Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/6814/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2022Справа № 910/6814/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Безпечне місто ХХІ»

до Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни

про стягнення 166.707,68 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Безпечне місто ХХІ» до Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни про стягнення 166.607,42 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.04.2022 позивачем було помилково перераховано на розрахункових рахунок відповідача № UA953052990000026007006206741 166.184,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 500 від 13.04.2022. Призначенням платежу за цим перерахуванням було вказано «оплата за юридичні послуги за договором № 8/4/22-3 від 08.04.2022». Проте, ні вказаний договір № 8/4/22-3 від 08.04.2022, ні будь-які інші договори між позивачем та відповідачем не укладалися, а реально існуючий договір № 8/4/22-3 від 08.04.2022 укладений між позивачем та ФОП Хомік Є.М. У зв`язку з вищевикладеним, позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу про повернення помилково перерахованих коштів. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було повернуто кошти, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 166.607,42 грн, з яких 166.184,00 грн сума безпідставно набутих коштів та 423,42 грн 3% річних. Позивач у позовній заяві просить суд зазначити у рішенні суду про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6814/22 від 02.08.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

19.08.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів. Також подано заяву щодо змісту позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 166.707,68 грн, з яких 166.284,00 грн безпідставно набутих коштів та 423,68 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6814/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.08.2022 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492677082 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.08.2022 (номер відправлення 0105492677082) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 07.09.2022 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 22.08.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Безпечне місто ХХІ» згідно платіжного доручення № 500 від 13.04.2022 перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни кошти в розмірі 166.284,00 грн з призначенням платежу «оплата за юридичні послуги зг договору № 8/4/22-3 від 08.04.2022».

Спір виник внаслідок того, що позивач помилково перерахував кошти в сумі 166.284,00 грн на рахунок відповідача, проте між сторонами договір про надання юридичних послуг не укладався, та отримані відповідачем кошти набуті без належних на те правових підстав, тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 166.284,00 грн. Також позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховано 423,42 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Проте, положення ст. 206 Цивільного кодексу України стосовно можливості вчинення в усній формі договору, який повністю виконується в момент його укладення до договору про надання послуг застосувати неможливо. Це обумовлено характером надання послуг, де об`єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов`язань проходить певний час.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Глава 63 Цивільного кодексу України містить загальні положення про послуги, якими не встановлено форму договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір про надання юридичних послуг за № 8/4/22-3 від 08.04.2022 укладений між Приватним підприємством «Безпечне місто ХХІ» та Фізичною особою-підприємцем Дмитрієвою Мариною Миколаївною в матеріалах справи відсутній та сторонами не поданий.

Інших доказів в підтвердження прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір про надання юридичних послуг у спрощений формі (будь-яке листування) не подано.

Відповідачем доказів в підтвердження наявності укладеного між Приватним підприємством «Безпечне місто ХХІ» та Фізичною особою-підприємцем Дмитрієвою Мариною Миколаївною в будь-якій формі договору про надання послуг не подано.

Натомість в матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг за № 8/4/22-3 від 08.04.2022 укладений між Приватним підприємством «Безпечне місто ХХІ» та іншою Фізичною особою-підприємцем Хомік Євгенією Михайлівною.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо надання юридичних послуг та кошти позивачем перераховані відповідачу помилково.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявний лист позивача без номеру та дати, в якому останній вимагав у відповідача в строк до 10.06.2022 повернути помилково перераховані кошти в сумі 166.284,00 грн, які було перераховано згідно платіжного доручення № 500 від 13.04.2022.

Дану вимогу надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією 06.06.2022 за № 0209077682194, проте відправлення 08.06.2022 не вручено під час доставки та 11.06.2022 повернуто за зворотною адресою, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи викладене відповідач мав здійснити повернення коштів позивачу у термін до 10.06.2022 включно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 166.284,00 грн за надання послуг, договір на які не укладався, а отже кошти перераховані позивачем помилково та утримуються відповідачем безпідставно.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 423,68 грн 3% річних (нарахованих на суму 166.284,00 грн за період з 11.06.2022 по 11.07.2022).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 423,68 грн 3% річних.

Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд зазначає про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення з 12.07.2022 до моменту виконання даного рішення відповідачем на суму 166.284,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства «Безпечне місто ХХІ» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дмитрієвої Марини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Безпечне місто ХХІ» (04215, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, 26, код ЄДРПОУ 39471207) 166.284 (сто шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 00 коп. основного боргу, 423 (чотириста двадцять три) грн 68 коп. 3% річних, 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 166.284,00 грн за період з 12.07.2022 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова