Рішення

від 26.10.2022 по справі 903/717/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2022 року Справа № 903/717/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/717/22 за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області до Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 126739,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2022 Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області звернувся до суду з позов до Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 126739,23 грн., в т.ч.: 103380,92 грн. інфляційні втрати та 23358,31 грн. 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань та з врахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2018 у справі №903/442/18.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.09.2022 позивач подав до суду клопотання, яким долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист.

Ухвала суду від 21.09.2022 надіслана на офіційну електронну адресу відповідача post@agro.voladm.gov.ua 21.09.2022 о 15:14 год.

21.10.2022 судом надіслано запит на електронну адресу відповідача post@agro.voladm.gov.ua, в якому суд просив повідомити до 25.10.2022, чи отримана відповідачем ухвала Господарського суду Волинської області від 21.09.2022.

25.10.2022 Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації надіслало на електронну адресу суду лист, в якому повідомило, що ухвала Господарського суду Волинської області від 21.09.2022 Управлінням отримана.

Строк для подання відзиву - до 06.09.2022 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Радошинською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/01 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Радошинської сільської ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Радошинської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 29460 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 29460 грн.

28 жовтня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Люблинецькою селищною радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/04 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Люблинецької селищної ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі селищної ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 36492 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 36492 грн.

18 грудня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Люблинецькою селищною радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено додаткову угоду №1 до договору №11/13/04 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов якої Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Люблинецької селищної ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі селищної ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному додатковою угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 13675,20 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов додаткової угоди позивачем в грудні місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених додатковою угодою робіт на загальну суму 13675,20 грн.

12 вересня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Поворською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/10 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Радошинської сільської ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Радошинської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 68736 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 68736 грн.

12 вересня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Козлиничівською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/10 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Козлиничівської сільської ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Козлиничівської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 22589 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 22589 грн.

12 вересня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Любитівською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/06 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Любитівської сільської ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Любитівської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 29464 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 29464 грн.

10 жовтня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Сільцівською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/05 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Сільцівської сільської ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Сільцівської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 29420 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 29420 грн.

10 жовтня 2013 року між Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Замовник), Колодяженською сільською радою (Власник меліоративної мережі) та Ковельським міжрайонним управлінням водного господарства (Виконавець) було укладено договір №11/13/05 на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Колодяженської сільської ради Ковельського району Волинської області у відповідності до умов котрого Виконавцем було взято на себе зобов`язання, відповідно до проектної документації, забезпечити заходи щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Колодяженської сільської ради, зокрема, виконати роботи по капітальному ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі сільської ради, а Замовником, в свою чергу, зобов`язання відносно прийняття цих робіт та здійснення їх оплати у визначеному угодою порядку.

Відповідно до п.5 Договору вартість виконаних робіт з капітального ремонту складає 29464 грн. згідно протоколу погодження договірної ціни, підписаного та скріпленого печатками сторін, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем в жовтні, листопаді місяці 2013 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку, прийнято, визначених угодою робіт на загальну суму 29464 грн.

Укладення між сторонами договорів №11/13/01 від 28.10.2013, №11/13/04 від 28.10.2013 з додатковою угодою №1 від 18.12.2013 до договору, №11/13/10 від 12.09.2013, №11/13/02 від 12.09.2013, №11/13/06 від 12.09.2013, №11/13/05 від 10.10.2013, №11/13/03 від 10.10.2013, виконання робіт позивачем на загальну суму 259300,00 грн та їх прийняття відповідачем Департаментом агропромислового розвитку Волинської ОДА не заперечується.

У зв`язку з невиконанням Департаментом агропромислового розвитку Волинської ОДА своїх фінансових зобов`язань Ковельське МУВГ звернулося до господарського суду за захистом своїх прав.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2018 по справі №903/442/18 за позовом Ковельського міжрайонного управління водного господарства до Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 259300 грн. постановлено стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації на користь Ковельського міжрайонного управління водного господарства 259300 грн. заборгованості та 3889,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору (а.с.7-13).

На примусове виконання вказаного рішення 27.08.2018 Господарським судом Волинської області видано наказ №903/442/18-1.

Згідно наказу Державного агентства водних ресурсів України від 01.06.2020 №484 Ковельське міжрайонне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033734) реорганізоване шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області (код ЄДРПОУ 13345605).

Відповідно до п. 6 ч. 1 Розпорядження голови Волинської ОДА «Питання структури Волинської обласної державної адміністрації» від 07.02.2020р. № 59 Департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730282) перейменовано на Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730282).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.09.2022 у справі №903/442/18 замінено сторону (стягувача) Ковельське міжрайонне управління водного господарства (45001, м. Ковель, вул. Косачів, 4, код ЄДРПОУ 01033734) на правонаступника - Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області (43005, волинська область, м. Луцьк, вул. 8 Березня, 1, код ЄДРПОУ 13345605), а також замінено назву сторони (боржника) - з Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Україна, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00730282) на Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (Україна, 43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шевченка, будинок 41, код ЄДРПОУ 00730282).

Вказана ухвала набрала законної сили 02.09.2022.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України)..

Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі № 912/2750/18, правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договорів на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь та існування невиконаного зобов`язання з оплати вартості наданих послуг у належній сумі, встановлені судовим рішенням у справі №903/442/18, не підлягають доведенню у даній справі.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Також, слід звернути увагу на те, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.07.2018 у справі №910/10825/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 26.10.2018 у справі №922/4099/17).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 та Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем було нараховано 3% річних за період з 15.09.2019 по 15.09.2022 в розмірі 23358,31 грн. та інфляційні втрат за період з 15.09.2019 по 31.08.2022 у розмірі 103380,92 грн. (а.с.19-21).

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% відсотків та інфляційних втрат, погоджується з ними повністю.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 126739,23 грн. заборгованості, в т.ч.: 23358,31 грн 3% річних та 103380,92 грн інфляційні втрати.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (вулиця Шевченка, 41, місто Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 00730282) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області (вулиця 8 Березня,1, місто Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 13345605) 126739,23 грн. (сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень двадцять три копійки) заборгованості, в т.ч.: 23358,31 грн. 3% річних та 103380,92 грн. інфляційні втрат, а також 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар