Рішення

від 21.10.2022 по справі 911/332/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/332/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМПУЛЛА» до ОСОБА_1 про стягнення 53 176,40грн, за участю представників від:

позивача Горбунова А.О. (ордер АЕ №1153901 від 19.09.2022);

відповідача Каленський В.І. (ордер АА №1224502 від 29.07.2022)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПУЛЛА» (далі ТОВ «АМПУЛЛА») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи підприємця Загребельної Крістіни Михайлівни (далі ФОП Загребельна К.М.) про стягнення 53 176,40грн з яких: 43 628грн - основний борг; 6 799,87грн - втрати від інфляції за період з вересня 2019 року по грудень 2021 року; 2 748,53грн 3% річних за період з 02.09.2019 по 31.01.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №А/19/09/121 від 21.05.2019 на проведення науково-технічних досліджень (НТД) в частині оплати виконаних робіт у встановлений договором строк (а.с.1-4, 31-34).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, а також встановлено строки для подання сторонами заяв по суті відповіді на відзив та заперечення (а.с.39-40).

Копія відповідної ухвали отримана відповідачем 23.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103281376091 (а.с.42). Поштове відправлення №0103281376156, у якому направлено копію ухвали від 21.02.2022 позивачу, 26.05.2022 повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.45-48).

В силу п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою відповідачу 23.02.2022.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений строк відзиву на позов від відповідача суд не отримав; з клопотанням про поновлення відповідного строку, встановленого законом, відповідач до суду не звертався.

29.07.2022 представник відповідача Каленський В.І. ознайомився з матеріалами справи, однак, навіть з дня ознайомлення з матеріалами справи протягом 15 днів відзиву на позов з клопотанням про поновлення строку, який встановлений законом, для подання такої заяви по суті, суд від відповідача не отримав.

01.08.2022 до суду надійшло клопотання відповідача в особі представника Каленського В.І., сформоване в системі Електронний суд 01.08.2022, про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких долучені позивачем до позовної заяви, яке задоволено ухвалою суду від 09.08.2022, відповідно до якої суд витребував у позивача для огляду: оригінали договору №А/19/09/121 від 21.05.2019 на проведення науково-технічних досліджень (НТД); акти здачі приймання робіт (надання послуг) №А/19/09/121/8 від 31.01.2020; №А/19/09/121/10 від 13.03.2020; №А/19/09/121/4 від 30.08.2019; №А/19/09/121/6 від 30.10.2019 (а.с.56-57,61-62). Також вказаною ухвалою судом призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.08.2022 о 15:15.

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 09.08.2022, копії ухвали від 09.08.2022 сторонам у паперовій формі не направлені (а.с. 63). При цьому, ухвала доставлена 09.08.2022: позивачу до електронної скриньки за адресою, зазначеною ним у позовній заяві (а.с.64); відповідачу та його представнику до електронних кабінетів (на офіційну електронну адресу) (а.с. 65-66).

Ухвалою від 17.08.2022, що занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 16:00 19.09.2022 з урахуванням клопотання, поданого позивачем, на підставі ч.1 ст.216, п.2 ч.2 ст.202 ГПК України з підстав неможливості явки в судове засідання, враховуючи перебування представника позивача за межами м. Києва та Київської області, його участі в іншому судовому засіданні та необхідністю направлення оригіналів витребуваних доказів поштою (а.с.67-68,71-72,74-77, 79-80).

12.09.2022 до суду надійшли оригінали документів, витребуваних судом ухвалою від 09.08.2022, які оглянуті в судовому засіданні 12.10.2022 (а.с.98-105).

15.09.2022 відповідачем подано клопотання про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи з посиланням на те, що договір та акти, долучені до позову, позивачка не підписувала (а.с.110-111).

15.09.2022 відповідачем подано клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження домовленостей з відповідачем (а.с.114-116).

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання 19.09.2022, розгляд справи відкладено, оскільки особа, яка з`явилась в судове засідання як представник позивача, не підтвердила свої повноваження. При цьому, судом не прийнято до уваги копію ордеру, оскільки така копія, яка надійшла на електронну адресу, не посвідчена електронним цифровим підписом.

28.09.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та ухвалою від 03.10.2022 судове засідання призначено на 12.10.2022 о 16:00 (а.с.157).

03.10.2022 судом отримано заперечення відповідача щодо прийняття доказів, наданих додатково позивачем (а.с.122-123).

04.10.2022 судом отримано заперечення позивача щодо клопотання відповідача про призначення у даній справі експерти (а.с.176-177).

12.10.2022 судом прийнято ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи (а.с.180-185).

Відмовляючи у задоволенні відповідного клопотання суд виходив з наступного.

В силу ч.1 ст.99 ГПК України суд призначає експертизу за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. При цьому, як визначено ч.3 ст.161 ГПК України, підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даній справі відповідач не скористався правом подати заяву по суті - відзив на позов у строк, встановлений ст.251 ГПК України, у якому мав право викласти свої заперечення по суті спору. Отже, у встановленому порядку відповідач не заперечив позов з тих підстав, що договір, на який позивач посилається як на підставу виникнення обов`язків у відповідача оплатити виконані роботи, позивачка не укладала та не підписувала, як і акти, які надані позивачем у підтвердження факту виконання робіт та їх прийняття відповідачем.

Отже, підстав для призначення такої експертизи у даній справі не має, оскільки для з`ясування обставин справи призначення такої експертизи не є необхідним, враховуючи відсутність відповідних заперечень щодо позову у заяві по суті, яка відповідачем не подана ані у строк, встановлений законом, ані з пропущенням такого строку разом з клопотанням про його поновлення судом.

Окрім того, висновок експертизи в силу ч.ч.1,2 ст.73 ГПК України є доказом, який відповідач мав подати у строк, встановлений ч.3 ст.80 ГПК України разом з відзивом або у відповідності з ч.4 ст.80, п.6 ч.3 ст.165 ГПК України, п.2 ч.1 ст.99 ГПК України повідомити про неможливість його подати з поважних причин зокрема, через неможливість проведення такої експертизи з причин відсутності оригіналів актів та договору.

Суд також врахував, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, розгляд справи у якому починається згідно ч. 2 ст.252 ГПК України з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться, що за змістом ч.3 ст.195 ГПК України, унеможливлює зупинення провадження у справі у зв`язку з призначенням експертизи після початку розгляду справи по суті.

Також, судом не прийнято до розгляду додаткові докази, надані позивачем з клопотанням, що надійшло 15.09.2022, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу судового засідання 12.10.2022 на підставі п.8 ст.80 ГПК України.

Так, згідно ч.2 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. При цьому, як визначено ч.4 такої статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивач не повідомив причин, які унеможливлювали подати відповідні докази у встановлений строк з незалежних від нього причин. Посилання позивача на те, що необхідність таких доказів пов`язана з тим, що відповідач сумнівається у достовірності поданих копій доказів та визначив свою правову позицію як таку, яка заперечує достовірність підписів у договорі не взято судом до уваги, оскільки заяв по суті спору із запереченнями по суті спору відповідач у встановлений строк не подавав, а у разі сумнівів у відповідності копій оригіналу, суд в силу ч.6 ст.91 ГПК України за клопотанням учасника витребовує оригінал відповідного доказу, що не викликає необхідності надавати додаткові докази, а лише покладає обов`язок на особу, яка надала копію письмового доказу, надати оригінал такого доказу.

В судовому засіданні 12.10.2022 оголошена перерва до 14:00 21.10.2022, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу, зважаючи, зокрема, на виникнення у процесі розгляду справи технічних проблем з проведенням судового засідання у режимі відеоконференції у зв`язку з періодичною втратою зв`язку з відповідачем (а.с.180-185).

18.10.2022 позивачем на стадії дослідження доказів подано клопотання про заміну відповідача правонаступником з посиланням на припинення підприємницької діяльності відповідачем. У поданій заяві позивач просить замінити відповідача, вважаючи його правонаступником ОСОБА_1 (а.с.199).

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив припинення відповідачем підприємницької діяльності, однак, зауважив, що це відбулось пізніше.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про заміну відповідача правонаступником , про що прийнято ухвалу, занесені до протоколу, з наступних підстав.

В силу ч.1 ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Із змісту відповідної норми вбачається, що заміну учасника правонаступником може мати місце на будь-якій стадії судового процесу, отже, процесуальне правонаступництво можливе і після відкриття провадження у справі, і навіть після розгляду справи, зокрема, на стадії виконання судового рішення

Однак, у даному випадку підстав для заміни правонаступником відповідача не має. Так, відповідач, який є фізичною особою, не помер та не оголошений померлим у встановленому порядку, у зобов`язанні, що виникло на підставі договору №А/19/19/121 від 21.05.2019, щодо якого виник спір, не відбулась заміна боржника, наприклад, внаслідок переведення боргу, а також відсутні інші обставини, які свідчать про те, що особа у спірних відносинах замінена іншою особою. Так, втрата статусу суб`єкта підприємницької діяльності фізичною особою не перетворює таку особу на іншу, не призводить до припинення такої особи тощо, отже, не відбувається її заміна у відповідних.

Поряд з цим, враховуючи втрату статусу суб`єкта підприємницької діяльності Загребельною К.М. в процесі розгляду справи, суд ухвалив вважати відповідачем у справі Загребельну К.В., про що прийнято ухвалу, занесені до протоколу судового засідання.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

21.05.2019 між ТОВ "АМПУЛЛА" (сторона -1) та фізичною особою підприємцем Загребельною К.М. (сторона-2) укладено договір № А/19/09/121 на проведення науково-технічних дослiджень (НТД) (далі договір) (а.с. 6-7).

Відповідно до умов договору відповідач доручає, а позивач бере на себе (передає) послуги з проведення моніторингу стану здоров`я тварин, якості і безпеки кормів, харчових продуктів.

Як визначено п. 1.3 договору приймання і оцінка робіт по проведенню НТД здійснюється згідно з умовами розділу 3 і 2 договору.

Згідно п. 2.1 договору загальна сума договору визначається сумою, що зазначена в актах виконаних робіт, які складені на підставі листа-заявки та рахунку, за період дії даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата робіт відповідачем здійснюється на поточний рахунок позивача на умовах 100% попередньої оплати протягом трьох банківських днів з моменту надання рахунку.

У відповідності з п. 2.3 договору загальна вартість робіт, наданих позивачем після отримання оплати, оформлюється актом виконаних робіт (послуг) двічі на місяць.

Як визначено п.3.3 договору, по завершенню робіт сторона 1 подає стороні 2 акт виконаних робіт (послуг) із протоколом випробувань, затвердженим директором НДЦ біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК Дніпровського державного аграрно-економічного університету), комплекту наукової, технічної та іншої документації, передбаченої умовами договору. При цьому, сторони домовились, що у разі неповернення стороною 2 акту виконаних робіт, підписаного та скріпленого печаткою, протягом 20 робочих днів з моменту його складання, сторони визнають акт підписаним, а роботи виконаними.

В силу п.6.1 договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань.

На підтвердження надання послуг за договором позивачем до поданої позовної заяви додано акти здачі приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 51610грн, а саме:

-№А/19/09/121/4 від 30.08.2019 на суму 15 990грн;

-№А/19/09/121/6 від 30.10.2019 на суму 8 880грн.

-№А/19/09/121/8 від 31.01.2020 на суму 17 190грн;

-№А/19/09/121/10 від 13.03.2020 на суму 9 550грн (а.с.8-11)

При цьому, акт №А/19/09/121/6 від 30.10.2019 на суму 8 880грн підписано лише позивачем; доказів його направлення/вручення відповідачу для підписання не надано.

Позивач стверджує, що відповідачем перераховано 7 982грн в рахунок оплати за актом здачі приймання робіт (надання послуг) №А/19/09/121/4 від 30.08.2019, однак, доказів у підтвердження відповідної обставини позивачем не надано.

Окрім того, позивачем до поданої позовної заяви долучено акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 року грудень 2021 року, у якому позивач відобразив наявність боргу у відповідача у розмірі 43 628грн за вищевказаним договором (а.с.12). Даний акт відповідачем не підписано; відповідно до опису вкладення у поштове відправлення №4906106357300 такий акт направлений відповідачу 25.01.2022 (а.с.18).

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач стверджує, що борг відповідача за надані послуги за відповідними актами складає 43628грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплати послуги, відображені у акті, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Оскільки доказів у спростування факту укладення вищевказаного договору відповідачем або доказів укладення такого договору від імені відповідача особою без відповідних на те повноважень не надано, суд вважає такий договір таким, що є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань. Так, відповідач у заяві по суті відзиві на позов факту укладення такого договору не заперечив та доказів у підтвердження спростування не надав.

Як визначено ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою не є договором купівлі-продажу, як помилково вважає позивач, посилаючись на положення ст.663 ЦК України у позовній заяві, якою врегульовані інші відносини - з купівлі-продажу.

Такий договір за своєю правовою природою близький до договору на виконання науково-дослідних робіт.

Так, відповідно до ст.892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

В силу ч.1 ст.894 ЦК України виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи; договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Отже, у замовника відповідних робіт виникає обов`язок прийняти та оплатити виконані роботи. Однак, у даній справі позивачем шляхом подання доказів не доведено замовлення відповідачем та передачу відповідачу виконаних робіт, які позивачем вказані у акті №А/19/09/121/6 від 30.10.2019, який не підписано відповідачем, щоб підтверджувало, за відсутності замовлення відповідача у письмовій формі, обсягу, виду та узгодженої вартості відповідних робіт сторонами. Не подання у встановлений строк доказів направлення такого акта відповідачу позбавляє можливості дійти висновку про те, що такий акт, як визначено сторонами у п.3.4 договору, через 20 днів з моменту його складання вважається підписаним навіть у разі неповернення його відповідачем та не підписання.

Поряд з цим, оскільки доказів того, що роботи відповідачем не прийняті за іншими актами, наданими позивачем, у яких наявні підписи від імені відповідача, або прийняті не уповноваженими особами від імені відповідача не надано, суд вважає доведеними замовлення відповідачем відповідного обсягу робіт, вказаного виду та узгодження їх вартості сторонами.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення взаємних зобов`язань у його сторін, порядок виконання яких встановлений сторонами у договорі.

За загальним правилом, визначеним ч.2 ст.538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторонами змінено загальний порядок виконання зустрічних зобов`язань, оскільки п.2.2 договору встановлено умову щодо попередньої оплати 100% робіт. Отже, виконання відповідачем зобов`язання з оплати мало передувати виконанню позивачем зобов`язання з виконання робіт за договором, яке виникло у позивача.

Поряд з цим, договір не містить заборони дострокового виконання зобов`язань.

Так, як визначено ч.1 ст.531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, виконання робіт до їх оплати, враховуючи зміст укладеного договору та відсутність заперечень при їх прийнятті робіт, не суперечить умовам договором.

Зважаючи, що у даній справі відповідачем не надано доказів оплати виконаних робіт, зазначених у актах, підписаних обома сторонами, у тому числі на умовах попередньої оплати, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 34748грн основного боргу (43628-8880грн за актом який не підписано відповідачем).

При цьому, суд вважає, що строк виконання обов`язку з оплати робіт за договором у відповідача настав, оскільки його виконання мало передувати виконанню зобов`язання з виконання робіт, враховуючи умову договору щодо проведення попередньої оплати.

За таких обставин, суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 34748грн основного боргу, а у задоволенні вимог про стягнення 8880грн основного боргу суд відмовляє.

Також у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 748,53грн та 6 799,87грн втрат від інфляції, які суд вважає мотивованими частково.

Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач має право вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів.

За розрахунком суду за заявлений позивачем період, враховуючи розмір боргу за роботи, факт виконання яких підтверджено, період прострочення, 3% річних складають 2 147,84грн, які, нараховані:

- на борг у розмірі 8 008грн за актом №А/19/09/121/4 від 30.08.2019 у загальному розмірі 580,52грн, а саме: з 02.09.2019 по 31.12.2019 79,64грн; з 01.01.2020 по 31.12.2020 240,24грн; з 01.01.2021 по 31.12.2021 240,24грн; з 01.01.2022 по 31.01.2022 20,40грн;

- на борг у розмірі 17190грн за актом №А/19/09/121/8 від 31.01.2020 у загальному розмірі 1028,70грн, а саме: з 03.02.2020 по 31.12.2020 469,20грн; з 01.01.2021 по 31.12.2021 515,70грн; з 01.01.2022 по 31.01.2022 43,80грн;

- на борг у розмірі 9550грн за актом №А/19/09/121/10 від 13.03.2020 у загальному розмірі 538,62грн, а саме: з 16.03.2020 по 31.12.2020 227,79грн; з 01.01.2021 по 31.12.2021 286,50грн; з 01.01.2022 по 31.01.2022 24,33грн.

Отже, вимоги в частині стягнення 2 147,84грн 3% річних підлягають задоволенню, у задоволенні вимог про стягнення 600,69грн 3% річних суд відмовляє.

За розрахунком суду за заявлений позивачем період, враховуючи розмір боргу за роботи, факт виконання яких підтверджено, період прострочення, втрати від інфляції складають 5 508,09грн, що нараховані судом:

- на борг у розмірі 8 008грн за актом №А/19/09/121/4 від 30.08.2019 за період з 02.09.2019 по 31.01.2022 (сукупний індекс інфляції 113,4%) 1073,07грн;

- на борг у розмірі 17190грн за актом №А/19/09/121/8 від 31.01.2020 за період з 03.02.2020 по 31.01.2022 (сукупний індекс інфляції 116,8%) 2887,92грн;

- на борг у розмірі 9550грн за актом №А/19/09/121/10 від 13.03.2020 за період з 16.03.2020 по 31.01.2022 (сукупний індекс інфляції 116,2%) 1547,10грн.

З урахуванням зазначеного, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції суд задовольняє у розмірі 5 508,09грн, а у задоволенні іншої частини відповідних вимог у розмірі 1291,78грн суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 025,06грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампулла» (ідентифікаційний код 42713601; 49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, 18) 34 748грн основного боргу, 2147,84грн 3% річних, 5508,09грн втрат від інфляції, а також 2025,06грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 8 880грн основного боргу, 600,69грн 3% річних, 1291,78грн втрат від інфляції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.10.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова