Ухвала

від 18.10.2022 по справі 757/24455/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підозрюваної ОСОБА_7

розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2022 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, у межах строку досудового розслідування, до 10.11.2022 року включно.

Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу у межах 835 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 000 000 грн. 00 коп., та покладено на підозрювану ОСОБА_7 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Справа № 757/24455/22-к Слідчий суддя ОСОБА_11

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3784/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_1 .

Визначено строк дії покладених на підозрювану ухвалою слідчого судді обов`язків в межах строків досудового розслідування, тобто до 10.11.2022 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, з покладенням на неї відповідних обов`язків.

У разі застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, захисник просив застосувати домашній арешт за місцем її проживання в м. Києві. У разі застосування нічного домашнього арешту, визначити заборону покидати житло в нічний період часу з 23.00 год до 6.00 год., з покладенням на підозрювану обов`язків з врахуванням обґрунтувань прокурора до поданого клопотання. У разі, якщо суд дійде до висновку про задоволення клопотання слідчого та можливість визначення розміру застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, захисник просив скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та визначити розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

26.09.2022 від захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 надійшли доповнення та зміни до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що стороною обвинувачення та слідчим суддею не доведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.

Апелянт зазначав, що надані стороною обвинувачення матеріали свідчать виключно про вчинення певного кримінального правопорушення, яке розслідується, однак, не містять даних про причетність підозрюваної до систематичного заволодіння грошовими коштами громадян, які здійснювалися з листопада 2021 року по липень 2022 року, оскільки її присутність зафіксована з 05.07.2022 року по 11.07.2022 року, що у своє чергу виключає причетність до будь-яких дій, які здійснювалися поза даним часовим проміжком.

Крім того, як вбачається з відміток у закордонному паспорті ОСОБА_7 , вона в період часу, під час якого остання, за версією сторони обвинувачення, вчиняла інкримінованій їй злочини, перебувала за межами території України, зокрема у Республіці Молдова, Польщі, та Єгипті.

Сума грошових коштів, які встановлені стороною обвинувачення як збиток, сформована в період часу з листопада місяця 2021 року по липень місяць 2022 року. У той же час, відповідно до наданих матеріалів, ОСОБА_7 мала відношення до діяльності щодо зібрання благодійних внесків тільки 6 днів з 05.07.2022 року по 11.07.2022 року.

Захисник просив врахувати, що ОСОБА_7 є студентом ПВНЗ «Київський університет культури», факультету готельно-ресторанного і туристичного бізнесу, має позитивні відгуки та рекомендації за місцем навчання, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, що є беззаперечною гарантією її належної процесуальної поведінки.

До ОСОБА_7 раніше не застосовувалися запобіжні заходи, що є свідченням її законослухняності та виконання нею

процесуальних обов`язків у разі їх покладення.

Апелянт зазначав, що наявність відомостей, які містяться у характеризуючих матеріалах, свідчать про порушення слідчим суддею норм КПК України при вирішенні питання щодо розміру застави, та визначення такого розміру в невірному та непомірному розмірі. Зокрема, всі наявні відомості вказують на відсутність виключності випадку та можливість визначення розміру застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не наведено жодного конкретного та обґрунтованого твердження та пояснення причин не прийняття доводів сторони захисту ні щодо обставин передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України ні щодо порядку прийняття рішень слідчим суддею передбачених ст. 194 КПК України.

Ухвала постановлена без дотримання вимог щодо кримінального провадження, без з`ясування обставин, які були досліджені під час судового розгляду та без зазначення достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000336 від 28.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, строк дії якого продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 на 30 діб, № 259/2022 від 18.04.2022 на 30 діб, № 341/22від 17.05.2022 на 90 діб та № 2500-ІХ від 15.08.2022 на 90 діб.

У зв`язку з цим, усвідомлюючи бажання громадян України надавати благодійну допомогу Збройним Силам України, ОСОБА_12 , на початку березня 2022 року, перебуваючи у місті Києві,діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив заволодіти їх майном шляхом обману, через діяльність благодійних організацій.

З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_12 розробив план злочинної діяльності, який передбачав діяльністьколл-центру, працівники якого вводили в оману громадян України щодо здійснення фінансово-матеріальної підтримки Збройних Сил України та з цією метою переконували громадян України перераховувати коштина рахунок благодійної організації, підконтрольної ОСОБА_12 . Після надходження коштів на рахунок благодійної організації ОСОБА_12 планував заволодівати отриманими грошима, не здійснюючи благодійну діяльність.

На виконання свого плану зі створення злочинної організації та з метою спільного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 до її складу залучив ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_18 , яка була керівником діючої Благодійної Організації «БФ Гаряча лінія життя».

ОСОБА_12 , як організатор, повинен був проводитиінструктажі усіх учасників групи перед вчиненням злочинів та керувати їх діями під час реалізації злочинного плану, схваленого усіма учасниками групи. Також, ОСОБА_12 мав забезпечувати злагодженість дій усіх учасників, здійснював пошук потенційних потерпілих, розподіляв між членами злочинної організації грошові кошти, отримані внаслідок вчинення шахрайських дій, брав безпосередню участь у створенні фіктивного відеоматеріалу, який у подальшому відправляли потерпілим для звітування перед ними щодо перерахованих коштів для закупівлі амуніції Збройним Силам України.

Слідчий зазначає, що для переконання оточуючих у здійсненні благодійної діяльності та необхідності надати фінансову допомогу Збройним Силам України (у виді добровільних пожертв), а також для забезпечення можливості отримувати благодійні внески від необмеженого кола осіб, до діяльності злочинної організації ОСОБА_12 залучив благодійну організацію «БФ Гаряча лінія життя»(ЄДРПОУ 44075080), у якої відкрито банківський рахунок« НОМЕР_1 ».

На вказаний рахунок, потерпілі мали добровільно переводити благодійні внески у грошовій формі на різні суми, якими у подальшому заволодівали члени злочинної організації.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що ОСОБА_12 у створеній ним злочинній організації розподілив ролі її учасників, зокрема, на ОСОБА_7 , як на активного учасника злочинної організації, покладені обов`язки безпосереднього вчинення шахрайських дій, що полягали у здійснені телефонних дзвінків потенційним потерпілим.

Усіх учасників злочинної організації ОСОБА_12 проінформував про свої злочинні наміри та плани групи,необхідність виконання його доручень, як її організатора, бажаючи об`єднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату протиправного збагачення від вчинення шахрайських дій, а саме: заволодінь грошовими коштами громадян України, які останні перераховували, як благодійну допомогу Збройним Силам України.

Кожен з учасників окремо, у тому числі ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та інші, надавши свою згоду на участь у розробленому злочинному плані ОСОБА_12 ,заздалегідь, тобто до початку вчинення кримінальних правопорушень, домовились про їх спільне вчинення, таким чином увійшли до злочинної організації.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що створена ОСОБА_12 злочинна організація відрізнялася стійкістю, стабільністю функціонування, чітким розподілом функцій серед усіх її учасників, досконалою структурою, високим ступенем внутрішньої організованості, в тому числі ієрархією і дисципліною, а також постійністю форм і методів злочинної діяльності.

Усі учасники злочинної організації перебували тривалий час у тісних відносинах, централізовано і неухильно підпорядковувалися вимогам ОСОБА_12 , який неодноразово приїздив до місця вчинення протиправних дій, а саме до офісних приміщень, а також організовував збори учасників злочинної організації, з метою координації та надання подальших вказівок щодо протиправних дій, спрямованих на вчинення злочинів.

Члени злочинної організації дотримувались правил конспірації при підготовці та вчиненні злочинних дій: придбали нові засоби зв`язку, при спілкуванні з потенційними потерпілими змінювали власні імена, використовували заздалегідь підготовлені фіктивні фото та відео матеріали з повідомленнями про збір коштів та подальшу допомогу Збройним Силам України.

Зазначена злочинна організація, починаючи з початку березня 2022 року посягала на право власності фізичних осіб.

За час існування створеної ОСОБА_12 злочинної організації, її учасниками, з відома і схвалення всіх її членів, які діяли спільно, з єдиним умислом на досягнення злочинного результату, відомого їм усім, було здійснено заволодіння шляхом обману (шахрайство) грошовими коштами ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та інших осіб на загальну суму 8 725 409 грн., тобто вчинено особливо тяжкі злочини, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно даних протоколу затримання від 12.09.2022, цього ж дня затримано ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України.

12.09.2022 ОСОБА_7 вручено повідомлено про підозру в участі у злочинні організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України, та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

13.09.2022 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , в якому просила застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, із визначенням їй застави у розмірі не менш як 835 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 000 000 грн 00 коп., із покладенням на підозрювану ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.09.2022 задоволено клопотання слідчого, застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, у межах строку досудового розслідування, до 10.11.2022 року включно, із визначенням ОСОБА_7 розміру застави у межах 835 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 000 000 грн. 00 коп., та покладенням на підозрювану, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 10.11.2022 року включно.

З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатніпідстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, слідчим доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом з тим, колегію суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, слідчий суддя невірно вказав, що застава у виді 835 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в еквіваленті на національну грошову одиницю становитиме 2 000 000 грн.

Так, як убачається зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX, у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб із 1 січня становить 2481 гривню.

З урахуванням наведеного, застава у розмірі 835 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в еквіваленті на національну грошову одиницю становить 2 071 635 гривень.

Крім того, на переконання колегії суддів, визначаючи підозрюваній заставу у розмірі 2 000 000 грн., слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, та не обгрунтував необхідність визначення підозрюваній застави саме в такій сумі.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КК України (у редакції цієї статті станом на 09.09.2022), слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_7 розміру застави, та не навів достатнього обгрунтування визначення розміру застави на такому високому рівні.

Як убачається із ухвали слідчого судді, визначаючи ОСОБА_7 розмір застави у сумі 2 000 000 грн., слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної та послався на розмір збитків у сумі 8 725 409 грн., заподіяння яких органом досудового розслідування інкриміновано ОСОБА_7 разом з іншими учасниками злочинної організації.

Фактично, визначивши заставу в розмірі, значно вищому за максимальну межу застави, передбаченої п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК, слідчий суддя обгрунтував такий висновок сумою заподіяної шкоди кримінальними правопорушеннями, у яких підозрюється ОСОБА_7 , не врахувавши практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.

Крім того,завдання матеріальних збитків потерпілим на загальну суму 8 725 409 грн. інкриміновано для ОСОБА_7 не одноособово, а у співучасті з іншими особами.

Так, якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява №23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, підозрювана ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання та реєстрації, не заміжня, не працює.

З урахуванням наведених обставин, майнового та сімейного стану підозрюваної та з огляду на її вік, на переконання колегії суддів, визначена слідчим суддею застава в сумі 2 000 000 є такою, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваної ОСОБА_7 , та необхідність у її застосуванні в такому розмірі у кримінальному провадженні не доведена, на підставі чого колегія суддів вважає її завідомо непомірною для підозрюваної.

За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів враховує обставини інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_7 , інші обставини, передбаченіст. 178 КПК України, та приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею обов`язків здатна застава у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 240 500 гривень у національній грошовій одиниці.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування, до 10.11.2022 включно.

На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючим в кримінальному провадженні ризиками, особою підозрюваної, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри увчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змістуст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги про непричетність підозрюваної до злочинів, за якими здійснюється досудове розслідування, та посилання на те, що ОСОБА_7 не перебувала на території України в період вчинення інкримінованих їй злочинів, колегія суддів вважає передчасними, проте такі доводи підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування.

Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що до ОСОБА_7 раніше не застосовувались запобіжні заходи, що на думку захисника, свідчить про законослухняність підозрюваної та виконання покладених на неї обов`язків у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не спростовують правильність висновків слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваної.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 є студенткою, має позитивні відгуки та рекомендації за місцем навчання, має постійне місце проживання, та не свідчать про зменшення ступеню існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням конкретних обставин інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, кількості епізодів злочинних дій, їх тяжкість та ступінь порушення суспільних цінностей у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, та не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Інші доводи апеляційної скарги не доводять наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, або можливість визначення підозрюваній застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, про що порушував питання захисник в апеляційній скарзі.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга із доповненнями підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, тобто до 10.11.2022 включно, із визначенням застави у виді 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 240 500 гривень, з покладанням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, до 10 листопада 2022 року включно.

Визначити підозрюваній ОСОБА_7 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 240 500 гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладенихсудом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 10 листопада 2022 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3