем періоду, визначених з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 9 097,99 грн інфляційних втрат, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 687,88 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 8 687,88 грн інфляційних втрат, оскільки суд при ухваленні рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Поряд з тим, оскільки арифметично вірний розмір 3 % річних, перерахований судом в межах заявлених позивачем періодів, визначених з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 869,49 грн 3 % річних, вимога позивача про стягнення з відповідача 869,49 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю у розмірі 869,49 грн 3 % річних.

Водночас, судом не враховуються доводи відповідача щодо того, що позовна вимога позивача про стягнення 869,49 грн 3 % річних і 8 687,88 грн інфляційних втрат є безпідставною як такою, що заявлена в період дії форс-мажорних обставин, якими спричинено невиконання обов`язку зі сплати за договором, в зв`язку з тим, що такі обставини знаходяться поза волею відповідача та на які останній не може вплинути, з огляду на таке.

У цьому випадку судом з`ясовано, що підставою неможливості виконання взятих на себе договірних зобов`язань відповідач вважає існування форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що було засвідчено листом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - закон), Торгово-промислова палата України в силу своїх функціональних обов`язків засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Так, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є наявність однієї або більше обставин, зазначених вище, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у передбачений термін.

Суд зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема, згідно Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, станом на дату ухвалення рішення продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 23.11.2022.

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що відсутність у відповідача грошових коштів не є різновидом випадку в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК України.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини впливають на відповідальність сторони.

Відповідно до положень п. 6.1.-6.3. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, а саме: техногенних аварій та катастроф, стихійного лиха та військових дій, політичних акцій та страйків, тощо.

Сторона, що потрапила у форс-мажорні обставини, повинна у п`ятиденний термін оповістити іншу сторону про настання та припинення вищезазначених обставин. Належним доказом форс-мажорних обставин та їх тривалості є довідки, що видаються Торгово-промисловою палатою України.

Якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше ніж три місяці, то кожна сторона має право відмовитися від виконання зобов`язань за даним договором. В цьому випадку жодна із сторін не має права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків, заподіяних в період дії форс-мажорних обставин.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі вирішення спору.

Однак, суду не надано належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача у передбачений договором строк, з повідомленням про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання відповідачем договірного обов`язку, з обов`язковим наданням документу, що засвідчує вказані обставини.

Враховуючи те, що Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами засвідчуються форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифікатів про такі обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), наданий відповідачем лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1. від 28.02.2022, як факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин невиконання господарського зобов`язання КП «Гостомельводотеплопостачання» за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів як саме запровадження воєнного стану вплинуло на господарську діяльність відповідача.

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати за надані послуги є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції з причин форс-мажорних обставин.

Поряд з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору, 13.07.2022 між Адвокатським бюро «Олени Карнаух-Голодняк» (далі адвокатське бюро) та ТОВ «Лім Еко Транс» (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 19/07/22-2 (далі договір) відповідно до п. 1., 2., 3., 22. адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення силами адвоката Карнаух-Голодняк Олени Володимирівни (далі - адвокат) надання правової (правничої) допомоги клієнту з наступних питань та у таких обсягах, а саме: захист і представництво інтересів клієнта, зокрема, в будь-яких органах державної влади, у т.ч. судах усіх інстанцій та юрисдикцій з усіх питань, що стосуються клієнта, в т.ч. щодо захисту, надання правової (правничої) допомоги.

Клієнт доручає та уповноважує адвоката бути його представником (захисником) у судових органах України будь-якої ланки і спеціалізації з усіма необхідними для цього повноваженнями, які надано законом, зокрема, позивачеві та/або відповідачеві в будь-яких державних органах, якщо такі дії пов`язані із цим договором та необхідні для ефективного та практичного представництва й захисту законних прав та інтересів клієнта. Для зазначення цілей клієнт наділяє адвоката серед іншого, але не виключно, наступними правами, зокрема: пред`являти від імені клієнта та в його інтересах відповідний позов (позови), скарги та заяви; подавати докази, заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення в судах, які розглядають справу клієнта; отримувати, підписувати та подавати від імені клієнта та в його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, зокрема, заяви, заперечення, додаткові документи тощо); представляти інтереси клієнта усіма законними способами у судових органах.

За надання правової (правничої) допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, зокрема, що визначається або (і) на основі фіксованої суми. Спираючись на вказане, сторони погоджуються, що послуги адвокатського бюро (адвоката) визначаються у розмірі: згідно додатку № 1.

Вартість та обсяг інших послуг адвоката за цим договором погоджуються сторонами окремо у відповідних додаткових угодах.

Даний договір носить строковий характер, та діє до 19.07.2023.

Поряд з тим 19.07.2022 між Адвокатським бюро «Олени Карнаух-Голодняк» (далі адвокатське бюро) та ТОВ «Лім Еко Транс» (далі - клієнт) було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1., 2. якої сторони погодили, що адвокатське бюро на замовлення клієнта зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (в господарському суді Київської області) щодо стягнення грошових коштів, де відповідачем є Комунальне підприємство «Гостомельводотеплопостачання».

Сторони домовились, що на виконання п. 1 цієї додаткової угоди адвокатське бюро надає клієнту наступні послуги із зазначенням вартості: ведення адвокатським бюро судової справи, де клієнт є стороною у справі, в суді першої інстанції (в господарському суді Київської області), що включає: юридичний аналіз наданих клієнтом документів, підготовка позовної заяви (у разі необхідності підготовка відповіді на відзив на позовну заяву) становить 5 000,00 грн.

Копія означеної додаткової угоди наявна в матеріалах справи.

На підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 19/07/22-2 від 13.07.2022, Адвокатським бюро «Олени Карнаух-Голодняк» 21.07.2022 видано ордер серії АА № 1222722 на надання правової допомоги адвокату Олені Карнаух-Голодняк. Означений ордер про надання правничої (правової) допомоги та копія свідоцтва Карнаух-Голодняк О.В. про право на заняття адвокатською діяльністю наявні в матеріалах справи.

Отже, на підтвердження понесених судових витрат позивачем із відповідно поданою позовною заявою надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 19/07/22-2 від 13.07.2022, додаткової угоди № 1 від 19.07.2022, ордеру серії АА № 1222722 від 21.07.2022 та свідоцтва Карнаух-Голодняк О.В. про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми , не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правову допомогу, беручи до уваги вищезазначені норми законодавства, враховуючи задоволення позивних вимог позивача повністю, а також обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими у розмірі 5 000,00 грн та згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Поряд з тим, відповідачем подано до суду заяву, згідно якої просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача у випадку задоволення позову, відмовивши позивачу у їх стягненні повністю.

Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач зазначає, що в описі виконаних адвокатом позивача робіт не конкретизовано які саме документи і стосовно яких конкретних правовідносин позивача та відповідача вивчав адвокат.

Поряд з тим відповідач зазначив, що в описі наданих адвокатом послуг позивачу зазначено підготовку позовної заяви, проте не конкретизовано про яку саме заяву йдеться, з яким предметом та підставами і яке відношення ця позовна заява має до цієї справи.

До того ж відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 11 164,50 грн.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи підготовку та підписання адвокатом Карнаух-Голодняк О.В. позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім Еко Транс» до Комунального підприємства «Гостомельводотеплопостачання» про стягнення 59 457,37 грн, суд відхиляє твердження відповідача щодо того, що позивачем не конкретизовано які саме документи і стосовно яких конкретних правовідносин позивача та відповідача вивчав адвокат та щодо того, що позивачем не конкретизовано про яку саме позовну заяву йдеться, з яким предметом та підставами і яке відношення ця позовна заява має до цієї справи, як необґрунтовані та не доведені.

Витрати зі сплати судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Задовольнити позовні вимоги повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Гостомельводотеплопостачання» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125, ідентифікаційний код 44342972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лім Еко Транс» (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Параджанова Сергія, буд. 125, ідентифікаційний код 42293452):

-49 900 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот грн) 00 коп. основної заборгованості,

-8 687 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн) 88 коп. інфляційних втрат,

-869 (вісімсот шістдесят дев`ять грн) 49 коп. 3% річних,

-2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн) 00 коп. судового збору та

-5 000 (п`ять тисяч грн) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.10.2022.

Суддя П.В.Горбасенко