Рішення

від 25.10.2022 по справі 925/628/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/628/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Енергопласт до Комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаська міська рада, про стягнення 121000 грн.

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Фірма Енергопласт (ідентифікаційний код 22793863, адреса місцезнаходження:18002, м. Черкаси, вул. Одеська, 66) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 02082522, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул.О. Дашковича, 62) про стягнення 121000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що 24.12.2021 між сторонами укладено договір підряду, відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (підрядник) бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик в термін до 27.12.2021 виконати роботи з капітального ремонту теплової мережі. Позивач свої зобов`язання виконав, про що сторони склали акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Відповідач зобов`язання з оплати виконаних робіт не виконав. Заборгованість відповідача становить 121000 грн.

Змістом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 121000 грн.

06.07.2022 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/628/22, ухвалив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Ухвалу суду від 06.07.2022 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який вручено відповідачу 07.07.2022 (а. с. 87).

01.08.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 88-91), у якому позову не визнав, просив у позові відмовити. Заперечення проти позову обґрунтував відсутністю бюджетного фінансування та умовами договору, за змістом яких замовник має право здійснити оплату за виконані роботи у інший термін, ніж встановлено договором, у випадку затримки бюджетного фінансування.

01.08.2022 відповідач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі Черкаську міську раду третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а. с. 107-108).

01.09.2022 суд ухвалою залучив до участі у справі Черкаську міську раду третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, встановив третій особі строк на подання пояснень щодо позову або відзиву.

15.09.2022 позивач подав до суду докази вручення 12.09.2022 копії позовної заяви третій особі Черкаській міській раді.

21.09.2022 представник третьої особи - Черкаської міської ради ознайомився з матеріалами справи.

Пояснення щодо позову або відзиву третя особа Черкаська міська рада, у строк встановлений судом, не подала.

Дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором підряду.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує укладення між сторонами договору підряду, виконання договору позивачем та виконання за завданням відповідача будівельних робіт, неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема не сплати за виконані будівельні роботи, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 121000грн.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; виконання свого обов`язку у зобов`язанні позивачем; невиконання відповідачем грошового зобов`язання; розмір невиконаного грошового зобов`язання; порушення суб`єктивного права за захистом якого позивач звернувся до суду.

2. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

24.12.2021позивач (підрядник) та відповідач (замовник) уклали договір підряду № 922(а.с. 9-14), відповідно до умов якого домовилися про наступне:

- п. 1.1. замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту теплової мережі від житлового будинку по пров. Михайла Ханенка, 4 до житлового будинку по пров. Михайла Ханенка, 2 у м. Черкаси (додаткові роботи), код робіт: ДК 021:2015-45230000-8 «Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг: вирівнювання поверхонь», відповідно до кошторисної документації.

- п. 1.3. Роботи виконуються з власних матеріалів підрядника, за допомогою власного обладнання та механізмів.

- п. 1.6. Термін виконання робіт: до 27.12.2021 включно.

- п. 3.1. Ціна договору становить 121000 грн в т.ч. ПДВ 20166,67 грн.

- п. 3.3 Джерело фінансування бюджетні кошти. КЕКВ 3210. Платіжні зобов`язання замовника перед підрядником виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

- 4.1. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3), що підписані обома сторонами.

- 4.2. Розрахунки за даним договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок підрядника протягом 2 банківських днів, але не пізніше 27.12.2021 року.

- 4.3. У разі затримки бюджетного фінансування та/або не здійснення платежів не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснити платежі.

- 6.3. При обставинах, за які відповідає замовник (відсутність коштів, затримка у виконанні зобов`язань, укладення додаткових угод тощо), що перешкоджають виконання підрядником робіт у встановлені терміни та не залежать від останнього, сторони можуть переглядати терміни виконання робіт.

- 6.4. Підрядник зобов`язується виконати роботи та надати замовнику «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3).

- 6.8. Після подання замовнику акту, останній розглядає їх протягом 3 (трьох) робочих днів, погоджується з ними або повертає підряднику з мотивованими зауваженнями.

- 7.1.1. Замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити за виконані роботи.

- 7.2.3. Замовник має право зменшувати обсяг виконаних робіт та загальну вартість договору, залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони відповідно вносять зміни до договору.

-8.2. У разі затримки виконання робіт або виконання зобов`язань по договору не в повному обсязі підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день затримки.

- 11.2. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Підстави та міру відповідальності замовника за порушення виконання зобов`язання сторони договору не встановили.

31.12.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою змінили строк дії договору та встановили його тривалість до 31.12.2022. (а. с. 15)

30.12.2022 сторони підписали довідку про вартість виконаних робіт та витрати за грудень 2021 (а. с. 16) та акт приймання виконаних будівельних робіт (а. с. 17-21). Вартість виконаних будівельних робіт становить 121000 грн.

До відзиву на позовну заяву відповідач подав письмові докази, на підставі яких суд встановив:

11.03.2021 Черкаська міська ради прийняла рішення № 4-266 про внесення змін до рішення міської ради від 24.12.2020 №2-48 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2021 рік (23576000000)» (а. с. 92-93), визначивши доходи та видатки міського бюджету, та затвердивши розподіл витрат міського бюджету на реалізацію міських/регіональних програм згідно з додатком (а.с. 94-96), відповідно до якого до передбачено внески до статутного капіталу відповідача на капітальний ремонт теплопостачання та гарячого водопостачання у розмірі 5 млн. грн.

03.11.2021 Виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення № 1237 (а. с. 97), яким вніс зміни до рішення виконавчого комітету від 13.04.2021 № 366 «Про затвердження переліку об`єктів для капітального ремонту (мережі теплопостачання та гарячого водопостачання) на 2021 рік», яким додаток до рішення викладено у новій редакції. За змістом додатку до рішення виконавчого комітету (а. с. 98) до переліку об`єктів для капітального ремонту (мережі теплопостачання) та гарячого водопостачання) на 2021 рік в м. Черкаси включено капітальний ремонт теплової мережі від житлового будинку по пров. Михайла Ханенка, 4 до житлового будинку по пров. Михайла Ханенка, 2 в м. Черкаси.

14.02.2022 Управління Державної казначейської служби України в м. Черкасах Черкаської області листом № 02-07-06/393 (а.с. 99) повідомило відповідача, що, оскільки, роботи були виконані у 2021 році, а на рахунку відповідача на той час були відсутні фактичні надходження, тому зобов`язання, взяті відповідачем з порушенням частини 2 статті 48 Бюджетного кодексу України не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані сторонами докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Тому подані сторонами докази суд визнає допустимими.

Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані сторонами, достовірними.

3. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини: виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору підряду; виконання зобов`язання позивачем за договором та виконання підрядних робіт; виникнення у відповідача обов`язку сплатити позивачу за виконані роботи; невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Відповідач не подав доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору підряду, виконання позивачем підрядних робіт відповідного до умов договору, вартість виконаних будівельних робіт. З огляду на вказане суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Докази, подані відповідачем, на підтвердження відсутності бюджетного фінансування не спростовують обставин виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору підряду, виконання позивачем підрядних робіт відповідного до умов договору, вартості будівельних робіт.

4. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання відповідно до укладеного у письмовій формі договору підряду.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та виконав у грудні 2021 за завданням замовника підрядні роботи вартістю 121000 грн. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату за виконані підрядні роботи протягом 2 банківських днів з дня складення акту № КБ-2в та Довідки КБ-3, але не пізніше 27.12.2021 року.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 121000 грн.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Невиконання відповідачами свого обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні з оплати виконаних будівельних робіт.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його невиконання, зокрема не сплати за виконані підрядні роботи відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані будівельні роботи у розмірі 121000 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Аргументи відповідача:

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що за відсутності фінансування (бюджетних асигнувань) має право здійснити оплату протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати отримання бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснити платежі. Таке право відповідача передбачене пунктом 4.3 договору підряду.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов таких висновків. Відповідно до умов договору підряду у позивача виникли зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик, з власних матеріалів, за допомогою власного обладнання та механізмів виконати роботи з капітального ремонту теплової мережі. (п. 1.1., 1.3.)

30.12.2021 сторони підписали первинні облікові документи: Акт приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), що є підставою виникнення у позивача грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт. (п. 4.1.). Строк виконання грошового зобов`язання - протягом 2 банківських днів, але не пізніше 27.12.2021 року. (п. 4.2.)

Отже, сторони погодили наступний порядок та строк виконання грошового зобов`язання: протягом 2 банківських днів з дня складення первинних облікових документів КБ-2в і КБ-3, але не пізніше 27.12.2021. Отже, не зважаючи на дату складення КБ-2в і КБ-3 відповідач у будь-якому разі повинен був виконати грошове зобов`язання не пізніше 27.12.2021.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити за виконані роботи (п. 7.1.1.)

Сторони погодили, що джерелом фінансування підрядних робіт є бюджетні кошти. Платіжні зобов`язання замовника перед підрядником виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань). (п. 3.3). Та передбачили, що у разі затримки бюджетного фінансування та/або не здійснення платежів не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснити платежі.

Такі умови договору зумовлюють правову невизначеність у правовідносинах сторін, оскільки встановлюють відкладальну обставину, яка перебуває за межами контролю як підрядника, так і замовника і може взагалі не настати.

Водночас, сторони передбачили, що при обставинах, за які відповідає замовник (відсутність коштів, затримка у виконанні зобов`язань, укладення додаткових угод тощо), що перешкоджають виконання підрядником робіт у встановлені терміни та не залежать від останнього, сторони можуть переглядати терміни виконання робіт. (п. 6.3.) Замовник також мав право зменшувати обсяг виконаних робіт та загальну вартість договору, залежно від реального фінансування видатків, що є підставою внесення змін до договору. (п. 7.2.3.)

Замовник не ініціював перенесення термін виконання робіт, зменшення обсягу та/або загальну вартість договору, отже передбачав, або за всіма обставинами повинен був передбачити, можливість виконання свого обов`язку у зобов`язанні.

Суд враховує, що сторони уклали договір 24.12.2021 та встановили термін виконання робіт до 27.12.2021 включно (п. 1.6.), отже на виконання будівельних робіт відведено 3 дні, не враховуючи день укладення договору. У разі затримки виконання робіт сторони встановили відповідальність підрядника у формі неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день затримки. (п. 8.2.) Водночас, вид та розмір відповідальності замовника за невиконання (неналежне) виконання зобов`язання договір не містить. Такі умови договору, на переконання суду, істотно порушують баланс інтересів сторін, та ставлять одну сторону (підрядника) у завідомо гірше становище, порівняно з іншою стороною (замовником).

Нетривалий термін виконання зобов`язання у три дні з моменту укладення договору, поза межами розумного сумніву, давав об`єктивну можливість відповідачу усвідомлювати можливість виконання грошового зобов`язання у випадку укладення договору або відмовитися від його укладення, й, зокрема, з причин відсутності фінансування чи існування інших причин, які потенційно зумовлювали неможливість виконання грошового зобов`язання за укладеним договором, і які відповідач міг передбачити, проявивши розумну обачність.

Згідно з вимогами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті робіт, які прийняті ним без зауважень.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт порушує принципи справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Враховуючи наведене вище, суд визнає аргументи відповідача про правомірність невиконання грошового зобов`язання необґрунтованими.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання відповідно до укладеного договору підряду.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Мотивом застосування вказаних норм цивільного права є висновок суду про порушення відповідачем грошового зобов`язання.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн (а. с.8).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн, які складається з пошуку та аналізу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій та роз?яснення клієнту тривалістю 3 години, вартістю 3000 грн; складання позовної заяви тривалістю 5 годин, вартістю 5000 грн; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання відповіді на відзив тривалістю 5 годин, вартістю 5000 грн; участь у судових засіданнях тривалістю 2 години, вартістю 2000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу правову допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги (а. с. 76), розрахунок витрат на правничу допомогу (а. с. 77), прибутковий касовий ордер № 13 (а. с. 78), Виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 79, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Попова Андрія Вікторовича (ст. 80).

Дослідивши подані позивачем письмові докази, суд установив, що Попов А.В. є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність в організаційній формі Адвокатського бюро «Попова Андрія».

01.07.2022 між позивачем та АБ «Попова Андрія» укладено договір про надання правової допомоги № 01/07/2022, за умовами якого бюро надає клієнту правову інформацію, консультації і роз?яснення з правових питань, правовий супровід клієнта в судах, складання, підписання та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, зокрема в Господарському суді Черкаської області.

Вартість послуг бюро розраховується погодинно та сплачується на підставі розрахунку. Ціна за 1 годину становить 1000 грн.

Відповідно до Розрахунку витрат на правничу допомогу, складеного 01.07.2022, правова допомога позивачу складається з пошуку та аналізу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій та роз?яснення клієнту тривалістю 3 години, вартістю 3000 грн; складання позовної заяви тривалістю 5 годин, вартістю 5000 грн; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання відповіді на відзив тривалістю 5 годин, вартістю 5000 грн; участь у судових засіданнях тривалістю 2 години, вартістю 2000 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордеру № 13 від 01.07.2022 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 8000 грн.

На підставі поданих позивачем письмових доказів суд установив виникнення між позивачем та АБ «Попова Андрія» зобов`язальних правовідносин на підставі договору про надання правової допомоги. Вартість погоджених сторонами витрат на правничу допомогу становить 15000 грн. Розмір витрат на правничу допомогу сплачений позивачем становить 8000 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 15000 грн.

Позивач надав докази понесення витрат у розмірі 8000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав договір про надання правової допомоги, розрахунок витрат на правничу допомогу, прибутковий касовий ордер.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу, складеного 01.07.2022, правова допомога позивачу складається з пошуку та аналізу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій та роз?яснення клієнту тривалістю 3 години, вартістю 3000 грн; складання позовної заяви тривалістю 5 годин, вартістю 5000 грн; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання відповіді на відзив тривалістю 5 годин, вартістю 5000 грн; участь у судових засіданнях тривалістю 2 години, вартістю 2000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Інститут розподілу судових витрат покликаний компенсувати сторонам господарського процесу понесені судові витрати й зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката. За наслідками розподілу судових витрат суд присуджує стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, понесенні судової витрати. За наслідками розподілу судових витрат суд не присуджує такі витрати адвокату. Відносини між адвокатом та клієнтом є зобов`язальними, підставою їх виникнення є договір надання правової допомоги. Відповідно до змісту принципу свободи договору ціна послуг адвоката (професійної правничої дороги) формується адвокатом із врахуванням витрат адвоката на надання правової допомоги, обов`язкових податків та зборів та встановлюється у договорі між адвокатом та клієнтом.

При визначенні співмірності витрат на правову допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015); Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; (East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014); Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Лавентс проти Латвії від 28.11.2002).

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач клопотання про зменшення розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не подав.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Вирішуючи питання про обґрунтованість та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у формі складення позовної заяви у розмірі 5000 грн пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Суд враховує, що ця справа є справою у спорі, що виник при укладанні і виконанні правочину у господарській діяльності та, на переконання суду, не є складною для адвоката А. Попова. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між сторонами у справі щодо якості та обсягу виконаних, порядку визначення розміру заборгованості - судова практика у цій категорії справ є сталою.

Спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Спірні правовідносини не потребують дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів. При складанні позовної заяви адвокат не використав правові позиції Верховного Суду сформовані у подібних правовідносинах.

З огляду на вказане витрати позивача на професійну правничу допомогу у формі пошуку та аналізу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій та роз?яснення клієнту у розмірі 3000 грн суд визнає обґрунтованими частково.

Керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не присуджує позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, не розподіляє такі витрати повністю на відповідача, не на користь якого ухвалено рішення, а покладає їх частково на позивача, на користь якого ухвалено рішення.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у формі пошуку та аналізу судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій та роз?яснення клієнту у розмірі 3000 грн слід розподілити між сторонами та покласти 2/3 витрат у розмірі 2000 грн на позивача, 1/3витрат у розмірі 1000 грн на відповідача.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у формі ознайомлення з відзивом на позовну заяву, здійснення його правового аналізу, складання відповіді на відзив у розмірі 5000 грн, а також у формі участі у судових засіданнях у розмірі 2000 грн суд визнає недоведеними та необґрунтованими, з огляду на подання доказів вчинення адвокатом таких дій.

Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню на його користь з відповідача, суд визнає обґрунтованими та доведеними у розмірі 6000 грн.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 02082522, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул.О. Дашковича, 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Фірма Енергопласт (ідентифікаційний код 22793863, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Одеська, 66) 121000,00грн (сто двадцять одну тисячу гривень 00 копійок) боргу, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) витрат зі сплати судового збору, 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя А.І. Гладун