Постанова

від 26.10.2022 по справі 911/227/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2022 р. Справа№ 911/227/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 (повний текст рішення складено 29.07.2022)

у справі № 911/227/22 (суддя Христенко О.О.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерп"

про стягнення 1 361 384,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерп" про стягнення 1 361 384,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження майна, згідно з договором експедирування, проте свого обов`язку щодо збереження та цілісності вантажу належним чином не виконав, в результаті чого завдано збитки (пошкоджено вантаж), то відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі (ТОВ "Атлас Копко Україна") то у межах фактичних витрат до ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" перейшло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяння збитку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру збитків та наявності вини експедитора у пошкодженні вантажу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, яке ґрунтується на помилковому тлумаченні норм законодавства, а також прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що із системного аналізу змісту ст.ст. 618, 932, 934 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2, 3, ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та п. 4.1. договору-доручення №SCH-115 надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року та заявки-приложения к договору на транспортно-експедиторские услуги, експедитор (відповідач) має нести повну відповідальність за втрату вантажу перед клієнтом, у вигляді відшкодування збитків, з вини залучених експедитором третіх осіб, в тому числі безпосередньо перевізника, тобто і при відсутності вини, як експедитора у зіпсуванні вантажу, і неможливості його подальшого використання з метою отримання доходу. Також позивач зазначає, що забезпечити тестову коректну роботу компресорного обладнання згідно з вимогами виробника, правилами електробезпеки, безпеки посудини під тиском, охорони праці, неможливо (дана інформація була зазначена у акті №0312/20 ТОВ «Атлас копко Україна»), а тому скаржник вважає даний акт належним і допустимим доказом для визначення суми збитків. Крім того скаржником долучено до апеляційної скарги постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.07.2021 року по справі №607/12048/21, яка на думку позивача доводить вину водія перевізника - ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, при цьому зазначивши, що ним повідомлялося під час розгляду справи в Господарському суді Київської області про наявність даної постанови. В той же час, скаржник вказує, що текст даної постанови був публічно доступний в період розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

02.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на виконання ухвали надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/227/22.

08.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/227/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року у справі №911/227/22 та призначено розгляд справи на 26.10.2022 року.

29.09.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

25.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла заява про судові витрати в якій останній просив покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 500, 00 грн. та заява про розгляд справи без участі представника.

Також, 26.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника в якій останній підтримав апеляційну скаргу, заперечував проти заяви відповідача щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу та просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

В судове засідання 26.10.2022 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, просили здійснювати розгляд справи без участі представників.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання сторін про розгляд справи без участі представників сторін, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо додаткового долучених доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Посилання скаржник на той факт, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.07.2021 року по справі №607/12048/21 є публічно доступною колегія суддів оцінює критично, оскільки суд не може збирати докази самостійно, водночас на позивача покладено процесуальний обов`язок щодо доведеності належними та допустимим доказами своїх позовних вимог.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів не може брати до уваги додатково долучені докази до апеляційної скарги без належного обґрунтування неможливості їх подання в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2019 року між ТОВ "Шерп" (експедитор) та ТОВ "Атлас Копко Україна" (клієнт) укладено договір № SCH-115 надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого експедитор за плату і за рахунок клієнта, діючі від його імені і за його дорученням, зобов`язується організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів клієнта в міжнародних та внутрішніх сполученнях авіаційним, автомобільним та/або морським транспортом, а клієнт, в свою чергу, зобов`язується оплатити надані експедитором послуги. (а.с. 28-33).

В розділі 4 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року встановлено відповідальність сторін, зокрема пунктом 4.1. договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року передбачено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у вигляді відшкодування збитків, заподіяних кожній із сторін винними діями іншої сторони, а також сплати штрафних санкцій, передбачених законодавством України, цим договором та заявкою.

Крім того пунктом 4.4 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року обумовлено, що сторона, яка залучила третю особу при виконанні свого зобов`язання за договором, несе відповідальність перед іншою стороною за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою, як за власні дії.

Відповідно до п. 4.8.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року експедитор несе відповідальність за недостачу, невідповідність фактичної кількості/якості вантажу, що міститься всередині цілісної тари під пломбами відправника, в разі доведення його вини. Експедитор не несе відповідальність за внутрішнє псування, пошкодження ватажу без видимого пошкодження самого контейнера/пломб, а також збитки (простої транспортних засобів і ін.), викликані несвоєчасним отриманням інструкцій або необхідних документів від клієнта, а також неправильним або неповним зазначенням даних у заявках.

Пунктом 7.1 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і дії до 31.12.2020 року включно.

Відповідно до п. 8.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року експедитор має право виконувати свої обов`язки за цим договором особисто або залучати до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Згідно з п. 8.3 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року страхування вантажів клієнта на час їх перевалки, зберігання і перевезення може здійснюватися експедитором за письмовим дорученням клієнта, або клієнтом самостійно. Страхування здійснюється на підставі чинного законодавства України на умовах, зазначених в полісі страхової компанії.

Згідно з умовами даного договору між експедитором та клієнтом була укладена заявка-додаток № 251120/1 від 25.11.2020 року на перевезення вантажу клієнта (компресорне обладнання) вартістю 1 849 447,20 грн. з ПДВ за маршрутом м. Вишневе Київська область - м. Чорноморськ Одеська область. (а.с. 34-35).

Також, як вбачається з матеріалів справи 22.07.2020 року між ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ТОВ "Атлас Копко Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування вантажів № 001416/2701/1460003, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (будь-який вантаж, притаманний діяльності страхувальника), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (автомобільний, залізничний, авіаційний та морський/водний транспорт) за маршрутами (по Україні/по всьому світу). (а.с. 16-27).

Відповідно до п. 4.4 договору страхування безумовна франшиза по кожному страховому випадку становить 38 871,00 грн.

Пунктом 5 договору страхування передбачено, що договір діє з 22.07.2020 року по 31.05.2021 року.

Згідно з п. 6.1 договору страхування страховим випадком є факт понесення страхувальником внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу в результаті настання подій (страхових ризиків), в тому числі збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин.

В пункті 9.21 договору страхування сторони передбачили, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить (у межах виплаченої суми) право вимоги, що страхувальник має до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані страховиком.

Судом першої інстанції встановлено, що для виконання заявки-додатку № 251120/1 від 25.11.2020 року на перевезення вантажу (компресорне обладнання) за маршрутом м. Вишневе Київська область - м. Чорноморськ Одеська область, експедитором (відповідачем) було залучено перевізника - ПП "Роял Транс Компані" на підставі договору №155/20 від 27.11.2020 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні. (а.с. 173-174).

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних № 1649748 від 27.11.2020 року та № 202493 від 27.11.2020 року, в яких зазначено, що перевезення здійснюється автомобілем МАН НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП "Роял Транс Компані", водій ОСОБА_1 , замовник - ТОВ "Атлас Копко Україна", вантажовідправник - ТОВ "Атлас Копко Україна", вантажоодержувач - ТОВ "Будсервіс", пункт навантаження - м. Вишневе Київська область, пункт розвантаження - м. Чорноморськ Одеська область, по ТТН № 1649748 кількість місць 4, по ТТН № 202493 кількість місць 1. (а.с. 36-39).

Як вказував позивач, у межах строку дії страхового покриття під час здійснення перевезення за заявкою-додатком страхувальника № 251120/1 від 25.11.2020 року за маршрутом Вишневе-Чорноморськ автомобілем MАН (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) 28.11.2020 року було пошкоджено вантаж внаслідок ДТП на автодорозі Київ-Одеса на 435 км неподалік с. Єлизаветівка Роздільнянського району.

ТОВ "Атлас Копко Україна" звернулось до позивача із заявою від 07.12.2020 року про виплату страхового відшкодування. (а.с. 40).

Крім того, ТОВ "Атлас Копко Україна" складено акт № 0312/20 від 07.12.2020 року про виявлені дефекти компресорного обладнання, що було пошкоджено під час ДТП, в якому зазначено, що товарний вид обладнання не відповідає вимогам і повному відновленню не підлягає, безпечну коректну роботу компресорного обладнання та його основні технічні характеристики згідно з вимогами виробника, правилами електробезпеки, безпеки посудин під тиском, охорони праці, відновити неможливо, вартість основних вузлів і агрегатів, що підлягають заміні, перевищує 90 % вартості обладнання. (а.с. 41-42).

В матеріалах справи наявний кошторис №231 від 07.12.2020 року, а також довідка № 232 від 07.12.2020 року, складені ТОВ "Атлас Копко Україна", відповідно до яких балансова вартість пошкодженого обладнання складає 1 408 926,11 грн. без ПДВ. (а.с. 43-44).

Також в матеріалах справи наявний акт огляду від 01.12.2020 року підписаний представником ПрАТ «УАСК АСКА», директором ТОВ «ЛЕББ» та директором ТОВ «ШЕРП» відповідно до якого було здійснено візуальний огляд вантажу, який постраждав 28.11.2020 року внаслідок ДТП та вказано, що оглянуте обладнання потребує подальшої інспекції та тестування на предмет працездатності. (а.с. 45).

Також, представником ТОВ "Ай експерт" Михайлюк О.О. в присутності представника відповідача 03.12.2020 року в м. Вишневе Київської області оглянуто пошкоджений вантаж та складено акт огляду. (а.с. 46-47).

Крім того, ПП "Юнайтед Лосс Аджастерс" складено висновок про вартість майна (лома металу) станом на 28.11.2020 року, яка складає 8 670,70 грн. (а.с. 70-80).

ТОВ "Ю Ел Ей Карго" було складено сюрвеєрський звіт № 20-11.28.UN від 21.05.2021 року, в якому зазначено, що сума підтверджених збитків, понесених страхувальником складає 1 400 255,41 грн., яка складається з різниці 1 408 926,11 грн. (балансова вартість майна вказана страхувальником) - 8 670,70 грн. вартість майна у вигляді лома металу. У звіті зазначено, що характер пошкоджень може вказувати на те, що пошкодження вантажу (компресорне обладнання) сталося в результаті ДТП. Крім того у сюрвеєрському звіті № 20-11.28.UN від 21.05.2021 року зазначено, що огляд пошкодженого вантажу представниками ТОВ "Ю Ел Ей Карго" не проводився, звіт складався на підставі наданих документів та на підставі акту огляду від 03.12.2020 року, складеного ТОВ "Ай Експерт". (а.с. 48-68).

В подальшому страховим актом № 00388905 від 19.07.2021 року дану подію було визнано позивачем страховим випадком за договором страхування та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 1 361 384, 41 грн. (1 400 255, 41 грн. збитків визначених сюрвеєрським звітом - 38 871,00 грн. безумовна франшиза). (а.с. 88-89).

Позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Атлас КопкоУкраїна" страхове відшкодування у розмірі 1 361 384,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 235033 від 22.07.2021 року. (а.с. 90).

Також ,в подальшому позивач звертався до відповідача з претензією № 2352 від 10.08.2021 року, в якій просив здійснити відшкодування в розмірі 1 361 384, 41 грн. (а.с. 91-92).

Відповідачем в свою чергу було надано відповідь № 202109/1 від 16.09.2021 року, в якій відповідач заперечував проти вимог, викладених у претензії. (а.с. 112-114).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування, а оскільки відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження майна, згідно з договором експедирування, останній має відшкодувати позивачу понесені, як страхувальником збитки.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Приписами ст. 13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Частинами 2 та 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування; експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до договору-доручення надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між відповідачем та ТОВ "Атлас Копко Україна", та заявки № 251120/1 від 25.11.2020 року, відповідачем, як експедитором, було організовано перевезення вантажу ТОВ "Атлас Копко Україна", а саме компресорного обладнання.

Втім, як зазначає позивач, вантаж було пошкоджено під час його транспортування, у зв`язку з чим ТОВ "Атлас Копко Україна" (страхувальник) звернулось до позивача із заявою від 07.12.2020 року про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно приписів ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до матеріалів справи, страховим актом № 00388905 від 19.07.2021 року дану подію було визнано позивачем страховим випадком за договором страхування та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 1 361 384, 41 грн. (1 400 255, 41 грн. збитків визначених сюрвеєрським звітом - 38 871,00 грн. безумовна франшиза). (а.с. 88-89), тому позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Атлас КопкоУкраїна" страхове відшкодування у розмірі 1 361 384,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 235033 від 22.07.2021 року. (а.с. 90).

Отже, як зазначає позивач, до нього у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування відповідно до статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги до особи, винної за заподіяні збитки, а саме до відповідача.

Так, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 року по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №910/2603/17.

Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини ТОВ «Атлас Копко Україна» та відповідача в частині організації та здійснення перевезень вантажів було врегульовано договором №SCH-115 від 18.09.2019 року. (а.с. 28-33).

Згідно п. 4.1 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у вигляді відшкодування збитків, заподіяних кожній із сторін винними діями іншої сторони, а також сплати штрафних санкцій, передбачених законодавством України, цим договором та заявкою.

Відповідно до п. 4.8.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року експедитор несе відповідальність за недостачу, невідповідність фактичної кількості/якості вантажу, що міститься всередині цілісної тари під пломбами відправника, в разі доведення його вини. Експедитор не несе відповідальність за внутрішнє псування, пошкодження ватажу без видимого пошкодження самого контейнера/пломб, а також збитки (простої транспортних засобів і ін.), викликані несвоєчасним отриманням інструкцій або необхідних документів від клієнта, а також неправильним або неповним зазначенням даних у заявках.

Відповідно до частини першої статті 22, частини першої статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що умовами договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 року не встановлено повної матеріальної відповідальності експедитора за пошкодження вантажу, як зазначає позивач у позовній заяві, в той же час колегія суддів звертає увагу, що на експедитора умовами договору покладено обов`язок з відшкодування збитків в разі доведення його вини.

Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Тобто, відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 ЦК України та ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів того, що відповідач (експедитор) або перевізник визнанні винними у ДТП, матеріалів МВС, складених за результатами ДТП, або постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, до суду не надано, як і не надано інших доказів на встановлення вини експедитора.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено матеріалами справи вини відповідача у заподіянні збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються втрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру заявлених збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач визнавши подію страховим випадком відповідно до страхового акту №00388905 та визначивши розмір збитку в розмірі 1 400 255, 41 грн. керувався сюрвеєрським звітом, що наявний в матеріалах справи. (а.с. 48-68).

В той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, даний звіт складений ТОВ "Ю Ел Ей Карго", без огляду пошкодженого вантажу, про що зазначено у звіті. (а.с. 50 «представником страховика було поставлене завдання скласти звіт, виходячи з наданих матеріалів (документи та фотографії) по справі. Огляд пошкодженого вантажу представниками ТОВ «Ю Е ЛЕЙ КАРГО» не проводився»).

Зі змісту даного звіту вбачається, що він складений на підставі акту огляду від 03.12.2020 року, складеного ТОВ "Ай Експерт".

Як вже було зазначено, в матеріалах справи наявний акт огляду 03.12.2020 року, складений ТОВ "Ай Експерт" зі змісту якого вбачається, що вантаж має пошкодження та вказано, що більш детальна інформація про пошкодження міститься в акті від 01.12.2020 року за підписом ТОВ «ЛЕББ» та ТОВ «ШЕРП». (а.с. 46-47).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять акт огляду від 01.12.2020 року, який підписаний представником ПрАТ «УАСК АСКА», директором ТОВ «ЛЕББ» та директором ТОВ «ШЕРП» відповідно до якого було здійснено візуальний огляд вантажу, який постраждав 28.11.2020 року внаслідок ДТП та вказано, що оглянуте обладнання потребує подальшої інспекції та тестування на предмет працездатності. (а.с. 45).

Втім, матеріали справи не містять здійснення в подальшому будь-яких інспекцій та тестувань пошкодженого обладнання, а також колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних документів з яких можливо встановити підстави представництва позивача представником ТОВ «ЛЕББ».

Відтак, колегія суддів зазначає, що звіт про оцінку майна та сюрвеєрський звіт було виконано без реального огляду вантажу, а лише на підставі наданих ТОВ "Атлас Капко Україна" даних, документів та фотографій, що виключає об`єктивність оцінки пошкодженого вантажу, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що звіт не містить об`єктивну оцінку пошкодженого вантажу як лому чорного металу, відтак цей звіт є неналежним та недопустимим доказом, й відповідно позивачем не доведено обґрунтованості розміру заявлених збитків.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про недоведеність позивачем розміру збитків та вини експедитора у пошкодженні вантажу, а тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення збитків в сумі 1 361 384, 41 грн. за відсутністю складу цивільного правопорушення.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Крім того під час апеляційного перегляду, представником відповідача було подано клопотання про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 500, 00 грн. на позивача.

В свою чергу позивачем в заяві про розгляд справи без участі представника зазначено, що він заперечує щодо заяви відповідача про судові витрати.

Згідно з ч. 8, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В матеріалах справи наявний Договір про надання професійної правничої допомоги № 02/05/2022/ГС від 17.05.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шерп" (клієнт) та Мусієнко Володимиром Івановичем (адвокат) за умовами п. 1 якого адвокат зобов`язується за дорученням клієнта (який зобов`язується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору) надати професійну правничу допомогу із захисту прав і законних інтересів клієнта в тому числі але не виключно, в господарському суд Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду та будь-яких інших судових, державних та правоохоронних органах, органах Державної виконавчої служби по справі за участю клієнта, а саме у справі № 911/227/22 за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ТОВ "Шерп" про стягнення 1 361 384,41 грн. (а.с. 147-148).

У пункті 2 Договору погоджений перелік правової допомоги, яку адвокат зобов`язується надавати клієнту, проте який не є виключним.

Умовами п. 4 Договору погоджено, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту за цим договором, клієнт оплачує адвокату виключно в безготівковому порядку винагороду (гонорар), розмір та порядок оплати якого визначається сторонами.

Підтвердженням фактичного надання послуг професійної правничої допомоги є Акт прийому-передачі наданих послуг, до якого додається детальний опис послуг, наданих адвокатом. Акт підписується сторонами та скріплюється печатками (п. 5 Договору).

29.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шерп" (клієнт) та Мусієнко Володимиром Івановичем (адвокат) підписаний Додаток № 2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 02/05/2022/ГС від 17.05.2022 року, за якими між сторонами було погоджено, що з урахуванням складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та істотних обставин, сторони визначили та погодили, що розмір винагороди (гонорару) адвоката за договором обчислюється в порядку погодинної оплати та складає 3 000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.

Також пунктом 2 додатку передбачено, що винагорода (гонорар) адвоката за участь адвоката в судовому засіданні по справі №911/227/22 в суді апеляційної інстанції - Північному апеляційному господарському суді складає 3 000, 00 грн., за одне судове засідання незалежно від його тривалості, часу очікування засідання та часу, проведеного адвокатом у дорозі до відповідного суду.

Крім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2446/10 від 25.12.2003 року на ім`я Мусієнко В.І. (а.с. 144), а також ордер серії КС №401961. (а.с. 145).

Відповідачем надано розрахунок обсягу наданих послуг адвоката в суді апеляційної інстанції від 24.10.2022 року включено наступні послуги:

- вивчення апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року у справі №911/227/22 тривалістю 1,0 год.;

- підготовка проекту письмового відзиву на апеляційну скаргу по справі №911/227/22 тривалістю 3,5 год.;

- направлення засобами поштового зв`язку письмового відзив на апеляційну скаргу по справі №911/227/22 тривалістю 0,0 год.;

- ознайомлення з матеріалами справи 911/227/22 в Північному апеляційному господарському суді тривалістю 0,0 год.;

- участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі №911/227/22 тривалістю 1,0 год.

Отже із розрахунку вбачається, що адвокатом було витрачено 5,5 годин часу вартістю відповідно до умов договору 3 000, 00 грн. за годину, що загалом складає 16 500, 00 грн.

Відповідачем надано до матеріалів справи рахунок №02/05/2022/ГС/03 від 24.10.2022 року на суму 16 500, 00 грн. в який включено роботи відповідно до розрахунку обсягу наданих послуг адвоката в суді апеляційної інстанції від 24.10.2022 року, акт прийому-передачі наданих послуг №02/05/2022/ГС/03 від 24.10.2022 року відповідно до якого сторони підтверджують, що відповідно до умов договору про надання професійної правничої допомоги №02/05/2022/ГС від 17.05.2022 року, додатку №2 від 29.09.2022 року та рахунку №02/05/2022/ГС/03 від 24.10.2022 року до вказаного договору, адвокат надав, а клієнт прийняв правові послуги на загальну суму 16 500, 00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1701 від 24.10.2022 року відповідач перерахував адвокату 16 500, 00 грн.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Як вже було зазначено вище, позивачем в заяві про розгляд справи без участі представника зазначено, що він заперечує щодо заяви відповідача про судові витрати.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи судове засідання 26.10.2022 року проведено без участі представників сторін.

Отже, роботи надані згідно розрахунку обсягу наданих послуг адвоката в суді апеляційної інстанції від 24.10.2022 року підтверджені матеріалами справи на суму 13 500, 00 грн.

З огляду на те, що колегією суддів залишено без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення Господарського суду Київської області від Київської області від 13.07.2022 року у справі №911/227/22 залишено без змін, а також те, що оплату відповідачем адвокату за надання правової (правничої) допомоги було здійснено виключно на підставі поведінки позивача, а саме подання апеляційної скарги, колегія суддів дослідивши надані відповідачем докази, встановила відсутність в матеріалах справи доказів понесення відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 грн., які заявлені відповідачем, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, дійшла висновку, що обґрунтованим, доведеним, співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони, становить 13 500, 00 грн.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року у справі №911/227/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 року у справі № 911/227/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В, код ЄДРПОУ 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шерп" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 27-А, код ЄДРПОУ 39278015) 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Київської області видачу наказу на виконання даної постанови.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/227/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.10.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко