Рішення

від 12.10.2022 по справі 675/1728/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1728/19

Провадження № 2/675/43/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2022 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., з участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В., представника позивача - адвоката Чернова В. В., представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав у режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» про визнання недійсними договорів (правочинів) та скасування їх державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

В серпні 2019 року ТОВ «Фармгейт Україна» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» про визнання недійсними договорів (правочинів) та скасування їх державної реєстрації.

В обґрунтування позову позивач вказав, що між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 було укладено строком на 10 та 15 років договори оренди належних останній земельних ділянок, зокрема, 22.11.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192, та 17.03.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616. Однак, між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 23.07.2018 було укладено договори про розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616.

В подальшому, вказані земельні ділянки виступали предметом договорів оренди, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладених між власником земельних ділянок - ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд».

На думку позивача, виконавчий директор ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_1, діючи від імені позивача, не мав повноважень на розірвання договорів оренди землі та діяв з явним перевищенням наданих йому повноважень. Отже, укладені правочини про розірвання договорів оренди землі порушують речові права позивача, не відповідають вимогам закону та є недійсними в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України. Як наслідок, є недійсними всі подальші укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» договори щодо вказаних земельних ділянок.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23.09.2019 вказана позовна заява прийнята до розгляду та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання відповідачами по справі відзивів.

27.01.2020 позивачем через свого представника подано заяву про зміну підстав позову, якою він просить визнати зазначені в позові договори недійсними та скасувати їх державну реєстрацію, вказуючи, що підставою даного позову є не тільки відсутність волевиявлення у позивача на укладення угод від 16.01.2019 та 23.07.2018 про розірвання договорів оренди землі, але й відсутність такого зі сторони відповідача ОСОБА_2 , адже такі угоди вона не підписувала.

Ухвалою суду від 27.01.2020 заяву представника позивача про зміну підстав позову прийнято до розгляду та встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.

09.04.2020 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що під час розгляду справи, щодо належних ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192 та 6822181300:03:015:0616 укладалися угоди з приводу права володіння та користування ними, а тому ТОВ «Фармгейт Україна» просить додатково до первинних позовних вимог визнати недійсними укладені 21.01.2020 договори оренди, укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» щодо вказаних земельних ділянок.

Ухвалою суду від 27.04.2020 зазначену заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

Відповідачі у справі скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, в яких висловили свою позицію щодо поданого позову.

Так, поданими відзивами відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що був уповноважений від імені ТОВ «Фармгейт Україна» укладати угоди про розірвання договорів оренди землі, адже діяв на підставі довіреності № 6 від 12.03.2018 року, яка надавала йому право на такі дії. Надана позивачем копія такої довіреності не відповідає оригіналу, так як в ній відсутні положення, які надавали йому право на розірвання договорів оренди землі. Позивачем не доведено, що така довіреність існувала лише в одному екземплярі. Також зазначає, що відповідні повноваження ОСОБА_1 визначені також додатком 1 до Трудового договору № 4 від 01.08.2011 року, відповідний додаток якого в невідомій йому редакції та такий, що ним не підписувався, надано позивачем до суду. Крім того, позивачу було відомо про укладення виконавчим директором угод про розірвання договорів оренди землі, укладених з ОСОБА_2 , адже на всіх правочинах стоять відтиски печатки ТОВ «Фармгейт Україна», яка знаходилась у віданні лише директора товариства ОСОБА_3 , тобто такі спірні угоди були ним схвалені. Щодо посилань позивача стосовно відсутності волевиявлення ОСОБА_2 щодо укладення спірних договорів, зазначає, що ОСОБА_2 сама ж безпосередньо зверталась до позивача з проханням щодо додаткового розірвання договорів оренди від 22.11.2016 та 17.03.2017, та сама ж в подальшому і підписувала договори про розірвання вказаних договорів оренди, про що нею також зазначено у її відзиві, а отже твердження представника позивача стосовно того, що її підпис підробили є надуманим, а клопотання про проведення експертизи необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач ОСОБА_2 за життя подала до суду відзиви від 07.10.2019 та 06.02.2020, якими повністю заперечила проти задоволення позову та підтвердила, що між нею та ТОВ «Фармгейт Україна», від імені якого діяв директор ОСОБА_1 , було укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192 та 6822181300:03:015:0616. В подальшому, за її ініціативою такі договори оренди були розірвані.

Стверджує, що на час розірвання вказаних договорів оренди, їй не було відомо про відсутність повноважень у директора позивача ОСОБА_1 на вчинення таких дій від імені ТОВ «Фармгейт Україна». Саме до нього вона та інші власники земельних ділянок зверталися з питань укладення, зміни та припинення договорів оренди землі. Про наявність інших директорів в ТОВ «Фармгейт Україна» їй відомо не було. Укладення спірних угод про розірвання договорів оренди землі з ТОВ «Фармгейт Україна» здійснено за її вільним волевиявленням, підписи у них належать їй.

В подальшому неодноразово переукладала договори на право користування належними їй земельними ділянками з ТОВ «Хостленд».

Відповідач ТОВ «Хостленд» у поданому відзиві не визнало позовних вимог, вказуючи, що дійсно між ними та ОСОБА_2 укладено договори на право оренди та користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо належних їй двох земельних ділянок. На час укладення цих договорів, право користування за третіми особами зареєстровано не було. Крім того, власник земельних ділянок ОСОБА_2 , укладаючи договори на право користування ними з ТОВ «Хостленд», фактично підтвердила своє волевиявлення щодо розірвання договорів оренди з ТОВ «Фармгейт Україна», адже вчиняла активні дії щодо своєї власності, розуміючи, що вона не обтяжена іншими речовими правами позивача.

Під час підготовчого провадження судом вчинено наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 24.12.2019 задоволено клопотання сторін та витребувано у Сектора з питань державної реєстрації Ізяславської РДА належним чином засвідченні копії документів, що складають реєстраційні справи та на підставі яких проведено реєстраційні дії щодо договорів, які є предметом спору. Також зобов`язано ТОВ «Фармгейт Україна» надати суду для огляду оригінали: довіреності № 6 від 12.03.2018, виданої ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_1 ; трудового договору № 4, який був укладений 01.08.2011 між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_1 з оригіналами усіх додатків до нього; журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Фармгейт Україна» станом на 2018 рік.Задоволено клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 10.04.2020 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати дії щодо реєстрації будь-яких правочинів між ТОВ «ХОСТЛЕНД» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192, площею 1,2548 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616, площею 1,3621 га, які знаходяться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, зокрема, щодо реєстрації права оренди та/або права користування вказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), а також реєстрації припинення таких прав

Ухвалою від 25.05.2020 задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у договорі про розірвання договору оренди землі від 23.07.2018, укладеному між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616 ОСОБА_2 чи іншою особою; чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у договорі про розірвання договору оренди землі від 23.07.2018, укладеному між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192 ОСОБА_2 чи іншою особою.

Ухвалою суду від 13.07.2020 задоволено клопотанням представника позивача та зобов`язано Ізяславську районну державну адміністрацію надати суду матеріали реєстраційних справ (як в паперовому відображені (за наявності) так і в належних чином завірених скан.копіях з електронних документів) щодо реєстрації договорів від 21.01.2020 про оренду земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, площею 1,2548 га та договору від 21.01.2020 про оренду земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, площею 1,3621 га.

Ухвалою суду від 18.09.2020 за клопотанням представника позивача витребувано в Ізяславській державній нотаріальній конторі Хмельницької області оригінал довіреності від 20.06.2019 року реєстраційний номер 1-727, відповідно до якого ОСОБА_2 уповноважила представляти її інтереси - ОСОБА_5 . Витребувано з Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області оригінали документів з вільними зразками підпису ОСОБА_2 , що необхідні для забезпечення проведення призначеної почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 09.10.2020 провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Після надходження до суду висновку експерта від 05.03.2021 ухвалою від 15.03.2021 провадження у справі поновлено та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2021 провадження у справі № 675/1728/19 зупинено до закінчення шестимісячного строку, необхідного для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02.07.2021, з метою встановлення кола спадкоємцівпісля смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.09.2021залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.12.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Хостленд» адвоката Карун В. П. про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Чернов В. В. позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позові.

Представник ТОВ «Хостленд» адвокат Карун В. П. просив в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 належать на праві власності земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192 та 6822181300:03:015:0616, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2019 № 175514557 та № 175515395 відповідно.

Між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 було укладено наступні договори:

- 22.11.2016 договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала позивачу в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, площею 1,2548 га строком на 10 років. Пунктом 37 договору передбачено право сторін на дострокове його розірвання за взаємною згодою;

- 17.03.2017 договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала позивачу в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, площею 1,3621 га строком на 15 років. Пунктом 33 договору передбачено право сторін на дострокове його розірвання за взаємною згодою.

Від імені ТОВ «Фармгейт Україна» зазначені договори підписано директором ОСОБА_1

Право оренди товариства «Фармгейт Україна» було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Зазначені обставини підтверджується копіями вказаних договорів та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечуються сторонами.

Надалі, щодо вказаних земельних ділянок було укладено наступні договори, які позивач просить визнати недійсними та скасувати їх державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, 23.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору оренди землі від 22.11.2016, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2018, індексний номер рішення 42354724.

В подальшому, щодо цієї ж земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» було укладено ряд договорів, зокрема:

- договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018. Речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2018, індексний номер рішення 44175136;

- угода від 16.01.2019 про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018. Припинення речового права зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2019, індексний номер рішення 45636864;

- договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.01.2019. Речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2019, індексний номер рішення 45637189;

- договір оренди землі від 21.01.2020. Речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.01.2020, індексний номер рішення 50880892.

23.07.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору оренди землі від 17.03.2017, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2018, індексний номер рішення 42354819.

В подальшому, щодо цієї ж земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» було укладено ряд договорів, зокрема:

- договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018. Речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2018 року, індексний номер рішення 44174651;

- угода від 16.01.2019 про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018. Припинення речового права зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2019 року, індексний номер рішення 45635683;

- договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.01.2019. Речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2019, індексний номер рішення 45636272;

- договір оренди землі від 21.01.2020. Речове право орендаря зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.01.2020, індексний номер рішення 50880809.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні копіями зазначених договорів та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до актового запису про смерть № 372, виданого 07 грудня 2020 року Ізяславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Згідно з повідомлень приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельського Ю. П. від 05.08.2021 № 371/01-16 та від 26.08.2021 № 417/01-16, в даного нотаріуса заведено спадкову справу № 201/2020 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву про прийняття спадщини за заповітом на земельні ділянки, що знаходяться на території Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616 подав ОСОБА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, зокрема, на спірні земельні ділянки, а отже є правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_2 щодо вчинених правочинів відносноземельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Ураховуючи ту обставину, що земельні ділянки, які є предметом даного спору, успадковані саме ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом, тому останнього було залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_2 .

Звертаючись з позовом до суду, а згодом подавши заяву про зміну підстав позову, позивач, посилався, на ту обставину, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» 23.07.2018 договір про розірвання договору оренди землі від 22.11.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192, 23.07.2018 договір про розірвання договору оренди землі від 17.03.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616 не були підписані відповідачем ОСОБА_2 , підпис в них вчинено іншою особою.

Для з`ясування цих обставин за клопотанням представника позивача у справі призначалась судово-почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3416/3417/20-26 від 02.03.2021 підписи у договорі про розірвання договору оренди від 23.07.2018, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, а також у договорі про розірвання договору оренди від 23.07.2018, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів, але не самою ОСОБА_2 , а іншою особою із наслідуванням якогось підпису ОСОБА_2 .

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином, у двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. Породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

До таких висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року по справі №145/2047/16-ц.

Таким чином, договір від 23.07.2018 про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» 22.11.2016 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, та договір від 23.07.2018 про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» 17.03.2017 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, є неукладеними, а тому не можуть бути визнані судом недійсними. При цьому, твердження відповідача ОСОБА_2 , викладене у відзиві, про її особисте волевиявлення та укладення вказаних договорів про розірвання договорів оренди спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3416/3417/20-26 від 02.03.2021, а тому відхиляються судом.

Разом з тим, судом відмовлено представнику відповідача - адвокату Каруну В. П. у клопотанні про призначення нової судової почеркознавчої експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Згідно із ч. ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, провадження у даній справі відкрито 23 вересня 2019 року, тобто більше трьох років, та 25 травня 2020 року під час призначення судової почеркознавчої експертизи представником відповідача будь-яких сумнівів у наданих ТОВ «Фармгейт Україна» для суду оригіналів спірних договорів з наявними підписами ОСОБА_2 не виникало. Лише, після проведення заявленої стороною позивача почеркознавчої експертизи № 3416/3417/20-26 від 02.03.2021, та поновлення ухвалою суду від 15.03.2021, представником відповідача поставлено під сумнів надані експерту спірні екземпляри договорів. При цьому представником відповідача за весь час знаходження на розгляді даної справи не здійснювалися запити до органу, що проводить державну реєстрацію права, в тому числі реєстрації договорів, з вимогою про наданням інформації чи у їхньому віддані знаходяться інші екземпляри спірних договорів для усунення даних сумнівів. Вказане свідчить про умисне затягування судового розгляду та зловживання стороною відповідача своїми процесуальними правами.

Водночас, позивачем заявлено вимоги про скасування державної реєстрації договору від 23.07.2018 про розірвання договору оренди землі від 22.11.2016 та про скасування державної реєстрації договору від 23.07.2018 про розірвання договору оренди землі від 17.03.2017, в тому числі з тієї підстави, що вказані договори не підписані відповідачем ОСОБА_2 , в зв`язку із чим ними не створено правових наслідків, які б підлягали визнанню державою.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч. 2 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на момент подання позивачем заяви про зміну підстав позову) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» неодноразово вносилися зміни.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року № 2255-IX, який набрав чинності з 26 липня 2022 року, ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить про те, що на даний час такого способу захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору закон не передбачає, тобто цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зважаючи на істотну зміну матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, суд приходить до висновку, що для відновлення прав ТОВ «Фармгейт Україна» на оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616 слід скасувати державну реєстрацію припинення його речового права щодо вказаних земельних ділянок у зв`язку із тією обставиною, що угоди від 23 липня 2018 року про розірвання договорів оренди землі від 22 листопада 2016 року та 17 березня 2017 року є неукладеними, а тому не могли бути підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.

При цьому, суд не порушує вимог закону щодо диспозитивності цивільного процесу та не виходить за межі заявлених ТОВ «Фармгейт Україна» позовних вимог, оскільки позивач просить скасувати записи про державну реєстрацію спірних договорів від 23 липня 2018 року про розірвання договорів оренди землі від 22 листопада 2016 року та 17 березня 2017 року щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616, а отже, враховуючи аксіому цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", суд дійшов висновку про доцільність скасування державної реєстрації припинення його речових прав щодо вказаних земельних ділянок з огляду на те, що саме таке рішення суду є ефективним способом захисту порушених прав.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсними договорів, укладених між ТОВ «Хостленд» та ОСОБА_2 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192 та 6822181300:03:015:0616, належних останній, та скасування їх державної реєстрації, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Положеннями ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

За змістом ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Так, між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» укладено та є чинними на час розгляду справи договір оренди землі, підписаний ними 21.01.2020 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, та договір оренди землі від 21.01.2020 з приводу платного строкового користування товариством «Хостленд» земельною ділянкою із кадастровим номером 6822181300:03:015:0616.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 203 ЦК України, укладення будь-якого іншого договору користування відносно цієї ж земельної ділянки без розірвання діючого договору оренди суперечить закону.

Зазначені договори оренди земельної ділянки від 21.01.2020 укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» в період дії чинних договорів оренди землі щодо тих самих земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» 22.11.2016 та 17.03.2017.

Тобто, оскаржувані договори оренди укладені під час дії чинного правочину, за якими право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192 та 6822181300:03:015:0616 належить позивачеві, а тому порушує його право як належного користувача земельними ділянками.

Таким чином, договори оренди землі, укладені 21.01.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В зв`язку із вказаним, підлягає скасуванню і державна реєстрація права оренди ТОВ «Хостленд» щодо вказаних земельних ділянок, здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи вищевказане, позов ТОВ «Фармгейт Україна» підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог ТОВ «Фармгейт Україна» в частині визнання недійсними, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018, угоди від 16.01.2019 про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018, договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.01.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192, а також договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018, угоди від 16.01.2019 про розірвання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 30.08.2018, договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 20.01.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616, то слід зазначити наступне.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права та інтересу позивача. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсними перелічених договорів та скасування їх державної реєстрації не є ефективним, адже жодним чином не сприятиме відновленню будь-яких його прав та інтересів, в тому числі права користування земельними ділянками, тобто не потягне для ТОВ «Фармгейт» будь-яких правових наслідків, адже такі договори припинені сторонами шляхом їх розірвання або виконання, тобто не є діючими.

Таким чином, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується інших підстав позову, слід вказати наступне.

Так, позивач також просить повністю задовольнити поданий позов з тієї підстави, що виконавчий директор ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_1, діючи від імені позивача, не мав повноважень на розірвання договорів оренди землі та діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Водночас, сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсним договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина 3 статті 92 встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі її повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у від 13.03.2017 року у справі №6-147цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №668/13907/13-ц, у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі №675/3131/18.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом директора ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_3 № 7 від 01 липня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду виконавчого директора.

Укладений між ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_1 01.08.2011 трудовий договір № 4 та Додаток 1 до цього договору не містять будь-яких даних щодо наявності у останнього повноважень на вчинення від імені юридичної особи правочинів про розірвання договорів оренди землі.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003609403 від 13.02.2018 вбачається, що станом на день укладення оспорюваних правочинів про припинення договорів оренди землі від 23.07.2018 керівником та підписантом ТОВ «Фармгейт Україна» був лише ОСОБА_3 . Відомості про ОСОБА_1 у вказаному витягу відсутні.

Також позивач, посилаючись на вказані обставини, зазначає, що ОСОБА_1 не був уповноважений від імені товариства «Фармгейт Україна» на підписання угод про розірвання договорів оренди на підставі довіреності. В підтвердження своєї позиції до позову ним долучено копію довіреності № 6 від 12.03.2018, якою такі повноваження ОСОБА_1 не надані.

На противагу вказаним твердженням, представником ОСОБА_1 адвокатом Домбровською І. О. надано суду копії довіреності № 6 від 12.03.2018, отримані нею на адвокатський запит у Борисівській сільській раді Ізяславського району Хмельницької області, ТОВ «Мінералагро», ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод», у п.6 яких ТОВ «Фармгейт Україна» уповноважила ОСОБА_1 укладати/розривати від імені директора товариства договори оренди землі, визначати та погоджувати їх умови та підписувати такі договори.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оскільки представником позивача, а також відповідачем ОСОБА_1 та його представником так і не надано на вимогу суду оригінали зазначених довіреностей № 6 від 12.03.2018, які хоч і мають однаковий номер та дату видачу, але відрізняються за змістом та обсягом визначених повноважень повіреного, і сторони мають сумнів щодо їх відповідності оригіналам, копії таких документів не можуть підтвердити факт наявності чи відсутності у ОСОБА_1 повноважень на укладення оспорюваних правочинів про розірвання договорів оренди, а тому згідно вимог ч. 6 ст. 95 ЦПК України не беруться судом до уваги.

Також суд не приймає до уваги як доказ підписання директором ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_3 довіреності № 6 від 12.03.2018 в редакції, наданій представником ОСОБА_1 , висновок спеціаліста-криміналіста від 09.10.2019, так як зроблені в ньому висновки є лише ймовірністю, його автор ОСОБА_7 не є атестованим експертом та не включений до відповідного реєстру судових експертів, а тому діяв як спеціаліст.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Висновок спеціаліста не може бути доказом у справі та не підміняє собою висновок експерта.

Таким чином, у справі відсутні докази про те, що виконавчий директор ОСОБА_1, діючи від імені ТОВ «Фармгейт Україна», уклав 23.07.2018 із ОСОБА_2 угоди про припинення договорів оренди землі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616, маючи на це відповідні повноваження.

Водночас, докази у справі свідчать про те, що ОСОБА_2 не знала і за всіма обставинами не могла знати про відсутність у виконавчого директора ОСОБА_1 повноважень на розірвання договорів оренди землі.

При цьому в поведінці ОСОБА_2 відсутні ознаки недобросовісності та нерозумності. Так, достеменно знаючи, що за змістом договорів оренди землі від 22.11.2016 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0192, від 17.03.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822181300:03:015:0616, укладених з нею, від імені ТОВ «Фармгейт Україна» діяв директор ОСОБА_1, в ОСОБА_2 не могло виникнути обґрунтованих сумнівів у тому, що ця ж особа не має повноважень на розірвання таких договорів оренди землі.

Таким чином, з тих підстав, що виконавчий директор ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_1, діючи від імені позивача, не мав повноважень на розірвання договорів оренди землі та діяв з явним перевищенням наданих йому повноважень, позов не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсними з цих же підстав договорів, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Хостленд» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6822181300:03:015:0192, 6822181300:03:015:0616 та скасування їх державної реєстрації, то такі вимоги по суті позову є похідними від вимог про визнання недійсними угод про розірвання договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна», тому вони також до задоволення не підлягають за наведених вище обставин.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

В зв`язку із частковим задоволенням позову, пред`явленого до ТОВ «Хостленд» та ОСОБА_1 , з них на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог та судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» про визнання недійсними договорів (правочинів) та скасування їх державної реєстрації задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 липня 2018 року державним реєстратором КП «Бюро нерухомості «Поділля», індексний номер рішення: 42354724.

Визнати недійсним укладений 21 січня 2020 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хостленд» договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, площею 1,2548 га, яка знаходиться на території Борисівської сільської ради Хмельницької області.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822181300:03:015:0192, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 січня 2020 року державним реєстратором Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області, номер запису про інше речове право: 35250578, індексний номер рішення: 50880892.

Скасувати державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 липня 2018 року державним реєстратором КП «Бюро нерухомості «Поділля», індексний номер рішення: 42354819.

Визнати недійсним укладений 21 січня 2020 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хостленд» договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, площею 1,3621 га, яка знаходиться на території Борисівської сільської ради Хмельницької області.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822181300:03:015:0616, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 січня 2020 року державним реєстратором Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області, номер запису про інше речове право: 35250515, індексний номер рішення: 50880809.

У іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 8308 (вісім тисяч триста вісім) грн 75 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 4466 (чотири тисячі чотириста шістдесят шість) грн 75 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна»: адреса місцезнаходження - с. Васьківці, вул. Шевченка, 2 А Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37138877.

Відповідач 1 ОСОБА_1 : адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 .

Відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд»: адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 5, код ЄДРПОУ - 42341741.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2022 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич