Постанова

від 20.10.2022 по справі 371/482/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року м. Київ

Справа № 371/482/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/9271/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області на ухвалу Миронівського районного суду Київської області постановлену під головуванням судді Каневського В.О., 22 червня 2022 року у м. Миронівка, у справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої Ані Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 22 червня 2022 року позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої Ані Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення - повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що Заступник керівника Київської обласної прокуратури в особі держави не підтвердив та не обґрунтував свої повноваження представляти інтереси Ржищівської міської ради Київської області про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, чим не дотримав вимоги ч.7 ст.177, ч.5 ст.175 ЦПК України.

Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, заступником керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області подано апеляційну скаргу, так як вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції перш ніж постановити ухвалу про повернення позову, мав залишити її без руху з наданням визначеного строку для усунення виявлених недоліків. Проте позовну заяву прокуратури було повернуто без попереднього залишення без руху на підставі п.1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що у позовній заяві наведено обґрунтовані підстави звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради, оскільки останній не звернувся з позовом, що є підтвердженням його бездіяльності. Вказані обставини беззаперечно вказують на наявність виключних підстав, передбачених положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду саме прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради.

Також в доводах апеляційної скарги зазначає, що дані про призначення на посаду прокурора у відкритому доступі, а тому суд мав можливість перевірити повноваження прокурора.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України і ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 56, 185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6144/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 наведено правові висновки, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2022 заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстратора виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області Болдирєвої Ані Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення. Підстави звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначив, що Ржищівська міська рада неналежно виконує надані законом повноваження.

До позовної заяви заступник керівника Київської обласної прокуратури долучив копію листа адресованого Ржищівській міській раді від 04 травня 2021 року, яким міську раду повідомлено про виявлені прокуратурою порушення вимог чинного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки відповідачу у приватну власність за рахунок земель регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» та запитано про вжиті міською радою заходи щодо захисту порушених інтересів держави, а в разі неможливості їх вжиття - повідомити про це обласну прокуратуру для вжиття останнім відповідних заходів реагування в порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 17 травня 2022 року №02-02-09/838 Ржищівська міська рада повідомила прокуратуру про неможливість встановлення достовірного місцезнаходження спірної земельної ділянки та просила вжити заходів представницького характеру, щодо повернення земельної ділянки в комунальну власність.

Також Листом Київської обласної прокуратури від 15 червня 2020 року №12/2-311вих-22 було повідомлено Ржищівську міську раду про підготовку прокуратурою позову.

За таких обставин, Київською обласною прокуратурою було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме повідомлено Ржищівську міську раду про те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що діями відповідача щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку було порушено інтереси територіальної громади м. Ржищів та необхідно їх захистити.

З долучених до позовної заяви доказів вбачається, що Ржищівська міська рада захист інтересів держави не здійснила, натомість просила прокуратуру вжити заходи цивільно-правового характеру в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради, пред'явивши відповідний позов.

На виконання вимог абзацу 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив про це Ржищівську міську раду листом Київської обласної прокуратури від 15 червня 2022 року № 12/2-311вих22. про підготовку відповідного позову.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження Заступника керівника Київської обласної прокуратури на представництво інтересів у суді, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно до ч.ч. 4,5 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури. Органи прокуратури оприлюднюють видані ними нормативно-правові акти з питань організації та діяльності прокуратури України в порядку, встановленому законом.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. призначений на посаду заступника керівника Київської обласної прокуратури з жовтня 2020 року.

Таким чином відсутня необхідність надання додаткових доказів належності посадової особи до системи органів прокуратури, за умови наявності відповідних даних на офіційних веб-сайтах органів прокуратури, що відповідно вказує на їх загальнодоступний характер.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 08 квітня 2021 року у справі №910/10890/19.

Отже, прокурором були зазначені обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави в суді, що є достатнім для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для повернення позовної заяви, оскільки прокуратурою доведено підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що підтверджується достатніми доказами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області - задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 22 червня 2022 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук